КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 363/4291/18 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.
Провадження №22-ц/824/10999/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
23.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.11.2022 року, просив про стягнення з ОСОБА_2 на його користь відшкодування витрат, понесених ним на будівництво садового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 137,3 кв.м. в Садовому товаристві «Кооператор» (Дніпрополіграф), Сувидська сільська рада Вишгородського району Київської області у розмірі 1 409 847,02 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_3 з 01.09.2010 року по 15.06.2017 року, ним витрачено на будівництво зазначеного садового будинку в період з 2015 по 2017 роки суму в розмірі близько 2 819 694,04 грн.
Відповідач ОСОБА_2 передала йому в користування належну їй на праві власності ділянку, а позивач мав побудувати на ній садовий будинок, в зв'язку з чим вона обіцяла, що після закінчення будівництва та прийняття будинку до експлуатації в рахунок відшкодування понесених витрат на будівництво подарує йому частину садового будинку, а іншучастину подарує його синові ОСОБА_5 . Вони з дружиною планували проживати в цьому будинку разом з їхніми дітьми.
Після розірвання 15 червня 2017 року шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки, на якій побудовано будинок, відмовилася подарувати позивачу частину будинку і тим самим безоплатно набула у власність побудований ОСОБА_1 будинок, а тому позивач на підставі ст. 70 СК України, ст. ст. 1212, 1213 ЦК України порушив питання про відшкодування йому половини витрат понесених на будівництво.
19.01.2023 року позивач знову уточнив позовні вимоги, виключивши з тексту прохальної частини позовної вимоги слова «витрат на будівництво садового будинку АДРЕСА_1 в сумі» та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 409 847,02 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає про свою незгоду із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем вкладено в будівництво будинку грошові кошти в розмірі 1 275 000,00 грн, отримані в результаті продажу 28.04.2016 року належної відповідачу квартири. Позивач вважає такий висновок помилковим, з огляду на те, що будинок був побудований раніше, до продажу відповідачем належного їй нерухомого майна, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим ТОВ «Благобудконсалт» від 11.04.2016 року.
Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що факт безпосередньої та особистої участі позивача у будівництві спірного садового будинку не заперечувався відповідачем. Поряд з цим, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач передавала позивачу грошові кошти, за рахунок яких ним нібито придбавались будівельні матеріали та оплачувались будівельні роботи.
Вказує також, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи безпідставно відмовивши позивачу у задоволенні клопотання про приєднання до справи доказів, які були подані разом із заявою про збільшення позовних вимог від 01.11.2022 року. Зазначає, що таку заяву позивачем було подано до закінчення підготовчого засідання, а докази, додані до заяви, безпосередньо підтверджували розмір збільшених позовних вимог. За таких обставин, не приймаючи до уваги подані позивачем докази, суд першої інстанції в порушення процесуального законодавства, обмежив позивача у праві, передбаченому положеннями статті 49 ЦПК України та не врахував докази, які мають істотне значення для вирішення спору по суті.
Вважає також помилковими висновки суду першої інстанції щодо виключення позивачем зі змісту позовних вимог способу захисту у вигляді відшкодування витрат на будівництво і наполяганні на стягнення вартості безпідставно набутого майна. Вказує, що способами захисту цивільних прав відповідно до вимог статті 16 ЦК України можуть бути як примусове виконання обов'язку в натурі, так і відшкодування майнової шкоди.
В свою чергу, обґрунтування позивачем своїх позовних вимог нормами чинного законодавства: статті 376 ЦК України щодо відшкодування особі витрат на самочинне будівництво, якщо право власності зареєстровано за власником земельної ділянки, на якій воно розміщено; та статтями 1212, 1213 ЦК України, щодо відшкодування потерпілому вартості безпідставно набутого майна, є не способом захисту, а правовою підставою позову. Саме на ці норми законодавства позивач посилався як в первісно поданій позовній заяві, так і в заяві про уточнення позовних вимог.
27.07.2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від третьої особи - ОСОБА_3 , в якому остання посилається на безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначила, що процесуальна поведінка позивача у суді першої інстанції свідчить про зловживання процесуальними правами. Так, позов був поданий до суду 23.10.2018 року, де позивач зазначив, що окрім зазначених у позові витрат ним понесено також і інші недокументовані затрати на будівництво будинку у розмірі 857 000 грн, які оплачені готівкою, це зокрема затрати на доставку будівельних матеріалів, оренду будівельної техніки та інструментів, на наймання працівників, на підключення будинку до комунікацій та інженерних мереж. Поряд із цим, будь-яких відомостей щодо понесених позивачем витрат на будівництво з ПП «Укртехносервіс» на суму 2034348,30 грн та ФОП ОСОБА_7 на суму 44889,01 грн в позові від 16.10.2018 року не згадувались, в обставинах позову відсутні, первісні позовні вимоги ними не обґрунтовувались, докази на їх підтвердження не надавались і про їх існування до 01.11.2022 року (4 роки) позивач не зазначав, в тому числі під час проведення судової будівельно-технічної експертизи за клопотанням позивача.
В той же час в заяві від 31.10.2022 року про збільшення позовних вимог вже йдеться про документовані витрати на будівництво в цілому на суму більше 2 млн. грн. Третя особа вважає, що докази, подані позивачем на підтвердження обставин, зазначених у заяві про збільшення позовних вимог, є недостовірними та обґрунтовано не взяті до уваги судом першої інстанції.
Зазначила також, що позивач не був фінансово спроможний оплачувати роботи по будівництву та будівельні матеріали, оскільки відповідно даних Пенсійного фонду України в період з 31.07.2012 по 31.12.2017 заробітна плата/дохід згідно реєстру застрахованих осіб йому не нараховувалось. Крім того, позивач мав невиконані боргові зобов'язання по кредитним договорам.
Вказує також на безпідставність доводів позивача щодо існування між ним та відповідачем будь-яких домовленостей з приводу нерухомого майна.
Інших відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Южда С.М. підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Осташек В.І. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача по справі, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та перевіривши обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини.
Згідно державного акту серії І-КВ № 107477 від 19 03 2001 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9900361142022 від 02.02.2022 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221888000:24:052:0110 площею 0,0498 га, що знаходиться в СТ «Кооператор» на території Сувидської сільської ради Вишгородському районі, Київської області.
01 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.04.2014 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого земельна ділянка, що розташована на території Сувидської сільської ради, СТ «Кооператор», вул. Трояндна, 56 заповідається онуку ОСОБА_5 .
02.02.2016 року ОСОБА_2 зареєструвала в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомлення №КС 062160610854 про початок виконання будівельних робіт, а саме будівництва садового будинку з господарськими спорудами за будівельним паспортом №517/2015 від 24.11.2015 року.
11.04.2016 року на замовлення ОСОБА_2 ТОВ «БЛАГОБУДКОНСАЛТ» виготовлено технічний паспорт на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 .
28.04.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу з реєстровим номером №3209 квартири АДРЕСА_2 . Від продажу вказаної квартири відповідачка отримала кошти в сумі 1 275 000 грн.
28.08.2015 року між ПП «Ален Буд» та ОСОБА_1 укладено договір постачання №28/08-1 будівельних матеріалів за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту прийому-передачі №1 від 30 вересня 2017 року до договору постачання №28/08-1 ОСОБА_1 отримав від постачальника продукцію загальною вартістю 289 589,06 грн.
09.06.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «ПОЛІСТЕН» укладено договір підряду №09/06/2016 щодо виконання стяжки підлоги машинним способом, загальною площею 135,0 м2 за адресою Київська область с. Ровжи.
Згідно видаткових накладних ТОВ «СВІТ ТЕПЛА» від 25.11.2015 року, 02.02.2016 року, 06.06.2016 року, 09.06.2016 року ОСОБА_1 придбано будівельні та супутні матеріали на загальну суму 195 732,65 грн.
Згідно Договору №11/03/16-А укладеного між позивачем та ТОВ "АКВАБУР" від 20 березня 2016 року, фактичного кошторису до нього від 30.05.2016 року, на об'єкті будівництва в с. Ровжи Київської області виконано роботи по бурінню та облаштуванню свердловини на загальну суму 57 300 грн.
Рахунком №460 від 11 лютого 2016 року та рахунком №1626 від 18 квітня 2016 року СПД ОСОБА_7 підтверджується придбання та оплата позивачем сантехнічних та каналізаційних систем на суму 43 803,84 грн. та 1085,26 грн. з посиланням на адресу: АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_1 придбано продукцію металопрокату в TOB "МЕТАЛОБУДСЕРВІС" на суму 19347 грн., 14820 грн. та 18400 грн., що підтверджується рахунками на оплату від 05.04.2017 року, від 12.06.2016 року та від 07.09.2017 року відповідно.
В період з червня 2015 року по червень 2016 року ОСОБА_1 для будинку за адресою АДРЕСА_1 замовлено у ФОП ОСОБА_12 бетон на загальну суму 133 044 грн., що підтверджується оплаченими рахунками-фактури від 05.06.2015 року, від 02.07.2015 року, від 18.12.2015 року, від 10.02.2016 року, від 07.04.2016 року та від 14.06.2016 року.
15.08.2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано декларацію №КС 142162280293 про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.
З листа Пенсійного фонду України вбачається, що в реєстрі застрахованих осіб станом на 17.02.2022 року, інформація про нарахування заробітної плати/доходу ОСОБА_1 за період 01.01.2015 року по 31.12.2017 відсутня.
Згідно виконавчого документа від 20.11.2015 року №2/759/1882/13, виданого Святошинським районним судом м. Києва, з ОСОБА_1 на користь «Універсал Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №071-2008-2828 від 30.09.2008 року та за кредитним договором №071-2008-2829 від 30.09.2008 року в розмірі 1 941 505,37 грн.
Згідно договорів, укладених між ПАТ «Платінум Банк» та ОСОБА_4 від 20.05.2013 року, 20.05.2014 року, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 від 09.12.2013 року, 10.06.2014 року, 27.01.2015 року, відомостей про рух грошових коштів, ОСОБА_4 мав банківські строкові вклади (депозити) в розмірі 49 256, 53 грн., 40 000 грн., 5 000 Євро, отримував по них виплату відсотків, грошових коштів.
Згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, яке набрало законної сили 26.06.2017 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Відповідно до інформації з Державного реєстру на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.12.2019 року право власності на садовий будинок за адресою АДРЕСА_3 не зареєстровано.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.10.20210 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
1) Який розмір витрат, понесених на будівництво садового будинку АДРЕСА_1 ?
2) Яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва цього будинку та вартість будівельних матеріалів і обладнання вказаного садового будинку?
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №3792/21-43 від 10.09.2021 року, встановити окремо витрати, понесені на будівництво садового будинку АДРЕСА_1 , а також вартість фактично виконаних робіт з будівництва цього будинку та вартість будівельних матеріалів і обладнання - не вбачається можливим з причин, які наведені в дослідницькій частині висновку. Вартість будівництва садового будинку, що визначена за методом заміщення по Збірнику укрупнених показників відновної вартості з причин, які наведені у дослідницькій частині висновку, станом:
- на 15.08.2016 (дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації складає 74 415, 00 грн;
- на 13.08.2021 року (дата натурного обстеження) складає 1 295 080 грн.
У дослідницькій частині висновку експертизи зазначено, що за результатом візуального обстеження станом на 13.08.2021 року експертом встановлено, що будівля знаходиться в стадії незавершеного будівництва; за результатом проведеного розрахунку будівельна готовність житлової будівлі станом на 13.08.2021 складає 85 % .
Звертаючись до суду з даним позовом в редакції від 23.10.2018 року, ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 825 000,00 грн, як витрати, понесені ним на будівництво вказаного садового будинку.
В заяві про збільшення позовних вимог, поданій до суду першої інстанції 01 листопада 2022 року, яка прийнята до розгляду судом першої інстанції, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь витрати на будівництво садового будинку АДРЕСА_1 , у сумі 1 409 847,02 грн. Вказав на те, що загальна сума витрат, понесених ним на будівництво садового будинку становить 2 819 694,04 грн, однак, оскільки на період будівництва він перебував у зареєстрованому шлюбі з дочкою відповідачки, має право на частину від усіх понесених на будівництво витрат.
В заяві про уточнення позовних вимог від 18.01.2023 зазначив про виключення з тексту позовної заяви слів «витрат на будівництво садового будинку АДРЕСА_1 » та виклав позовні вимоги в наступній редакції: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1409 847,02 грн, судові витрати покласти на відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимість доказів полягає в тому, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, і обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не було надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів того, що фінансування будівництва садового будинку АДРЕСА_1 відбувалося за спільні сумісні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також суду не було надано жодного доказу на підтвердження джерел та розмірів доходів позивача.
Судом першої інстанції надано оцінку поясненням відповідача та третіх осіб, які не заперечували, що купівля матеріалів та оплата будівельних послуг проводилася позивачем, оскільки саме він займався організацією будівництва. У той же час, відповідач та треті особи наголошували на тому, що всі оплати здійснювалися виключно за кошти подружжя ОСОБА_2 , оскільки власного доходу позивач не мав.
Надаючи оцінку фінансовим можливостям відповідача здійснити будівництво вказаного садового будинку, судом першої інстанції вірно враховано, що у квітні 2016 відповідачка ОСОБА_2 продала належну їй квартиру за 1 275 000 грн. Крім того, її чоловік ОСОБА_4 (третя особа), в той період мав банківські депозитні вклади та отримував відсотки з вкладів.
Щодо доказів, які були прийняті судом на стадії апеляційного розгляду, а саме: копії договору підряду №31 від 01.05.2015 року з ПП «Укртехносервіс», актів приймання виконаних будівельних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів у період з грудня 2015 року по березень 2016 року, товарно-транспортних накладних та квитанції до ТОВ «Світ Тепла», видаткових накладних та прибуткових касових ордерів ФОП ОСОБА_7 , копії договору постачання з ПП «Ален Буд» від 28.08.2015 року, специфікацій, актівприймання-передачі та за серпень 2015, актів виконаних робіт з ТОВ «Аквабур», колегія суддів апеляційного суду оцінює їх як такі, що підтверджують участь позивача у організації будівництва садового будинку. В той же час, вказані докази не підтверджують того, що фінансування будівництва, виконання робіт та оплата будівельних матеріалів відбувалась за рахунок грошових коштів позивача та його дружини, оскільки останнім в ході розгляду справи не доведено джерел походження свого доходу у спірний період будівництва та розміру такого доходу.
Безпідставним є посилання позивача на необхідність застосування судом першої інстанції положень ч. 6 статті 376 ЦК України, оскільки вказана норма закону не регулює спірні правовідносини, так як будівництво спірного будинку відбувалось на земельній ділянці, яка належала відповідачці, з попереднім отриманням нею необхідних дозволів на проведення такого будівництва та не було самочинним.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про необґрунтованість судового рішення, неналежне вивчення доказів, поверхневе дослідження обставин справи, а також що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно розтлумачив норми матеріального і процесуального права і хибно застосував їх до спірних правовідносин, а висновки суду, викладені в оспорюваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.О.