номер провадження справи 19/112/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2023 Справа № 908/3139/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСПЕЦМАШ", (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5, ідентифікаційний код 30969031)
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)
про стягнення 751 354,07 грн.
без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
10.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 29.09.2023 (вх. № 3433/08-07/23 від 10.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСПЕЦМАШ", м. Київ до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області про стягнення 751 354,07 грн. заборгованості за договором поставки № 53-121-08-22-11262 від 29.07.2022, в тому числі 703 800,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 19 841,38 грн. 3 % річних і 27 712,69 грн. інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.10.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3139/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3139/23, справі присвоєно номер провадження справи 19/112/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.10.2023 від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду з додатками (вх. № 22216/08-08/23).
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 530, 546, 548, 549, 551, 598, 611, 617, 625, 691, 692, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 175, 193, 218, 230, 231 ГК України та умовами договору поставки товару. Позов обгрунтовано тим, що заборгованість відповідача в сумі 703 800,00 грн виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем (покупцем) зобов'язань за договором поставки товару №53-121-08-22-11262 від 29.07.2022. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивач, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2022 по серпень 2023 (включно) в розмірі 27 712,69 грн та суму 3% річних за період з 18.10.2022 по 25.09.2023 в розмірі 19 841,38 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі № 908/3139/23 відповідачу запропоновано не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано не пізніше 5 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано суду відзив на позовну заяву б/н, сформований в системі 25.10.2023 (зареєстрований за вх. № 22771/08-08/23 від 25.10.2023). У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, зазначивши, зокрема, про наступне. Сторони в договорі розмежували порядок оплати та строки оплати поставленого товару. Строк оплати вартості товару без ПДВ - 60 календарних днів з моменту поставки всього товару, кінцевий строк оплати - 18.10.2022 (без ПДВ), таким чином прострочення починається з 19.10.2022. Відповідач зазначив, що позивачем безпідставно включено до розрахунку 3% річних шестидесятий день виконання зобов'язання - 18.10.2022. Відповідач вважає, що позивач не надав доказів в підтвердження направлення відповідачу належним чином оформленої податкової накладної, у зв'язку з чим, відповідно до умов договору має право зменшити сплату вартості поставленого товару на суму ПДВ. Заперечив проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ, оскільки позивачем не було враховано, що строк оплати ПДВ в договорі не встановлений. 08.06.2023 відповідач отримав претензію позивача щодо оплати заборгованості за договором. З урахуванням цього, відповідач вважає, що 16.06.2023 є останнім сьомим днем виконання грошового зобов'язання за договором з оплати вартості товару в сумі ПДВ, строк виконання якого не встановлений, з урахуванням положень договору та ч. 2 ст. 530 ЦК України. Посилаючись на надзвичайні обставини, зокрема: веденням в Україні воєнного стану, втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу та необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської), відповідач просить зменшити розмір 3% річних, заявлених позивачем у позовній заяві.
Позивачем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подана відповідь на відзив вих. б/н сформована в системі 30.10.2023 (зареєстрований за вх. № 23173/08-08/23 від 31.10.2023), відповідно до якої висловив свої заперечення проти доводів відповідача щодо звільнення від сплати вартості товару у сумі ПДВ або про не настання строку сплати суми ПДВ. Зазначив, що відповідачем не заперечується, що кінцевим строком оплати товару з ПДВ є 18.10.2022. Позивач вважає, що відсутні підстави у відповідача для зменшення вартості отриманого товару на суму ПДВ. За таких обставин, що склались ст. 530 ЦК України не може бути застосована, а також те що відповідачем не надано власний розрахунок 3% річних. Також, у відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про приєднання доказів до матеріалів та визнати поважними причини пропуску на їх подання. Позивач в обґрунтування зазначив, що надано роздруківку вихідного листа від 01.09.2022 з електронної пошти щодо відправки відповідачу доказів реєстрації податкової накладної № 13 від 19.08.2022, оскільки необхідність у приєднанні такого доказу виникла у позивача за наслідками ознайомлення зі змістом відзиву на позовну заяву відповідача в частині його заперечень щодо обставини реєстрації та направлення позивачем податкової накладної та на підтвердження доводів, наведених у відповіді на відзив.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд визнає поважними причини пропуску позивачем процесуального строку на подання доказів та долучає їх до матеріалів справи, клопотання позивача задовольняє.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 15.11.2023 сплив тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.12.2023.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМСпецмаш» (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець, відповідач у справі) був укладений Договір поставки товару № 53-121-08-22-11262 від 29.07.2022 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити товар, згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору).
Строк поставки товару: 20.08.2022 (п.1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 договору Покупець має право зменшити обсяг закупівлі в залежності від фактичного обсягу видатків Покупця.
Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість товару, що поставляється за умовами даного договору без врахування ПДВ -586 500,00 грн., крім того ПДВ -117 300,00 грн. Разом з врахуванням ПДВ 703 800 грн.
Поставка товару відбувається на умовах DDР (згідно Інкотермс 2010) м. Запоріжжя, вул. Шенвізська, буд. 2. Зовнішній кризовий центр ВП «Запорізька АЕС» Вантажоодержувач - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП «НАЕК «Енергоатом» (п. 4.1 Договору).
В пунктах 3.2, 3.3 укладеного сторонами Договору визначено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в специфікації (додаток № 1) до договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє отягом року з моменту його укладання.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив поставку товару відповідачу (ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом") на загальну суму 586 500,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 227 від 19.08.2022 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №3/83 від 18.08.2022.
Також в матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 117 від 19.08.2022, який виставлявся позивачем відповідачу на оплату поставки товару.
На підставі вказаної поставки позивачем оформлена податкова накладна № 13, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією № 1 (копія містяться в матеріалах справи).
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (вих. № 146 від 15.11.2022, № 160 від 12.12.2022) з проханням погасити існуючу заборгованість.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем була направлена претензія вих. № 172 від 08.06.2023 щодо погашення заборгованості за товар, поставлений за Договором поставки № 53-121-08-22-11262 від 29.07.2022, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних з додатками а саме: належним чином засвідена копія податкової накладної від 19.08.2022 № 13 з квитанцією про реєстрацію та Акт звірки взаємних розрахунків за період: липень 2022- червень 2023 між ТОВ «ТМСпецмаш» та ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за Договором поставки товару № 53-121-08-22-11262 від 29.07.2022.
Відповідач у відповіді на претензію вих. № 172 від 08.06.2023 посилався на форс-мажорні обставини, які виникли у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Зазначив, що претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Як зазначено судом вище, позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 703 800,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 227 від 19.08.2022 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №3/83 від 18.08.2022.
Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною № 227 на загальну суму 703 800,00 грн не заперечив.
Проте відповідач оплату отриманого товару не здійснив, чим порушив умови договору.
В розділі 3 Договору визначено вартість товару, що поставляється за умовами даного договору без врахування ПДВ -586 500,00 грн., крім того ПДВ -117 300,00 грн. Разом з врахуванням ПДВ 703 800,00 грн.
Отже до вартості (ціни) товару включений ПДВ.
Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.3 Договору, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити повну оплату за весь поставлений позивачем товар, в тому числі суми ПДВ, у встановлений договором строк.
Щодо заперечень відповідача щодо не надання доказів позивачем в підтвердження направлення відповідачу належним чином оформленої податкової накладної, і відповідач мав право зменшити сплату вартості поставленого товару на суму ПДВ, суд зазначає наступне.
За змістом п. 4.5 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПП у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України. Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Пунктом 7.7 Договору передбачено, що у разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у замовника прва на нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, замовник має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною.
Судом встановлено, що ТОВ «ТМСпецмаш» оформлено відповідну податкову накладну № 13 від 19.08.2022 та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією № 1 (копія містяться в матеріалах справи).
Також на виконання умов договору позивач повідомив про це відповідача шляхом направлення на зазначену в договорі електронну адресу, доказів реєстрації податкової накладної № 13 від 19.08.2022, про що свідчить роздруківка вихідного листа від 01.09.2022.
Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
В електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України (доступ за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/) кожен платник податків має змогу відслідковувати в режимі реального часу всі зареєстровані на його користь податкові накладні.
Відтак, з моменту реєстрації позивачем податкових накладних відповідач мав змогу їх відслідковувати та встановлювати факт їх реєстрації з метою формування у відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).
Враховуючи викладене, строк оплати частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ слід визначати так само, як і для оплати вартості товару, оскільки на дату настання строків оплати товару податкова накладна вже була виписана та зареєстрована постачальником.
Як зазначено судом вище, відповідно до п. 3.2 Договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 60 календарних днів з дати його поставки, тобто в строк - до 18.10.2022 включно.
Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.
Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 703 800,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27 712,69 грн інфляційних втрат, нарахованих за період листопад 2022 - серпень 2023 та 3% річних у розмірі 19 841,38 грн, нарахованих за період 18.10.2022 - 25.09.2023.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Факт прострочення здійснення оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Доводи відповідача про неправомірне нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат судом відхилені з огляду на те, що частина вартості товару в розмірі суми ПДВ входить до складу ціни товару, строк оплати вартості товару в частині сум ПДВ настав одночасно зі строком оплати вартості поставленого товару.
З розрахунку вбачається, що кінцевий строк оплати за видатковою накладною № 277 від 19.08.2022 позивач визначив 18.10.2022, період нарахування 3% річних - 18.10.2022 по 25.09.2023.
Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним, оскільки за видатковою накладною № 277 від 19.08.2022 на суму 703 800,00 грн. кінцева дата сплати - 18.10.2022, з 19.10.2023 починається прострочення.
Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в загальній сумі 19 783,53 грн. Суд відмовляє у стягненні 57,85 грн. - 3% річнихі, у зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: листопад 2022 року - серпень 2023 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 27712,69 грн., як і визначено позивачем, Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі.
Щодо доводів відповідача про зменшення процентів річних суд зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Зокрема, така позиція викладена Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.
Виходячи з обставин даної справи, суд не вбачає підстав, визначених у статі 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшення річних процентів за затримку у розрахунку, з огляду на те, що розрахунок проведено позивачем з урахуванням вимог чинного законодавства, а розмір трьох процентів річних не є завищеним щодо основної суми заборгованості, відповідно відсутні підстави зменшення їх розміру.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Щодо посилань відповідача на висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, суд зазначає наступне.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі №908/3139/23, на відміну від справи №902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.
Крім того, відповідач взяв зобов'язання за договором поставки вже після введення воєнного стану на території України.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, а виходячи з того, що відповідач після введення воєнного стану уклав договір на поставку товару, свідчить, що відповідач продовжує господарську діяльність.
Враховуючи викладене, суд доводи відповідача щодо зменшення розміру 3% річних відхиляє як необґрунтовані та недоведені.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, судом визнані безпідставними та недоведеними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення 703800,00 грн. основного боргу, 19783,53 грн. - 3% річних та 27 712,69 грн. втрат від інфляцій. В іншій частині в задоволені позову відмовляється.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСПЕЦМАШ", (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5, ідентифікаційний код 30969031) суму 703 800 (сімсот три тисячі вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, суму 19 783 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн 53 коп. - 3 % річних та суму 27 712 (двадцять сім тисяч сімсот дванадцять) грн 69 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСПЕЦМАШ", (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5, ідентифікаційний код 30969031) суму 11 269 (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 15.12.2023.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.