ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 рокусправа №813/2759/16
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Стецишин П.Д.,
з участю представника відповідача Рибака Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС №629-о від 22.07.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ про звільнення його із займаної посади є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Вказує, що особа, яка підозрюється у вчиненні корупційного діяння, може бути відсторонена від виконання своїх службових обов'язків, проте не може бути звільнена з посади доки її вину не буде встановлено судом. Звертає увагу, що його не ознайомлено з результатами проведеного службового розслідування щодо нього, на підставі висновків якого прийнято спірний наказ, чим порушено Порядок проведення службового розслідування. Вказує, що на момент прийняття спірного наказу позивач перебував на лікуванні, тому звільнення з державної служби відбулося в період тимчасової непрацездатності особи, що суперечить положенням законодавства про працю. Оскільки відповідач не володіє повноваженнями встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, спірний наказ був прийнятий відповідачем передчасно, тому просить такий скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у законності оскаржуваного наказу та правомірності звільнення позивача з посади начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС за порушення Присяги державного службовця, у зв'язку з використанням ним своїх повноважень в особистих (приватних) інтересах. Наявність в діях позивача ознак порушення Присяги державного службовця, належним чином підтверджується матеріалами службового розслідування, якими встановлено факт отримання позивачем неправомірної вигоди. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 10.08.2016 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначення призначено на 01.09.2016.
Представником позивача 31.08.2016 (вх.№21868) подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 01.09.2016 подано клопотання про зупинення провадження
Відповідачем 01.09.2016 подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 01.09.2016 провадження у справі зупинено до набрання законної сили вироком суду за кримінальним провадженням №42016140410000016 у справі №455/844/16-к, що перебуває на розгляді у Шевченківському районному суді м. Львова відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Вирок Шевченківського районного суд м. Львова від 09.02.2023 у справі №455/844/16-к залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 10.05.2023 та набрав законної сили.
Копія вироку Шевченківського районного суд м. Львова від 09.02.2023 у справі №455/844/16-к відповідно листа від 12.06.2023 Шевченківського районного суду м. Львова надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду 16.06.2023 (вх.№45158).
Листом від 05.07.2023 сторони повідомлені про розгляд питання про поновлення провадження у справі у підготовчому засіданні 18.07.2023.
Представником позивача 17.07.2023 (вх. №53928) подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим призначене на 18.07.2023 підготовче засідання відкладено до 08.08.2023.
Позивачем 08.08.2023 (вх. №60650) подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим призначене на 08.08.2023 підготовче засідання відкладено до 29.08.2023.
Позивачем 12.09.2023 (вх.№69426) подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з чим призначене на 12.09.2023 підготовче засідання відкладено до 03.10.2023.
Підготовче засідання, що призначене на 03.10.2023 відкладено до 24.10.2023 для подання додаткових доказів до матеріалів справи.
Позивачем 23.10.2023 подано клопотання про заміну відповідача (вх. №80278) та заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача (вх. №80276).
Ухвалою суду від 24.10.2023 поновлено провадження у справі та замінено сторону відповідача на Львівську митницю. Підготовче засідання призначено на 21.11.2023.
Ухвалою суду від 21.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Судове засідання призначено на 05.12.2023.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 11.12.2012 працював на Львівської митниці ДФС на різних посадах у митних органах, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1
Наказом від 22.02.2016 №126-о ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС.
Пунктом 1 наказу Львівської митниці ДФС від 22.07.2016 №629-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС за порушення Присяги державного службовця, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах звільнено з посади держаної служби.
Підстава: Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIІІ, Висновок службового розслідування, пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 3 цього ж наказу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю днем звільнення з посади державної служби ОСОБА_1 вважати перший день його виходу на роботу.
Преамбула наказу від 22.07.2016 №629-о 04.02.2016 містить опис встановлених дисциплінарним провадженням обставин порушення ОСОБА_1 . Присяги державних службовців, які полягають у тому, що 04.02.2016 близько 22:00 головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою із начальником відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 , на виконання завідомо злочинної вказівки останнього, під час зустрічі з громадянином ОСОБА_5 у службовому приміщенні митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС, вимагав та отримав від нього неправомірну вигоду у розмірі 200 (двісті) доларів США за не створення перешкод під час переміщення товарів через Державний кордон України.
Тим самим, начальником відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» ОСОБА_3 , головними державними інспекторами цього ж відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. ст. 8, 544 Митного кодексу України, пункту 2.2.1.33. Положення про відділ митного оформлення №2 митного поста «Смільниця», пункту 2.2.1.2. посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» відповідно, не дотримано вимоги та обмеження, передбачені статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції», порушено Присягу державного службовця, передбачену частиною 1 статті 36 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст. 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та використано надані їм повноваження в особистих (приватних інтересах).
Наказ від 22.07.2016 №629-о в частині звільнення ОСОБА_1 є предметом оскарження з підстав протиправності.
Станом на дату прийняття рішення у цій справі вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2023 у справі №455/844/16-к, який набрав законної сили 10.05.2023, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на два роки.
На підставі вимог п.3 ч.1 ст.49. ч.5 ст.74 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі - Закон №1700-VII).
Відповідно до статті 22 Закону №1700-VII особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Статтею 5 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ, чинного на час прийняття позивача на посаду державного службовця і до 01.05.2016) визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Основні обов'язки державного службовця закріплені у статті 10 Закону № 3723-ХІІ та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону № 3723-ХІІ, відповідно до якої державна служба може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу»; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».
При цьому пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ передбачено спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення - за порушення Присяги державного службовця.
В силу частини другої статті 17 Закону № 3723-ХІІ присяга державного службовця полягає в обов'язку вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Засади дисциплінарної відповідальності визначалися Главою 2 Розділу VIII ДИСЦИПЛІНАРНА ТА МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ.
Поняття дисциплінарної відповідальності містилося у статті 64 Закону № 889-VIII, відповідно до якої за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування визначалися статтею 66 Закону № 889-VIII, відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно до частини 5 статті 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії (частина 6 статті 66 Закону № 889-VIII).
Порядок створення та повноваження дисциплінарної комісія з розгляду дисциплінарних справ визначалися статтею 69 Закону № 889-VIII, відповідно до частини першої якої для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначався статтею 71 Закону №889-VIII, згідно до частини першої якої з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.
Відповідно до частин восьмої - дев'ятої цієї статті державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються;
2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи;
3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів;
4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.
За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Вимоги до дисциплінарної справи визначено частиною другою статті 73 Закону № 889-VIII, відповідно до якої дисциплінарна справа повинна містити:
1) дату і місце її формування;
2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;
6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;
11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);
12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення були закріплені статтею 74 Закону № 889-VIII і полягали у такому.
Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна дисциплінарна справа щодо головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 , яка відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 73 Закону № 889-VIII.
Як зазначено у розділі 8. ВИСНОВКИ Висновку службового розслідування, на підставі зібраних в ході проведення службового розслідування документів та матеріалів, а також отриманих пояснень комісія обґрунтовано вважає підтвердженим факти вимагання та отримання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 за змовою із ОСОБА_3 неправомірної вигоди за не створення перешкод під час переміщення товарів через державний кордон України, тобто порушення ними визначених ст..22 Закону України «Про запобігання корупції» обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища та зроблено висновок про порушення ними, в т.ч. і ОСОБА_1 , вимог ст. ст. 8, 544 Митного кодексу України, пункту 2.2.1.33. Положення про відділ митного оформлення №2 митного поста «Смільниця», пункту 2.2.1.2. посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» відповідно, не дотримано вимоги та обмеження, передбачені статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції», порушено Присягу державного службовця, передбачену частиною 1 статті 36 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст. 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та використано надані їм повноваження в особистих (приватних інтересах).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, відображеної у постановах від 09.12.2019 справі № 813/3820/17 та від 01.11.2022 у справі № 380/3045/21, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом № 889-VIII, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.
Крім того, наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Оскаржуваним наказом від 22.07.2016 №629-о «Про застосування дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення Присяги державного службовця, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.
З наведеного у статті 36 Закону № 889-VIII тексту Присяги державного службовця, вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Саме такий висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.
Таким чином, під порушенням Присяги державного службовця слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги.
Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Отже, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Судом встановлено, що відповідачем було проведено службове розслідування у відповідності до вимог Закону № 889-VIII, повнота та об'єктивність якого у суду не викликає сумнівів, та яким на підставі достатньої кількості документів встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку у виді порушення Присяги державного службовця, оскільки такий проступок суперечить покладеним на позивача обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тому застосування відповідачем до позивача виняткового виду дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII відповідає вимогам частини 5 статті 66 цього Закону, а отже є правомірним.
Щодо доводів позивача про звільнення його під час перебування на лікарняному, то такі судом до уваги не беруться як помилкові, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 23.01.2013 по справі №6-127цс12, неодноразово підтриманою Верховним Судом, звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому обмеження, передбачене ч.3 ст.40 КЗпП України щодо непростимості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці на такі випадки не поширюється.
Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача повноваженнями встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення і передчасність винесення спірного наказу, то такі також судом до уваги не беруться, оскільки позивача було звільнено з посади державної службу за вчинення дисциплінарного проступку, який дискредитує звання державного службовця, а не за вчинення кримінального правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2023 у справі №455/844/16-к, який набрав законної сили на дату розгляду судом даної справи.
Набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного кримінального правопорушення та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави унеможливлює перебування такої особи на державній службі і відповідно до пункту четвертого частини першої статті 84 Закону №889-VIII є підставами для припинення державної служби.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного наказу виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному наказу відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує, що такий наказ прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці Державної митної служби (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2023 року.
Суддя О.П. Хома