ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/32663/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Аліменка В.О.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним і скасування наказу в частині,
УСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування п. 1 наказу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.10.2021 №10, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності старшого дізнавача відділу дізнання Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0001454).
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що службове розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ, призначено безпідставно та проведено без додержання вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме: за твердженням позивача, неповно та необ'єктивно з'ясовано обставини, чітко не встановлено у чому полягає порушення та вина позивача, не встановлено тяжкість проступку та розміру заподіяної шкоди. У позовній заяві наголошено на тому, що позивача не ознайомлено ані з наказом про призначення службового розслідування, ані з матеріалами службового розслідування, зокрема складеного за його результатами висновку, а також не відібрано пояснень позивача. На додаток, позивачем зауважено, що позивачем не вчинялось дисциплінарного проступку у межах заявленого спору.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що висновок службового розслідування складено з порушенням вимог пункту 1 частини другої статті 18, пункту 4 частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту, пункту 2 розділу IV, пунктів 7, 14 розділу V, пункту 4 розділу VІ Порядку № 893, з огляду на що вказаний висновок не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани. Також, апелянт акцентує увагу на тому, що останнього не ознайомлено з наказом про призначення службового розслідування, не відібрано письмових пояснень, внаслідок чого відповідачем порушено право поліцейського на захист, гарантоване статтею 18 Дисциплінарного статуту. Апелянт пояснив, що 27.06.2021 останній перебував на чергуванні у складі СОГ в якості дізнавача. При прибутті СОГ на місце виклику за адресою: АДРЕСА_1 , на місці події були присутні працівники УПП, які фактично затримали підозрювану у вчиненні злочину особу та встановили її анкетні дані. Затримана особа виявилась без жодних документів, які могли б надати змогу ідентифікувати її як особу. Апелянт пояснив, що на місці події у останнього розрядився службовий планшет, про що він повідомив чергового та просив виставити графу, що нард прибув на місце виклику. Також, у телефонній розмові апелянт просив чергового перевірити особу - ОСОБА_2 через систему «Армор» для з'ясування обставин щодо перебування у розшуку вказаної особи. Надалі із застосуванням стаціонарної відеокамери, апелянтом було зафіксовано відомості, зокрема, ОСОБА_2 представився та назвав свої анкетні дані під відеозапис. Після проведення огляду місця події, вилучення грошових коштів та банківських карток, засобами телефонного зв'язку з апелянтом зв'язався черговий та повідомив про виклик за адресою: АДРЕСА_2 . У свою чергу, ОСОБА_2 працівниками УПП було доставлено до відділу поліції для дачі пояснень та оформлення дактилоскопічної картки, після чого останній залишив приміщення відділу. Апелянт звертає увагу, що останній був позбавлений можливості затримати особу, яка представилась ОСОБА_2 в порядку статті 208 КПК України, оскільки дізнавач має право затримати особу виключно за умов, визначених статтею 298-2 КПК України. Поряд з цим, вказаним обставинами не була надана ні відповідачем, ні судом першої інстанції.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відповідач зазначив, що під час прийняття оскаржуваного рішення доводам позивача була надана належна правова оцінка та правильно кваліфіковано правовідносини сторін, жодних аргументів які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права у апеляційній скарзі не наведено.
Апелянтом подано пояснення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві. У вказаних поясненнях апелянт наполягає на тому, що не порушував своїх функціональних обов'язків, як і не порушував положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, присяги поліцейського та наказів керівництва. За наведених обставин вважає, що у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.07.2021 № 46 "Про призначення та проведення службового розслідування", з огляду на рапорт начальника відділу дізнання Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві майора поліції Іванішина В.О. від 21.07.2021, в якому зазначено про факт можливого порушення службової дисципліни та законності старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського управління поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Печерського управління поліції капітаном поліції ОСОБА_3 , за наслідками чого призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію у відповідному складі.
За результатами вказаного службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 27.09.2021, затверджений начальником Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві полковником поліції ОСОБА_4 , в якому вказано відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що знайшли своє об'єктивне підтвердження, а за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 6 та 7, пп. 1 п. 8 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 №575, п. 2 ч. 1 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, до старшого дізнавача відділу дізнання Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
Як наслідок, Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві прийнято наказ від 11.10.2021 № 10, п. 1 якого, з огляду на те, що за результатами відпрацювання виклику ОСОБА_1 та ОСОБА_3 невірно встановили анкетні дані затриманої особи, як наслідок визначена невірна правова кваліфікація кримінального правопорушення та особу, підозрювану у вчиненні декількох злочинів, у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України не затримано. При цьому, ОСОБА_1 під час реагування на повідомлення гр. ОСОБА_5 за допомогою планшетного пристрою не проставлено відмітки у системі ІТС ІПНП про отримання виклику, прибуття на місце події та закінчення відпрацювання повідомлення, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 6 та 7, пп. 1 п. 8 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 №575, п. 2 ч. 1 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, до старшого дізнавача відділу дізнання Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
Вважаючи вказаний наказ в оскаржуваній частині протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у межах заявленого спору не вчинив всіх можливих дій з метою встановлення особи затриманого, враховуючи наведені вище обставини (застаріла фотокартка, яка, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, не дозволяє беззастережно ідентифікувати особу, розходження у даті народження), внаслідок чого невірно встановлено анкетні дані затриманої особи, а визначена невірна правова кваліфікація кримінального правопорушення та особа, підозрювана у вчиненні декількох злочинів, у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України не затримана. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що саме на позивача, як старшого дізнавача відділу дізнання Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві, покладено обов'язок з встановлення затриманої особи у межах заявленого спору. Натомість, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що планшетний комп'ютер, яким обладнано позивача, вийшов із ладу, що перешкодило останньому у встановлені особи затриманого та вчинення інших кримінальних процесуальних дій з цього приводу. У той же час, можливий вихід з ладу планшетного комп'ютера не є перешкодою для виконання покладених на позивача посадових обов'язків, а лише спонукає до вчинення останнім додаткових дій, чого останнім зроблено не було. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави, з яких виходив позивач під час прийняття оскаржуваного наказу, належними та достатніми доказами не спростовано, відтак, наказ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.10.2021 № 10 є правомірним та таким, що прийнято у межах наданих останньому повноважень.
Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.2015 N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною першою статті 6 Закону N 580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 7 Закону N 580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.
За визначенням частини першої статті 17 Закону N 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону N 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний:
неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 N 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За визначенням статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Наведені норми свідчать про те, що притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності можливе, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Статтею 16 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З матеріалів справи вбачається, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення передувало проведення службового розслідування.
Так, наказом Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві від 26.07.2021 № 46 призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у рапорті начальника відділу дізнання Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві від 21.07.2021, про факт можливого порушення службової дисципліни старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського управління поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Печерського управління поліції капітаном поліції ОСОБА_3 .
Відповідно до наказу Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві від 27.08.2021 № 123 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві від 26.07.2021 № 46, до 26.09.2021.
27.09.2021 начальником Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві затверджено висновок службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що 27.06.2021 на спецлінію « 102» ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 працівниками магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » затримано підозрілого чоловіка, який намагався розрахуватися за товар викраденими банківськими картками.
Дане повідомлення старшим інспектором чергової частини відділу моніторингу Печерського УП капітаном поліції ОСОБА_7 зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні, адміністративні правопорушення та інші події Печерського УП (далі - журнал ЄО) за № 23559 від 27.06.2021, а на місце події старшим інспектором відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 направлено екіпаж УПП у м. Києві РУБІН-0601 д/н 0860. За результатом відпрацювання повідомлення поліцейським УПП у м. Києві ОСОБА_9 у своєму електронному рапорті від 27.06.2021 зазначено, що прибувши на місце виклику ними виявлено заявницю гр. ОСОБА_6 , яка працює касиром в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та невстановленого чоловіка, який намагався розрахуватися за куплений товар чужими банківськими картками. В подальшому, в ході перевірки даного громадянина за обліками інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІТС ІПНП) встановлено, що він є гр. ОСОБА_2 . Під час усного опитування останній повідомив, що викрав вказаний гаманець із грошовими коштами, банківськими картами та паспортом в іншому закладі та збирався ними розрахуватись за куплений товар.
