Справа № 214/271/22
2/214/1816/23
РІШЕННЯ
Іменем України
08 листопада 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №101020.
В обґрунтування пред'явлених вимог зазначив наступне. У відповідності до виконавчого напису №№ 101020, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 15 липня 2021 року, він ОСОБА_1 , на час вчинення виконавчого напису начебто має заборгованість в розмірі 12 564,00 гри перед ТОВ «Качай Гроші». На підставі виконавчого напису № 101020 від 15 липня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., було відкрито виконавче провадження № 67335590 з приводу примусового стягнення грошових коштів. Приватним виконавцем Дніпропетровської області Сидорук Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису. Про вчинення виконавчого напису нотаріусом він дізнався з Єдиного порталу державних послуг "ДІЯ". Його представником було направлено адвокатський запит до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису, а відповідь не отримано. Отримати документи на підставі яких було вчинено ви конавчий напис, не має можливості, оскільки відповідно до статті 8 Закону України "Про нотаріат" вони становлять нотаріальну таємницю, а тому є необхідність у сприянні суду у вирішенні питання отримання інформації, шляхом її витребування у приватного нотаріуса. Враховуючи наявні документи, просить суд звернути увагу, що нотаріус при вчиненні напису, не переконався належним чином у правомірності вимог кредитора, безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим не виконав норми ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», Інструкції та Переліку. Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Підстави та порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису регулюється Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 року № 1172, а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. Відповідно до положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Пунктами 2.1, 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок) встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Так постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», раніше містив розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», частина 2 «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями» для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Відсутність оригіналу кредитного договору є підставою для відмови у вчиненні виконавчого напису. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін. Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року. Так, пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; 6) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу І "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, цей Перелік документів не передбачає. Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт, оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відповідно до статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 серпня 2019 року в справі за № 569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедура факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц. Зазначені обставини свідчать, що моя заборгованість перед ТОВ «Качай Гроші» на час вчинення виконавчого напису є спірною. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Кредитор повинен надати докази направлення та отримання боржником вимоги про усунення порушення. Вимоги він не отримував. Ненадання доказів щодо повідомлення боржника та недотримання тридцяти денного строку з моменту повідомлення унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16-ц. від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16-ц. Керуючись чинним законодавством, необхідно зробити висновок, що нотаріус неправомірно вчинив 15 липня 2021 виконавчий напис № 101020. За таких умов потрібно визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Не погодившись з вимогами позивача, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено наступне. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис. Відповідач, оцінуючи в сукупності обставини на яких гуртуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, позов позивача вважає безпідставним та необґрунтованим, а тому позивачу в задоволенні його вимог до відповідача необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав. 19 грудня 2020 року між відповідачем, та позивачем був укладений договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №00-2114848, відповідно до умов якого Товариство зобов'язалося надати позичальнику у власність кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Договір укладався дистанційно, в електронній формі, відповідно до положень Закону України «Про телекомунікаційної системи», внаслідок чого, відповідно до положень ЗУ «Про телекомунікаційної системи» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Договір було укладено згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до вищезазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону. Згідно пункту 6 статті 1, статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. Договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами Закону. При цьому, позивач через особистий кабінет на веб-сайті Товариства подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе шляхом використання калькулятора на сайті Товариства, ознайомився з паспортом кредиту і офертою та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон Позичальника і введено останнім в окреме поле для підтвердження підписання договору. Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Отже, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є зобов'язанням, на підставі якого сторони кредитного договору набули взаємних цивільних прав та обов'язків, Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору у вигляді оферти та розміщення інформації на сайті Товариства. Крім того, зважаючи на дистанційний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами оферти та прийняття зваженого рішення. В оферті зазначено про умови надання позики, в тому числі: сума кредиту - 4 000,00 грн. (п. 1.2.); Строк, на який надається позика 30 днів (п. 1.3.); дата повернення позики (останній день) 08.01.2021 (n. 1.3.); процентна ставка за користування позикою в день 1,81% в день; загальна вартість кредиту 6166,00,00 грн. (п. 1.7.); тип процентної ставки фіксована (п.1.4.). Жодної сплати по кредитному договору позивач не здійснив. Таким чином, всі істотні умови договору були надані позичальнику до моменту підписання договору Товариством у вигляді оферти та паспорту кредиту, які серед іншого містили чітку інформацію про строк позики, дату повернення позики, плату за користування позикою і умови їх нарахування та окрім того містять всі істотні умови передбачені законодавством України. Жодних змін будь-яких умов договору Товариством не здійснювалося, Частина 1 статті 1048 ЦК України «Проценти за договором позики». Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частина 1 статті 1056-1 ЦК України. Проценти за кредитним договором. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Частина 2 статті 1056-1 ЦК України. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів Частина 3 статті 1056-1 ЦК України. Фіксована процентна ставка с незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Пункт 4.4. договору, позичальник має право одержувати інформацію по платежу в особистому кабінеті. 4.4.2 має право достроково погасити кредит повністю чи частково. 4.4.3 Відмовитись від договору відповідно до передбачених умов. ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» були належним чином виконані власні зобов'язання за кредитним договором, а саме надано в кредит грошові кошти в сумі 4 000,00 грн. Строк виконання зобов'язання з повернення наданого кредиту встановлено графіком платежів та договором, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Отримання позивачем суми кредиту підтверджується повідомленням про зарахування на картку позичальника відповідної суми. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, Станом на дату складання виконавчого напису внаслідок неналежного виконання зобов'язання, а саме прострочення внесення платежів за кредитним договором у Позивача, утворилась заборгованість в розмірі 12 564,00 грн., разом з витратами щодо проведення примусового стягнення. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Стаття 87 Закону України "Про Нотаріат" зазначає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 88 Закону України "Про нотаріату". Умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин: кредитний договір, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Наказ Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Глава 16. Вчинення виконавчих написів. 1. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом. 1.1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. 1.4. Виконавчий напис вчинється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. 2. Звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. 2.1. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. 3. Умови вчинення виконавчого напису. 3.1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. 3.2. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. 8. Порядок стягнення за виконавчим написом. Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України „Про виконавче провадження". 15.07.2021 на підставі зверненням ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», приватний нотаріус Грисюк Л.В. вчинила виконавчий напис № 101020, про стягнення з позивача, на користь відповідача боргу 12 564,00 гривень ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» згідно з вимог законодавства надало до нотаріуса відповідні документи, які підтверджують суму боргу позивача, на підставі яких був вчинений виконавчий напис. Питання про правомірність вчинення виконавчого напису стоїть безпосередньо перед особою, яка його вчинила нотаріусом, а не перед відповідачем, який не вчиняв ці дії та не може нести відповідальність та скасувати напис. У разі сплати боржником кредит, стягувач звертається до приватного виконавця, про закриття виконавчого провадження. Позивач вводить суд в оману коли у позові зазначає, що не має ніяких правовідносин з відповідачем та не укладав договір. Позивач ухиляється від сплати заборгованості по кредитному договору та намагається шляхом звернення до суду, ухилитися від сплати боргу скасуванням виконавчого напису, який не вчиняв відповідач, який вчинено третьою особою. Щодо витрат на правничу допомогу. Заперечує про стягнення з відповідача на користь позивача витрати, понесені на правничу допомогу як такі, що не відповідають дійсності, необґрунтовані, не співмірні зі складністю справи та такі, що не підлягають задоволенню з наступного. Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України «Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вартість витрат не спів мірні із складністю справи та не обґрунтовано завищені, не має обґрунтування в чому саме полягає складність справи, до того ж не підтверджено фактично сплачених сум за наданих таких послуг, що підтверджується квитанціями з банку, виписками з рахунку про оплату послуг тощо. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практик Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського суду з прав людини, застосовують як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема відзначено у пункті 95 рішення у справі «Боришевський проти України» (Заява №71660/11), пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01) п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01) заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованими. Крім того у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява№ 58442/00) зазначено, що згідно статті 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Свою діяльність ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» здійснює відповідно до законодавства України та керується виключно діючими нормативними актами. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подав заяву, згідно якої просить справу розглядати за його відсутності, позов підтримує повністю, просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав.
Третя особа - Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: постанова про відкриття провадження (а.с. 8), договір (а.с. 30-32), паспорт споживчого кредиту (а.с. 33-34), оферта (а.с. 35-36), графік платежів (а.с. 37), положення (а.с. 39-40), наказ (а.с. 40), посадова інструкція (а.с. 41 зв. -42), виконавчий напис (а.с. 54) .
Згідно з висновками Європейського Суду з прав людини, викладеними у п.45 рішення у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року та у рішенні по справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом. Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: постанову про відкриття провадження (а.с. 8), виконавчий напис (а.с.54), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження.
Суд вважає належними доказами: договір (а.с. 30-32), паспорт споживчого кредиту (а.с. 33-34), оферту (а.с. 35-36), графік платежів (а.с. 37), так як ці докази містять інформацію, що стосується предмету доказування, а саме наявність кредитно-договірних зобов'язань, в межах яких вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості.
Суд, відповідно до с.78 ЦПК України вважає досліджені у судовому засіданні докази, які визнані належними, допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані належними та допустимими, є достовірними.
Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Качай гроші» було укладено договір № 00-2114848 від 09.12.2020 року, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник, зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором. Сума кредиту складає - 4000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк дії кредиту - 30 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 08 січня 2021 р. або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому п. п.1.3.1.-1.3.3. договору. Процентна ставка за користування коштами кредит 1,81% в день 650% стандартна процентна ставка. Тип процентної ставки фіксована. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Реальна річна процентна ставка - 650% річних. Загальна вартість кредиту складає 6 166,00 грн. Даний договір нотаріально посвідчений не був. Вказані обставини встановлені договором (а.с. 30-32).
15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 101020, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 00-2114848 від 09.12.2020 року, укладеним з ТОВ «Качай Горші», як стягувачем. Строк платежу за кредитним договором № 00-2114848 від 09.12.2020 року настав. Стягнення заборгованості проводиться за період з 08.01.2021 року по 05.07.2021 року. Сума заборгованості складає 12 564,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4 000,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом 8 564,00 горн., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн., строкова захованість за комісією 0,00 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом 0,00 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями 0,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 12 564,00 грн. Вказані обставини встановлені виконавчим написом (а.с.54).
Позивач письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання за кредитним договором № 00-2114848 від 09.12.2020 року, не отримував, що встановлено поясненнями позивача, викладеними у змісті позову та не спростовано іншими доказами по справі.
02.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67335590, за виконавчим написом № 12566, виданого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. (а.с.8).
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються ЦК України, Законами України «Про нотаріат».
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як слідує зі ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.1, 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 2075 від 11.11.99, № 693 від 24.04.2000, № 1602 від 29.11.2001, № 662 від 26.11.2014).
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Вказані приписи кореспондуються з підпунктами 1.1, 1.2. п. 1, 3.1. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту. Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню Перелік документів, в редакції згідно постанови КМУ № 1602 від 29.11.2001. Пунктом 1 зазначеного Переліку документів, редакції згідно постанови КМУ № 1602 від 29.11.2001, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Крім того, відповідно до підпунктів 5.1, 5.2 п. 5 «Викладення виконавчого напису» глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів с.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так саме має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Судовим розглядом встановлено, що 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В., вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №101020, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Качай гроші» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 00-2114848 від 09.12.2020 року, в сумі 12 564 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що відповідач не міг надати нотаріусу оригінал нотаріально посвідченої угоди, з огляду на те, що кредитний договір № 00-2114848 від 09.12.2020 року, за яким було стягнуто заборгованість з позивача на користь відповідача, не був нотаріально посвідчений. Таким чином, приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В., не дотримано вимог п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, на які вона посилається у виконавчому написі №101020. Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо вручення позивачу вимоги про порушення.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року було сформовано узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні та вказано, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».
В судовому засіданні також не здобуто доказів, які б підтверджували суму заборгованості позивача.
Суд приймає до уваги такі доводи позивача з дотриманням принципу змагальності сторін в рамках цивільного судочинства, оскільки жодними доказами з боку відповідача вони не спростовані, своїм правом, визначеним ст.12 ЦПК України, на подання доказів в рахунок доведення обставин, які мають значення для справи в рахунок доведення заперечень у випадку їх наявності, відповідач не скористався.
Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що заборгованість боржника не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі вимоги, яка не є безспірною, без дотримання порядку врегулювання питання погашення заборгованості до стягнення та лише з формалізованим підходом до визначеної законом процедури і перевірки поданих стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком, у зв'язку з чим цей напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Таким чином, суд вважає, що позивач обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 15, 16 ЦК України звернувся до суду за захистом свого права.
Також суд враховує, що задоволення позову буде відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп., а також судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 536 грн. 80 коп., тобто 1 444 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 2, 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 158, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за номером 101020, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» на загальну суму 12 564,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» ( м. Київ, вул. Федорова Івана, 64/16 оф. 311 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1 444 грн. 80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов