ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 рокусправа № 380/22379/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
встановив:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області(місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826), в якому просить із урахування заяви від 05.10.2023 про уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправними;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок страхового стажу для призначення пенсії у зв'язку з тим, що не були враховані записи, що в сукупності із іншими надають йому право на призначення пенсії, у трудовій книзі: запис №2 від 09.12.1991 про прийняття на роботу електрослюсарем підземного із повним робочим днем у шахті (запис про звільнення №3 від 11.12.1991); запис №5 від 02.02.1994 про прийняття на роботу підземним електрослюсарем 4 розряду із повним робочим днем у шахті (запис про звільнення №6 від 28.03.2001); запис №7 від 22.04.2002 про прийняття на роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем у шахті із подальшим переведенням від 24.09.2002 (запис №8) на роботу підземним електрослюсарем 4 розряду із повним робочим днем у шахті (запис про звільнення №10 від 05.10.2003).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 02.08.2023 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення набув необхідний пільговий підземний стаж понад 25 років, що передбачено частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява позивача про призначення пенсії розглянута відповідачем, який при розгляді документів всупереч відомостям трудової книжки не врахував до пільгового підземного стажу вказані періоди роботи позивача, які повністю підтверджуються його трудовою книжкою. Рішенням відповідача №134450017525 від 10.08.2023, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у звязку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач вказує, що відповідач безпідставно не зарахував йому до пільгового стажу період роботи з 09.12.1991 по 11.12.199, з 02.02.1994 - по 28.03.2001 та з 22.04.2002 по 05.10.2003 електрослюсарем підземного із повним робочим днем у шахті. З підставами відмови в призначенні пенсії позивач не згоден та вважає, що має достатній пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV. За викладених обставин просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 25.09.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 09.10.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Заперечення на позовну заяву відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, виклало у письмовому відзиві. Зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по віку на пільгових умовах згідно з статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності документи ОСОБА_1 , розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №134450017525 від 10.08.2023 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, а також недосягненням пенсійного віку. На момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою, страховий стаж становить - 30років 03 місяці 23 дні, з них стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 складає 3 роки 8 місяців 12 днів. Періоди роботи позивача до 21.08.1992 не зараховані до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах оскільки, відсутня уточнююча довідка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників відповідно до Порядку № 637, а періоди роботи після 21.08.1992 не зараховані до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю наказів про проведення атестації робочих місць відповідно до Порядку № 442. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Відповідно до витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у позивача наявний спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який становить 3 роки 8 місяців 12 днів, (код підстави для обліку спецстажу ЗПЗО14А1) за період роботи з 1999 по 2003 роки, однак його недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Ураховуючи викладене, відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на підставі повного та всебічного зясування обставин справи. З огляду на вказане просив суд суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (відповідач 2) скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача 2, щодо позову заперечив, вказавши, що якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.Самі лише записи в трудовій книжці не можуть слугувати належним доказом по справі оскільки згідно копії трудової книжки вказані записи не містять усіх відомостей щодо його зайнятості на підземних роботах повний робочий день у спірні періоди. Отже, зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача згідно із записами трудової книжки немає підстав, оскільки відсутня уточнююча довідка, яка підтверджувала б зайнятість протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1. Тому у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Щодо вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України про зарахування стажу роботи та призначення пенсії, то представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Ураховуючи зазначене, після прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення була передана до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській за місцем проживання (реєстрації) особи. Отже, позовна вимога про зарахування стажу роботи та призначення пенсії має бути скерована до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. На думку представника відповідача, позовна заява позивача є безпідставною та необгрунтованою, а дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії не можна вважати неправомірними, оскільки він діяв виключно в межах, визначених нормами чинного законодавства.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
02.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, що визнається та не заперечується сторонами.
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, рішенням №134450017525 від 10.08.2023 відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. У рішенні зазначив, що згідно з наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявною трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (трудова книжка, військовий квигок, диплом), страховий стаж становить 30 років 3 місяці 23 дні, з урахуванням кратності ( за Списком №1) стаж особи становить 33 роки 3 місяці 23днів, пільговий стаж за Списком №1 - 3 роки 8 місяців 12 днів. Також зазначено, що до пільгового стажу за доданими документами зараховано всі періоди згідно з наявних в реєстрі осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціалного страхування.
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Зазначене право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.