З метою з'ясування всіх обставин справи, старшим інспектором - черговим ОСОБА_7 на місце події направлено слідчо-оперативну групу Печерського УП № 2 у повному складі, а саме: старшого дізнавача відділу дізнання Печерського УП капітана поліції ОСОБА_1 та старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Печерського УП капітана поліції ОСОБА_3 .
В свою чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , прибувши на місце виклику, виявили громадянина без документів, що можуть підтвердити його особу, який усно представився як ОСОБА_2 . Згодом, ОСОБА_1 здійснив перевірку даного громадянина за обліками ІТС ІПНП, за результатом обробки запиту в електронній картці особи начебто була наявна фотографія гр. ОСОБА_10 за 2007 рік. Після чого, дізнавач, беручи до уваги лише фотографію з електронної бази, прийняв рішення, що затримана особа є саме гр. ОСОБА_2 , розпочав оформлення процесуальних документів. Зокрема, від вказаного громадянина відібрано пояснення з даного приводу, в якому останній повністю зізнається у скоєному злочині та визнає свою провину.
Будь-яких інших заходів, спрямованих на встановлення паспортних даних затриманої особи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не вжили та під час прийняття рішення, що вказаний громадянин є дійсно ОСОБА_2 останні спирались лише на фотокартку з ІТС ІПНП за 2007 рік, яка на даний час є застарілою.
В подальшому, працівниками поліції о 23:48 доставлено гр. ОСОБА_2 до адміністративної будівлі Печерського УП до службового кабінету № 60, який закріплено за старшим дізнавачем ОСОБА_1 . Після чого, останнім в порушення вимог статті 208 КПК України дану особу за вчинення кримінального правопорушення не затримано, протокол про затримання не складено, внаслідок чого гр. ОСОБА_11 о 02:50 28.06.2021 покинув будівлю Печерського УП під особисте зобов'язання.
28.06.2021 старшим дізнавачем Долею В.В. відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021105060001209 з первинною правовою кваліфікацією частина 1 статті 185 КК України.
28.06.2021 начальником сектору розшуку злочинців та зниклих громадян відділу кримінальної поліції Печерського УП капітаном поліції ОСОБА_12 здійснено запит до ДМС України з метою отримання паспортних даних гр. ОСОБА_2
08.07.2021 з міграційної служби надійшла особова картка вищевказаного громадянина, під час вивчення якої встановлено, що особа, яку затримано працівниками поліції 27.06.2021 в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та яка представилась гр. ОСОБА_11 насправді є іншим громадянином. Згодом, у ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що затриманою особою є гр. ОСОБА_13 .
Під час проведення службового розслідування членами дисциплінарної комісії здійснено перевірку гр. ОСОБА_13 за базаю даних ІТС ІПНП та виявлено, що вказаний громадянин у 2010 році вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України.
У зв'язку з тим, що старший дізнавач ОСОБА_1 та старший оперуповноважений ОСОБА_3 невірно встановили фактичні паспортні дані затриманої особи, як наслідок визначена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення та особу, підозрювану у вчиненні декількох кримінальних правопорушень випущено з Печерського УП під особисте зобов'язання.
Також, у висновку зазначено, що ОСОБА_1 під час реагування на повідомлення гр. ОСОБА_6 за допомогою планшетного пристрою не проставив відмітки в ІТС ІПНП про отримання виклику, прибуття на місце події та закінчення відпрацювання повідомлення. Разом з тим, за результатами виконання завдання, старший наряду поліції повинен оформити результат реагування на правопорушення або подію в системі ІПНП, унісши до електронного рапорту корисну інформацію щодо осіб, речей, виконаних дій, а також фотозображення, що можуть сприяти в установленні осіб, які їх учинили, та/або вирішенні інших службових завдань. Проте, ОСОБА_1 за результатом відпрацювання повідомлення електронного рапорту не складав взагалі.
За результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 допустили неналежне виконання своїх професійних та функціональних обов'язків, що виразилось у тому, що останні не вжили достатніх заходів щодо встановлення особи затриманого, і як наслідок зібрано матеріали про вчинення кримінального правопорушення відносно особи, яка його не вчиняла.
Встановлені обставини, на переконання Комісії, свідчать про те, що у діях старшого дізнавача відділу дізнання Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення службової дисципліни, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6 та 7, підпункту 1 пункту 8 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, пункту 2 частини 1 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 27.04.2020 № 357.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, зокрема, що за вчинення вказаного дисциплінарного проступку до дізнавача відділу дізнання Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржуваний наказ, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
За змістом частин першої-третьої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали службового розслідування не містять пояснень позивача, як і доказів ознайомлення останнього з наказом Печерського УП ГУНП у м. Києві від 26.07.2021 № 46.
З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2021 позивачеві було вручено повідомлення про необхідність прибути 17.08.2021 до приміщення Печерського УП для дачі пояснень.
Враховуючи, що 17.08.2021 ОСОБА_1 не прибув, дисциплінарною комісією було складено акт № 7926/125/52/02-2021, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень.
Аналізуючи наведені норми законодавства в контексті обставин даної справи, колегія суддів враховує наступне.
Так, частинами шостою та сьомою вказаної статті 18 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Поряд з цим, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував відсутність позивача на службі у період проведення службового розслідування.
Так, на підставі наказів ГУНП у м. Києві від 22.07.2021 № 1474, від 31.08.2021 № 1638 у періоди з 01.08.2021 по 31.08.2021, 01.09.2021 по 01.10.2021 ОСОБА_1 було відряджено до відділу поліції на станціях залізничного транспорту.
Таким чином, позивач у період проведення службового розслідування перебував на службі у відрядженні, про що достовірно було відомо дисциплінарній комісії, а тому неприбуття останнього 17.08.2021 обумовлене поважними причинами, з огляду на що колегія суддів вважає, що складення акта про відмову від дачі пояснень є передчасним.
Колегія суддів звертає увагу, що приймаючи наказ від 27.08.2021 про продовження строку проведення службового розслідування, відповідач виходив з того, що голова дисциплінарної комісії у доповідній записці повідомив про необхідність здійснити письмове опитування старшого дізнавача ОСОБА_1 .
Поряд з цим, матеріали службового розслідування не містять жодних доказів того, що відповідачем взагалі вживались дії щодо проведення письмового опитування позивача, що і не спростовувалось відповідачем.
У свою чергу, встановлені обставини свідчать про те, що службове розслідування щодо позивача проведено без додержання вимог Дисциплінарного статуту, а саме: не повно та не об'єктивно з'ясовано усі обставини; не встановлено, в чому полягає порушення і вина позивача, так як дисциплінарна комісія обмежилась лише описом подання Департаменту внутрішньої безпеки від 23.07.2021 № 1199/42-10/03-2021 та рапорту начальника відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві від 21.07.2021.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
2) підстава для призначення службового розслідування;
3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Слід звернути увагу, що підставою для призначення службового розслідування стали можливі неправомірні дії окремих працівників Печерського УП, які виразились у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6 та 7, підпункту 1 пункту 8 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, пункту 2 частини 1 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 27.04.2020 № 357.
Як уже було зазначено судом апеляційної інстанції, пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону N 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний:
неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 № 575 (далі - Інструкція № 575) передбачено, що про надходження до органу, підрозділу поліції заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення уповноважений працівник чергової частини зобов'язаний негайно доповісти керівникові органу досудового розслідування (дізнання), який визначає слідчого (дізнавача), що здійснюватиме досудове розслідування, а також поінформувати керівника органу, підрозділу поліції.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 575 після надходження до органу, підрозділу поліції інформації про вчинення кримінального правопорушення та внесення інформації до ЄРДР під керівництвом начальника органу, підрозділу поліції здійснюється комплекс першочергових заходів та невідкладних слідчих (розшукових) дій, у тому числі за дорученням слідчого (дізнавача), спрямованих на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та з'ясування всіх обставин події.
