Справа № 214/10077/23
2/214/5327/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 87568 від 05.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Головкіною Я.В. про стягнення з неї коштів у сумі 27 195,99 грн., посилаючись на порушення процедури нотаріусом при його вчиненні.
Дослідивши матеріали позову, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 2 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, частиною 2 статті 28 ЦПК України визначено право позивача на подання позову до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса за місцем його виконання.
Відповідно до частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії вчиняються державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Частина друга вказаної статті передбачає, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням боржника.
Так, в тексті позовної заяви місцезнаходженням відповідача зазначено в м. Київ, місце проживання позивача зазначено як: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надана копія паспорта позивача, що знаходиться на території Покровського району міста Кривого Рогу.
В матеріалах позову відсутні належні та допустимі докази того, що оспорюваний виконавчий напис, який є предметом спору, перебуває на виконанні на території, яка підпадає під юрисдикцію Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області: довідка (акт) з фактичного місця проживання, довідка з місця роботи, копія постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника за місцем роботи, тощо.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції, тлумачить вказану статтю, як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статі 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною дев'ята статті 187 ЦПК України встановлено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати вказану цивільну справу на розгляд за зареєстрованим місцем проживання позивача: до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, зазначивши, що згідно положень статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 187 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - на розгляд до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 18 грудня 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко