ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/4503/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане протягом військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, визначених станом на 01 січня 2023 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.01.2023 № 29-АГ «Про заходи щодо організації речового забезпечення особового складу ДПСУ».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Зобов'язано Головний центр підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане протягом військової служби, речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, визначених станом на 01 січня 2023 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.01.2023 № 29-АГ «Про заходи щодо організації речового забезпечення особового складу ДПСУ», та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум коштів.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та відмовити у задоволенні позову.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Таким чином, підстави для задоволення позову - відсутні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Витягом з наказу відповідача від 10.04.2023 № 174-ОС підтверджується, що позивача з 14.04.2023 виключено із списків особового складу. Серед іншого обов'язано виплатити компенсацію за неотримане речове майно в сумі 45205,65 грн.
Згідно з довідкою відповідача від 11.04.2023 № 5 на вартість речового майна, що належить до видачі позивачу (наказ від 10.04.2023 № 174-ОС) йому нараховано до видачі 45205,65грн, компенсація ПДФО 18% - 8137,02 грн. У зазначеній довідці відповідач вказав відомості щодо одиниці вим., року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, вартості одиниці, строку носіння, фактичну недоношеність (місяців), кількість предметів та суми грошової компенсації.
Довідкою відповідача від 14.06.2023 № 275 підтверджується, що позивач проходив військову службу у відповідача з 20.07.2005 до 14.04.2023.
Згідно з довідкою відповідача від 14.06.2023 № 276 позивач зарахований до списків особового складу відповідача 20.07.2005 згідно з наказом від 22.07.2005 № 80-вк.
04.05.2023 позивач звертався до відповідача запитом, в якому просив надати йому інформацію, за якими цінами та відповідно до яких нормативних документів посадові особи відповідача обчислювали ціни за належне до отримання речове майно на день його звільнення з військової служби.
Листом від 11.05.2023 № 703/Л-42-57 відповідач повідомив, що нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивачу проведено за цінами, які визначені в наказі Адміністрації державної прикордонної служби України від 13.01.2023 № 24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
16.05.2023 позивач повторно звернувся до відповідача запитом на інформацію, в якому з метою з'ясування правильності нарахування йому грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно за час проходження військової служби просив видати довідку вартості речового майна, що належить йому до видачі.
Відповідач супровідним листом від 22.05.2023 № 703/Л-48-62 направив позивачу вказану вище довідку вартості речового майна.
Не погоджуючись із розміром виплаченої компенсації за речове майно, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що відповідач нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, що не відповідає вимогам пунктів 4 - 5 Порядку № 178.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- ХII). Крім того вказаний Закон врегульовує порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
Статтею 1 Закону № 2011-ХII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).
Згідно з п. 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Відповідно до п. 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Пункт 4 Порядку № 178 встановлює, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації,а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно з п. 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком до Порядку, до якої входять такі відомості: порядковий номер, найменування речового майна, одиниця виміру, рік і місяць виникнення права на отримання предметів речового майна, кількість предметів, вартість за одиницю та сума грошової компенсації.
Тобто, такі відомості, як строк носіння та фактичне недоношення (місяців), до вказаної вище довідки не входять. Отже, довідка відповідача від 11.04.2023 № 5, відповідно до якої позивачу нараховано суму компенсації до видачі 45205,65грн, не відповідає, зазначеним вище вимогам законодавства. Водночас військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за не отримане речове майно у разі звільнення з військової служби за цінами, встановленими на 01.01 поточного року.
Вказані вище гарантії реалізуються на підставі заяви (рапорту) військовослужбовця, наказу командира (начальника) військової частини та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої передбачена додатком до Порядку № 178.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132 затверджено Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі - Інструкція № 1132), яка визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 10 розділу І Інструкції № 1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Вдповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається саме Кабінетом Міністрів України. Тому, оскільки норми Інструкції № 1132 фактично звужують право особи на грошову компенсацію за речове майно та зменшують розмір відповідних виплат, вони не підлягають застосуванню та при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове слід керуватися актом вищої юридичної сили, а саме вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178. Норми Інструкції №1132 підлягають застосуванню в частинах, які не суперечать такому акту.
Згідно з довідкою відповідача від 11.04.2023 № 5 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу нарахована до виплати сума 45205,65 грн, яка розрахована за цінами, які визначені в наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» з вирахуванням терміну, протягом якого майно мало би носитися. Тобто, відповідач нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, що не відповідає вказаним вище вимогам пунктів 4-5 Порядку №178.
Отже, нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу не відповідало порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянтом всупереч вищевказаного обов'язку не доведено правомірність своїх дій в межах спірних правовідносин.
В контексті викладеного, суд попередньої інстанції аргументовано вказав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зокрема шляхом зобов'язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане протягом військової служби, речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, визначених станом на 01 січня 2023 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.01.2023 № 29-АГ «Про заходи щодо організації речового забезпечення особового складу ДПСУ», та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум коштів.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко