Справа № 420/25326/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Замостенчук А.О.,
сторін:
від позивача - Зудінов О.О., на підставі ордеру
від відповідача - Супрун Д.В. на підставі витягу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» (код ЄДРПОУ 37593110, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Кадетський гай, 6/1) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження:65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 20.09.2023 року через підсистему Електронний суд (сформовано 19.09.2023 року) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» (код ЄДРПОУ 37593110, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул.. Кадетський гай, 6/1) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження:65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а), в якій представник просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.08.2023 № UA500370/2023/000041/2.
Також у позовній заяві представник просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою від 25 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26.06.2023 між компанією BRIMSTONE KIMYA SANYI TICARET.A.S., Туреччина (далі - продавець) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» (далі - Позивач) було укладено зовнішньоекономічний контракт № BRIMEX23-008, згідно з яким Продавець продає, а Позивач купує: l) NPK (5-20-5), код УКТЗЕД 3105201000; 2) NP добриво (10:25), код УКТЗЕД 3105209000; 3) Фосфорити, код УКТЗЕД 251020001011.
На виконання вказаного контракту до порта Ізмаїл (Україна) на адресу Позивача на підставі коносаменту (Billoflading) від 25.07.2023 № 1 надійшов товар: комплексне мінеральне добриво NPK (5-20-5) у кількості 1 098 272 кг. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) (Commercialinvoice) від 25.07.2023 № BRI2023000000086 вартість товару становила 356 938,40 доларів США.
З метою митного оформлення товару уповноваженим представником Позивача ТОВ «АЛЕКСАНДРИЯ И К» (далі - декларант) 07.08.2023 було подано Одеській митниці (далі - Відповідач) митну декларацію № 23UA500370006394U0.
Проте надані декларантом документи Відповідач визнав такими, що містять розбіжності, і в електронному повідомленні від 07.08.2023 з посиланням на частину 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) попросив надати додаткові документи.
У відповідь на вимогу про надання документів листом від 08.08.2023 № 08/08/АІК декларант повідомив Відповідача про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості та наявних у нього документів.
Однак 08.08.2023 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000041/2 (далі - оскаржуване рішення), в якому повторено висновок про наявність у наданих декларантом документах розбіжностей.
На думку представника позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, адже відсутність в електронному повідомленні декларанту належного обґрунтування Відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення Відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.
Так, стосовно виявлених розбіжностей щодо оформлення контракту купівлі-продажу товарів, представник позивача зазначає, що зазначені в рішенні претензії є безпідставними, адже в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на вимоги законодавства щодо нумерації сторінок зовнішньоекономічного контракту та їх підписання, які були б порушені Позивачем, оскільки такі вимоги відсутні. У даному ж випадку питання щодо оформлення Контракту не пов'язане ні з ціною товару, ні з іншими складовими його митної вартості і таким чином є безпідставним.
Щодо відсутності інформації про упаковку та маркування товару, представник зазначає, що у розділі 4 Контракту сторони домовилися, в якій упаковці, якої якості продавцем поставлятиметься товар на адресу Позивача. Таким чином Контракт свідчить, що належна упаковка товару є обов'язком продавця. Як наслідок, витрати на забезпечення виконання зазначеного обов'язку є витратами продавця, які компенсуються ним шляхом їх включення до ціни.
Що стосується відсутнього у пакеті документів та передбаченого у розділі 11 Контракту паспорту хімічної безпеки, то твердження Відповідача помилкове, адже пунктом 8 розділу 11 Контракту серед документів, що супроводжують товар, передбачений «TheSafetyDataSheets (MSDS)», українською - «Паспорт хiмiчної безпеки (MSDS)». Вказаний документ від 02.01.2023 був наданий Відповідачу у пакеті документів до митної декларації від 07.08.2023 № 23UA500370006394U0, у графі 44 якої він вказаний як сертифікат безпеки.
Щодо порушення терміну доставки товару, вказаного у розділі 7 доповнення до Контракту від 20.07.2023 № 1, представник зазначає, що Розділом 7 додаткової угоди від 20.07.2023 № 1 передбачено здійснення поставки товару до 01.08.2023. Поставка товару здійснювалась на підставі документів, копії яких були надані Відповідачу, зокрема, рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercialinvoice) від 25.07.2023 № BRI2023000000086, коносаменту (Billoflading) від 25.07.2023 № 1. Таким чином, дати оформлення вказаних документів свідчать про дотримання продавцем визначеного Контрактом строку поставки товару.
Щодо вказаних розбіжностей відповідачем стосовно рахунку-фактури представник зазначає, що претензія є необґрунтованою, адже копія рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercialinvoice), додана до позову, свідчить, що наявна в ньому інформація має належну якість, що дозволяє її використання та аналіз.
Крім того, представник позивача звертає увагу, що як і Контракт, так і рахунок-фактура (iнвойс) (Commercialinvoice) від 25.07.2023 № BRI2023000000086 був підставою для ввезення в Україну не тільки товару, якого стосується оскаржуване рішення, а й товару фосфорити, який без зауважень було оформлено відповідачем за відповідною митною декларацією.
Що стосується сертифікату походження товару «від 13.04.2023 № Z0411657», дата видачі якого відрізняється від заявленої до митного оформлення, представник зазначає, що Сертифікат про походження товару № Z 0411657 містить дату його видачі - 27.07.2023. в графі 44 МД також вказано дату видачі сертифікату про походження товару № Z 0411657 - 27.07.2023. Тобто, помилкова дата видачі сертифікату 13.04.2023 вказана самим Відповідачем у картці відмови в митному оформленні товарів від 08.08.2023.
Крім того, представник позивача звертає увагу, що реквізити сертифікату про походження товару жодного стосунку до процедури контролю правильності визначення митної вартості товару не мають.
Щодо тверджень відповідача, що платіжні квитанції щодо попередньої оплати товару від 01.08.2023 та від 06.07.2023 «містять ознаки схожі на фотодрук, неоднозначне сканування», представник зазначає, що формулювання претензії свідчить, що вона не стосується змісту банківських платіжних документів від 01.08.2023 та від 06.07.2023. При цьому посилання на «ознаки схожі на фотодрук, неоднозначне сканування» не є обґрунтуванням претензій до форми вказаних документів. А будь-яких пояснень про підстави для вказаних висновків оскаржуване рішення не містить. Таким чином претензія не містить жодних аргументів, що були б підставою для сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
А також, щодо твердження відповідача про відсутність в пакеті наданих декларантом документів - договору щодо транспортування товару представник позивача зазначає, що графа 20 митної декларації, містить інформацію про умови поставки CFR UA Ізмаїл.
CFR - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.
Таким чином, умови поставки товару CFR UA Ізмаїл передбачають зобов'язання продавця забезпечити доставку товару до місця ввезення на митну територію України - порт Ізмаїл, що не потребує укладення додаткового договору щодо транспортування товару.
Таким чином, на думку позивача вказані відповідачем розбіжності не можуть бути підставою для сумнівів у достовірності визначеного розміру митної вартості товару та винесення оскаржуваного рішення.
На виконання ухвали суду 11.10.2023 року (вхід. № ЕС/11844/23) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на таке.
Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Добриво мінеральне комплексне: NPK 5-20-5, з вмістом трьох поживних елементів: азоту (N)-4,78%; фосфору (P) - 19,87%; та калію (K) - 4,45%; у перерахунку на сухий безводний продукт. В кількості нетто 1098272кг спаковано в 1096 біг-бега по 1000кг (+/- 5%). Для використання у сільському господарстві.». Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 23UA500370006394U0 від 07.08.2023 року.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 23UA500370006394U0 від 07.08.2023 року позивачем відповідно до Розділу ІІІ. «Митна вартість товарів та методи її визначення», глави 9, статті 52-64 Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.12 № 4495-VI, до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, що була визначена декларантом за основним методом визначення митної вартості були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 26.06.2023 № BRIMEX23-008, рахунок-фактура (інвойс) від 25.07.2023 № BRI2023000000086, коносамент від 25.07.2023 №1, сертифікат про походження від 13.04.2023 № Z 0411657 та інші.
На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 23UA500370006394U0 від 07.08.2023 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000041/2 від 08.08.2023 року а саме:
1) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 26.06.2023 № BRIMEX23-008 не пронумеровані, з 1 ст. по ст. 3 не підписані сторонами, що може містити ознаки підробки документу. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення договорі у р.4 відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У р.11 договору міститься посилання на наявність паспорту хімічної безпеки, який відсутній при поданні митної декларації, також порушено терміни доставки товару згідно р.7 доповнення до контракту №1 від 20.07.2023;
2) поданий до митного оформлення рахунок-фактура від 25.07.2023 № BRI2023000000086 містить інформацію неналежної якості, що унеможливлює сприйняття числової інформації;
3) сертифікат про походження товару від 13.04.2023 № Z 0411657 містить дату видачі, як відрізняється від заявленої до митного оформлення;
4) платіжні квитанції щодо попередньої оплати товару від 01.08.2023 та від 06.07.2023 містять ознаки схожі на фотодрук, неоднозначне сканування, відсутній договір щодо транспортування товару.
На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, не спростовані наявні розбіжності у документах та листом від 08.08.2023 № 08-08/АІК повідомлено, що більше документів надаватись не буде (відсутні, не має можливості).
Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500370006394U0 від 07.08.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000041/2 від 08.08.2023 та картки відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також, представник відповідача повідомив, що Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 23UA500370006566U0 від 11.08.2023.
Зі свого боку представником позивача 26.10.2023 року на підготовчому засіданні було подано відповідь на відзив, з якої вбачається, що представник заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Через канцелярію суду 26.10.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник підтримує викладену у відзиві правову позицією та заперечує проти заявлених позовних вимог.
Через канцелярію суду 03.11.2023 року від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка, а саме головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці Крикун Володимира Сергійовича.
Ухвалою, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 08.11.2023 року, у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка - відмовлено.
Також, ухвалою, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 08.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.12.2023 року.
У вступному слові представник позивача, який приймав участь в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача у вступному слові заперечував проти заявлених позовних вимог та просиві відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Вислухавши вступні слова представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» зареєстровано 04.03.2011 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Солом'янському районі.
Основним видом діяльності є 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.
Інші види господарської діяльності:
46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин
46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами
46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами
77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання
46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами
Так, судом встановлено, що 26.06.2023 між компанією BRIMSTONE KIMYA SANYI TICARET.A.S., Туреччина (далі - продавець) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» (далі - Позивач) було укладено зовнішньоекономічний контракт № BRIMEX23-008, згідно з яким Продавець продає, а Позивач купує:
l) NPK (5-20-5), код УКТЗЕД 3105201000;
2) NP добриво (10:25), код УКТЗЕД 3105209000;
3) Фосфорити, код УКТЗЕД 251020001011. (п.1 контракту) (а.с.28-31)
Вказаним контрактом також визначено такі умови:
П. 4 упаковка: мішокбіг-бег по 1000 кг у кожному +/- 5%. Упаковка товарів повинна забезпечувати повні цілісність товарів при транспортуванні усіма видами транспорту, перевантаженні та зберіганні у відповідності з діючими нормами та правилами.
П.6 умова поставки: CFR - порт Ізмаїл, Україна, в редакції Інкотермс 2010 року.
П.7 термін поставки, термін дії контракту: термін поставки - не пізніше 21.07.2023 року, термін дії контракту до 31.12.2023 року.
П. 8 ціна: 1) NPK (5-20-5) - 325 USD за 1 метричну тонну; 2) NP добриво (10:25) - 370 USD за 1 метричну тонну; 3) Фосфорити - 200 USD за 1 метричну тонну.
Також, судом встановлено, що між сторонами контракту було укладено додаткову угоду № 1 від 26.06.2023 року, відповідно до якої внесено зміни до основного контракту, зокрема:
П. 1 товар: мінеральне добриво: 1) NPK (5-20-5), код УКТЗЕД 310520900000; 2) Фосфорити, код УТКЗЕД 251020001011.
П. 3 кількість: l) NPK (5-20-5) - 1100 метричних тон +/-5%; 2) фосфорити - 1850 метричних тонн +/- %.
П. 7 термін поставки, термін дії контракту: термін поставки - 01.08.2023 року, термін дії контракту - 31.12.2023 року.
П. 8 ціна: 1) NPK (5-20-5) - 325 USD за 1 метричну тонну; 2) Фосфорити - 200 USD за 1 метричну тонну.
П. 10 Передоплата в сумі 324 000 дол США від вартості Контракту згідно Проформи Інвойсу. Оплата в сумі 258 415 дол США проводиться після оформлення Комерційного Інвойсу та Коносаменту. Остаточні розрахунки за фактично поставлені товари проводяться протягом 7 днів після приймання в порту Ізмаїл.
Відповідно до комерційного інвойсу від 25.07.2023 року № BRI2023000000086 було здійснено поставку товару на загальну суму 356 938,40 дол США на умовах поставки CFR - порт Ізмаїл, Україна (Інкотермс 2010). (а.с.34)
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаного контракту до порта Ізмаїл (Україна) на адресу позивача на підставі коносаменту (Billoflading) від 25.07.2023 № 1 надійшов товар: комплексне мінеральне добриво NPK (5-20-5) у кількості 1 098 272 кг. (а.с.36)
З метою митного оформлення вказаного товару декларантом (ТОВ «АЛЕКСАНДРИЯ и К», який є уповноваженим представником позивача) сформовано та подано до Одеської митниці митну декларацію № 23UA500370006394U0. (а.с.20-21)
На запит Одеської митниці про надання додаткових пояснень, декларант повідомленням за вих.. № 08-08/АІК від 08.08.2023 року зазначив, що всі документи були надані згідно запиту по ЕМД, щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості - інші документи, відсутні. (а.с. 24)
Суд встановив, що Одеською митницею 08.08.2023 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 500370/2023/000041/2 та винесено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000146. (а.с.18-19, 50-51)
Підставами для коригування митної вартості зазначено:
1) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 26.06.2023 № BRIMEX23-008 не пронумеровані, з 1 ст. по ст. 3 не підписані сторонами, що може містити ознаки підробки документу. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення договорі у р.4 відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У р.11 договору міститься посилання на наявність паспорту хімічної безпеки, який відсутній при поданні митної декларації, також порушено терміни доставки товару згідно р.7 доповнення до контракту №1 від 20.07.2023;
2) поданий до митного оформлення рахунок-фактура від 25.07.2023 № BRI2023000000086 містить інформацію неналежної якості, що унеможливлює сприйняття числової інформації;
3) сертифікат про походження товару від 13.04.2023 № Z 0411657 містить дату видачі, як відрізняється від заявленої до митного оформлення;
4) платіжні квитанції щодо попередньої оплати товару від 01.08.2023 та від 06.07.2023 містять ознаки схожі на фотодрук, неоднозначне сканування, відсутній договір щодо транспортування товару.
Не погодившись з прийнятим рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Суд встановив, та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про корегування митної вартості товарів № 500370/2023/000041/2 від 08.08.2023 року, а саме:
1) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 26.06.2023 № BRIMEX23-008 не пронумеровані, з 1 ст. по ст. 3 не підписані сторонами, що може містити ознаки підробки документу. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення договорі у р.4 відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У р.11 договору міститься посилання на наявність паспорту хімічної безпеки, який відсутній при поданні митної декларації, також порушено терміни доставки товару згідно р.7 доповнення до контракту №1 від 20.07.2023;
2) поданий до митного оформлення рахунок-фактура від 25.07.2023 № BRI2023000000086 містить інформацію неналежної якості, що унеможливлює сприйняття числової інформації;
3) сертифікат про походження товару від 13.04.2023 № Z 0411657 містить дату видачі, як відрізняється від заявленої до митного оформлення;
4) платіжні квитанції щодо попередньої оплати товару від 01.08.2023 та від 06.07.2023 містять ознаки схожі на фотодрук, неоднозначне сканування, відсутній договір щодо транспортування товару.
Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості.
На запит митного органу щодо надання додаткових документів, декларантом було надано лист № 08-08/АІК від 08.08.2023 року, в якому зазначено, що всі наявні документи вже надано, інші документи - відсутні.
Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов такого висновку.
Стосовно виявлених митним органом недоліків та розбіжностей: аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 26.06.2023 № BRIMEX23-008 не пронумеровані, з 1 ст. по ст. 3 не підписані сторонами, що може містити ознаки підробки документу. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення договорі у р.4 відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У р.11 договору міститься посилання на наявність паспорту хімічної безпеки, який відсутній при поданні митної декларації, також порушено терміни доставки товару згідно р.7 доповнення до контракту №1 від 20.07.2023, по кожному з них окремо, суд зазначає таке.
По-перше, щодо відсутності нумерації аркушів контракту, суд погоджується з доводами представника позивача, що зазначені недоліки не впливають на процедуру визначення митної вартості товару, що був поставлений на адресу позивача.
Крім того, суд зазначає, що такі доводи представника митного органу є безпідставними, з огляду на те, що сам контракт містить необхідні реквізити, зокрема, такі як, дата, номер, реквізити сторін, підписи та печатки обох сторін, що дають змогу ідентифікувати як сам контракт так і сторін які його уклали. А тому суд відхиляє наведені доводи митного органу у зв'язку з їх необґрунтованістю.
