Справа № 521/6217/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житлової комісії Військової академії (м.Одеса) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65009), за участю третьої особи Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
З позовом до Малиновського районного суду м.Одеси звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житлової комісії Військової академії (м.Одеса) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65009), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса (вул.Єврейська,13, м.Одеса, 65014) за результатом якого просить:
визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії № 10 від 29.05.2020p. та наказ Військової академії (м. Одеса) №666 від 24.07.2020, в частині зарахування полковника ОСОБА_1 та членів його сім'ї, в загальну чергу з 05.01.1994 року змістити на дату подачі рапорту 08.04.1993p.;
зобов'язати житлову комісію Військової академії (м. Одеса) поновити полковника ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку (обліку осіб та членів їх сімей, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання (загальна черга) з 04 квітня 1993 року;
стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він проходив військову службу у Збройних силах України. В квітні 1993 року, він прибув на нове місце служби у Військову академію (м. Одеса). На підставі його рапорту, рішенням житлової комісії Військової академії (м. Одеса) його було зараховано на квартирний облік з 08 квітня 1993 року. Позивач зазначав, що 16 жовтня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства оборони України №380 від 31 липня 2018 року, яким була затверджена нова «Інструкція з організації забезпеченні військовослужбовців Збройних Сил України ті членів їх сімей жилими приміщеннями» на підставі якої житловою комісією було проведено інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, за висновками якої прийнято рішення про перенос дат зарахування на квартирному обліку. Вказував, що 29 травня 2020 року рішенням житлової комісії Військової академії (м.Одеса) №10 за результатами інвентаризації облікових справ, було перенесено дату зарахування його на квартирний облік з 08 квітня 1993 року на 05 січня 1994 року. Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії №10 від 29 травня 2020 року та наказ начальника Військової академії (м. Одеса) №666 від 24 липня 2020 року в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім'ї, в загальну чергу з 05 січня 1994 року змістити на дату подачі рапорту 08 квітня 1993 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 30.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №521/6217/21.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 02.11.2021 року позовні вимоги задоволено.
Апеляційною скаргою Житлова комісія Військової академії (м.Одеса) посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02.11.2021 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року замінено у справі №521/6217/21 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса на його правонаступника Одеське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року апеляційну скаргу Житлової комісії Військової академії (м.Одеса) - задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02.11.2021 року - скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житлової комісії Військової академії (м.Одеса) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65009), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса (вул.Єврейська,13, м.Одеса, 65014) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрито.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2023 року справу №521/6217/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житлової комісії Військової академії (м.Одеса) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65009), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса (вул.Єврейська,13, м.Одеса, 65014) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
14.11.2023 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №521/6217/21 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.
Ухвалою суду від 16 листопада 2023 року прийнято до свого провадження та відкрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Житлової комісії Військової академії (м.Одеса), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи..
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що На виконання пункту 2 наказу Міністра оборони України від 31.07.2018 року № 380, на підставі повноважень, які надані житловим комісіям в п. 13, розділу II "Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" житлова комісія Військової академії провела інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, за висновками якої прийняла рішення щодо переносу дат зарахування на квартирний облік (витяг з протоколу № 10 від 29.05.2020 щодо полковника запасу ОСОБА_2 року наявний в матеріалах справи) і видала наказ № 666 від 24.07.2020 року щодо зарахування на облік всіх військовослужбовців академії, незалежно від того, чи відбулися у них зміни в квартирному обліку, чи ні. З огляду на вищезазначене, рішення житлової комісії Військової академії (м. Одеса) щодо перенесення дати зарахування на квартирний облік гр. ОСОБА_1 є прийнятим з метою виконання наказів та рішень вищих військових начальників на підставі житлового Кодексу Української РСР та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень, а позовні вимоги необґрунтовані, які не відповідають фактичним обставинам справи та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебував та проходив військову службу у Збройних силах України.
З квітня 1993 року по 10 грудня 2007 року проходив військову службу у Військовій академії (м.Одеса) на посаді начальника кафедри тактики загальновійськового факультету.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
В період шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та члени його сім'ї зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 24 листопада 2010 року, актом обстеження житлових умов та іншими довідками.
Наказом міністра оборони України (по особовому складу) за №1389 від 10 грудня 2007 року полковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за п.63 пп. «ґ» (у зв'язку зі скороченням штатів), з правом носіння військової форми одягу.
Встановлено, що на підставі рапорту від 08 квітня 1993 року, ОСОБА_1 з 08 квітня 1993 року був внесений в списки військовослужбовців інституту Сухопутних військ, які не мають житлової площі, склад сім'ї одна особа, що підтверджується витягом із протоколу №5 засідання житлової комісії Одеського інституту сухопутних військ від 26 квітня 1993 року.
На підставі рапорту позивача від 16 грудня 1999 року було змінено склад сім'ї ОСОБА_1 в списках військовослужбовців інституту, які не мають житлової площі склад сім'ї три особи, що підтверджується витягом із протоколу №5 засідання житлової комісії Одеського інституту сухопутних військ від 11 січня 2000 року.
29 травня 2020 року житловою комісією Військової академії (м.Одеса) на підставі п.2 наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 року №380 було вирішено внести наступні зміни в квартирний облік військовослужбовців академії і осіб, звільнених у попередні роки з військової служби із залишенням на квартирному обліку, які перебувають на обліку в житловій комісії Військової академії (м.Одеса): а саме перенести дати зарахування на квартиний облік полковника запасу ОСОБА_1 в загальний список черговості отримання жилої площі з 08 квітня 1993 року на дату прописки (реєстрації) у м. Одеса 05 січня 1994 року (ст.15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР); в позачерговий список отримання жилої площі з 10 грудня 2007 року на дату засідання житлової комісії Одеського інституту Сухопутних військ -25 грудня 2007 року, де було прийняте рішення про взяття на облік (ст.22 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР) рішенням житлової комісії Військової академії від 29 травня 2020 року, що підтверджено витягом з протоколу №10 засідання житлової комісії Військової академії від 29 травня 2020 року.
Наказом начальника Військової академії(м.Одеса) від 24 липня 2020 року №666 полковника запасу ОСОБА_1 зі складом сім'ї 3 особи (він, дружина, донька 1994 року народження) було зараховано в загальну чергу з 05 січня 1994 року, проживання на житлоій площі по найму (п.4 ст.34 ЖК України), в списки позачергового одержання жилої площі з 25 грудня 2007 року, як звільненого з військової служби у запас за скороченнямс штатів (п. 9 ст.12 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).
Вважаючи протиправним рішення житлової комісії № 10 від 29.05.2020p. та наказ Військової академії (м. Одеса) №666 від 24.07.2020, в частині зарахування полковника ОСОБА_1 та членів його сім'ї, в загальну чергу з 05.01.1994 року змістити на дату подачі рапорту 08.04.1993p. позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент зарахування позивача на квартирний облік, встановлено, що військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам ст.50 ЖК УРСР.
Відповідно до ст.50 ЖК УРСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого ч.5ст.54цього Кодексу. Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям осіб з інвалідністю і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.
За загальним правилом, визначеним статтями 36, 37 ЖК УРСР, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Частиною 1 ст.36 ЖК УРСР зазначено, що відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів УРСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
Статтею 37 ЖК УРСР встановлено, що облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.
Порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок регулюється житловим законодавством і Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, введеним в дію наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року №220 з наступними змінами (далі-Положення №220).
Відповідно до п.34 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України від 23 грудня 1992 року №220 всі питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.
При цьому датою постановки на квартирний облік вважається день, коли буде прийняте рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.
Пунктами 11,13 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України від 23 грудня 1992 року N 220 встановлено, що військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром останньої, і перебувають на цьому обліку до одержання жилого приміщення за винятком випадків: поліпшення житлових умов, завдяки якому відпала необхідність у наданні іншого жилого приміщення; переведення до нового місця служби; засудження (крім умовного) до позбавлення волі на строк понад шість місяців; подання таких, що не відповідають дійсності, відомостей, які стали підставою для взяття на облік, або вчинення командуванням неправомірних дій при вирішенні цього питання.
Згідно п.12 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України від 23 грудня 1992 року № 220 військовослужбовці та члени їх сімей мають право до одержання жилого приміщення прописатися за адресою військової частини, а також, що на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, довідка про те, чи перебуваються члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад).
Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Судом встановлено, що на підставі рапорту від 08 квітня 1993 року ОСОБА_1 з 08 квітня 1993 року був внесений в списки військовослужбовців інституту Сухопутних військ, які не мають житлової площі, склад сім'ї одна особа, що підтверджується витягом із протоколу №5 засідання житлової комісії Одеського інституту сухопутних військ від 26 квітня 1993 року.
Наказом Міністерства оборони від 31 липня 2018 року №380 була затверджена Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Крім того, п.2 Наказу Міністерства оборони від 31 липня 2018 року №380 було доручено посадовим особам забезпечити проведення перевірок житлових умов та інвентаризації облікових справ осіб, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, у попередні роки, за результатами яких видати накази про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, із зазначенням дати зарахування відповідно до наявних документів в облікових справах;
- організувати забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями відповідно до вимог законодавства України;
- під час переміщення військовослужбовців по службі (звільнення з військової служби в запас або відставку) зазначати в наказах по стройовій частині інформацію про забезпечення (незабезпечення) жилими приміщеннями під час проходження військової служби в цій військовій частині, дату зарахування на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов (у разі перебування).
Пунктом 4 Наказу було встановлено, що за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ).
Із витягу протоколу житлової комісії Військової академії (м.Одеса) від 29травня 2020 року №10 вбачається, що на підставі пункту 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Українській РСР, відповідно до якого на квартирний облік беруться потребуючи поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані уданому населеному пункті, комісія вирішила перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 в загальний список черговості отримання жилої площі з 08 квітня 1993 року на дату прописки (реєстрації) у м. Одеса 05 січня 1994 року; в позачерговий список отримання жилої площі з 10 грудня 2007 року на дату засідання житлової комісії Одеського інституту Сухопутних військ - 25 грудня 2007 року, де було прийняте рішення про взяття на облік (ст.22 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР).
Судом встановлено, що раніше ухвалене рішення житлової комісії Одеського інституту Сухопутних військ від 26 квітня 1993 року № 5 про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік в список військовослужбовців інституту, які не мають житлової площі з 08 квітня 1993 року, не скасовано.
Пунктом 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України встановлено, що датою постановки на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.
Згідно п.17 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються згідно з чергою. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом прийняття на облік (внесення до списків осіб, які кори користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень.
Отже черговість надання жилого приміщення визначається за часом прийняття на облік (внесення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень).
Таким чином, саме з 08 квітня 1993 року має визначатись черговість надання жилого приміщення позивачу, тобто за часом прийняття на облік (внесення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень).
Відповідно до пункту 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 (далі - Інструкція), військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.
Підстави та порядок зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, визначені, зокрема в пункті 2.18 Інструкції, в якому зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів Міністерства оборони України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.
Крім того, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.
Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п'ятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач був зарахований на квартирний облік внаслідок подання ним відомостей, що не відповідають дійсності, або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік.
За таких обставин суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає, що дії житлової комісії Військової академії (м.Одеса) при прийнятті рішення щодо перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім'ї є протиправними та необґрунтованими, які порушують права позивача.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з позовною заявою позивачем подавалася заява про стягнення судових витрат з відповідача, але судом при прийнятті судового рішення не вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: договору, додаткової угоди, детального опису робіт (наданих послуг), рахунок, квитанції, акт приймання-передачі наданих послуг.
За правилами частини п'ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечення відповідача щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані тим, що справа є незначної складності: учасників справи лише двоє, кількість доказів, що підлягають оцінці, незначна, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Судом встановлено, що у своїй заяві позивач просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 5000грн.
Позивачем до суду в якості доказів понесення витрат на правову допомогу було надано ордер адвоката від 28 квітня 2021 року, розрахунок витрат на правову допомогу, копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, квитанція до прибуткового касового ордеру від 14 квітня 2021 року та акт виконаних робіт.
Встановлено, що позивач здійснив оплату за надання правової допомоги в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14 квітня 2021 року.
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, “розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги”.
Згідно із ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.
Крім того відповідачем надано вмотивовані заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням зазначеного та розрахунку витрат часу, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. є непропорційним до предмета спору та складності справи.
Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, суд вважає за можливе присудити з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь кожного з позивачів понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житлової комісії Військової академії (м.Одеса) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65009), за участю третьої особи Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військової академії (м. Одеса) №666 від 24 липня 2020 року в частині зарахування полковника запасу ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (він, дружина, донька - 1994 року народження) в загальну чергу з 05 січня 1994 року, проживання на житловій площі по найму (п. 4 ст. 34 ЖК України), в списки позачергового одержання жилої площі з 25 грудня 2007 року, як звільненого з військової служби у запас за скороченням штатів (п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей) та змістити на дату подачі рапорту 08 квітня 1993 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії №10 від 29 травня 2020 року в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік полковника запасу ОСОБА_1 та членів його сім'ї в загальний список черговості отримання жилої площі з 08 квітня 1993 року на дату прописки (реєстрації) у м. Одеса 05 січня 1994 року (ст.15 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР) та змістити на дату подачі рапорту 08 квітня 1993 року.
Зобов'язати житлову комісію Військової академії (м. Одеса) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) поновити полковника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та членів його сім'ї на квартирному обліку (обліку осіб та членів їх сімей, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання (загальна черга) з 08 квітня 1993 року.
Стягнути з Військової академії (м. Одеса) (Фонтанська дор.,10, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1816,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко