Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 р. Справа № 480/8451/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/8451/22
за позовом ОСОБА_1
до Сумського зонального відділу військової служби правопорядку , Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку
про зобов'язання вчинити дії, стягнення додаткової винагороди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- відповідач 2, Полтавський ЗВ ВСП) в якому просив суд:
- зобов'язати Сумський зональний відділ Військової служби правопорядку провести ОСОБА_1 перерахунок додаткової щомісячної винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць за період з квітня по вересень 2022 року включно;
- стягнути з Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду з розрахунку 100000 грн на місяць за період з квітня по вересень 2022 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями. При цьому, законодавством не визначено конкретний перелік цих завдань.
Вказує, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не доведено чому виконання обов'язків, покладених на позивача Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», не може вважатися виконанням завдань із забезпечення діючих угрупувань військ. Позивач вважає, що його діяльність полягала саме у забезпеченні дисципліни і правопорядку у діючих угрупувань військ Сил оборони держави, а саме ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Зазначає, що діяльність позивача з квітня по вересень 2022 року на посаді начальника гауптвахти Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку повністю підпадає під ознаки п.3 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, відповідно до якого під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Сумським ЗВ ВСП подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що сам лише факт проходження служби на території районів ведення бойових дій, які визначені у відповідних наказах Головнокомандуючого Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" та виконання завдань, визначених Законом України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України", не створює підстави для винесення відповідного наказу та проведення виплати збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди для військовослужбовця. У свою чергу, майор ОСОБА_1 у складі Сумського ЗВ ВСП не залучався до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів. Вважає, що виплативши позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень, на підставі зазначеного просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Полтавським ЗВ ВСП подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що позивач у період проходження військової служби у Сумському зональному відділі Військової служби правопорядку не брав участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, які чітко визначені в пункті 1 окремого доручення Міністра оброни України від 23.06.2022 № 912/з/29. Крім того, документи на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, накази начальника Сумського ЗВ ВСП про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на місяць до Полтавського ЗВ ВСП не надходили, на підставі зазначеного просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасниками по даній справі отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачами отримано копії апеляційних скарг позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом наказом начальника Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку від 25.03.2022 № 2 позивач призначений до Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку на посаду начальника гауптвахти (а.с.19).
На підставі наказу Міністра оборони України від 02.04.2022 № 99 "Про визнання Зон діяльності органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України", відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.04.2022 № 22** та бойового розпорядження начальника Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області) № 4*-БР 05-00 з 08-00 17.04.2022 за територіальним принципом Сумський зональний відділ Військової служби правопорядку позивач перейшов в оперативне підпорядкування ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (а.с.18).
Наказом начальника Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку від 19.02.2022 № 33 з метою підтримання військової дисципліни та правопорядку серед військовослужбовців в районі виконання завдань за призначенням військових частин (підрозділів) у Сумському гарнізоні в польових умовах особовий склад Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку відряджено до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з 20.04.2022 до окремого розпорядження.
Наказом начальника Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку від 07.06.2022 № 63 з метою безперебійного та своєчасного продовольчого забезпечення за територіальним принципом забезпечення особовий склад Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку перекріплено з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з 07.06.2022 (а.с.20,21).
Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 № 262 Сумська область визнана районом ведення бойових дій (а.с.13-17).
Наказом начальника Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку від 20.09.2022 № 172 позивача, звільненого з військової служби у відставку за підпунктом "а" (за віком) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 20 вересня 2022 року виключено зі списків особового складу відділу та знято з усіх видів забезпечення (а.с.22-23).
За період служби з квітня по вересень 2022 року позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000 грн.
18.11.2022 позивач звернувся до Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку із заявою про перерахунок та виплату щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Листом від 28.11.2022 № 1677 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті такої винагороди, оскільки позивач у складі Сумського ЗВ ВСП не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії (а.с.10-12).
Не погоджуючись з нездійсненням нарахування та виплати додаткової винагороди в порядку встановленому постановою від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн з квітня по вересень 2022, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять будь яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії з квітня по вересень 2022 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ). Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
До видів військової служби відноситься військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 27.09.2022 № 1066, від 08.10.2022 № 1146, від 20.01.2023 № 43 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення.
Позивач вважає, що віднесення Сумської області до числа районів ведення воєнних (бойових) дій та виконання завдань із забезпечення діючих угрупувань військ надає йому право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Колегія суддів зазначає, що сам лише факт проходження служби позивачем на території районів ведення бойових дій, які визначені у відповідних наказах Головнокомандуючого Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" та виконання завдань, визначених Законом України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України", без безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не є підставою для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Пунктом 2 цього доручення визначено на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Так, п. 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п. 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно до п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, та які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
При цьому, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.
Так, колегія суддів зазначає, що визначальним питанням у цій справі є встановлення обставин, які б підтверджували або спростовували твердження позивача щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності у спірних відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25.03.2022 призначений до Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку на посаду начальника гауптвахти.
Наказом начальника Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку від 19.02.2022 № 33 з метою підтримання військової дисципліни та правопорядку серед військовослужбовців в районі виконання завдань за призначенням військових частин (підрозділів) у Сумському гарнізоні в польових умовах особовий склад Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку відряджено до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з 20.04.2022 до окремого розпорядження.
Наказом начальника Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку від 07.06.2022 № 63 з метою безперебійного та своєчасного продовольчого забезпечення за територіальним принципом забезпечення особовий склад Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку перекріплено з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з 07.06.2022 (а.с.20,21).
Наказом начальника Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку від 20.09.2022 № 172 позивача, звільненого з військової служби у відставку за підпунктом "а" (за віком) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 20 вересня 2022 року виключено зі списків особового складу відділу та знято з усіх видів забезпечення.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що ані начальник Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку, ані командир Військової частини НОМЕР_1 не складали довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Також, в матеріалах справи відсутні бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
При цьому, наявні в матеріалах справи витяги з наказів начальника Сумського ЗВ ВСП №33 від 19.04.2022 року, на думку колегії суддів, засвідчують виключно факт перебування позивача у відрядженні з 20.04.2022 з метою виконання службових (бойових) завдань, але ніяк не безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Те ж саме стосується витягу з журналу бойових дій Сумського ЗВ ВСП в якому зазначено про перехід/переміщення військовослужбовців Сумського ЗВ ВСП, а не про конкретних військовослужбовців та їх бойові (спеціальні) завдання.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах позивач у складі Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку не залучався до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів. Доказів цього позивач не надав. У свою чергу, надані позивачем витяг з розподілу завдань, функцій та обов'язків посадових осіб Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку, напрацювання (статистичні дані за напрямком діяльності за посадою) та службова характеристика не підтверджують факт його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказані документи не можуть бути достатніми доказами, які свідчать про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період з квітня 2022 року по вересень 2022 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу виходячи з розміру 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та відповідно, відсутні підстави стверджувати, що у спірних відносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги не містять аргументованих пояснень та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку провести перерахунок позивачу додаткової щомісячної винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць за період з квітня по вересень 2022 року включно та стягнення з Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь позивача додаткової щомісячної винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць за період з квітня по вересень 2022 року відсутні.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Апелянтом заявлено клопотання про витребування до справи розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.04.2022 № 22**, бойове розпорядження начальника Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області) № 4*-БР, наказ про включення в підпорядкування ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та постановкою завдань до Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки заявником не обґрунтовано чому він не звертався з таким клопотання до суду першої інстанції, крім того, матеріалів справи достатньо для повного, всебічного з'ясування обставин.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 по справі № 480/8451/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий