Справа № 192/2247/23
Провадження № 1-в/192/240/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жовті Води Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)», засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
Початок строку: 27.02.2020 року
Кінець строку: 27.08.2025 року
ВСТАНОВИВ:
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі того, що він працевлаштований та має заохочення. Вважає, що своєю поведінкою довів своє виправлення. У судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити у зв'язку з тим, що його мати хворіє та він має бажання за нею доглядати.
Представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21» та прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, оскільки вважали, що засуджений не довів своє виправлення.
Захисник засудженого вважав, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки він працює, має два заохочення та не отримав жодного стягнення.
Суд, вислухавши засудженого та його захисника, представника адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21», прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в установах виконання покарань за останньою судимістю знаходиться з 29 лютого 2020 року.
У Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21» знаходиться з 11 лютого 2021 року, на даний час відбув 2/3 строку покарання, працевлаштований на виробництві установи слюсарем.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання характеризується задовільно, стягнень не мав, та має два заохочення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Намагається утримувати в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного виконання не має. Не приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу - «Професія», здобув спеціальність - токар.
З довідки про заохочення та стягнення з'ясовано, що на даний період часу ОСОБА_3 має два заохочення у вигляді подяк, які застосовані до нього з нагоди святкування 32 річниці Дня Незалежності України та за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці - 28 серпня та 19 жовтня 2023 року відповідно. Стягнень не має.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з того, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризується як посередньо, так і задовільно, а відповідно до наявного в матеріалах особової справи Висновку щодо ступеню виправлення засудженого - ОСОБА_3 не став на шлях виправлення (а.с.ос.с. 119-121).
Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Згідно довідки про заохочення та стягнення ОСОБА_3 лише за останній рік отримав два заохочення, що суд сприймає критично, оскільки таким чином ОСОБА_3 ближче до відбуття 2/3 частини строку покарання став отримувати заохочення, а тому суд вважає, що його поведінка змінилася лише наприкінці 2023 року в позитивну сторону.
Сумлінною поведінка у засудженого повинна бути весь час відбування покарання. Проте враховуючи застосування до ОСОБА_3 лише двох заохочень в 2023 році суд вважає, що вказане свідчить про те, що засуджений лише стає на шлях виправлення, проте вказаного не достатньо для його умовно-дострокового звільнення.
03 листопада 2023 року комісією установи було відмовлено ОСОБА_3 у застосуванні до нього умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Суд вважає, що з моменту висновку адміністрації установи виконання покарань про те, що ОСОБА_3 не став на шлях виправлення, а поведінка засудженого не змінилася таким чином, щоб можна було зробити висновок про її сумлінність.
З урахуванням зазначених обставин, суд хоча і визнає позитивні зміни в поведінці засудженого, проте відбуття певної частини покарання не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1