ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/4772/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка Віталій Володимирович, розглянувши матеріали справи
за позовом приватного підприємства “Ресурс Буд”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінтербуд”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 693017,74 грн
Представники сторін - не викликалися
ВСТАНОВИВ :
Приватне підприємство “Ресурс Буд” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінтербуд” про стягнення заборгованості в сумі 693017,74 грн, з яких: 615968,51 грн - сума основного боргу; 25374,74 грн - інфляційні втрати; 20876,07 грн - 3 % річних та 30798,42 грн - сума штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №РББ-220032 від 04.01.2022 в частині оплати за поставлений товар та наданих послуг.
Ухвалою від 03.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
24.11.2023 через систему “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10395,28 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 18280,00 грн.
28.11.2023 через систему “Електронний суд” від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позовні вимоги визнаються відповідачем. Крім того, 24.11.2023 відповідачем частково оплачена заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.
04.12.2023 через систему “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме доказів направлення відповідачу клопотання про стягнення судових витрат.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив у строк встановлений ухвалою суду від 03.11.2023.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
04.01.2022 між приватним підприємством “Ресурс Буд” (надалі-Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЄВРОІНТЕРБУД” (надалі- Покупець), укладено договір поставки №РББ-220032, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити продукцію та послуги з поставки продукції.
Предметом продажу є будівельні матеріали в асортименті (п. 1.2. Договору).
Згідно п. 1.4. Договору, загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що оформляються Сторонами під час дії цього Договору.
Товар постачається для будівництва об'єкту -за адресою: вул. Васильківська, 1 в м. Києві (п. 1.5. Договору).
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2 Договору, оплата продукції та послуг здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу та поставки продукції на умовах відстрочення платежу, оплата продукції та послуг здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту складання видаткової накладної та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) Постачальником.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на підставі замовлення наданого Покупцем, в якому повинно бути вказано: асортимент та кількість продукції, детальна інформація щодо місця розвантаження з вказівкою часу роботи відповідного об'єкту (складу) в разі доставки продукції Постачальником.
Відповідно до п.п. 4.2., 4.3., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7. Договору, поставка продукції здійснюється Постачальником протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання замовлення від Покупця та/або попередньої оплати. Для отримання продукції Покупець виписує та надає Постачальнику довіреність на отримання товарно- матеріальних цінностей. По факту відвантаження продукції Постачальник складає видаткову накладну та надає її на підпис Покупцю. При поставці продукції Постачальник оформлює товарно-транспортну накладну. В разі надання послуг з поставки замовленої продукції, Постачальник складає акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та надає його на підпис Покупцю. Перехід права власності на продукцію від Постачальника до Покупця відбувається в момент передачі продукції по видатковим накладним та/або по товарно-транспортним накладним.
Строк дії Договору був узгоджений сторонами по 31.12.2022 р. (п. 8.1. Договору), а в частині виконання зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
На виконання умов договору, позивачем за період з 10.01.2022 по 11.02.2022 та 01.06.2022 поставлено продукцію та надано послуги з поставки продукції на загальну суму 2449868,85 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та Актами здачі - прийняття робіт (а.с. 13 - 32).
Позивачем у позовній заяві зазначається, що у 2022 році відповідачем було частково оплачена поставка продукції та надання послуг з поставки продукції на загальну суму 1 433 900,34 грн., розмір простроченої заборгованості становив 1 015 968,51 грн.
Між сторонами, на підтвердження суми заборгованості у розмірі 1 015 968,51 грн., станом на 01.02.2023, підписано Акт звірки взаємних розрахунків по Договору №РББ-220032 від 04.01.2022.
14.08.2023 позивач звернувся з вимогою до відповідача про сплату заборгованості в розмірі 1015968,51 грн в строк до 21.08.2023. Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №0308300201355.
31.08.2023 відповідач звернувся з листом до позивача про розстрочку заборгованості в сумі 1015968,51 грн, посилаючись на форс мажорні обставини відповідно до офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, шляхом сплати по 100 000,00 грн у періоди з 09.09.2023 до 11.11.2023.
Станом на 01.11.2023, Відповідач сплатив заборгованість лише у сумі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2525 від 08.09.2023 на суму 100 000,00 грн., №2716 від 15.09.2023 на суму 100 000,00 грн., № 2867 від 25.09.2023 на суму 100 000,00 грн., №3386 від 27.10.2023 на суму 100 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов визнає викладені в позовній заяві обставини щодо здійснення позивачем поставки на загальну суму 2449868,85 грн, а також здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 1833900,34 грн. А тому, станом на 01.11.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становила 615968,51 грн.
Відтак, станом на дату звернення з позовом непогашена заборгованість відповідача перед позивачем становить 615 968,51 грн (1015968,51 - 400 000,00).
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За своєю правовою природою відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з приводу поставки на підставі укладеного договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товар поставлено відповідачу відповідно до умов Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами на загальну суму 2 449 868,85 грн. З врахуванням часткової оплати в 2022 році на суму 1 433 900,34 грн., розмір простроченої заборгованості становить 1 015 968,51 грн.
Судом встановлено, що відповідачем в свою чергу здійснено часткову оплату в сумі 400 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями № 2525 від 08.09.2023 на суму 100 000,00 грн., №2716 від 15.09.2023 на суму 100 000,00 грн., № 2867 від 25.09.2023 на суму 100 000,00 грн., №3386 від 27.10.2023 на суму 100 000,00 грн.
Після відкриття провадження у справі, відповідач частково оплатив заборгованість за договором поставки в сумі 100 000,00 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією №3848 від 24.11.2023.
За таких обставин, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу на суму 100 000,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.
Таким чином, станом на момент розгляду справи сума основного боргу складає 515968,51 грн.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість та визнано отримання товару в обсязі та за ціною згідно з видатковими накладними, на які робиться посилання в позовній заяві, про порушення строків розрахунків, визначених Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, несплачена відповідачем сума основного боргу становить 515968,51 грн., позов в цій частині визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору - штраф 30798,42 грн, 3% річних у розмірі 20876,07 грн, інфляційні втрати в сумі 25374,74 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть пов'язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).
З урахуванням п. 6.5. договору поставки та норм чинного законодавства позивачем нараховано до стягнення з відповідача 5 % штрафу (615968,51 * 5:100) 30798,42 грн. Дана сума є арифметично вірною, відтак підлягає задоволенню.
Крім цього, позивачем за період з 01.01.2023 по 07.09.2023 нараховано 20876,07 грн 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Суд перевіривши правильність нарахування 3% річних, встановив, що розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача, підлягають 20876,07 грн 3% річних.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 07.09.2023 встановив, що сума інфляційних втрат становить 25374,74 грн. Дана сума є арифметично вірною та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що провадження у справі в частині вимог про стягнення суми боргу закрито судом за відсутністю предмета спору в зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу після подання позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 18280,00 грн витрат на правничу допомогу.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем зроблено відповідну заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, завчасно подано її до суду, відповідно господарський суд вважає, що є підстави для ухвалення судового рішення щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи адвокатом надано копію договору від 30.10.2023 №30/10 про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) від 01.11.2023, копію ордера від 01.11.2023, копію платіжної інструкції №873 від 02.11.2023 на суму 18280,00 грн, копію акту надання послуг від 02.11.2023.
Судом встановлено, що 30.10.2023 між адвокатським об'єднанням “Кравченко, Гончар та партнери”, в особі голови Гончар Людмили Вікторівни та приватним підприємством “Ресурс Буд” (далі - клієнт) укладено договір №30/10 про надання правничої допомоги (далі договір).
Відповідно до п.п. 1 договору, об'єднання зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу в об'ємах, що передбачені цим договором, а клієнт надавати обєднанню всі необхідні для виконання даного договору матеріали, інформацію, документацію тощо, прийняти і оплатити надану правничу допомогу в розмірах, порядку і формах передбачених цим договором.
Пунктом 1.2. договору передбачено обов'язки об'єднання перед клієнтом, а саме: вивчати матеріали на підставі яких виникла заборгованість; надавати консультацію клієнту та рекомендації щодо правової позиції; підготувати позовну заяву про стягнення боргу та інше.
Згідно з п. 3.1 вартість 1 години правничої допомоги становить - 1600,00 грн без ПДВ.
Пунктом 3.2. сторони передбачили вартість правничої допомоги передбаченої підпунктами 1.2.1-1.2.3 п.1.2 договору.
Виконані роботи оформлюються Актом надання послуг, який підписується Сторонами. Договір діє до 30.10.2024 (п.3.4, п.4.1.).
Як вбачається з дентального опису робіт від 01.11.2023 підписаного сторонами, адвокатське об'єднання надало клієнту наступні послуги:
- 30.10.2023 вивчення матеріалів (договір, первинну бухгалтерську документацію та інші документи) на підставі яких у ТОВ “Євроінтербуд” виникла заборгованість по договору поставки №РББ-220032 від 04.01.2022 - 2 год - вартість 3200 грн;
- 30.10.2023 надання консультації клієнту та рекомендації щодо правової позиції - 680 грн;
31.10.23-01.11.23 - підготовка позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ “Євроінтербуд”, розрахунок штрафу, інфляційних збитків, 3 % річних та поджача документів з додатками до суду - 9 год - 14400 грн.
Сторони погодили, що вартість правової допомоги становить 18280,00 грн без ПДВ.
02.11.2023 сторонами складено та підписано акт надання послуг №11/35, відповідно до якого Адвокатським об'єднанням надано юридичні послуги та консультації згідно п.1.2.1-1.2.3 договору №30/10 від 30.10.2023 на суму 18280,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 873 від 02.11.2023 позивачем сплачено вартість наданих Адвокатським об'єднанням послуг в сумі 18280,00 грн.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що не погоджується із заявленою позивачем до стягнення сумою витрат на правову допомогу, вважає її не співмірною із складністю цієї справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому не може бути покладена на відповідача в повному обсязі. На думку відповідача розумний розмір витрат позивача на правову допомогу становить 8000,00 грн.
За практикою Верховного Суду (пункти 4.12 - 4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Відповідачем не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру цих витрат, а відтак суд відхиляє доводи відповідача викладені у відзиві.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При викладених обставинах, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, витрачений на підготовку матеріалів, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача в сумі 18280,00 грн.
Керуючись статтями 123,126, 129, 231, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінтербуд” (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, буд.259, квартира 55, код ЄДРПОУ 39212408) на користь приватного підприємства “Ресурс Буд” (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, код ЄДРПОУ 36506383) суму основного боргу у розмірі 515968,51 грн, суму штрафу в розмірі 30798,42 грн, суму інфляційних збитків у розмірі 25374,74 грн, суму 3% річних у розмірі 20876,07 грн, 8895,28 грн судового збору та 18280,00 грн витрат на правничу допомогу.
3. В частині вимог про стягнення 100 000,00 грн боргу провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено і підписано 15.12.2023.
Суддя В.В.Дутка