справа № 362/4720/22
головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л.
провадження № 22-ц/824/8686/2023
головуючий суддя Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пироженка Сергія Олександровича на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») про стягнення грошових коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 липня 2021 року о 21 год. 10 хв. на а/д М-05 «Київ-Одеса» 36 км.+ 500м (розворот між населеними пунктами с. Путрівка та смт. Калинівка) водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «AcuraMPX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення правил п.п. 2.36, 10.1,10.4 ПДР України, здійснюючи розворот ліворуч, не надав перевагу у русі автомобілю «VolkswagenPolo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під її керуванням, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитками.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2022 року у справі № 362/3770/21, яка набрала законної сили 30 серпня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП (закінчення строків притягнення до відповідальності).
Вказувала на те, що після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) вона виконала вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме 14 липня 2021 року повідомила страхову компанію про ДТП, надала для огляду транспортний засіб.
Після огляду транспортного засобу нарахований погоджений сторонами страховий платіж у сумі 31 576 грн 49 коп.
Після здійснення вказаних дій представник відповідача повідомив, що їй потрібно звернутись з заявою про виплату страхового відшкодування та докласти до неї постанову суду, яка набрала законної сили.
Вказувала на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення тривав майже рік, а також 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, а тому заяву про виплату страхового відшкодування вона направила страховій компанії поштою із пропуском строку.
Зазначала, що вона пропустила визначений Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк через обставини, які не залежали від неї. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на її користь 31 576 грн 49 коп. та 992 грн 40 коп. судового збору.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач була зобов'язана надати відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування не пізніше одного року з моменту скоєння ДТП, тобто не пізніше 11 липня 2022 року, однак направила таку заяву поштовим відправленням 03 серпня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку, а тому ПрАТ «СГ «ТАС» правомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування через неподання позивачем відповідної заяви у передбачений законом строк.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Пироженко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не врахував, що позивач пропустила річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії з незалежних від неї об'єктивних причин, не врахував правовий висновок, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У травні 2023 року представник ПрАТ «СГ «ТАС» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія апеляційного суду додане до апеляційної скарги свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 не приймає, оскільки такий доказ до суду першої інстанції не подавався, не був предметом дослідження суду першої інстанції і позивач не надала докази неможливості подання вказаного свідоцтва до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї.
Судом установлено, що 11 липня 2021 року сталася ДТП, за участю автомобіля марки «VolkswagenPolo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Acura», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2022 року у справі № 362/3770/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП (закінчення строків притягнення до відповідальності).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6797394 від 25 липня 2020 року, що визнається відповідачем.
14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СГ«ТАС» із повідомленням про ДТП, яка сталася 11 липня 2021 року.
19 липня 2021 року складено акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) - автомобіля «VolkswagenPolo», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Листом від 14 липня 2022 року ПрАТ «СГ«ТАС» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском річного строку подання заяви про виплату страхового відшкодування, визначеного підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
03 серпня 2022 року ОСОБА_1 надіслала поштовим відправленням на адресу ПрАТ «СГ«ТАС» заяву про страхове відшкодування, в якій просила здійснити відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП транспортному засобу «VolkswagenPolo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час ДТП 11 липня 2021 року з вини ОСОБА_2 водія транспортного засобу «AcuraMDX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на дату ДТП, серія АО № 679794 від 25 липня 2020 року.
Також у заяві вказала, що погоджується з тим, що розмір страхового відшкодування складає 31 576 грн 49 коп. та не наполягає на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Заява датована 01 липня 2022 року.
Листом від 16 серпня 2022 року ПрАТ «СГ «ТАС» повідомило ОСОБА_1 про необхідність надання належних доказів відправлення 01 липня 2022 року на адресу ПрАТ «СГ«ТАС» поштової кореспонденції, а саме заяви про виплату страхового відшкодування.
05 вересня 2022 року ОСОБА_1 повторно надіслала поштовим відправленням на адресу ПрАТ «СГ«ТАС» заяву про страхове відшкодування.
Згідно з листом ПрАТ «СГ «ТАС» від 08 вересня 2022 року повідомило ОСОБА_1 про те, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України та немає правових підстав для його перегляду.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до частин 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом частини 1 статті 28, статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, обов'язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку.
Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ«ТАС».
14 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СГ «ТАС» із повідомленням про ДТП, яка сталася 11 липня 2021 року, однак пропустила визначений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк звернення до ПрАТ «СГ«ТАС» за відшкодуванням шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску строку, визначеного підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд першої інстанції не врахував, що за змістом статті 257 ЦК України для захисту права позивача встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки, а тому неподання ОСОБА_1 вимоги про відшкодування впродовж одного року з часу ДТП не може бути підставою для відмови у позові.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 пропустила визначений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк через обставини, які не залежали від неї (судове рішення про встановлення вини ОСОБА_2 у спричиненні ДТП ухвалене лише 18 серпня 2022 року), при цьому відповідна заява подана в межах страхової суми та протягом строку позовної давності (заява про виплату страхового відшкодування надіслана поштою 03 серпня 2022 року).
Подібний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 752/27457/21 (провадження № 61-11453св22).
З огляду на це, доводи апеляційної інстанції про те, що позивач пропустила визначений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк через обставини, які не залежали від неї, - є обґрунтованими та суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску строку, визначеного підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у порушення вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України не врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Разом із тим, згідно з правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Зі змісту статті 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Звертаюсь з позовом, позивач вказувала у позовній заяві, що після огляду транспортного засобу нарахований погоджений сторонами страховий платіж у сумі 31 576 грн 49 коп. (а.с. 2).
До позовної заяви доданий акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) - автомобіля «VolkswagenPolo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складений 19 липня 2021 року.
Дослідивши поданий акт, колегія апеляційного суду встановила, що в ньому наведений перелік деталей та опис пошкодження автомобіля. Однак, за результатами проведеного огляду пошкодженого майна вартість пошкодження не визначена та у акті опису не наведена (а.с. 17,18).
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти підстав, розрахунку, розміру позовних вимог. Також, відповідач посилався на неможливість встановити розмір, завданого позивачу, збитку, оскільки останнім не подано документів, що підтверджують право власності на пошкоджене майно та факт проведеного ремонту (а.с. 55).
Підсумовуючи вищевказане, колегія апеляційного суду встановила, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розміру шкоди, заподіяної внаслідок ДТП автомобілю «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 у сумі 31 576 грн 49 коп.
Не містять матеріали справи також доказів на підтвердження того, що за результатами проведеного огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування у сумі 31 576 грн 49 коп.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження розміру шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , однак помилився щодо мотивів такої відмови.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його зміни в частині підстав відмови ОСОБА_1 у позові, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції суду є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги підлягає зміні лише мотивувальна частина судового рішення, а по суті вирішення позову - залишається без змін, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пироженка Сергія Олександровича задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а у решті залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська