Справа № 211/4204/23
Провадження № 2/211/2038/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
у відсутність сторін,
розглянувши в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
встановив:
позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що надає послуги з централізованого опалення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювала, в результаті чого виникла заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з 01.01.2014 по 30.04.2023 у сумі 35109,69 грн., за абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 у сумі 32,68 грн. Вказану суму заборгованості позивач, а також інфляційні втрати в сумі 10211,74 грн., 3% річних у сумі 2868,25 грн. просить стягнути на свою користь з відповідача.
Ухвалою суду від 27.07.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позовних вимог не заперечує, однак просить застосувати строк позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Як встановлено судом, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуги з централізованого опалення, яка надається АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою (а.с. 7).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається централізоване опалення до житла відповідача, однак відповідачем зобов'язання по оплаті за надану послугу здійснюється неналежним чином.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з 01.01.2014 по 30.04.2023 у сумі 35109,69 грн. та за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 за абонентське обслуговування у сумі 32,68 грн (а.с. 8). Доказів на спростовування зазначеного відповідачем не надано.
Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі № 6-40цс11).
Як зазначено в Аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01.07.2014), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 20.06.2012 у справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат у сумі 10211,74 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 2868,25 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості (а.с. 9). Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що «з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб'єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згоду чи уповноважує на це відповідного іншого суб'єкта».
Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , періодично здійснювалась часткова оплата, що в свою чергу свідчить про переривання позовної давності та визнання боргу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Положеннями частини першої статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2684,00 грн., сплачений ним при подачі позову та при подачі заяви про видачу судового наказу, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача з врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст.ст. 509, 525 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 265, 280-288 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1, заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення), яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2014 по 30.04.2023 у сумі 35109 ( тридцять п'ять тисяч сто дев'ять ) гривень 69 коп.; заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 в сумі 32 ( тридцять дві) гривні 68 коп., інфляційні втрати в сумі 10211 ( десять тисяч двісті одинадцять ) гривень 74 коп.; 3% річних у сумі 2868 ( дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н. О. Сарат