ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
14 грудня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/17504/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Адвокат Оніпченко Віталій Вікторович подав через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16 квітня 2016 року по 20 березня 2019 року;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 20 березня 2019 року, з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 122 та частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві спосіб усунення недоліку шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску; позивачеві надано строк для усунення недоліку позовної заяви - упродовж десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, а відтак позивачем не порушено строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року продовжено строк для усунення недоліку позовної заяви та повторно роз'яснено позивачеві спосіб усунення недоліку шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.
При цьому суд ще раз зазначив позивачу про те, що предметом спору у цій справі є бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 20 березня 2019 року, з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року), яка застосовувалася в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Водночас Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX Кодекс законів України про працю доповнено главою XIX такого змісту: “ 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину”.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, розпочався з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Позивач звернувся до суду з цим позовом через систему "Електронний суд" - 24 листопада 2023 року, тоді як останнім днем строку звернення до суду (з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України) є 02 жовтня 2023 року.
Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, встановлений законом.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22 та від 08 листопада 2023 року у справі № 380/8154/23.
Більш того, у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22 Верховний Суд зазначив, що "за правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи", а у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 380/8154/23 Верховний Суд зазначив, що "твердження касатора про те, що строк звернення до суду з цим позов не обмежується будь-яким строком, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, колегія суддів Верховного Суду уважає безпідставними, з огляду на те, що вказаним рішенням суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду."
Від позивача до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що в даному випадку строк звернення необхідно обраховувати з дня, коли він дізнався про порушення свого права, а саме: з дати отримання відповіді (письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу) ВЧ НОМЕР_1 , яка являється 20 листопада 2023 року. Так, з метою отримання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, представником позивача 07 листопада 2023 року направлено до ВЧ НОМЕР_1 адвокатський запит. У відповідь на вказаний запит відповідач листом від 13 листопада 2023 року № 601/3139 інформацію щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не надав, що свідчить про фактичну протиправну відмову. Таким чином, позивачем дотримано строк звернення до суду для захисту та поновлення своїх порушених прав.
На противагу таким доводам позивача суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 13 листопада 2023 року у відповідь на запит від 07 листопада 2023 року не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 21 вересня 2023 року № 340/341/23.
Також слід зазначити, що очікування (сподівання) позивача на те, що відповідач усуне допущену бездіяльність, є виключно волевиявленням самого позивача, а не істотною обставиною, перешкодою чи трудністю, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду з позовом у встановлений кодексом строк.
Суд вважає, що оскарження особою будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися (мала таку можливість) про допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб'єктом владних повноважень такої бездіяльності.
В постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Крім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше, в тому числі у період з 01 липня 2023 року по 02 жовтня 2023 року, отримати від відповідача інформацію про обставини нарахування/ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 20 березня 2019 року. Доказів того, що відповідач чинив йому перешкоди у отриманні відповідної інформації та документів у такий період позивачем також не надано.
Таким чином, позивачем безпідставно не надано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску, строк для подання якої встановлювався ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року та від 08 грудня 2023 року.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не надано суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску, наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 123, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.І. Слободянюк