ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Шевченко І.Г.
05 грудня 2023 р.Справа № 480/5755/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку, -
ВСТАНОВИВ:
02.09.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- стягнути з Запорізької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 10.03.2021 року по 14.02.2022 року в сумі 411 817,09 грн. з урахуванням податків та зборів;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року по справі № 480/3308/20 скасовано наказ прокурора Запорізької області від 29.04.2020 року № 726к про його звільнення з посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області та поновлено на вказаній посаді з 01.05.2020 року, а також стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2020 року по 10.03.2021 року у сумі 383 505,12 грн. Разом з тим, лише 14.02.2022 року відповідачем видано наказ № 92к про поновлення його на посаді з 01.05.2020 року. Проте, всупереч вимог ч. 2 ст. 235 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП) відповідач відмовляється виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.03.2021 року по 14.02.2022 року, тобто, з дня винесення судового рішення по день фактичного поновлення на посаді.
У відзиві на адміністративний позов відповідач Запорізька обласна прокуратура, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначає, що остаточне рішення у справі № 480/3308/20 не прийнято, оскільки рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року оскаржені, що підтверджуються ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі № 480/3308/20 про відкриття касаційного провадження за скаргою Запорізької обласної прокуратури.
Крім того, відповідач зазначив, що 04.11.2021 року на адресу позивача направлено лист № 07-1335вих-21 з роз'ясненням умов поновлення на посаді з 01.05.2020 року та одночасно запрошено останнього до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури для внесення відповідних відомостей до трудової книжки. Більш того, ОСОБА_1 до обласної прокуратури із заявою про поновлення на посаді, не звертався.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року (розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 415762,52 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, з урахуванням сум обов'язкових до сплати податків та внесків
Судом проведено розподіл судових витрат - стягнуто з Запорізької обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 4118,17 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст. 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Запорізька обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Аргументи, наведені Запорізькою обласною прокуратурою в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом прокурора Запорізької області від 29.04.2020 року № 726к ОСОБА_1 звільнено з 30.04.2020 року з посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року у справі № 480/3308/20, зокрема, скасовано наказ прокурора Запорізької області від 29.04.2020 № 726к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області.
Судовим рішенням вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області з 01.05.2020 року.
Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 383 505,12 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та в частині стягнення з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 36 737,64 грн. з відрахуванням податків та зборів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року у справі № 480/3308/20 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року по справі № 480/3308/20 залишено без змін.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року у справі № 480/3308/20, 14.02.2022 року наказом Запорізької обласної прокуратури № 92к наказ прокурора Запорізької області від 29.04.2020 року № 726К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області скасовано та позивача поновлено на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та в органах прокуратури Запорізької області з 01.05.2020 року (а.с. 10).
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст. 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За приписами положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз статей 235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках .
Імперативними приписами ч. 8 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним, зокрема, з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
При цьому, незгода Запорізької обласної прокуратури із рішенням суду першої інстанції у справі № 480/3308/20 та подальше його оскарження в апеляційному порядку чи касаційному порядках не є підставою для невиконання цього рішення, яке в силу імперативних приписів ч. 8 ст. 235 КЗпП України і п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України підлягає негайному виконанню в частині поновлення працівника на роботі/посаді.
У цьому аспекті варто зауважити, що у разі, якщо таке судове рішення буде скасоване в означеній частині в апеляційному чи касаційному порядку, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 361 КАС України про його перегляд за нововиявленими обставинами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 року у справі № 460/9512/21.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27.06.2019 року у справі № 821/1678/16, від 31.07.2019 року у справі № 813/593/17, від 25.09.2019 року у справі № 813/4668/16, від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а, від 19.12.2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 року у справі № 815/1676/18, від 05.03.2020 року у справі № 280/360/19, від 26.11.2020 року у справі № 500/2501/19, від 19.04.2021 року у справі № 826/11861/17, від 24.06.2021 року у справі № 640/15058/19, від 20.07.2021 року у справі № 826/3465/18.
Колегія суддів зазначає, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 року у справі № 640/755/19.
Колегія суддів наголошує, що існування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року у справі № 480/3308/20 породжувало у відповідача обов'язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу негайно після його проголошення.
Враховуючи наведені вище правові положення, а також беручи до уваги те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року у справі № 480/3308/20 відповідачем виконано 14.02.2022 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про затримку з боку Запорізької обласної прокуратури виконання цього рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2021 року по 13.02.2022 року.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 року у справі № 640/34546/21.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом п. 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
З урахуванням розрахунку норми тривалості робочого часу на 2021 та 2022 роки, розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня, з урахуванням змін, внесених до ст. 73 КЗпП України, та розміру середньоденної заробітної плати позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 11.03.2021 року по 13.02.2022 року складає (232 робочих дні х 1792,08 грн (середньоденна заробітна плата згідно із довідкою Запорізької обласної прокуратури від 19.11.2020 року № 21-644-вих-20 року)) - 415 762,56 грн.
Щодо твердження скаржника про те, що позивачем не подавалося жодної заяви про поновлення на посаді, що слугувало б підтвердженням його волевиявлення продовжувати фактичну службу на відповідній посаді, колегія суддів зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов'язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 05.02.2022 року у справі №2 80/4402/21.
Колегія суддів також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 року у справі № 460/600/22, відповідно до яких приписи ч. 8 ст. 235 КЗпП України і приписи п 3 ч.1 ст. 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 3 ст. 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (п. 20 ст. 4 КАС України).
Частиною 4 ст. 12 КАС України визначено перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно з приміткою до статті 51-3 Закону України від 14.10.2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, прокурори.
Справа, що розглядається стосується проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону № 1700-VII, а відтак не є малозначною.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
Оскільки судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, що є порушенням норм процесуального права, колегія суддів частково задовольняє вимоги апеляційної скарги, скасовує судове рішення з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Інші доводи та заеречення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 11.03.2021 року по 13.02.2022 року у розмірі 415 762,56 грн. (чотириста п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дві гривні п'ятдесят шість копійок), з урахуванням сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 4118,17 грн. (чотири тисячі сто вісімнадцять гривень сімнадцять копійок).
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 15 грудня 2023 року.