ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Львівсправа № 380/21506/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо визначення стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді, зазначені в рішенні № 134450001353 від 28 липня 2023 року протокол/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії;
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134450001353 від 28 липня 2023 року, зазначене в протоколі/розпорядженні щодо призначення/перерахунку пенсії;
- визнати неправомірним та скасувати рішення, яке надано у формі листа № 21437-22302/К-52/8-1300/23 від 11 серпня 2023 року, щодо незарахування при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу судді періоду перебування на посаді судді Восьмого апеляційного адміністративного суду по 06 липня 2023 року, навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року, періоду роботи з 01 серпня 1985 року по 14 липня 1987 року (1 рік 11 місяців 13 днів) адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів та з 05 серпня 1988 року по 18 травня 18 травня 1990 року (1 рік 09 місяців 13 днів) роботи юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського виробничого об'єднання «Світоч» та непроведення виплати такого розрахунку з 07 липня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області винести рішення про перерахунок та виплату, з урахуванням виплачених сум, щомісячного грошового утримання судді з 07 липня 2023 року, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді, періоди: роботи суддею Восьмого апеляційного адміністративного суду по 06 липня 2023 року; навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року; роботи адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів з 01 серпня 1985 року по 14 липня 1987 року; роботи юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського ВО «Світоч» з 05 серпня 1988 року 18 травня 1990 року;
- стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
13 жовтня 2023 року позивач подав до суду заяву від 12 жовтня 2023 року про зменшення позовних вимог, у якій вказує, що йому стало відомо про часткове врегулювання спору відповідачем, а саме прийняття рішення від 11 вересня 2023 року № 134450001353, яким відповідач визнав свою помилку в частині незарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи позивача безпосередньо суддею у Восьмому апеляційному адміністративному суді по час прийняття Вищою радою правосуддя відповідного рішення про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, тому від позовних вимог у цій частині позивач відмовляється. Оскільки відповідач прийняв нове рішення за тим же номером (134450001353), однак з іншою датою, тому саме таке рішення належить скасувати, про що й позивач просить суд.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 06 липня 2023 року № 687/0/15-23 його звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. 25 липня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою та необхідними документами про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28 липня 2023 року № 134450001353 слідує, що щомісячне довічне грошове забезпечення судді у відставці визначено позивачу в меншому, ніж належить розмірі, через незарахування до стажу роботи на посаді судді наступних періодів: навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року; роботи адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів з 01 серпня 1985 року по 14 липня 1987 року; роботи юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського виробничого об'єднання «Світоч» з 05 серпня 1988 року по 18 травня 1990 року.
Таку поведінку відповідача позивач уважає протиправною, оскільки станом на 13 липня 2000 року (дата обрання позивача на посаду судді вперше) питання визначення стажу, який дає судді право на відставку, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». Відповідно до абзацу другого статті 2 цього Указу, у редакції, чинній на час обрання позивача на посаду судді безстроково, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Позивач навчався за денною формою навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка у період з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року, а тому до стажу, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню половина строку навчання, що становить 02 роки 05 місяців.
Також позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402), у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. За змістом частини першої статті 8 Закону СРСР від 04 серпня 1989 року № 328-I «Про статус суддів в СРСР» однією з необхідних умов обрання народним суддею була наявність стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Позивач у період з 01 серпня 1985 року по 14 липня 1987 року працював адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів, а в період з 05 серпня 1988 року по 18 травня 1990 року - юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського виробничого об'єднання «Світоч». Тому зазначені періоди (повних три роки) повинні бути зараховані позивачу до стажу його роботи на посаді судді.
Позивач стверджує, що правомірність його вимог підтверджується також рішенням Вищої ради правосуддя від 06 липня 2023 року № 687/0/15-23 про звільнення його з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Крім цього, позивач зауважує, що нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинно проводитися з 07 липня 2023 року - з часу прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення його з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку, а не з 25 липня 2023 року - з часу звернення за призначенням.
У зв'язку з викладеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 йому до стажу роботи на посаді судді зараховано наступні періоди: з 22 червня 1990 року по 27 жовтня 1991 року на посаді судді Ленінського народного районного суду м. Львова; з 28 жовтня 1991 року по 31 грудня 2003 року на посаді судді, заступника голови Галицького районного суду м. Львова; з 01 січня 2004 року по 28 лютого 2007 року на посаді судді, заступника голови Галицького районного суду м. Львова; з 01 березня 2007 року по 17 жовтня 2019 року на посаді судді, першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду; з 18 жовтня 2019 року по 31 березня 2023 року на посаді судді Восьмого апеляційного адміністративного суду. Крім того, рішенням від 07 вересня 2023 року матеріали пенсійної справи позивача приведено у відповідність, а саме здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 25 липня 2023 року з донарахуванням стажу роботи на посаді судді з 01 квітня 2023 року по 06 липня 2023 року. Після перерахунку спеціальний страховий стаж позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, становить 33 роки 00 місяців 16 днів (загальний відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді від суддівської винагороди становить 76 відсотків).
Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання позивача та роботи адвокатом і юрисконсультом-начальником відповідач вказує, що з урахуванням вимог статті 142 Закону № 1402 підстави для зарахування таких періодів відсутні.
Відповідач підсумовує, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено та виплачується позивачу з урахуванням норм чинного законодавства та наявних документів пенсійної справи, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач:
- у період з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року навчався за денною формою навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка;
- у період з 01 серпня 1985 року по 14 липня 1987 року працював адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів;
- у період з 05 серпня 1988 року по 18 травня 1990 року працював юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського виробничого об'єднання «Світоч»;
- у період з 22 червня 1990 року по 27 жовтня 1991 року обіймав посаду судді Ленінського народного районного суду м. Львова;
- у період з 28 жовтня 1991 року по 28 лютого 2007 року обіймав посаду судді, заступника голови Галицького районного суду м. Львова;
- у період з 01 березня 2007 року по 17 жовтня 2019 року обіймав посаду судді, першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду;
- у період з 18 жовтня 2019 року по 06 липня 2023 року обіймав посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням від 06 липня 2023 року № 687/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» Вища рада правосуддя вирішила звільнити позивача з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року № 203/к/тв «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 » позивача 06 липня 2023 року відраховано зі штату суду у зв'язку із звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06 липня 2023 року № 687/0/15-23.
Зі змісту наявного у матеріалах справи розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 07 липня 2023 року № 02-52/172/23, виданого за підписом голови Восьмого апеляційного адміністративного суду, суд встановив, що усього стаж роботи позивача на посаді судді становить 37 років 05 місяців 26 днів. До зазначеного стажу входять:
- половина строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року - 02 роки 05 місяців 16 днів;
- робота на посаді судді Ленінського народного районного суду м. Львова з 22 червня 1990 року по 27 жовтня 1991 року - 01 рік 04 місяці 05 днів;
- робота на посаді судді, заступника голови Галицького районного суду м. Львова з 28 жовтня 1991 року по 28 лютого 2007 року - 15 років 04 місяці 01 день;
- робота на посаді судді, першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду з 01 березня 2007 року по 17 жовтня 2019 року - 12 років 07 місяців 16 днів;
- робота на посаді судді Восьмого апеляційного адміністративного суду з 18 жовтня 2019 року по 06 липня 2023 року - 03 роки 08 місяців 18 днів.
- частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII - 02 роки 00 місяців 00 днів.
Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28 липня 2023 року № 134450001353 позивачу з 25 липня 2023 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 167991,84 грн. Згідно із цим рішенням пенсійного органу стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 32 роки 09 місяців 11 днів, а розмір відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 74 проценти.
Листом від 11 серпня 2023 року № 21437-22302/К-52/8-1300/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача у відповідь на його заяву-скаргу від 30 липня 2023 року щодо обчислення стажу роботи на посаді судді про те, що зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання у вищому навчальному закладі та роботи адвокатом чинним законодавством не передбачено.
Також суд встановив, що згідно із протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11 вересня 2023 року № 134450001353 позивачу з 25 липня 2023 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді Восьмого апеляційного адміністративного суду з 01 квітня 2023 року по 06 липня 2023 року. Після проведеного перерахунку стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 33 роки 00 місяців 16 днів, а розмір відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 76 процентів.
Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року, а також роботи адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів з 01 серпня 1985 року по 14 липня 1987 року та юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського виробничого об'єднання «Світоч» з 05 серпня 1988 року по 18 травня 1990 року, що, як наслідок, спричинила виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в неналежному (зменшеному) розмірі, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 07 липня 2023 року, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання такої виплати, половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Водночас матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
Як слідує із матеріалів справи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу призначено з 25 липня 2023 року.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці діяв Закон № 1402.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Частиною першою статті 137 Закону № 1402 передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді Ленінського народного районного суду м. Львова питання призначення (обрання) на посаду судді регулювалося Законом СРСР від 04 серпня 1989 року № 328-І «Про статус суддів в СРСР», який не регламентував питання обчислення стажу, що дає право на відставку.
Ураховуючи те, що до набрання чинності 10 лютого 1993 року Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» законодавством не було передбачено права судді на звільнення у відставку, при визначенні стажу роботи на посаді судді підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час обрання позивача суддею Галицького районного суду м. Львова безстроково - 13 липня 2000 року.
Саме така правова позиція покладена в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 9901/382/18.
На час обрання позивача суддею Галицького районного суду м. Львова безстроково (13 липня 2000 року) питання визначення стажу, який давав судді право на відставку, регулювалося статтею 43 Закону № 2862 та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862 кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», у редакції, чинній на час обрання позивача на посаду судді безстроково, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Додані позивачем до позовної заяви копії диплома серії НОМЕР_2 та трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджують, що у період з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року він навчався за денною формою у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка.
З огляду на викладене до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає зарахуванню половина строку навчання у вказаному вищому навчальному закладі.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.
За цих обставин незарахування відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання за денною формою у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка є неправомірним.
Щодо незарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді періодів його роботи адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів з 01 серпня 1985 року по 14 липня 1987 року та юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського виробничого об'єднання «Світоч» з 05 серпня 1988 року по 18 травня 1990 року суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Правовий висновок щодо застосування цієї норми права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, відповідно до якого частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити так, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
На дату обрання позивача на посаду судді вперше діяв Закон СРСР № 328-I від 04 серпня 1989 року «Про статус суддів в СРСР». Відповідно до частини першої статті 8 цього Закону однією з необхідних умов обрання народним суддею була наявність стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
У позивача на той час був стаж роботи адвокатом в Херсонській обласній колегії адвокатів та юрисконсультом-начальником юридичної служби Львівського виробничого об'єднання «Світоч», тобто стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років, який надавав право на обрання народним суддею.
За цих обставин позивач відповідно до вимог частини другої статті 137 Закону № 1402 має право на зарахування до стажу роботи на посаду судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додатково двох років роботи за юридичною спеціальністю, а тому поведінка відповідача у цій частині також є неправомірною.
Водночас суд відхиляє позицію позивача стосовно того, що до його стажу роботи на посаді судді для визначення права на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці належить зарахувати повних три роки стажу за юридичною спеціальністю, оскільки згідно з правовим висновком, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Як уже зазначено судом вище, на дату обрання позивача на посаду судді вперше закон вимагав наявність стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Тому саме такої тривалості стаж і підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи на посаду судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд також відзначає, що право позивача на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, половини періоду його навчання у вищому навчальному закладі та додатково двох років роботи за юридичною спеціальністю підтверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 06 липня 2023 року № 687/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Крім того, як слідує зі змісту наявного у матеріалах справи розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 07 липня 2023 року № 02-52/172/23 до зазначеного стажу входять: половина строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року - 02 роки 05 місяців 16 днів; робота на посаді судді Ленінського народного районного суду м. Львова з 22 червня 1990 року по 27 жовтня 1991 року - 01 рік 04 місяці 05 днів; робота на посаді судді, заступника голови Галицького районного суду м. Львова з 28 жовтня 1991 року по 28 лютого 2007 року - 15 років 04 місяці 01 день; робота на посаді судді, першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду з 01 березня 2007 року по 17 жовтня 2019 року - 12 років 07 місяців 16 днів; робота на посаді судді Восьмого апеляційного адміністративного суду з 18 жовтня 2019 року по 06 липня 2023 року - 03 роки 08 місяців 18 днів; частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (стаж роботи за юридичною спеціальністю) - 02 роки 00 місяців 00 днів.
Усього стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, становить 37 років 05 місяців 26 днів.
Разом з тим як слідує зі змісту оскаржуваного рішення від 11 вересня 2023 року № 134450001353 та аргументів, наведених у відзиві на позовну заяву, відповідач визначив стаж роботи позивача на посаді судді тривалістю у 33 роки 00 місяців 16 днів, оскільки не зарахував половини періоду його навчання у вищому навчальному закладі (02 роки 05 місяців 16 днів) та додатково два роки роботи за юридичною спеціальністю.
Беручи до уваги викладене, ураховуючи фактичні обставини справи та правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд уважає за необхідне такі дії відповідача визнати протиправними, а рішення від 11 вересня 2023 року № 134450001353, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії, також скасувати.
Щодо позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення, яке надано у формі листа № 21437-22302/К-52/8-1300/23 від 11 серпня 2023 року, суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки вказаний лист відповідача не є індивідуальним актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, який безпосередньо зачіпає (порушує) права позивача. Таким рішенням суб'єкта владних повноважень у спірному випадку є рішення від 11 вересня 2023 року № 134450001353, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії, яке суд вирішив визнати протиправним та скасувати, що і є належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача.
Щодо дати, з якої позивачу має бути призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці, суд зазначає таке.
Такою датою відповідач визначив 25 липня 2023 року, тобто з дня звернення позивача.
Однак відповідно до пункту 3 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2) щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку або звільнення/припинення повноважень судді Конституційного Суду України (далі - звільнення судді з посади), якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня звернення за його призначенням.
Позивача звільнено з посади судді у відставку 06 липня 2023 року. Із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання позивач звернувся до відповідача 25 липня 2023 року, тобто в межах установленого тримісячного строку.
Отже, позивач має право на призначення щомісячного довічного грошового утримання з 07 липня 2023 року - дня, наступного за днем звільнення з посади судді у відставку, а не з 25 липня 2023 року - дня звернення, як визначив відповідач.
За таких обставин поведінка відповідача у цій частині також є неправомірною.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд уважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з цим позовом до суду, належить зобов'язати відповідача прийняти рішення про проведення перерахунку та виплати (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року, зарахувавши до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступає відповідачем у справі, підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11 вересня 2023 року № 134450001353, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про проведення перерахунку та виплати (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року, зарахувавши до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 14 грудня 2023 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна