Справа № 177/2365/23
Провадження № 1-кп/177/261/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Кривий Ріг
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42023041330000022 від 05 травня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 2012 р.н. та сина ОСОБА_7 2020 р.н., раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на час скоєння кримінального правопорушення обіймав посаду стрільця-зенітника 3 зенітного ракетного взводу 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,-
за ч.4 ст. 409 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, разом з угодою про визнання винуватості, укладеною між прокурором та підозрюваним.
Так, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді стрільця-зенітника 3 зенітного ракетного взводу 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати та приймати участь у бойових діях на певний період, 22.03.2023 року повідомив командуванню військової частини завідомо неправдиві відомості щодо поважності причин відсутності на військовій службі, а саме щодо вибуття останнього на лікування і найближчими часом планує повернутись до місця проходження служби для подальшого виконання обов'язків військової служби, тобто діючи шляхом обману, ухилявся від військової служби до 28.03.2023, убувши за місцем свого мешкання до м. Покров Дніпропетровської області. Вільний час, що з'явився у зв'язку з цим, солдат ОСОБА_4 використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
28.03.2023 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, прибув до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з щирим каяттям у скоєному, повідомив про себе та вчинюваний злочин, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, а саме ухилятися від військової служби шляхом іншого обману, вчинюваного в умовах воєнного стану. При цьому, будь-яких підтверджуючих документів щодо поважності причин відсутності на службі солдат ОСОБА_4 командуванню частини НОМЕР_1 не надав.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 409 КК України за онаками ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
За умовами ч.5 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Згідно з даною угодою про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.4 ст. 409 КК України.
Крім того, в даній угоді зазначено, що ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у скоєння кримінального правопорушення активно сприяв розкриттю злочину та щиро розкаявся у скоєному.
Беручи до уваги, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу ОСОБА_4 , який приймає безпосередню участь в забезпеченні, проведенні і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом відсічі збройної агресії з боку російської федерації проти України, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем служби, наявність визначених ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання, а саме: з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання ним винуватості, тобто декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, сторони дійшли згоди щодо можливості з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 409 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 58 КК України замість призначеного покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік із відрахування в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
В судовому засіданні обвинувачений і прокурор, кожен окремо, підтвердили суду, що угода про визнання винуватості між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та просять суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що прокурор та обвинувачений цілком розуміють наслідки її затвердження, передбачені ч.2 ст.473 КПК України. Крім того, обвинувачений також повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення і затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст.ст.469, 472 КПК України, дії ОСОБА_4 за ч.4 ст.409 КК України за ознаками ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану - кваліфіковані вірно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_4 наявні, узгоджена міра покарання відповідає санкції кримінального закону та загальним засадам призначення покарання, визначених у ст.65 КК України.
Судом не встановлено підстави для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст. 474 КПК України.
За умовами ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, зважаючи на ступень тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_4 , наявності пом'якшуючих і відсутністю обтяжуючих обставин покарання, визнання своєї вини, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди укладеної між прокурором та ОСОБА_4 про визнання винуватості і призначення узгоджених сторонами виду і міри покарання.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувались.
Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.373-374, 468, 469, 472-476 КПК України суд,
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17.11.2023 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42023041330000022 від 05 травня 2023 року.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України, та на підставі ст.69 КК України призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17.11.2023 року покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 58 КК України, замінити призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців той самий строк із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 .
Роз'яснити, ОСОБА_4 що умисне невиконання угоди про визнання винуватість є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді, особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: