справа № 755/1819/22
провадження № 22-ц/824/16922/2023
головуючий у суді І інстанції Виниченко Л.М.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 165 495,76 грн, 3 % річних у розмірі 4 679,22 грн, інфляційних втрат у розмірі 12 458,86 грн, витрат на проведення автотоварознавчих досліджень у розмірі 7 000 грн, моральної шкоди у розмірі 5 000 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 2021 року о 21 год. 40 хв. в м. Києві по бульвару Перова, 25, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в його безпечності, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Кіа Ріо», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_1 , як власник пошкодженого транспортного засобу «Кіа Ріо», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнала матеріальних збитків.
Зазначено, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у справі № 755/3619/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність обох водіїв станом на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.
Відповідно до висновку експертного дослідження № 29 від 3 березня 2021 року про визначення матеріального збитку завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Кіа Ріо», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту становить 318 519,20 грн, а ринкова вартість транспортного засобу станом на момент дорожньо-транспортної пригоди складає 265 381,56 грн. Враховуючи, що вартість ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість, то автомобіль недоцільно ремонтувати.
Згідно висновку експертного дослідження № 29а від 2 вересня 2021 року про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу «Кіа Ріо», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість автомобіля «Кіа Ріо», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 23 лютого 2021 року з урахуванням механічних ушкоджень після дорожньо-транспортної пригоди становить 99 885,50 грн.
Позивачем також до стягнення з відповідача нараховано 3 % річних у розмірі 4 679,22 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 458,86 грн.
Вказано, що позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила можливість вести звичайний спосіб життя, що також підсилилося запровадженням загальнодержавних карантинних заходів та як результат неможливістю повністю вести трудову діяльність та необхідністю зміни повсякденного способу життя. Через неотримання повного відшкодування в родині наявна постійна напруга та нервові навантаження. Завдана моральна шкода позивачем оцінена у розмірі 5 000 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 165 495,76 грн, витрати на проведення автотоварознавчих досліджень у розмірі 7 000 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, а всього суму 177 495 грн 76 коп.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 774,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 295,20 грн, а всього суму 9 070 грн 16 коп.
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року по справі № 755/1819/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_2 безпосередньо звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 55 308,01 грн, понесених витрат на проведення автотоварознавчих досліджень у розмірі 7 000 грн, моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 листопада 2023 року витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи.
23 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про відмову від позову.
В обґрунтування заяви вказує, що спір було вирішено в позасудовому порядку. Зазначає, що питання щодо відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП вже врегульовано між позивачем і відповідачем на підставі договору. Тому позивач не має жодних претензій до відповідача, як майнових, так і не майнових.
29 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Київського апеляційного суду.
Колегія суддів, дослідивши матеріали цивільної справи дійшла висновку про задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про відмову від позову та закриття у зв'язку з цим провадження у вказаній справі, виходячи із наступного.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
За пунктом 4 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відмова від позову є процесуальним правом позивача, яке він здійснює на власний розсуд.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Враховуючи, що право позивача відмовитися від позовної заяви передбачено процесуальним законодавством, із поданої заяви про відмову від позову ОСОБА_1 вбачається, їй відомі наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження у справі, про що нею зазначено в тексті заяви про відмову від позову, тому колегія суддів приймає відмову ОСОБА_4 від позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю та закриває провадження у справі.
Керуючись статтями 206, 255, 256, 373, 374, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року визнати нечинним, провадження у вказаній справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба