ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 726/2022/23
Головуючий у 1-й інстанції: Асташев С.А.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
15 грудня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 23 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАБ № 721446 від 18.08.2023,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції, у якому просив скасувати постанову серії БАБ № 721446 від 18.08.2023 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн., а провадження у справі закрити.
Вважає оскаржувану постанову протиправною через відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.4 ст.126 КУпАП, неповноту провадження у справі, необ'єктивність її розгляду, невідповідність висновків, викладених у постанові фактичним обставинам справи. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.2.1.а ПДР, однак останній мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом. Опис правопорушення не відповідає ознакам складу правопорушення. Крім того, вказує, що суб'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП є вина у формі прямого умислу, тобто водій повинен не тільки керувати транспортним засобом, але й розуміти, що його було позбавлено права керувати ним.
Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 23 жовтня 2023 року позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 721446 від 18.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, ч.4 ст.126 КУпАП, та накладення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок - скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18.08.2023 командиром взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Станьком Сергієм Петровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №721446 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.4 ст.126 КУпАП (на підставі ч.2 ст.36 КУпАП), за те, що останній 18.08.2023 о 14:43 на автомобільній дорозі М-19 "Доманове-Тереблече", 392 км., керуючи транспортним засобом ІВЕКО АС 440545, номерний знак НОМЕР_1 , у населеному пункті м. Чортків, рухався зі швидкістю 79 км/год, при дозволеній 50 кмгод, швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TruCam LTI 20/20 (ТС008352), чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України.
Вказано також, що водій керував транспортним засобом без права керування транспортними засобами, а саме: був позбавлений права керування Глибоцьким районним судом Чернівецької області від 12.06.2023, строком на 1 рік, чим порушив п.2.1. а ПДР України.
Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 та ч.4 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 гривень.
У постанові зазначено, що до неї додаються, як доказ вини особи, дані з лазерного вимірювача швидкості та відео із нагрудної камери поліцейського.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду для її скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на докази щодо зони дії дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги та долучення доказів розташування такого знаку на місцевості, то зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км/год.
Що стосується наявності та доведеності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, то суд першої інстанції вказав на та, що не може будувати свої висновки про обізнаність ОСОБА_1 із фактом позбавлення права керування транспортними засобами лише участю захисника у справі. Відтак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідно до норм чинного законодавства, як за ч.1 ст.122 КУпАП, так і за ч.4 ст.126 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.1 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із п.1 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР .
Відповідно до п.12.9 б ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно із п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Загальне обмеження швидкості 50 км/год стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.49 "Початок населеного пункту" та 5.50 "Кінець населеного пункту" та такі обмеження не перериваються після перехресть і діють на усіх вулицях населеного пункту.
Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою адміністративну відповідальність у виді штрафу.
Відповідно до п.2.1 "а" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За приписами ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із п.10 ст.15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Отже, приписами ч.2 ст.317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права. При цьому не важливо чи було посвідчення водія тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, чи здано до уповноважених органів Національної поліції.
Згідно зі ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч.4 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п.4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Таким чином розгляд справи у таких випадках проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до наявної в матеріалах справи оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП та ч.4 ст.126 КУпАП, тобто за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Так, у суді першої інстанції відповідачем разом із відзивом долучено фото із приладу TruCam із серійним номером ТС008352, згідно якого вбачається рух 18.08.2023 о 14:43 транспортного засобу Івеко із номерним знаком НОМЕР_1 на а/д М-19, 392 км. (вказані також географічні координати: широта - 49°1'12/52"N та довгота - 25°50'14.22"E), із швидкістю 79 км/год. при ліміті 50 км/год. Долучено ще фотознімок із онлайн сервісу Карт Google із зазначенням географічних координат.
До матеріалів справи також надано ряд документів на підтвердження правомірності використання лазерного вимірювача TruCam, зокрема: лист-роз'яснення Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 4/4-2327 від 16.06.2010, лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3423-08/3679 від 28.01.2019 щодо правомірності використання лазерних вимірювачів, введених у експлуатацію після їх періодичної повірки.
Згідно з даних листа ДП "Укрметртестстандарт" № 22-38/49 від 01.10.2019 надано інформацію щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM LTI 20/20, який відноситься до ручних вимірювачів, алгоритму роботи приладу та його допустимої похибки.
Також до матеріалів справи відповідачем долучено копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки LTI 20/20 TruCAM II № ТС008352 від 17.11.2022 № 22-01/26576 та копію сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012.
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису з відеореєстратора поліцейського (боді-камери) № 472401 вбачається, 18.08.2023 о 14:43 поліцейським зупинений транспортний засіб ІВЕКО, номерний знак НОМЕР_1 . Поліцейський представився водію, повідомив про те, що ведеться відеофіксація їх розмови, а також зазначив, що причиною зупинки є рух транспортного засобу із швидкістю 79 км/год, при дозволеній 50 км/год. У подальшому, о 14:46 поліцейський розпочав розгляд справи та роз'яснив водію його права.
Згодом, о 14:50 поліцейський виявляє за даними бази даних, що ОСОБА_1 судом позбавлений права керування транспортними засобами, а тому о 14:53 розпочинає також розгляд справи за ч.4 ст.126 КУпАП та повідомляє про те, що на водія буде накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн.
ОСОБА_1 спочатку не заперечує того, що у нього був суд раніше, однак вказує, що йому не приходило рішення по пошті, а пізніше зазначає про те, що подавав апеляцію у справі.
Перед закінченням розгляду справи та переходом до винесення постанови поліцейський знову запитав у водія про наявність заяв та клопотань, на що ОСОБА_1 вказав про їх відсутність. Після цього ОСОБА_1 повідомлено, що продовжувати рух він далі не може, оскільки він позбавлений права керування. О 15:31 ОСОБА_1 ознайомлено із винесеною постановою.
Таким чином, долучений відеозапис, який здійснено безперервно, в повній мірі підтверджує, що працівником органів і підрозділів Національної поліції розгляд справи здійснено відповідно до покладених на нього повноважень та у відповідності із передбаченою законодавством процедурою.
Також у ОСОБА_1 було з'ясована наявність заяв чи клопотань, однак останній вказав про їх відсутність, що підтверджується дослідженим відеозаписом із боді камери.
Натомість, судом першої інстанції зазначено, що в оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Із даного приводу колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що дорожній знак 5.45 не позначає "населений пункт", як вказано в рішенні суду першої інстанції. А щодо позначення меж населених пунктів використовуються дорожні знаки 5.49 "Початок населеного пункту" та 5.50 "Кінець населеного пункту".
Щодо вищенаведеного, то апелянт наголошує на тому, що ще 25 квітня 2022 року управлінням патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції було видано вимогу №51 щодо вжиття невідкладних заходів щодо встановлення дорожніх знаків 5.49 "Початок населеного пункту" та 5.50 "Кінець населеного пункту" на автомобільних дорогах М-09 "Тернопіль - Львів - Рава-Руська", М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине" та М-19 "Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече", яка була виконана до 29 квітня 2022 року.
Відповідний доказ не долучався відповідачем до відзиву, оскільки в позовній заяві та у відповіді на відзив доводів щодо відсутності вказаних дорожніх знаків не зазначалося.
Позивач перевищив допустиму швидкість в межах населеного пункту, який починається після дорожнього знаку 5.49, відтак ключовим для встановлення місця вчинення правопорушення є відповідні географічні координати.
На підтвердження факту допущення позивачем перевищення встановленої в межах населеного пункту швидкості представником відповідача до відзиву на позов було долучено фотознімок з приладу TruCam.
Так, на фотокартці, здійсненій приладом TruCAM II ТС 008352, відображені дата 18.08.2023, час її створення 14:43:19. реєстраційний номер автомобіля СE8751EM, швидкість, з якою рухався транспортний засіб - 79 км/год, максимально допустима швидкість 50 км/год. вимірювальна дистанція 450,1 м. Крім того, відображені координати: широта 49°1'12.52" №, довгота 25°50'14.22" E.
Саме на фотознімку із приладу TruCam відображені такі географічні координати, які при переведенні на карту місцевості показують точку, що знаходиться саме в населеному пункті Чортків.
Так, з картографічного сервісу "Google" вбачається, що за вказаними на фотокартці координатами розташоване м.Чортків Тернопільської області. Із відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, наданого відповідачем, також встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням позивача поліцейський повідомив про перевищення швидкості руху у населеному пункті більше аніж на 20 км/год, на що ОСОБА_2 в процесі розгляду справи повідомив, що йому все зрозуміло та не має жодних зауважень.
Слід також зауважити, що відповідачем у відзиву було наголошено на такому: при фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад TruCAM здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Відтак саме фотознімок, де зафіксовано цільову позначку саме на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_3 , є належним, допустимим, достатнім доказом у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданими відповідачем відомостями, на яких зафіксовано точні координати руху транспортного засобу, підтверджується, що 18.08.2023 о 14 год 43 хв автомобіль з державним номером НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 79 км/год у м.Чортків Тернопільської області, тобто у населеному пункті, де рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год, що вказує на правомірність винесення оскаржуваної постанови в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінку діям позивача, за які він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, то колегія суддів враховує наступне.
Так, Глибоцький районний суд Чернівецької області своєю постановою від 12.06.2023 визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП та за їх вчинення, на підставі ст.36 КУпАП, наклав адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Чернівецький апеляційний суд своєю постановою від 10.07.2023 залишив без змін постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 червня 2023 року у справі № 715/1517/23.
Таким чином, колегія суддів вважає, що враховуючи вимоги ч.2 ст.317-1 КУпАП із 10.07.2023 ОСОБА_1 є особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
При цьому, посилання суду першої інстанції про необхідність здійснити перевірку щодо обізнаності водія із наявністю такої постанови та фактом свого позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів оцінює критично, оскільки для вірної кваліфікації дій позивача за ч.4 ст.126 КУпАП ключовою обставиною є якраз набрання законної сили рішення суду про позбавлення права керування транспортним засобом на певний строк.
У той же час, колегія суддів зауважує, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Бандуровський Б.П. брав участь у справі №715/1517/23, представляючи інтереси позивача, а відтак вважається, що позивач був повідомлений про факт позбавлення його права керування транспортним засобом.
Крім того, постанова Чернівецького апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 715/1517/23 надіслана судом 10.07.2023 та оприлюднена в ЄДРСР 11.07.2023.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що наявні у справі докази в повній мірі підтверджують, що ОСОБА_1 , будучи із 10.07.2023 є особою, позбавленою права керування транспортним засобом 18.08.2023 здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП і доводи позивача щодо необізнаності про постанову Чернівецького апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 715/1517/23 розцінюються виключно як спроба уникнути адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 та ч.4 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
У силу вимог п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.
Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 23 жовтня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.