СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року Справа № 480/7655/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/7655/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009), яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 12.06.2023 № 0218560-2407-1811-UА59040150000076482 про визначення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання за 2022 рік в сумі 2348,12 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що є власником 1/2 частини нежитлових будівель корівників МТФ № 4 з належними до них будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 20.08.2009 державним нотаріусом Охтпрської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., зареєстровано в реєстрі № 2142. Ці нежитлові будівлі знаходяться на сформованій земельній ділянці площею 1,4621 га, кадастровий номер 5920384000:01:002:5423. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5900826432013 дана земельна ділянка має цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення. Вид використання земельної ділянки: ведення товарного сг виробництва. Ці обставини підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5900826432013 від 21.12.2013.
29 червня 2023 року ОСОБА_1 отримав поштою податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 12.06.2023 № 0218560-2407-1811-UА59040150000076482 про визначення йому суми податкового зобов'язання за 2022 рік в сумі 2348,12 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які е власниками нежитлової нерухомості, обєкт оренди нежитлові будівлі корівників МТФ № 4 за адресою: АДРЕСА_2 .
З вказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та наголошує, що підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 у редакції Закону України під 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», чинний станом як на 2022 рік, так і на даний час, визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Представником позивача було подано відповідь на відзив, якою заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень - рішень зазначивши, що твердження позивача, про те, що нежитлові будівлі корівники молочно - товарної ферми № 4 в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області не є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266, п. 30.2 ст.30 ПК України відповідач зазначив, що застосування цієї норми можливе лише у разі, коли власник об'єкта фактично використовує цю будівлю як об'єкт промисловості у виробництві, а не в інших цілях. ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником у зв'язку з чим, контролюючий орган не погоджується з такою позицією.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 09.06.2023, за громадянином ОСОБА_1 обліковуються наступні об'єкти нерухомого майна:
- житловий будинок - АДРЕСА_3 (загальна площа 1/2 від 95,9 = 47,95), дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 26.12.2007;
- нежитлові будівлі корівників МТФ № 4 - АДРЕСА_2 (загальна площа 1/2 від 3612,5 = 1806,25), дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 25.08.2009.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради.; об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких, об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття об'єктів нежитлової нерухомості, згідно з якими органи місцевого самоврядування приймали ставку податку на 2022 рік.
Рішенням шостої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради від 03.06.2021 року на 2022 рік встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів як житлової так і нежитлової нерухомості. За яким, для класу «1271» - «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства», підкласу «1271.1» -«Будівлі для тваринництва» встановлена ставка податку 0,02% мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного (податкового року).
Охтирським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок проведено нарахування податку на нерухоме майно на 2022 рік:
1806,25 кв.м.*1,30 грн. (6500 грн.*0,02%) = 2348,12 грн, де:
- 1806,25 м2 - площа нежитлового приміщення;
- 1,30 грн. - ставка податку на нерухоме майно за 1 м2;
- 6500,00 грн - мінімальна заробітня плата на 01.01.2022 року;
- 0,02 - відсоток до розміру мінімальної заробітної плати;
- 2348,13 грн - сума податкового зобов'язання на нерухоме майно за 2022 рік.
Головним управлінням ДПС у Сумській області, здійснено обчислення сум податку з об'єкта нежитлової нерухомості, що перебуває у власності громадянина ОСОБА_1 .
Виходячи з вищевикладеного, Головним управління ДПС у Сумській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0218560-2407-1811-UА59040150000076482 від 12.06.2023 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на 2022 рік на суму 2348,12 грн.
Дане податкове повідомлення-рішення сформоване та направлене на податкову адресу платника ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 27.06.2023 та вручено особисто ОСОБА_1 29.06.2023.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу суд виходить з наступного.
Статтею 266 ПК України регламентовано особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За приписами підпунктів 266.1.1, 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік нерухомого майна, які не є об'єктом оподаткування (підпункти "а" - "л").
Позивач вважає, що належні йому об'єкти нерухомості відносяться до будівель промисловості та до будівель сільськогосподарських товаровиробників, а тому, відповідно до приписів підпунктів "є" та "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач, в свою чергу, наполягає на відсутності у позивача права на означені пільги, оскільки, по-перше, ПК України визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи, а по-друге - відсутність доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності комплексу належних йому будівель та споруд.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Проте, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").
Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції". Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Вирішуючи питання щодо наявності у позивача право на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд виходить з того, що матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності комплексу належних йому будівель та споруд. Тобто, позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника.
Позивач посилається на те, що належні йому на праві власності об'єкти нерухомості призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Однак, зазначені обставини не дають права позивачу на користування пільгою, передбаченою вказаним вище пунктом статті 266 ПК України, оскільки позивач не здійснює виробництво сільськогосподарської продукції у розумінні закону. Доказів того, що спірні приміщення фактично використовуються іншим сільськогосподарським товаровиробником, позивачем також не надавалося.
Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи позивача, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на такі спірні об'єкти не повинен нараховуватись та сплачуватись, оскільки вказані об'єкти нерухомості належать позивачу, а не промисловому підприємству, зокрема на яке розповсюджується дія пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд визнає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька