Справа № 182/9122/21
Провадження № 2/0182/1049/2023
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем УКРАЇНИ
08.12.2023 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Рунчевої О.В., секретаря Власенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилалась на наступне.
20.08.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюб між ними розірваний 24.11.2016 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду, з того часу відповідач майже не відвідує сина.
Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його долі, не цікавиться станом його здоров'я, не зважаючи на те, що їхній син є дитиною з інвалідністю, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.
Позивач зазначає, що відповідач покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні.
Враховуючи те, що син ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, він потребує отримання пролонгованої терапії, масаж, ЛФК, стаціонарне лікування в «Інституті патології хребта і суглобів ім. проф. М.І. Ситенко НФМН України» в м. Харкові. Таке лікування тягне за собою фінансові витрати, але відповідач взагалі відмовляється допомагати та ігнорує існування сина.
Вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків. А тому, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження по даній справі, витребувано у Служби у справах дітей Нікопольської міської ради вмотивований висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дитини.
На виконання ухвали суду від 09.11.2022 року Службою у справах дітей Нікопольської міської ради 09.01.2023 року надано рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 28.12.2022 року № 902 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ».
Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 року закрито підготовче провадження по вказаній справі, призначено справу до слухання по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, без фіксації судового процесу технічними засобами, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі (а.с. 59).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем проживання (а.с. 45). До суду повернувся конверт, як не вручений, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 90). У відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України судова повістка вважається врученою.
Також відповідача ОСОБА_2 було сповіщено про розгляд справи оголошенням на сайті Судової влади України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Причини його неявки суду невідомі (а.с.88).
Представник Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Городничий О. Л. у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити (а.с. 91-95).
Справу розглянуто у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 19.02.2014 року (а.с. 4).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано (а.с.11). З цього часу, позивач зазначає, що відповідач майже не відвідує сина, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його долі, не цікавиться станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.
Наразі позивач самостійно виховує їхнього сина, без участі та підтримки з боку відповідача, дитина знаходиться на повному її утриманні. Згідно наданої довідки від 14.12.2021 року №44/493-2021, виданої КЗ «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3» вбачається, що під час навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в КЗ «НСЗШ № 3» батько ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина. (а.с.18).
Згідно характеристики на ОСОБА_3 , наданої Комунальним закладом «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3» (а.с. 19), ОСОБА_5 навчається за «Типовою освітньою програмою ЗЗСО», розробленої під керівництвом ОСОБА_6 . За період навчання ОСОБА_4 швидко освоївся серед однолітків, добре йде на контакт з вчителем, відкритий для спілкування, володіє учбовим матеріалом, може висловлювати свою думку, самостійно добирається до школи. З першого класу дитину забирала мати, ОСОБА_1 або баба з дідом. Батько дитини, ОСОБА_2 у вихованні сина участі не приймає, з сином не проживає (а.с.19).
Судом також встановлено, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданим Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитина-інвалід (а.с.8). В зв'язку з цим потребує отримання пролонгованої терапії, масаж, ЛФК, стаціонарне лікування в «Інституті патології хребта і суглобів ім. проф. М.І. Ситенко НФМН України» в м. Харкові (а.с.15). Таке лікування передбачає фінансові витрати, проте, відповідач відмовляється допомагати та взагалі ігнорує існування сина.
Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 28.12.2022 року за № 902 затверджено висновок від 28.12.2022 року за № 902 служби у справах дітей Нікопольської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 61-70).
Відповідно вказаного висновку, відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини; не цікавиться станом здоров'я та навчанням дитини. Згідно з інформацією Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) ОСОБА_2 також ухиляється від сплати аліментів з 24.01.2017 року. Таким чином, відповідач систематично злісно не виконує батьківські обов'язки по відношенню до своєї малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч.2 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Судом було встановлено, що ОСОБА_2 свідомо, без будь-яких наявних причин нехтує своїми батьківськими обов'язками, не займається вихованням та матеріальним утриманням своєї дитини, не створює умов для його фактичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, не цікавиться його здоров'ям та життям, морально та матеріально не підтримує.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, те, що відповідач самоусунувся від виховання своєї дитини, а його відношення до своїх батьківських обов'язків виключає участь у його житті, та те, що він свідомо відмовився від виконання покладених на нього обов'язків по вихованню дитини, суд вважає за можливе позов задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В силу ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 81,82, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 150,157,164-166 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно до малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева