ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/2989/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 не в повному обсязі та зобов'язання перерахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності у дотриманні строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку № 159 з 22.07.2016 до дня фактичного розрахунку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 базовим місяцем січня 2016 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення (базового місяця), та виплатити її з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 22.07.2016 до дня фактичної виплати вказаної індексації.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 22.07.2016 до дня фактичної виплати вказаної індексації.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та в частині задоволених позовних вимог до відповідача відмовити у повному обсязі.
Доводи апелянта аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву, та мотивовані тим, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, у тому числі військовослужбовців мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Вказано, що базовий місяць для обчислення індексації не був прив'язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2016 № 168 підтверджується, що позивач з 22.07.2016 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Посвідченням від 10.07.2017 серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2019 № 119 підтверджується, що 18.05.2019 позивача виключено із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Довідкою відповідача № 350/205/128/344 про види нарахованого позивачу грошового забезпечення (крім індексації), з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, підтверджується, що посадовий оклад позивача у липні 2016 року (за відпрацьовану кількість днів) становив 204,68 грн, з серпня 2016 року до лютого 2018 року включно - 605,00 грн, з березня 2018 року до листопада 2018 року - 2820,00 грн, з грудня 2018 року до квітня 2019 року - 2730,00 грн, у травні 2019 року - 1585,17грн.
Із даних автоматизованої системи Черкаського окружного адміністративного суду «Діловодство» суд першої інстанції встановив, що на його розгляді знаходилася справа № 580/8663/21 між тими ж сторонами про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення з 22.07.2016 до 20.05.2019;
- стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення з 22.07.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а з 01.03.2018 до 20.05.2019 з урахуванням базового місяця березень 2018 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, яке набрало законної сили 25.01.2022, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.07.2016 до 28.02.2018. Зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 22.07.2016 до 28.02.2018. Серед іншого у мотивувальній частині щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 до 20.05.2019 з урахуванням базового місяця березень 2018 року суд зазначив, що з березня 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищила поріг у 103%, з огляд на що підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 до 20.05.2019 немає, а за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 спір щодо застосування базового місяця (січень 2008 року) при нарахуванні та виплаті індексації за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 - відсутній, позовні вимоги про застосування базового місяця - "січень 2008 року" є передчасними.
Довідкою-розрахунком відповідача суми індексації за 2016 - 2018 роки підтверджується, що відповідач для нарахування індексації, починаючи з 21.07.2016 застосував базовий місяць січень 2016 року. У 2016 році індексація нарахована у липні-грудні та становить 393,30, у 2017 році (щомісячно) - 3166,35грн, у 2018 році індексація нарахована за січень-лютий - 845,76грн. Усього за вказаний період - 4405,41грн.
Інформацією з карткового рахунку позивача підтверджується, що йому 23.02.2022 зараховано заробітну плату відповідачем в сумі 4339,33грн.
Позивачу видана довідка військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022 №350/205/128/321 про нараховане та виплачене йому 24.05.2019 грошове забезпечення в сумі 5300,84 грн: грошове забезпечення за травень 2019 року - 5071,26 грн; індексація за травень 2019 року - 78,08 грн; матеріальна допомога - 7000,00 грн; утримана сума грошового забезпечення за відпустку - (- 6848,50грн).
Позивач, не погоджуючись із застосуванням відповідачем вказаного вище базового місяця при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за спірний період, звернувся в суд з позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на виконання вказаного вище рішення суду за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 (спірний період) нарахував та виплатив індексацію грошового забезпечення в сумі 4339,33 грн, застосувавши базовий місяць січень 2016 року. Однак зміна посади чи окладу позивача, інші обставини, з якими закон пов'язує зміну базового місяця для проведення індексації на січень 2016 року, не доведена.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1283-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.6 Закону №1283-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.9 Закону індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. У разі коли дохід, що виплачується одним підприємством, установою, організацією, формується з різних джерел, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частці в загальному доході.
Абзацом першим ст.10 Закону №1283-ХІІ визначено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Відповідно до абз. 5 п.4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
В абз.5 п.1.1. Порядку №1078 встановлено для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Отже, індексація нараховується з наступного місяця, з якого відбулося підвищення цін на споживчі товари та послуги.
Відповідно до абз.4 п.1.1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком.
До Порядку №1078 внесено зміни згідно з постановою Кабміну України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», відповідно до якої п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції. Зокрема, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Отже, законодавчо встановлена максимальна межа нарахованої індексації.
Згідно з абзацом другим п.3 згаданої вище постанови Уряду України №1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471). Водночас жодної норми про зміну базового місяця для нарахування індексації вона не містить.
Відповідно до абз.3 п.1.1. Порядку №1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
В інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті Держстату України, у березні місяці 2008 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,8 відсотки. Отже, грошове забезпечення військовослужбовців підлягало індексації з цього періоду.
На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п.13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008. Тобто датою, з якою позивач пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01.03.2018. Отже, з березня 2018 року змінився базовий місяць для нарахування індексації позивача.
Незмінність посадового окладу позивача протягом заявленого спірного періоду підтверджується довідкою відповідача №350/205/128/344. Проаналізувавши Постанову №1294 в період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018, суд встановив незмінність встановлених Урядом України розмірів посадових окладів військовослужбовців. Тобто, січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів).
Отже, відповідно до чинності Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача до березня 2018 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, в якій вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року.
Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що для спірного періоду з 22.07.2016 до 28.02.2018 відповідач мав застосувати базовий місяць для індексації - січень 2008 року, вказавши, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо застосування базового місяця січня 2016 року та зобов'язання його перерахувати позивачу індексацію за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, для нарахування індексації грошового забезпечення (базового місяця), та виплати її з урахуванням виплачених сум.
Оцінюючи правомірність задоволення позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - ЗУ №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, дія зазначеного нормативного акту поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, у т.ч. суми індексації грошових доходів громадян. Тому доводи відповідача щодо того, що індексація не входить до складу грошового забезпечення та не є доходом у розумінні ЗУ №2050-III не обґрунтовані та не враховані судом.
З метою реалізації ЗУ №2050-III Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).
Згідно з п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до п.5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Зазначене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 ЗУ №2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Верховний Суд щодо подібних правовідносин у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17) вказав, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 ЗУ №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи аналогічну справу № 240/11882/19, з приводу періоду, з якого особа набула право на отримання компенсації втрати доходів за ненараховану та невиплачену індексацію грошового забезпечення, аналізуючи вказані вище норми права дійшла висновку, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року до 12 січня 2018 року позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року до 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи були правомірно враховані судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що з огляду на те, що у справі №580/8663/21 між цими ж сторонами доведена протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.07.2016 до 28.02.2018 та зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 22.07.2016 до 28.02.2018, виплата таких коштів 23.02.2022, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, мало наслідком зниження купівельної спроможності таких коштів порівняно з 2016-2018 роками.
Врахувавши, що проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати ст.ст.1-2 ЗУ №2050-III поширюється і на індексацію, виплачуючи її відповідач мав обов'язок нарахувати та виплатити таку компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за весь час затримки виплати - за період з 22.07.2016 до дня фактичної виплати вказаної індексації.
Відсутність таких дій відповідача свідчить про порушення вказаного закону, на чому вірно наголошено судом першої інстанції, який, зокрема, зобов'язав виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку №159 за весь час затримки виплати - за період з 22.07.2016 до дня фактичної виплати вказаної індексації.
У контексті викладеного, судова колегія зазначає, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували наявність підстав для відмови у задоволенні позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Кузьменко
Судді: Я.М. Василенко
О.М. Ганечко