Справа № 185/5050/23
Провадження № 2/185/2078/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Астапчук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/5050/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
ВСТАНОВИВ:
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що 07.08.2019 року відповідач згідно договору позики грошей взяв у позивача в борг 13027,22 грн., які згідно п. 4.1 договору зобов'язався повернути 23.08.2019 року. Але відповідач суму позики не повертає, ухиляється від її повернення. Позика була оформлена відповідним договором та розпискою. Згідно п.4.2 договору за користування коштами понад строки, які вказані в договорі (п. 4.1) позичальник сплачує проценти у розмірі 10 % за кожен день користування позикою (3650 відсотків річних або 3660 відсотків річних, якщо на період користування позикою випадає високосний рік) від сум простроченої заборгованості та нараховується до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем. Позичальник станом на 02.09.2019 року борг не повернув. З 24.08.2019 року по 02.09.2019 року пройшло 10 днів, заборгованість за тілом позики складає 13027,22 грн, заборгованість за відсотками складає 13027,20 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики в розмірі 26054 грн 42 коп., з яких 13027,22 грн. заборгованість по позиці, 13027,20 грн. заборгованість за відсотками та судові витрати по справі.
В судове засідання позивач, представник позивача не з'явились, представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей від 07 серпня 2019 року, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується їх повернути позикодавцю на умовах, встановлених цим договором, а саме, загальна сума позики складає 13027,22 грн, які згідно з п. 4.1 договору зобов'язався повернути 23 серпня 2019 року (а.с.7).
Згідно із п. 4.2. договору за користування коштами понад строки, які вказані в договорі (п.4.1.) позичальник сплачує проценти у розмірі 10% за кожен день користування позикою (3650 відсотків річних або 3660 відсотків річних, якщо на період користування позикою випадає високосний рік) від суми простроченої заборгованості та нараховується до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем.
Відповідно до розписки, складеної та підписаною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним отримано від ОСОБА_1 гроші в розмірі 13027,22 грн, які він зобов'язався повернути повністю у строки згідно з договором позики грошей, укладеного 07 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_1 (а.с.8).
Відповідач не виконав умови договору належним чином.
Приймаючи рішення по суті заявленого позову, суд керується положеннями ч. 1 ст.1046 ЦК України, згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти в сумі 13027,22 грн згідно розписки від 07 серпня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак ОСОБА_2 станом на 02.09.2019 року борг не повернув, матеріали справи не містять інших відомостей.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 13027,20 грн., які нараховані за період з 24.08.2019 року по 02.09.2019 року, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів у частині стягнення процентів за користування сумою позики. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики після спливу строку кредитування викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Зокрема, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що "проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання".
Таким чином, після настання строку повернення позики позивач мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.
Пункт 4.2 договору позики грошей від 07 серпня 2019 року міститься в розділі 4 договору «Строк повернення та плата за користування позикою», натомість розділ 6 договору позики «Відповідальність позичальника та вирішення спорів» не містить такої умови, як визначення відповідальності позичальника за порушення зобов'язань - сплата процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в іншому розмірі, ніж встановлений цією нормою кодексу.
Таким чином, пунктом 4.2 договору позики грошей від 07 серпня 2019 року передбачено нарахування процентів за користування коштами понад строк повернення позики, проте, зазначені проценти не визначені як неустойка, а тому не підлягають стягненню, оскільки нараховані за період після закінчення строку дії позики.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики у розмірі 13027,22грн, а в іншій частині позову необхідно відмовити за безпідставністю.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 07 серпня 2019 року в розмірі 13027 гривень (тринадцять тисяч двадцять сім гривень) 22 копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн ( п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
В іншій частині - судові витрати покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя А. О. Врона