Абзацом 2 пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 575 наведено перелік першочергових заходів та невідкладних слідчих (розшукових) дій, які зокрема, включають перевірку осіб за базами (банками) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, та іншими інформаційними ресурсами, передбаченими статтями 26, 27 Закону України «Про Національну поліцію»; інші передбачені законодавством заходи та дії, необхідні для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції № 575 завданням СОГ є виявлення, фіксація, вилучення та пакування слідів кримінального правопорушення, речових доказів, установлення свідків та потерпілих, з'ясування обставин кримінального правопорушення, що мають значення для всебічного, повного і неупередженого їх дослідження та встановлення осіб, які його вчинили.
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 575 передбачено, що після прибуття на місце події члени СОГ з'ясовують обставини вчинення кримінального правопорушення, установлюють свідків, прикмети осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та ймовірні шляхи їх руху. У разі необхідності вживають заходів для переслідування транспортних засобів, якими заволоділи особи, що вчинили кримінальне правопорушення, або тих, що використовувалися при його вчиненні. Беруть участь у розшуку та затриманні осіб, які підозрюються в учиненні цих кримінальних правопорушень.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Інструкції № 575 слідчий (дізнавач) на місці події:
1) керує діями інших членів СОГ та відповідає за якість проведення огляду місця події; разом з іншими членами СОГ, залученими спеціалістами, запрошеними потерпілими, свідками та іншими учасниками кримінального провадження в установленому КПК України порядку фіксує відомості щодо обставин учинення кримінального правопорушення; вилучає речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, та речі, вилучені з обігу, у тому числі матеріальні об'єкти, придатні для з'ясування обставин, що підлягають доказуванню, забезпечує в установленому порядку їх належне зберігання для подальшого направлення для проведення судової експертизи; має право заборонити будь-якій особі перебувати на місці огляду або залишати його до закінчення огляду та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню огляду;
2) за наявності підстав інформує уповноваженого працівника чергової частини про залучення додаткових сил і засобів для фіксування всіх обставин учиненого кримінального правопорушення;
3) за необхідності після початку кримінального провадження допитує про обставини вчиненого кримінального правопорушення заявника, потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження; надає письмові доручення працівникам оперативних підрозділів про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 1 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, працівникам, що перебувають у складі наряду патрульної поліції, ГРПП, УПО, іншого наряду поліції, залученого до системи оперативного реагування, у разі отримання від диспетчера (оперативного чергового) завдання про здійснення реагування на правопорушення або подію, які віднесені до категорій "Альфа" та "Бета", необхідно:
1) негайно виїхати на місце події (інше визначене диспетчером або оперативним черговим ГУНП місце);
2) за наявності планшетного пристрою проставити в системі ІПНП відповідні відмітки про прийняття виклику, прибуття на місце події, закінчення виконання завдання, обставини правопорушення та результати реагування. Такі відмітки проставляються невідкладно після прийняття виклику, прибуття на місце події та після закінчення виконання завдання;
3) у разі введення в дію поліцейських (спеціальних) операцій ("Грім", "Заручник", "Сирена") діяти відповідно до вимог Інструкції про організацію та порядок проведення поліцейських операцій щодо розшуку і затримання озброєних та інших осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 жовтня 2017 року № 841/ДСК, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15 листопада 2017 року № 1399/31267;
4) оцінити обстановку, доповісти диспетчеру про прибуття та (за можливості) обставини події, перекрити можливі шляхи відходу зловмисників, обмежити доступ сторонніх осіб до місця події;
5) про всі зміни, які пов'язані з учиненням правопорушення та відбуваються в присутності поліцейських, доповідати (за можливості) диспетчерові (у тому числі з використанням заздалегідь розроблених кодованих слів) та діяти за його вказівками;
6) при безпосередньому контакті зі зловмисниками, дотримуючись особистої безпеки, ужити заходів для припинення правопорушення та їх затримання;
7) у разі перебування на місці події декількох нарядів поліції поліцейські мають розташовуватися так, щоб бачити один одного і при застосуванні вогнепальної зброї не опинитися на лінії вогню;
8) при застосуванні зловмисником(-ами) вогнепальної зброї стосовно поліцейських останні уповноважені діяти відповідно до вимог статті 46 Закону України "Про Національну поліцію", знайти укриття, доповісти про ситуацію диспетчерові (оперативному черговому ГУНП) й чекати введення спеціальної поліцейської операції та прибуття на місце уповноважених для її проведення поліцейських.
З доданого до матеріалів справи відео з нагрудної камери дізначава Долі В.В. вбачається, що підозрювана особа у вчиненні кримінального правопорушення представилась ОСОБА_2 , при цьому, останній не мав при собі жодних документів.
Вказані обставини підтверджуються також поясненнями ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , зі змісту яких, окрім цього, вбачається, що саме патрульними було встановлено особу правопорушника.
Також, зі змісту пояснень ОСОБА_3 вбачається, що при собі ОСОБА_2 не мав жодних документів, патрульні та чергова частина перевірили останнього за базою ІПНП, в подальшому його було доставлено до Печерського УП.
Поряд з цим, у висновку службового розслідування дисциплінарною комісією не було надано правової оцінки поясненням вказаних осіб, не досліджено записів нагрудних відеокамер патрульних та СОГ.
Також, колегія суддів враховує, що матеріали службового розслідування не містять жодного доказу, що на момент проведення опитування особи, яка представилась ОСОБА_2 , у розпорядженні ОСОБА_1 була достовірна інформація про те, що останній є ОСОБА_13 , зокрема, дані дактилоскопії тощо.
При цьому, висновок відповідача про невжиття позивачем достатніх заходів щодо встановлення особи затриманого є безпідставним, позаяк у даній ситуації позивач діяв з чітким дотриманням вимог діючого законодавства. При цьому, стверджуючи про невжиття позивачем достатніх заходів щодо встановлення особи затриманого відповідач не зазначив, які саме заходи зобов'язаний був вчинити позивач.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність вини саме позивача у скоєнні дисциплінарного проступку.
Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не складав електронного рапорту за результатом відпрацювання повідомлення.
Як пояснив позивач, по прибуттю на місце події, у останнього розрядився планшет.
Відповідно до пункту 2 розділу Х Інструкції № 357 за відсутності (несправності) планшетного пристрою, нестійкого рухомого (мобільного) зв'язку інформацію в системі ІПНП про "призначення", "прийняття", "прибуття" та "виконання" завдання, результати виїзду на місце події та вжиті заходи вносить диспетчер (оперативний черговий) після доповіді слідчого (дізнавача) або уповноваженого старшим СОГ працівника.
Позивач стверджує, що повідомив оперативного чергового про несправність планшетного пристрою, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_3 , натомість під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією не було з'ясовано вказаних обставин.
Встановлені у сукупності обставини справи свідчать про відсутність повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку під час службового розслідування, не встановлення причин і умов його вчинення, не з'ясування питання про наявність вини саме позивача у скоєнні дисциплінарного проступку, що ставить під сумнів сам факт наявності складу дисциплінарного проступку в діянні поліцейського.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6 та 7, підпункту 1 пункту 8 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, пункту 2 частини 1 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані матеріалами справи, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та є правовою підставою для скасування пункту 1 наказу Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві від 11.10.2021 № 10 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Печерського УП".
Таким чином, колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував усіх обставин справи та безпідставно прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.
При цьому, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.10.2021 № 10 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Печерського УП".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді В.О. Аліменко
Н.М. Єгорова