Справа № 199/9539/23
(3/199/4694/23)
ПОСТАНОВА
іменем України
18.12.2023 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., за участю:
-захисника Благодєтєлєвої Є.Я.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянина України, командира взводу охорони в/ч НОМЕР_1 , відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
28.10.2023 року у відношенні ОСОБА_1 складено протокол серії ААД №043040 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, в тому, що він, «28.10.2022 року о 03-15 годині, в районі будинку №1к по вул.Донецьке шосе у м.Дніпро (Амур-Нижньодніпровський район), керував автомобілем «Subaru», р/н НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія за допомогою Alcotest 6820, прилад 0487, тест №2186, результат 1,30 %, чим порушив п.2.9 а ПДР України».
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був повідомлений про дату та час шляхом направлення поштового повідомлення, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Благодєтєлєва Є.Я. просила продовжити судовий розгляд у відсутність ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у відсутність ОСОБА_1 , що відповідає вимозі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Адвокат Благодєтєлєва Є.Я. просила провадження відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, зазначаючи, що було порушено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також відсутності докази безпосередньо самого факту керування транспортним засобом.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Відповідно до ст.ст. 245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст. 129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні тощо.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
У якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано рапорт інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП в Дніпропетровській області від 28.10.2023 року.
Однак, в розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи містять також і відеозапис з нагрудних камер працівників поліції. Однак вищевказаний відеозапис не містить відомостей та доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Натомість згідно відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці пригоди за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820», з використання одного і того самого мундштуку, що є порушення інструкції з експлуатації Alcotest Drager 6820.
Також, суд звертає увагу, що згідно переглянутого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом, як і відсутні відомості щодо встановлення безпосередньо особи ОСОБА_1 , що у своїй сукупності спростовує факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає лише у разі керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім цього, згідно протоколу, ОСОБА_1 керував автомобілем «28.10.22023 року о 03-15 годині», в той час як згідно роздруківки приладу «Alcotest Drager 6820», останній пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння «28.10.22023 року о 03-15 годині», що суперечить обставинам, викладеним, безпосередньо у самому протоколі, а відтак і вимогам ст..256 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суд повинен своєчасно, повно, всебічно та об'єктивно з'ясовувати обставини справи. Для правильного вирішення справи необхідно, щоб були дотримані вимоги щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 256 КУпАП.
Таким чином з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що вони не містять і будь-яких належних та допустимих доказів, що саме громадянин ОСОБА_2 керував автомобілем.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні тощо.
Згідно ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Одним із видів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані сп'яніння.
Суд також, зазначає, що не убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та відеозапис це не підтверджує.
Крім того, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та відносно якого поліцією не приймалось будь яке рішення щодо порушення ним вимог Закону, у тому числі, що він був зупинений відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
Обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, були відсутні, а тому, за вимогами ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений із порушенням чинного порядку, визнається недійсним.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння регламентований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, згідно пункту 7 Розділу І Інструкції, огляд в закладі охорони здоров'я проводиться лише в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським. Суд вважає, що вказана норма дозволяє оптимізувати час на проведення огляду водіїв та убезпечує добросовісних водіїв від зловживань з боку працівників правоохоронного органу.
Відповідно до пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Однак жодного з таких доказів щодо відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку суду не надано.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За вимогами ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: В.Л.Воробйов