г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1021/22
Номер провадження 2/213/60/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Мазуренко В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Дударєвої В.С.
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконком Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, виконком Металургійної у місті ради як орган опіки та піклування, виконком Центрально-Міської районної у місті ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківьких прав, -
ВСТАНОВИВ
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі, та від шлюбу у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, ухиляється від батьківських обов'язків, не утримує дитину, не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини, не цікавиться її станом здоров'я, проявляє аморальну поведінку. Просила суд позбавити відповідача батьківських прав.
Відповідачем надано Відзив на позов, відповідно до якого відповідач любить свою доньку та бажає піклуватись про неї і приймати участь у її вихованні, однак позивач забороняє йому бачитися з дитиною та чинить перешкоди. В 2022 році відповідач звертався до виконкому Металургійної районної у місті ради з заявою про встановлення участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, але йому було відмовлено. Вказує, що тривалий час був зареєстрований як безробітний, не може знайти роботу, через що утворилась заборгованість по сплаті аліментів. Вказав, що притягувався до адміністративної відповідальності, але на даний час вважається таким, що не притягувався до адміністративної відповідальності. На обліку у лікаря нарколога не перебуває, наркотичні засоби та алкоголь не вживає. Щодо кримінального провадження відносно нього, вказав, що обвинувального вироку не має та він вважається невинуватим.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини викладені у позові. Після перерви до суду не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач та представник відповідача просили відмовити у позові. Вказували, що відповідач бажає спілкуватись з дитиною, зараз скрутне матеріальне становище, вказали, що обставини на які вказує позивач надумані та відбувались давно, а на даний час будь-яких порушень відповідач не допускає.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Металургійної районної у місті ради, позов підтримав, після перерви до суду не з'явився.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, поклались на розсуд суду.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, надали висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.11.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Ухвалено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою від 21.02.2023р. залучено в якості третьої особи органу опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.04.2023р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
15.09.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками якої вказані позивач та відповідач (а.с.9).
ОСОБА_3 має захворювання серця, дитина з інвалідністю (а.с.10,24,25,33,34,35).
В 2019 році позивач зверталась до Металургійного ВП з приводу не повернення відповідачем дитини (а.с.13,14,15,16). Також в 2019 році було внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст 129 КК України (а.с.17) відомостей про результати даного розслідування суду не надано.
23.01.2020р. шлюб між сторонами розірвано (а.с.21).
05.12.2019р. з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 (а.с.22).
Станом на 26.07.2022р. та на 24.01.2023 у ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів (а.с.23,72).
16.02.2022р. було визначено місце проживання ОСОБА_3 з позивачем (а.с.26).
ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11).
02.09.2022р. ОСОБА_2 було відмовлено у визначенні способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 (а.с.27).
ОСОБА_3 навчається у КЗ ДНЗ №186 (а.с.31,32). З характеристики з КЗ ДНЗ №186, видно, що відповідач навідувався в садочок 12.10.2020р. та сварився з позивачкою, лаявся, плювався (а.с.30)
24.10.2018р. ОСОБА_2 було визнано винним за ч.1 ст 130 КУпАП та накладено стягнення (а.с.93). 27.11.2019р. відносно ОСОБА_2 було визнано винним за ст.. 173-2 ч.1 КУпАП та закрито провадження у зв'язку з закінченням строків для накладення адміністративного стягнення (а.с.94 ). 31.10.2019р. відносно ОСОБА_2 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП матеріал направлено на до оформлення (а.с.95).
Відповідно до Висновку №984 від 30.06.2023р. ОСОБА_2 наркотичної патології не виявлено (а.с.134)
Відповідно до Характеристики з місця проживання - ОСОБА_2 - скарг від сусідів не надходило (а.с.96). ОСОБА_2 зареєстрований як безробітний (а.с.97).
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які врегульовані Сімейним Кодексом України.
На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, що досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до норм Сімейного кодексу України кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно із Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою ВР від 27 лютого 1991 року держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Підстави за яких мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав визначені в ст.164 СК України, в тому числі в зв'язку з ухиленням від виконання ними своїх обов'язків по вихованню дитини ( п.2 ч. 1 вказаної статті).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування повинно вирішуватися лише після всебічного дослідження позицій сторін, насамперед, з'ясування ставлення батька до дитини.
Пленум Верховного Суду України в пп. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст.2 ЦПК України).
За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено фактів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей той факт, що відповідач з нею не спілкується.
Матеріали справи містять відомості про спір між сторонами про порядок спілкування з дитиною, тобто видно бажання відповідача спілкуватись з дитиною.
Крім того, ст.19 Сімейного Кодексу України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Висновку виконкому Центрально-міської районної у місті ради як орган опіки та піклування - вважали недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.131-133).
Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав на теперішній час не відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, оскільки підстави для вжиття такого крайнього заходу не підкріплені достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини; безспірні докази про свідоме, винне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, та у чому ж полягає її винна поведінка суду не надані. Обставини на які вказує позивач відбувались декілька років тому, за 2022р., 2023 рік таких дій зі сторони відповідача не наведено.
Таким чином, позивач не надав суду достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач повністю ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно своєї неповнолітньої дитини, тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Вирішуючи даний спір, суд бачить необхідність застосувати до відповідача заходи реагування, попередивши його про необхідність зміни ставлення до своєї дитини, позивача, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків так і дитини, передбачені ст. 166 СК України.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 19, 164, 165 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконком Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, виконком Металургійної у місті ради як орган опіки та піклування, виконком Центрально-Міської районної у місті ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківьких прав, - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Представник відповідача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 .
Треті особи: виконком Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, пл.. Гірської Слави, будинок 1; виконком Металургійної у місті ради як орган опіки та піклування, пр.. Металургів, 16; виконком Центрально-Міської районної у місті ради як орган опіки та піклування, вул. Свято-Миколаївська, будинок 27.
Дата виготовлення повного тексту рішення 18.12.2023р.
Суддя Мазуренко В.В.