ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 р. м. Чернівці Справа №600/13/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону імені генерала-хоружного Олександра Пилькевича про визнання нечинним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до 31 прикордонного загону імені генерала-хоружного Олександра Пилькевича (м. Чернівці) (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати нечинним та скасувати рішення ст. лейтенанта прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) ОСОБА_2 від 28.07.2022 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 28.07.2022 позивач здійснив спробу перетину державного кордону України на пункті пропуску "Порубне-авто". Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, з посиланням на відсутність підстав на право перетинання Державного кордону України під час воєнного стану.
Вказане рішення, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що згідно пункту 2-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону України громадянами України", категорія осіб, яка визначена в абзацах другому-восьмому частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану позивач не має права на перетин кордону.
Разом із цим, відповідач посилався на те, що оскільки позивачем при перетинанні кордону не було надано документів, які б підтверджували його право на перетин державного кордону, то дії начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " старшого лейтенанта ОСОБА_3 щодо складання рішення про відмову в перетинанні державного кордону правомірні.
Окрім цього, відповідач звертав увагу суду на той факт, що при перевірці документів, наданих позивачем, встановлено, що такі мають ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, зокрема в студентському квитку на тильній стороні відсутній штрих-код та його номер для зчитування спеціальним технічним засобом. Також у позивача відсутній електронний кабінет студента та нехарактерний вік як для здобувача вищої освіти (29 років). В подальшому була здійснена перевірка за базами даних та встановлено, що у позивача відсутня історія перетинання державного кордону, тобто позивач жодного разу з моменту зарахування не відвідував Вищу школу Міжнародного та регіонального Співробітництва ім. Зигмунда Глогера, а останнє перетинання державного кордону відбулось у 2020 році. Разом із цим, до матеріалів справи не долучено документів, що підтверджують оплату за навчання позивачем.
Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наголошував на тому, що положення статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" фактично поширюється на студентів, які навчаються у вузі , який знаходиться на території України. Позивач юридично не підпадає під дію даної статті, а отже на нього не поширюється заборона, яка міститься в п. 2-6 Правил перетинання державного кордону України громадянами України".
Посилаючись на довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти студентів-стажисті, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти від 26.07.2022 №164, виданої Шевченківським ТЦК та СП м. Запоріжжя, вказував, що він має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.01.2023 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.02.2023 витребувано від ВП №4 (м. Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області належним чином засвідчені копії: студентського квитка, виданого на ім'я ОСОБА_1 та відповіді на запит, поданий слідчим відділом №4 Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області 13.08.2022 до Шевченківського РТЦК та СП м. Запоріжжя, які містяться в матеріалах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12022262020002284 від 29.07.2022.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
28.07.2022 позивач з метою перетину державного кордону України прибув до пункту пропуску через державний кордон "Порубне".
Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України позивач надав: паспорт для виїзду за кодон; паспорт громадянина України (а.с. 31); копію довідки про прийняття на стаціонарне навчання іноземця від 10.10.2021 (а.с. 10-14); копію довідки про прийняття на стаціонарне навчання іноземця від 10.10.2021 (а.с. 10, 11); довідку від 29.05.2022, згідно якої заняття в університеті міжнародного та регіонального співробітництва імені Зигмунта Глогера у м. Воломін з 02.04.2022 проходитиме у традиційній формі (а.с. 14); наказ ректора університету міжнародного та регіонального співробітництва імені Зигмунта Глогера у м. Воломін від 08.03.2022 про продовження терміну літньої екзаменаційної сесії (а.с. 15); військовий квиток серії НОМЕР_2 (а.с. 17) довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти студентів-стажисті, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти від 26.07.2022 №164, виданої Шевченківським ТЦК та СП м. Запоріжжя (а.с. 18).
Проте, рішенням заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " старшим лейтенантом ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України, у зв'язку із відсутністю підстав на право перетинання державного кордону під час воєнного стану (а.с. 19).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся суду із даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль" №1710-VI від 05.11.2009 (далі - Закон №1710-VI).
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Частинами 1, 3 статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Отже, право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене ст. 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й досі.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Статтею 1 Закону №389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону №389-VIII).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
29 грудня 2021 року Кабінет Міністрів України на реалізацію повноважень, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затвердив Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, про що прийняв постанову №1455 (далі - Порядок №1455; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п. 1 Порядку №1455).
Відповідно до п. 8 Порядку, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Статтею 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 №3857-XII визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Згідно з пунктом 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Так, статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) в редакції на час виникнення спірних відносин, визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та на особливий період.
Зокрема, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти (абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII).
З огляду на викладене вбачається, що особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
Однак, згідно з п. 2-6 Правил таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, а зокрема на здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
При цьому, суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період воєнного стану та право на перетин державного кордону під час мобілізації у період воєнного стану є різними за своєю правовою природою, законодавчими нормами, якими такі регулюються та органами, які визначають наявність таких прав. Тому відповідно наявність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період воєнного стану не гарантує такій особі беззаперечного права на перетин державного кордону під час введення правового режиму воєнного стану.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є призовником, при цьому, зважаючи на те, що він є здобувачем вищої освіти, який прийнятий на навчання за денною формою здобуття освіти, останній належить до категорій осіб, визначених в абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону № 3857-ХІІ, а тому він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, правом перетину Державного кордону України під час дії воєнного стану позивач не наділений.
Враховуючи викладене у своїй сукупності та зважаючи на те, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки належить до категорії осіб, визначених в абзаці 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ, водночас на яких в силу пункту 2-6 Правил №57 не поширюється право на перетин державного кордону під час воєнного стану, то суд приходить до висновку про правомірність рішення відповідача про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_5 .
Стосовно посилань позивача на надані для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України документи, зокрема на довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти студентів-стажисті, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти від 26.07.2022 №164, виданої Шевченківським ТЦК та СП м. Запоріжжя, то суд не бере її до уваги, оскільки названим документом позивачу не надано безумовного права на виїзд за кордон, адже відповідно до положення п.2-6 Правил у разі введення на території України воєнного стану право на перетин державного кордону не поширюється серед інших на здобувачів вищої освіти (денна форма здобуття освіти), яким і є позивач (абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII).
Таким чином, наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі денної форми навчання, не є безумовною підставою для виїзду за межі України під час дії воєнного стану.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що приймаючи оскаржуване у цій справі рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України, враховуючи дію воєнного стану в Україні, відтак відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постановах, зокрема в справі № 600/3387/22-а від 03.04.2023 та в справі № 600/3829/22-а від 14.03.2023.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Окрім цього, суд зазначає, що посилання відповідача на встановлення при перевірці документів, пред'явлених позивачем при перетині державного кордону, ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, суд не бере до уваги, оскільки в межах даної справи судом не надається оцінка достовірності документів позивача, що підтверджують його навчання у закордонному ВУЗі. При цьому вироку, що набрав законної сили, яким позивача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Враховуючі встановлені обставини, суд приходить до висновку, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерала-хоружного Олександра Пилькевича про визнання нечинним та скасування рішення, - відмовити повністю.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Представник позивача - адвокат Ковч Тарас Богданович (вул. Головна, 76/1, ч. Чернівці, 58000);
Відповідач - Чернівецький прикордонний загін ( НОМЕР_1 прикордонний загін) імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (вул. Герцена, буд. 2-А, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ 14321683).
Суддя В.О. Григораш