Відповідно до положень п.16 Розділу ХУ Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається:1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. №202.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено наступну працю позивача в спірний період:
-з 09.12.1991 по 11.12.1991 прийнятий на роботу електрослюсарем підземного із повним робочим днем у шахті на Шахтоуправління «Холодна Балка»;
-з 21.11.1991 по 11.12.1993 служба в рядах Радянської армії;
-з 02.02.1994 по 28.03.2001 прийнятий на роботу підземним електрослюсарем 4 розряду із повним робочим днем у шахті на Шахтоуправління «Холодна Балка»;
-з 22.04.2002 по 24.09.2002 прийнятий на роботу підземним електрослюсарем 3 розряду із повним робочим днем у шахті на Шахтоуправління «Холодна Балка»;
-з 24.09.2022 по 05.10.2003 переведений підземним електрослюсарем 4 розряду із повним робочим днем у шахті на Шахтоуправління «Холодна Балка»;
- з 10.02.2004 по 13.08.2004 прийнятий на роботу електромонтерем на роботу ремонтно-механічного цеху №5 у ТзОВ «Будівельна кераміка Львова»;
-з 30.09.2004 по 17.08.2005 прийнятий на роботу у ВАТ «ЛДБК-2» електриком 4 розряду по контракту;
-з 26.08.2005 по 25.01.2006 прийнятий на роботу по професії електрика 4 розряду у ЗАТ «Львівський керамчний завод»;
-з 30.01.2006 по 13.02.2006 зарахований на роботу слюсарем електрика 4розряду у ПАТ «Львівелектротранс»;
-з 19.06.2006 прийнятий електромонтером з ремонту обслуговування електрослюсаря 3 розряду.
Згідно із оскаржуваним рішенням відповідача страховий стаж становить 30 років 3 місяці 23 дні, з урахуванням кратності ( за Списком №1) стаж особи становить 33 роки 3 місяці 23днів, пільговий стаж за Списком №1 - 3 роки 8 місяців 12 днів.
Також зазначено, що до пільгового стажу за доданими документами зараховано всі періоди згідно з наявниими в реєстрі осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціалного страхування.
Водночас, відповідач не зарахував до пільгового стажу роботи позивача такі періоди:
запис №2 від 09.12.1991 про прийняття на роботу підземним електрослюсарем підземного із повним робочим днем у шахті (запис про звільнення №3 від 11.12.1991);
запис №5 від 02.02.1994 про прийняття на роботу підземним електрослюсарем 4 розряду із повним робочим днем у шахті (запис про звільнення №6 від 28.03.2001);
запис №7 від 22.04.2002 про прийняття на роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем у шахті із подальшим переведенням від 24.09.2002 (запис №8) на роботу підземним електрослюсарем 4 розряду із повним робочим днем у шахті (запис про звільнення №10 від 05.10.2003).
Щодо спірного періоду, не зарахованого відповідачем до пільгового страхового стажу за списком № 1, суд зазначає таке.
З вище наведених правових норм суд висновує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17, від 18 травня 2021 року в справі № 229/2330/17.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Дослідженням записів в трудовій книжці оспорюваний період електрослюсарем (слюсарем) підземним з повним робочим днем під землею, встановлено, що такі записи містять інформацію про повний робочий день позивача на підземних роботах в шахті, тобто інформацію про період зайнятості та про пільговий характер виконуваної позивачем роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Достовірність внесеної інформації підтверджена підписом уповноваженої особи роботодавця, який скріплений відповідною печаткою підприємства, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ГУПФ України у Волинській області взагалі безпідставно вимагає від позивача підтвердження цього періоду роботи уточнюючими довідками, виданими підприємствами роботодавцями відповідно до пункту 20 Порядку №637.
Щодо незарахування цього періоду роботи позивача через відсутність доказів проведення атестації робочих місць, за якими у вказаному періоді працював позивач, на відповідність умовам праці, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а висловлено правову позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказано, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Тому відсутність доказів проведення атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року не є підставою для відмови в зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до страхового стажу за списком № 1.
Більш того, записи в трудовій книжці за цей період містять інформацію про реквізити наказу роботодавця, згідно з яким поведена атестація робочих місць, у тому числі й позивача, а також, що робота електрослюсарем підземним дає позивачу право на призначення пенсії за списком № 1.
Отже, суд дійшов висновку, що в ГУПФ України у Волинській області відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача за списком № 1 періоду його роботи на Шахтоуправління «Холодна Балка».
Ураховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.
При цьому суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначені пенсії, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №134450017525 від 10.08.2023.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, суд зазначає, що оскаржувані бездіяльність або дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у призначені пенсії.
Таким чином, суд висновує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №134450017525 від 10.08.2023 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №134450017525 від 10.08.2023, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 02.08.2023, зарахувавши: до пільгового стажу період роботи позивача з 09.12.1991 по 11.12.1994, з 02.02.1994 по 28.03.2001 та з 22.04.2002 по 05.10.2003, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Саме такий спосіб захисту, на думку суду, є ефективним для захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 17 липня 2018 року у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 02.08.2022, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вчинити дії, спрямовані на поновлення порушених ним прав позивача.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України)
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено 1073,60 грн судового збору. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 536,80рн судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України.
ВИРІШИВ:
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області(місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду у Волинській області №134450017525 від 10.08.2023 про відмову у призначення пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до його пільгового стажу період роботи з 09.12.1991 по 11.12.199, з 02.02.1994 - по 28.03.2001 та з 22.04.2002 по 05.10.2003 підземним електрослюсарем із повним робочим днем у шахті, який підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області(місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 536 (п'ятсот тридцять шість)грн. 80коп. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.