Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Харків
15.12.2023 р. справа №520/31262/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬЯНС-2020" (далі за текстом - позивач, заявник)
до Державної податкової служби України (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
проскасування рішення суб"єкта владних повноважень, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання незаконним та скасування рішення ДПС України від 10.04.2023р. №8694/6/99-00-06-03-01-06.
Аргументуючи цю вимогу, зазначив, що оскаржене рішення суперечить ст.56 та п.528 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки адміністративна скарга на рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.01.2022р. №0002480901, від 06.01.2022р. №0002490901, від 06.01.2022р. №0002500901, від 06.01.2022р. №0002510901, від 06.01.2022р. №0002520901, від 06.01.2022р. №0002530901 була подана 17.01.2022р., проте рішення за цією скаргою було прийнято ДПС України лише 10.04.2023р. за №8694/6/99-00-06-03-01-06.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що адміністративна скарга заявника на рішення регіонального контролюючого органу була розглянута із урахуванням правил перебігу строків під час дії правового режиму воєнного стану та дії карантину з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби "COVID-19".
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник пройшов визначену законом процедуру державної реєстрації суб'єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 43294153, у спірних правовідносинах знаходився на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області.
ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС за період діяльності 19.09.2020р.-10.12.2021р.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 13.12.2021р. №23512/20-40-09-01-08/43294153 (далі за текстом - Акт №23512).
Із посиланням на Акт №23512 ГУ ДПС у Харківській області були прийняті рішення про застосування штрафу від 06.01.2022р. №0002480901, від 06.01.2022р. №0002490901, від 06.01.2022р. №0002500901, від 06.01.2022р. №0002510901, від 06.01.2022р. №0002520901, від 06.01.2022р. №0002530901.
Ці рішення були оскаржені заявником у досудовому (адміністративному) порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 10.04.2023р. №8694/6/99-00-06-03-01-06 указана адміністративна скарга заявника була відхилена.
Рішення ГУ ДПС у Харківській області про застосування штрафу від 06.01.2022р. №0002480901, від 06.01.2022р. №0002490901, від 06.01.2022р. №0002500901, від 06.01.2022р. №0002510901, від 06.01.2022р. №0002520901, від 06.01.2022р. №0002530901 були оскаржені заявником у межах справи №520/16517/23.
Рішення ДПС України від 10.04.2023р. №8694/6/99-00-06-03-01-06 було оскаржено заявником у межах справи №520/31262/23 як окремий індивідуальний акт суб”єкта владних повноважень, який порушує права (інтереси) заявника.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Суспільні відносини з приводу адміністративного (позасудового) оскарження рішень контролюючих органів системи Державної податкової служби України регламентовані приписами ст.56 Податкового кодексу України.
Згідно з п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. 56.8. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Відповідно до п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.02.2023р. по справі №826/11086/18 винесене у порядку ст.56 Податкового кодексу України рішення не є таким, що прийняте у зв'язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для учасника суспільних відносин, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.
Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з огляду на сформульовану у зазначеній постанові Верховним Судом правову природу прийнятого у порядку ст.56 Податкового кодексу України рішення контролюючого органу позов заявника належить залишити без задоволення.
Разом із тим, суд зауважує, що згідно з п.528 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 30.03.2020р. №540-ІХ тимчасово, на період до 31 травня 2020 року (включно), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження), щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) до 31 травня 2020 року та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 Податкового кодексу України, статтями 52-53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі, статтями 73 та 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків до 31 травня 2020 року. З 1 червня 2020 року перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Згідно з п.528 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу; статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі; статтями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Постановою КМУ від 27.06.2023р. №651 визначено, що карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023р.
Звідси слідує, що у силу п.528 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ строк розгляду адміністративної скарги заявника у спірних правовідносинах тривав через зупинення аж до 30.06.2023р.
При цьому, суд зауважує, що ані норми п.528 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ, ані норми інших статей Податкового кодексу України або суміжних законів не визначали, що зупинення перебігу строку на розгляд адміністративних скарг платників податків на рішення контролюючих органів позбавляє ДПС України правових підстав для реалізації повноважень для вирішення цих скарг по суті.
Відтак, у спірних правовідносинах зупинення строку розгляду адміністративних скарг платників податків на рішення контролюючих органів було введено законом, не потребувало прийняття з цього приводу жодних окремих індивідуальних рішень ДПС України, означало незавершення строку прийняття рішення по суті скарги платника, однак не позбавляло ДПС України правових підстав для реалізації повноважень на вирішення кожної конкретної скарги по суті.
До того ж суд не знаходить жодних об”єктивних даних на визнання доведеним аргументу заявника про те, що в аспекті ч.1 ст.2 КАС України фактичне вирішення ДПС України поданої адміністративної скарги заявника хоча б яким-небудь чином вплинула на стан прав та обов”язків, погіршила правове становище як учасника суспільних відносин.
Відповідно до п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ для платників податків та контролюючих органів було зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.11.2022р. №2719-ІХ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
При цьому, суд також зауважує, що ані норми п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, ані норми інших статей Податкового кодексу України або суміжних законів не визначали, що зупинення перебігу строку на розгляд адміністративних скарг платників податків на рішення контролюючих органів позбавляє ДПС України правових підстав для реалізації повноважень для вирішення цих скарг по суті.
Тому суд доходить до переконання про те, що під час зупиненого строку розгляду адміністративної скарги платника податків на рішення контролюючого органу ДПС України мала право, підстави та приводи для винесення рішення по суті кожної окремої адміністративної скарги.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - “поза будь-яким розумним сумнівом”, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - “баланс вірогідностей”.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Такий висновок окружного адміністративного суду цілком корелюється із правовими позиціями постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №804/2960/16.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 чітко указано, що: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом було доведено дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк зупинення перебігу визначеного кодексом строку на розгляд адміністративної скарги платника податків мало наслідком виключно припинення течії цього строку, а не позбавлення ДПС України повноважень на винесення рішень по суті вже поданих платниками податків скарг.
Окремо суд зважає, що оскаржене рішення було прийнято суб”єктом владних повноважень у порядку ст.56 Податкового кодексу України, а тому не створює для заявника як учасника суспільних відносин жодних додаткових обов'язків понад обсяг податкового обов'язку за рішеннями ГУ ДПС у Харківській області від 06.01.2022р. №0002480901, від 06.01.2022р. №0002490901, від 06.01.2022р. №0002500901, від 06.01.2022р. №0002510901, від 06.01.2022р. №0002520901, від 06.01.2022р. №0002530901.
Наведене є окремою, самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував усі діючі юридичні механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Тому викладені в поясненнях від 05.12.2023р. доводи представника позивача не підлягають розгляду у межах справи №520/31262/23, позаяк є окремими та новими підставами позову про незаконність рішень ГУ ДПС у Харківській області від 06.01.2022р. №0002480901, від 06.01.2022р. №0002490901, від 06.01.2022р. №0002500901, від 06.01.2022р. №0002510901, від 06.01.2022р. №0002520901, від 06.01.2022р. №0002530901, а відтак, підлягають дослідженню і оцінці по суті у межах справи №520/16517/23 (де предметом оскарження є саме перелічені рішення ГУ ДПС у Харківській області), не були направлені іншій стороні справи.
Решта аргументів не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті, а тому не підлягає окремій та детальній оцінці.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко