справа № 197/1423/23
провадження № 3/197/923/23
ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
06 грудня 2023 року смт Широке
Суддя Широківського районного суду Дніпропетровської області Шевченко О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 138/24-10 від 13.11.2023 (далі - протокол), несвоєчасне подання Податкових розрахунків за 1 квартал 2017 року, за 2 квартал 2017 року, за 1 квартал 2018 року, за 2 квартал 2018 року, за 3 квартал 2018 року, та не надання відомостей про суми доходу, нарахованому та виплаченому фізичній особі - підприємцю за ознакою доходу «157 - «Дохід, виплачений самозайнятій особі» за 1 квартал 2017 року, за 2 квартал 2017 року, за 1 квартал 2018 року, за 2 квартал 2018 року, за 3 квартал 2018 року.
ОСОБА_2 призначена рішенням сесії № 1551-27/УІІІ від 13.06.2023 на посаду голови ліквідаційної комісії Водянській гімназії. Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, до 2023 року у Водянській гімназії не працювала.
«Несвоєчасне подання» не є триваючим адміністративним правопорушенням, а тому суб'єктом владних повноважень при прийнятті постанови не враховано вимоги статті 38 КУпАП, яка в свою чергу визначає строки накладення адміністративного стягнення.
Згідно частини 2 статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Відповідно до положень пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статті 38 цього Кодексу.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі N 804/401/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 242/924/17.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час розгляду справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічне положення міститься в рішенні ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006, за яким у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не має вирішуватися.
07.11.2017 року Наукова-консультативна рада (надалі - НКР) при Вищому адміністративному суді України (надалі - ВАСУ) за аналізом судової практики встановила неоднаковий підхід судів до вирішення питання щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
НКР при ВАСУ зазначила, що зі змісту норм статей 247, 38КУпАП закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; закінчення встановленого законом двомісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення).
В узагальненому науково-консультативному висновку НКР зазначила, що пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
За логічним тлумаченням абзацу першого статті 247 КУпАП встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
НКР дійшла висновку, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями.
Прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Частиною 1 статті 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, тому судовий збір не стягується.
Керуючись ст. ст. 7, 34, 35, 38, 184, 247 КУпАП, суддя
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається через Широківський районний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду.
СУДДЯ О.В. ШЕВЧЕНКО