По-друге, стосовно визначення такої складової митної вартості як упаковка та маркування товару, суд зазначає, що відповідно до умов контракту, а саме п.4 Упаковка, сторонами контракту чітко визначено, що поставка товару здійснюється в мішках біг-бег (big-bags) по 1000 кг у кожному +/- 5%, упаковка товарів повинна забезпечувати повну цілісність товарів при транспортуванні усіма видами транспорту, перевантаженні та зберіганні у відповідності з діючими нормами і правилами.
Таким чином, судом встановлено, що умовами контракту передбачена упаковка товару до його фактичного транспортування, тобто такий обов'язок покладений саме на продавця, а тому суд погоджується з доводами представника позивача, що така складова вже включена до вартості товару. А тому такі доводи митного органу - відхиляються судом.
По-третє, що стосується паспорту хімічної безпеки, представник позивача зазначив, що пунктом 8 розділу 11 Контракту серед документів, що супроводжують товар, передбачений «TheSafetyDataSheets (MSDS)», українською - «Паспорт хiмiчної безпеки (MSDS)». Вказаний документ від 02.01.2023 був наданий Відповідачу у пакеті документів до митної декларації, у графі 44 якої він вказаний як сертифікат безпеки.
Аналізуючи наведені доводи, суд зазначає, що дійсно, як в графі 44 оскаржуваного рішення так і картці відмови наявний такий документ як «сертифікат безпеки».Таким чином, доводи митного органу щодо його відсутності при оформленні митної декларації відхиляються судом у зв'язку з їх безпідставністю.
По-четверте, стосовно порушення термінів поставки товару, суд зазначає, що як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, розділом 7 додаткової угоди від 20.07.2023 № 1 передбачено здійснення поставки товару до 01.08.2023.
Поставка товару здійснювалась на підставі документів, копії яких були надані Відповідачу, зокрема, рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercialinvoice) від 25.07.2023 № BRI2023000000086, коносаменту (Billoflading) від 25.07.2023 № 1.
Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, що дати оформлення зазначених документів свідчать про те, що продавцем не було порушено строків визначених контрактом на поставку товару. А тому такі доводи митного органу відхиляються судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Стосовно твердження митного органу, що «поданий до митного оформлення рахунок-фактура від 25.07.2023 № BRI2023000000086 містить інформацію неналежної якості, що унеможливлює сприйняття числової інформації», представник позивача зазначив, що як і Контракт, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercialinvoice) від 25.07.2023 № BRI2023000000086 був підставою для ввезення в Україну не тільки товару, якого стосується оскаржуване рішення, а й товару фосфорити за іншою митною декларацією.При цьому, товар фосфорити був без зауважень оформлений Відповідачем за митною декларацією від 07.08.2023 № 23UA500370006413U2. А тому копія рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercialinvoice), свідчить, що наявна в ньому інформація має належну якість, що дозволяє її використання та аналіз.
Аналізуючи наведені доводи представника позивача, суд зазначає, що з огляду на те, що за вказаним інвойсом було здійснено митне оформлення іншого товару без зауважень, такі доводи митного органу щодо унеможливлення сприйняття числових значень вказаних в інвойсі є необґрунтованими та відхиляються судом.
Стосовно твердження митного органу, що «сертифікат про походження товару від 13.04.2023 № Z 0411657 містить дату видачі, яка відрізняється від заявленої до митного оформлення», суд погоджується з доводами представника позивача, що як вбачається з матеріалів справи Сертифікат про походження товару № Z 0411657 містить дату його видачі - 27.07.2023, та у графі 44 оскаржуваного рішення також зазначено належну дату видачі сертифікату - 27.07.2023 року. А тому, такі твердження митного органу є безпідставними та відхиляються судом.
Стосовно зазначення митним органом, що «платіжні квитанції щодо попередньої оплати товару від 01.08.2023 та від 06.07.2023 містять ознаки схожі на фотодрук, неоднозначне сканування, відсутній договір щодо транспортування товару» суд зазначає, щодо кожного твердження окремо.
Так, щодо договору транспортування, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що поставка товару відповідно до умов контракту та інвойсу здійснюється на умовах CFR (Інкотермс 2010).
Поняття CFR Incoterms (англ. CostandFreight - вартість і фрахт) означає, що продавець зобов'язаний: оплатити доставку і завантажити товари на транспортний засіб, а також здійснити оплату за фрахт судна відповідно до умов, наданими перевізником; здійснити оплату послуг митниці, а у випадках, якщо товари призначені для експорту - оплатити відповідні мита;покрити витрати з доставки товарів в порт призначення.
А тому, з урахуванням зазначеного, такі доводи представника відповідача є необґрунтованими, адже обов'язок здійснення витрат на транспортування відповідно до умов перевезення узгоджених сторонами у контракті, здійснюється за рахунок саме продавця, таким чином у позивача відсутній обов'язок укладати додаткові договори на транспортування товару.
Стосовно тверджень митного органу щодо наданих платіжних квитанцій, суд погоджується з доводами представника позивача, що таке формулювання не стосується змісту наданих банківських платіжних документів, при цьому такі посилання на наявність ознак схожих на фотодрук та неоднозначне скасування є необґрунтованим, адже не містить будь-яких пояснень,які б давали змогу дійти саме таких висновків.
На судовому засіданні представник позивача пояснив, що документи для митного оформлення надавались в електронному вигляді.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до наявних в матеріалах справи копіях спірних банківських документів наявні штампи та підписи відповідальних осіб банку.
Таким чином, суд доходить висновку, що такі доводи митного органу є безпідставними та недоведеними.
Згідно з положень п.п. 4, 5 ст. 54 МК України митний орган зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.
В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи представника відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення не довів правомірності своїх дій.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позов задоволено, керуючись приписами ст. 139 КАС України судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі, який належав до сплаті.
Також, у позовній заяві та на судовому засіданні представник позивача просив вирішити питання про розподіл судових витрат разом з ухваленням рішення по справі.
Відповідач заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надав, але в судовому засіданні просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на його не співмірність із фактичним обсягом роботи.
Розглянувши вказані клопотання, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, суд встановив, що між Адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» в особі адвоката Зудінова О.О. та ТОВ «АГРОПРОМИЛОВА КОМПАНІЯ «БЕСТА» в особі директора Карпенка О.П. 21.08.2023 року було укладено договір № 08/23/37593110 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого бюро надає клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання процесуальних документів та представництва з питань, що пов'язані з оскарженням в судовому порядку рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.08.2023 року № UA500370/2023/000041/2. (п. 1.1 договору)(а.с.59-64)
Відповідно до розділу 4 договору, у відповідності зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сторони домовились, що за надання правничої (правової) допомоги, вказаної у п. 1.1 договору, зокрема, п. 4.1.1. в суді першої інстанції клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 20 000,00 грн.
Гонорар за цим договором має бути сплачений клієнтом авансом на підставі отриманого від бюро рахунку. За домовленістю сторін допускається відстрочення платежу, про що зазначається в рахунку. (п.4.5 договору)
Так, на підтвердження наданих послуг адвокатським бюро було надано рахунок № 15-09 від 15.09.2023 року за надання послуги: правнича допомога згідно з договором від 21.08.2023 року № 08/23/37593110, а саме: складання процесуальних документів та представництво в Одеському окружному адміністративному суді з питання оскарження рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.08.2023 року № UA500370/2023/000041/2 на суму 20 000,00 грн. (а.с.65)
На підтвердження здійснення оплати за виставленим рахунком, до суду представником позивача надано платіжну інструкцію в національній валюті № 7423 від 18.09.2023 року про сплату за надані послуги в розмірі 20 000,00 грн. (а.с.66)
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Та у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений в рахунку перелік наданих послуг, керуючись критеріями співмірності та розумності наданих послуг, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати пов'язані зі складанням процесуальних документів та представництво в Одеському окружному адміністративному суді є неминучими, але вартість їх завищена, і належить зменшенню.
Так, з урахуванням того, що представником позивача не подано детального опису з погодинним визначенням об'ємів роботи та відповідно використаного часу, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має відповідати критерію реальності витрат.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, з урахуванням того, що категорія справи не є складною, вже сформована судова практика з розгляду подібних спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що фактичними та неминучими витратами на виконання вказаних робіт є сума 5000 грн., а тому, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги до 5000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги та категорію даної справи, кількість складених представником позивача процесуальних документів, наявність сформованої судової практики з розгляду даної категорії справ, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 5000 грн., решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» (код ЄДРПОУ 37593110, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул.. Кадетський гай, 6/1) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження:65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про коригування митної вартості товарів №UA500370/2023/000041/2 від 08.08.2023 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» (код ЄДРПОУ 37593110, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул.. Кадетський гай, 6/1) судовий збір в розмірі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано « 15» грудня 2023 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко