Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року № 629/1603/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лозівського міського голови Зеленського Сергія Володимировича (вул. Ярослава Мудрого, б. 1, м. Лозова, Харківська область, 64602) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- здійснити перевірку рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24 березня 2020 року, № 327 (про закінчення опалювального сезону) і від 20 жовтня 2020 року № 957 (про початок опалювального 2020-2021 років). На предмет їх протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили) і прийняти в супереч вимогам ст. ст. 2, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вимогам Закону України «Про житлово - комунальні послуги» і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», вищезазначені рішення органів місцевого самоврядування фактично скасовують (припинення опалювального сезону 31 березня 2020 року), або обмежують (початок опалювального сезону 30 жовтня 2020 року) за нараховані і надані позивачеві державні соціальні гарантії по опаленню - 0,0383 Гкал на 1 кв. м. опалювальної площі у місяць, в опалювальний період із 15 жовтня по 15 квітня включно, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України, від 06серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних стандартів в сфері житлово-комунального обслуговування»; більш того рішення ухвалюються із тлумаченням п. 5 «Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, не за його змістом, а на власний розсуд, як кому заманеться, із року в рік позивач вводиться в оману, рішення надумані, перше - передчасне, друге не своєчасне і не відповідають фактичним температурам зовнішнього повітря, які за інформацією Лозівської метеостанції із 1-15 квітня 2020 року мають розбіжність температур повітря;
- визнати дії і бездіяльність міського голови м. Лозова Харківської області Зеленського С.В. протиправними: через відсутність вільного доступу позивача до органів місцевого самоврядування, через недотримання відповідачем вимог ч. 4 ст. 22 Закону України «Про звернення громадян» на особистому прийомі 11.04.2018 о 10.00 годині: формально виконуючи постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 по справі № 629/3815/17, а по суті: за участю посадових осіб місцевого самоврядування Кушнів, Прасол, Могильченко, які не виришуючи жодного порушенного питання, щодо соціального захисту споживача, не надають ні усно ні письмове повідомлення і після Постанови Верховного Суду від 08.102020 - адміністративне провадження №К/9901/69474/18, у подальшому ухиляючись від здійснення визначених законом повноважень і не діючи лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та не забезпечуючи належним чином відповідно до закону розгляд скарг позивача, що до чергових питань соціального захисту, зокрема про порушення прав споживачів, про наданні послуги з постачання теплової енергії у багатоповерхівках і з лічильником тепла: від 11.02.2020 (вх. Б-194), від 16.03.2020, від 13.05.2020, від 26.10.2020, від 14.12.2020, і не забезпечуючи до наступного часу розгляд скарги від 25.01.2021 та надання рішення постійно діючої комісії з питань розгляду звернень від 2020 року;
- зобов'язати міського голову м. Лозова Харківської області Зеленського С.В.: утриматися від вчинення певних дій, а саме дій на порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України і дій спрямованих на ухилення від здійснення, визначених ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноважень міського голови; забезпечити невідкладне вільний безперешкодний доступ до органів місцевого самоврядування за адресою : вул. Ярослава Мудрого, б. 1, м. Лозова, Харківська область, як і зазначено у п. 2 «Порядку…» затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11 2011 № 1005:
дотримуватися вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» і не надавати на особистому прийомі доручень про розгляд скарг позивача органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржують ся, що законом заборонено;
не порушувати вимог ч. 3 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» і приймати рішення про припинення розгляду повторних звернень особисто і з повідомленням особі, яка подала звернення;
забезпечити доведення до відома позивача в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарженням прийнятого рішення про відмову в задоволені вимог, викладених у заяві;
здійснювати особистий прийом позивача у повній і безумовній відповідності до ст. 22 Закону України «Про звернення громадян»;
у відповідності до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (відносини з підприємствами, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, та підконтрольності органів місцевого самоврядування),забезпечити надання послуг з теплопостачання не за 29,5 діб (повідомлення від 10.03.2020 № Б-174 Залізінський, Крикун), а за разрахунковим періодом-календарний місяць (постанова КМУ від 03.09.2009 № 933), послуги мають відповідати нормам, а саме п. 14 Правил надання послуг з ценнтралізлованого опалення, постачання холодної та гшорячої води і водовідведення (Постанова КМУ від 21.07.2005 № 630) - показання будинкових засобів обліку знимаються у присутністі представника спожимвачив і з доведенням розрахунків джо отримувачів послуг, а не навпаки (повідомлення від 17.02.2021 № 169 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 );
розглянути скаргу позивача від 25.01.2001 належним чином відповіднодо закону і забезпечити надання відповіді постійно діючої комісії з питань розгляду звернень громадян від 08.12.2020.
Стягнути з відповідача суб'єкта владних повноважень, кошти , в якості моральної шкоди у розмірах по судовій практиці Європейського суду з прав людини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обираючи належний та ефективний засіб захисту порушеного права п. 6 ч. 2 ст. 245 КАСУ, згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»» (міській голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень), враховуючи незабезпечення відповідачем права позивача, передбаченого ст. 22 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»(рішення підприємств, установ і організацій щодо питань соціального захисту може бути оскаржені до виконавчого комітету міської ради), за результати порушень встановленого порядку розгляду звернень - ст. 7, 8, 15, 18, 19, 22 ЗУ «Про звернення громадян» з огляду на відсутність (економії енергоресурсів із зниженням температури у приміщенні до +11 тепла 02.04.2020 при наявній температури о 6.30 год. зовнішнього повітря - 2 морозу), рішенням від 24.03.2020 за № 327 про закінчення опалювального сезону, централізованого опалення квартири, де мешкає позивач, за наявністю у нього державних соціальних гарантій на теплопостачання, беручи до уваги триваюче нав'язування органами місцевого самоврядування умов постачання теплової енергії від єдиного надавача такої послуги в даній місцевості - комунального підприємства, нарахування якого в Гкал. збагнути неможливо, що Законом України «Про захист прав споживачів» заборонено.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просить в задоволені позовних вимог відмовити посилаючись на їх безпідставність та зазначає, що незалежно від початку та закінчення опалювального сезону, визначеного рішеннями виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24.03.2020 за № 327 «Про закінчення опалювального сезону» та від 20.10.2020 за № 957 «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» нарахування державних соціальних гарантій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 за № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» не припиняються. Зазначені рішення Лозівської міської ради Харківської області прийняті «Не на власний розсуд, як кому заманеться», а відповідно до норм чинного законодавства. Посилання позивача на інформацію Лозівської метеостанції не підтверджені доказами офіційної інформації. Крім того, у відзиві зазначено, що вимога позивача щодо визнання дії і бездіяльність міського голови щодо відсутності вільного доступу до органів місцевого самоврядування сформульована позивачем абстрактно та необґрунтовано, оскільки позивачем не наведено жодного випадку порушення його права на відбний доступ до органів місцевого самоврядування та в чому він був виражений. Відповідач зазначає, що позивачем належним чином не підтверджено вимога, щодо незабезпечення розгляду скарги від 25.01.2021, яка взагалі на розгляд виконавчого комітету міської ради не надходила. Стосовно вимоги позивача про зобов'язання міського голови Зеленського С.В., щодо утримання від вчинення певних дій, відповідач зазначає, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначалось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі по судовій практиці Європейського суду з прав людини, відповідачем зазначено, що вимога п
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Рішенням від 20.10.2020 за № 957 про початок опалювального сезону 2020-2021 років вирішено розпочати опалювальний сезон 2020-2021 років на території Лозівської міської об'єднаної території громади за умови, що протягом трьої діб середня добова температура завнішнього повітря не перевищує + 8 С і продовжується знижуватися. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови Крикуна В.В.
Відповідно до рішення Лозівської міської ради Харківської області від 24.03.2020 за № 327 про закінчення опалювального сезону, зазначено, що з метою забезпечення економії енергоресурсів та у зв'язку з поступовим підвищенням середньодобової температури зовнішнього повітря, ураховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 12.03.2020 № 131, вирішено: закінчити опалювальний сезон 31 березня 2020 року в житловому фонді, установах побутового і соціально культурного призначення, загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладах, лікарнях та споживачам, приміщення яких обладнані індивідуальними опалювальними приладами на території Лозівської міської об'єднаної територіальної громади. Рекомендовати Красноградському відділенню АТ «Харківгаз» забезпечити своєчасне відключення газових опалювальних приладів відповідно до чинних правил і норм. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови Крикуна В.В..
Матеріали справи містять відповідь Лозівської міської ради Харківської області на звернення позивача, від 05.01.2023 за № БА-3863 стосовно неякісної послуги з постачання теплової енергії в квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з якої вбачається, що температурні та гідравлічні параметри подачі послуг на будинок в зазначений період відповідали затвердженому температурному графіку з врахуванням допустимих відхилень. Акт-претензія комунальному підприємству «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, не підтверджує невідповідність якості послуги з постачання теплової енергії в точці її обліку відповідно до Договору, тому нарахування за послуги буде зроблено за всі дня постачання до зазначеного житлового будинку теплоносія.
Позивач вважаючи, що своїми діями відповідач порушив його права на надані позивачеві державні соціальні гарантії по опаленню, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України, від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних стандартів в сфері житлово-комунального обслуговування», відсутність вільного доступу позивача до органів місцевого самоврядування, через недотримання відповідачем вимог ч. 4 ст. 22 Закону України «Про звернення громадян» за участю посадових осіб місцевого самоврядування Кушнів, Прасол, ОСОБА_4 , щодо не виришення жодного порушенного питання щодо соціального захисту споживача , не забезпечуючи належним чином відповідно до закону розгляд скарг звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Пунктами 24, 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частинами п'ятою та одинадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Частиною другою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного вебсайту така інформація оприлюднюється на вебсайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з частиною дванадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Приписами статті 1 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Слід зазначити, що рішення виконавчого комітету міської ради №327 від 24.03.2020р. та № 957 від 20.10.2020р. є індивідуально правовими актами, що були прийняті суб'єктом владних повноважень(виконавчим комітетом Лозівської мілької ради Харківської області) на виконання власних повноважень, визначених п.п.24, п.а ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стосується певного кола осіб та дія якого була вичерпана шляхом його одноразового використання.
Пунктом 3 постанови КМУ від 06.08.2014р. №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» дійсно встановлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату жилищно-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п. 1 вказаної постанови (у редакції станом на 06.08.2014 року) установлено громадянам, які відповідно до законодавства мають субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для:
1) оплати користування житлом/утримання житла - 13,65 кв. метра загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство;
2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство.
При цьому, п. 2 постанови установлено громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для:
1) оплати користування житлом/утримання житла - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;
2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
З інформації наданої управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області від 11.10.2023р. вбачається , що житлова субсидія громадянам призначається на підставі Положення про порядок призначення субсидії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2019року №807. З наданої відповіді вбачається , що незалежно від початку та закінчення опалювального сезону, визначенного рішеннями виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24.03.2020 №327 «Про закінчення опалювального сезону» та від 20.10.2020р. №957 «Про початок опалювального сезону 2020-2021років», нарахування соціальних гарантій не припинялося.
Відповідно до п.5 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними норм ами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.
Відповідно до п.8 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2005р. №830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох бід середня добова температура завнішнього повітря становить 8С та нижче а закінчується не рану шен ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8С.
Таким чином, рішення виконавчого комітету міської ради від 24.03.2020 №327 «Про закінчення опалювального сезону» та від 20.10.2020 №957 «Про початок опалювального сезону 2020-2021р.», прийняті не «власний розсуд, як кому заманеться», а відповідно до норм чинного законодавства.
Також, позивач посилається на інформацію Лозівської метеостанції, але жодних доказів офіційної інформації до позову не додає.
У той же час, позивачем не надано жодного допустимого доказу невідповідності оскаржуваних рішень правовим актам вищої юридичної сили, перевищення виконавчим комітетом міської ради повноважень при їх прийнятті,, що у сукупності свідчить про необгрунтованісті позовних вимог.
Крім того, у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» та роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України, від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики виришення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів, державних та інших органів» зазначено, що підставами для визнання будь-якого акта недійним е невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначені законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним е також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких виданий спірний акт.
Таким чином вищевказані рішення Виконавчяого комітету не скасовують та не обмежують державних, соціальних гарантій наданих позивачу законодавством . Державні соціальні гарантії прив'язані до опального сезону початок якого визначається не рішенням виконавчого комітету міської ради , а відповідно до норм визначених Кабінету Міністрів України.
Щодо вимоги позивача, визнати дії і бездіяльність міського голови, щодо відсутності вільного доступу до органів місцевого самоврядування, суд зазначає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України).
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян").
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Вимоги до звернення наведені у статті 5 Закону України "Про звернення громадян", за змістом цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частиною третьою цієї ж статті Закону визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Розділом 2 (ст.ст. 14 -23-1) Закону врегульований порядок розгляду звернень громадян.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про звернення громадян" наведено порядок розгляду пропозицій (зауважень) громадян. Статтею 15 цього Закону присвячено розгляду заяв (клопотань).
Особливості розгляду скарг громадян установлено статтею 16 Закону України "Про звернення громадян"
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. У відповідності до ч.2 ст.8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що реалізація права громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні чи колективні звернення в державні органи й органи місцевого самоврядування можлива лише шляхом направлення ними звернення у формі, передбаченій Законом, та з дотриманням певних вимог цього Закону. При цьому варто врахувати, що Закон України "Про звернення громадян" передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які містять різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо), а також окремий порядок розгляду кожного із виду звернення.
Право вибору форми звернення належить особі. Проте у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Так як автор звернення повідомляє адресату певну інформацію і базуючись на цьому просить вчинити певні дії (такі дії можуть бути дуже різні: притягнення винуватих до відповідальності за результатами розгляду звернення у вигляді скарги; надання громадянину певного статусу за результатами розгляду його заяви; оптимізація роботи адресата звернення за наслідками розгляду пропозиції громадянина).
У свою чергу, звернення оформлені без дотримання вимог Закону, відповідно до ст.ст. 5, 8 Закону, розгляду та вирішенню не підлягають.
Суд зауважує, що всі органи місцевого самоврядування підпорядковані Лозівській міській раді Харківської області працюють відкрито та гласно. Кожен громадянин має право на безперешкодний доступ до послуг органів місцевого самоврядування, має право на особистий прийом будь-яких посадових осіб, право на звернення та отримання відповіді чи роз'яснення на нього та інши.
Суд зазначає, що вимога позивача сформульована абстрактно та необґрунтовано. Позивачем не наведено жодного випадку порушення його права на вільний доступ до органів місцевого самоврядування та в чому він був виражений, а тому не підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача, щодо незабезпечення розгляду скарги від 25.01.2021 та надання рішення постійно діючої комісії-з питань рогляду звернення громадян від 08.12.2020.
Суд зазначає, що вимога не підтверджена позивачем належним чином, не надано жодного документального доказу, звернення до міського голови та яке не розглянуто ним.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання міського голови Сергія Зеленського утриматися від вчинення певних дій, а саме дій на порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України і дій, спрямованих на ухиленні від здійснення визначених ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноважень голови, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАСУ у разі зодоволеня позову суд може прийняти рішення про втизнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.Публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно правовий спір, а лише той який випливає із здійнення суб'єктом власних повноважень своїх владних управлінських функцій та предметом якого є рішення, дія чи бездіяльність що на думку особи порушує його права, свободи , або законні інтереси.
Одночасно, за змістом норм Конституції України та КАС України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на таки, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.У свою чергу неодмінним елементлом правовідносин є іх вміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язав. Від так, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Верховний суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував , що з огляду на вимоги ст..2,5КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень, також Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст.2КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод, або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести ( а суд-становити), що їй належать права,свободи або законні інтереси за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси які належать конкретній особі(особам) е предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи сутності доводів позовної заяви, але приписує що найменше сформулювати суть( зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилося на правах особи., яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, кожному в конкретному випадку може різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту має бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межи події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можно ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Щодо вимоги позивача, про стягнути з відповідача суб'єкта владних повноважень, кошти , в якості моральної шкоди у розмірах по судовій практиці Европейського суду з прав людими, суд виходить з наступного.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст.ст. 1173, 1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лозівського міського голови Зеленського Сергія Володимировича (вул. Ярослава Мудрого, б. 1, м. Лозова, Харківська область, 64602) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.