справа № 208/7373/23
№ провадження 2/208/1130/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
13 грудня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Івченко Т.П.,
за участю: секретаря судового засідання - Шостак А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-
встановив:
1.Позиція позивача.
08 серпня 2023 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» просить: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070) заборгованість у сумі 101176 (сто одна тисяча что сімдесят шість) гривень 41 копійка та витрати зі сплати судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 10.09.2021 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 1001969087802 видано кредит у сумі 75000,00 гривень.
Статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст. 1050 ЦК України та абз.2 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник просточив сплату чергових платежів понад 1 місяць. Позивач направив письмову вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак в наданий банком термін вимога позичальником виконана не була.
Відповідач не виконує свої кредині зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед перед позивачем станом на 18 червня 2023 рік складає 101 176 (сто одна тисяча сто сімдесят шість) гривень 41 копійка, з яких: 62372,32 грн. - заборгованість за кредитом, 8,84 грн. - заборгованість процентами, 38795,25 грн. - заборгованість за комісією.
2.Позиція відповідача.
Відповідач, ОСОБА_1 , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачу на адресу реєстрації і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними. Відзив відповідач на позов не подав. Заяв та клопотань про проведення розгляду за його відсутності не подавав.
3.Процесуальні питання, заяви та клопотання.
08 серпня 2023 року позивачем подано даний позов до суду (а.с. 1-2).
08 серпня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження судді Сушкова Л.І (а.с. 22).
23 серпня 2023 року судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 21).
23 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 23).
27 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження судді Івченко Т.П.(а.с. 34)
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
4.Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписав Заяву № 1001969087802 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», згідно до умов якого сума кредиту складає 75000,00 грн. на строк 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99% , розмір процентної ставки - 0,01% річних (а.с. 2 на звороті - 3).
Згідно до паспорту споживчого кредиту сума кредитного ліміту складає 75000,00 грн, щомісячна комісія за обслуговування - 2,99% щомісяця, процентна ставка - 0,01% річних (а.с.4).
Згідно до платіжної інструкції № TR.52057927.76645.8810 від 10 вересня 2021 року АТ «ПУМБ», як надавач платіжних послуг, перерахував отримувачу - ОСОБА_1 кошти у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок, призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1001969087802 від 10.09.2021 за позикою ОСОБА_1 (а.с. 14).
18 червня 2023 року № вих.. 271 на адресу ОСОБА_1 надіслано письмову вимогу (повідомлення), відповідно до змісту якої Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» вимагає виконати зобов'язання перед ним за кредитним договором, а саме: негайно погасити заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 101176,41 гривень (а.с. 12).
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1001969087802 від 10.09.2021 року, станом на 18.06.2023 рік заборгованість складає 101176 ,41 гривень (а.с. 14 на звороті-15).
Згідно до Виписки/Особового рахунку з 10.09.2021 по 18.06.2023 року вбачається рух кредитних коштів (а.с. 16).
5.Норми права застосовані судом та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір раніше не оспорювався та не визнавався судом недійсним.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі Закон).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначає ЗУ «Про споживче кредитування».
Стаття 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону № 1734-VIII) містить положення про те, що цей Законзастосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
За змістом ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).
Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із закономнадаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (ч. 1 ст. 20 Закону).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №201/10403/19.
Отже, між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 10.09.2021 року був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно якого відповідачу був наданий споживчий кредит на умовах, визначених у заяві № 1001969087802.
Заява підписана особисто відповідачем ОСОБА_1 і її умовами передбачена сплата комісії та процентів за користування кредитом. Також визначений кінцевий термін повернення кредиту. Строк кредитного договору 24 місяці. Відповідачу направлено письмову вимогу від 18.06.2023 року про виконання зобов'язання перед АТ «ПУМБ» та погашення заборгованості по кредитному договору № 1001969087802 від 10.09.2021 року в загальному розмірі 101 176,41 грн. і звернувшись до суду із позовом АТ «ПУМБ» просить стягнути заборгованість саме в такому розмірі станом на 18.06.2023 року. Наданий позивачем розрахунок є логічним, обгрунтованим та не спростований відповідачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
6.Судові витрати.
Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2684,00 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією № 39 від 26 липня 2023 року (а.с.18), як судові витрати на оплату судового збору при зверненні із позовом.
Враховуючи прийняття рішення про задоволення позовних вимог, згідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідачем, на користь позивача.
Згідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених позовних вимог, а враховуючи встановлених підстав для задоволення заявлених вимог у повному обсязі, підлягають покладенню на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок № 4, ЄДРПОУ 14282829, суму заборгованості в сумі 101 176 (сто одна тисяча сто сімдесят шість) гривень 41 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок № 4, ЄДРПОУ 14282829) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», юридична адреса реєстрації: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок № 4, ЄДРПОУ 14282829;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Івченко Т. П.