Рішення від 22.11.2023 по справі 908/2178/23

номер провадження справи 4/135/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 Справа № 908/2178/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО», (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б), представник позивача адвокат Жила Яна Едуардівна, (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 322 726,24 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Жила Я.Е., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1417882 від 29.06.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Шульга Ю.О., на підставі довіреності № 189 від 15.12.2022 (адвокат);

03.07.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н, сформована в системі 30.06.2023, (вх. № 2359/08-07/23 від 03.07.2023) Приватного акціонерного товариства «КІНТО», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення 317208,77 грн., якою позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки:

- 101317,36 грн. інфляційних втрат та 20280,47 грн. 3 % річних на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний»;

- 18040,75 грн. інфляційних втрат та 3611,18грн. 3 % річних на рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті»;

- 20313,06 грн. інфляційних втрат та 4066,02 грн. 3 % річних на рахунок НОМЕР_3 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток»;

- 48613,61 грн. інфляційних втрат та 9730,88 грн. 3 % річних на рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний»;

- 74503,72 грн. інфляційних втрат та 16731,72 грн. 3 % річних на рахунок НОМЕР_5 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «СИНЕРГІЯ КЛАБ» (ідентифікаційний код в ЄДРЮОФОПГФ - 33151991).

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 справу № 908/2178/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2178/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/135/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.08.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2178/23 до 09.10.2023, підготовче засідання відкладалося на 04.09.2023.

В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 12.09.2023 і до 27.09.2023, про що зазначено в протоколах судового засідання від 04.09.2023 і від 12.09.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 судом прийняті до розгляду збільшені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 322726,24 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, закрито підготовче провадження у справі № 908/2178/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.10.2023.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.11.2023 і до 22.11.2023, про що зазначено в протоколах судового засідання від 10.10.2023 і від 08.11.2023.

В судове засідання 22.11.2023 з'явилися представники сторін, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язкуvkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв'язку 22.11.2023 приєднався представник позивача, представник відповідача приймав участь в судовому засіданні безпосередньо в залі господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 22.11.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

22.11.2023 через підсистему «Електронний суді» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли клопотання вх. № 24987/08-08/23 і вх. № 24998/08-08/23 про зупинення розгляду справи № 908/2178/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/3192/23 та повернення до стадії підготовчого засідання у справі № 908/2178/23.

Подані клопотання мотивовані тим, що в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/3192/23 за позовом акціонера ПАТ «Запоріжжжяобленерго» ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжжжяобленерго» про визнання недійсними рішень загальних зборів, прийнятих за результатами розгляду питання № 9 (щодо розподілу прибутку Товариства, отриманого за результатами діяльності Товариства у 2013, 2014, 2015 роках в тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2013, 2014, 2015 роках) порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжжяобленерго», оформлених протоколом № 22 від 28.07.2016, та прийнятих за результатами розгляду питання № 10 (щодо розподілу прибутку Товариства, отриманого за результатами діяльності Товариства у 2016 роках в тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2016 роках) порядку денного річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Запоріжжжяобленерго», оформлених протоколом № 23 від 18.04.2017. Відповідач вважає, що є об'єктивна неможливість розгляду справи № 908/2178/23 до розгляду справи № 908/3192/23 оскільки у разі задоволення позовних вимог по справі № 908/3192/23 та визнанням недійсних рішень загальних зборів (п. 9 рішення протоколу № 22 від 28.07.2016, п. 10 рішення протоколу № 23 від 18.04.2017) в частині розподілу прибутку ПАТ «Запоріжжжяобленерго», отриманого за результатами діяльності у 2013-2016 роках в тому числі затвердження розміру річних дивідендів відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності у 2013-2016 роках, то будуть відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ «КІНТО» по справі № 908/2178/23. Крім того, визнання недійсними рішень загальних зборів призведе до відсутності права Позивача ПрАТ «КІНТО» на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства відповідача у 2013-2016 роках згідно рішень загальних зборів, які оформлені протоколами № 22 від 28.07.2016 і № 23 від 18.04.2017, а отже це означає відсутність права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а це також призведе до відсутності обов'язку відповідача сплачувати дивіденди на користь ПрАТ «КІНТО». Враховуючи, що підстави для зупинення провадження у справі № 908/2178/23 з'явилися вже після закриття підготовчого провадження у цій справі, відповідач вважає наявними об'єктивні підстави для повернення до стадії підготовчого засідання у справі № 908/2178/23.

Присутній в судовому засіданні 22.11.2023 представник позивача проти поданих відповідачем клопотань про зупинення розгляду справи № 908/2178/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/3192/23 та повернення до стадії підготовчого засідання у справі № 908/2178/23 заперечив, вважає заявлені ПАТ «Запоріжжжяобленерго» клопотання безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши клопотання ПАТ «Запоріжжжяобленерго» про зупинення розгляду справи № 908/2178/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/3192/23 та повернення до стадії підготовчого засідання у справі № 908/2178/23, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч., ч. 2, 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

ГПК України встановлено відповідні процесуальні строки на вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору, подання заяв та клопотань, подання доказів.

При розгляді справи в порядку загального позовного провадження докази, заяви та клопотання подаються сторонами та вирішуються судом на стадії підготовчого провадження, у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статей 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Суд звертає увагу учасників справи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

В даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Враховуючи викладене, суд не вважає наведені відповідачем обставини для повернення на стадію підготовчого провадження - вагомими, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання відповідача до повернення до стадії підготовчого провадження.

Щодо зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, до яких не відноситься зупинення провадження у справі у випадку неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи викладене, суд залишає клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 908/2178/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/3192/23 без розгляду.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 5, 6, 11-13, 16, 92, 116, 158, 177, 251-253, 321, 509, 524-526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст., ст. 20, 139, 142, 143 ГК України, ст., ст. 2, 20, 25, 30, 33 Закону України «Про акціонерні товариства». Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язання з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки на підставі рішень загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго», оформлених протоколом № 22 від 28.07.2016 і протоколом № 23 від 18.04.2017, у зв'язку з чим позивач, як компанія з управління активами, звернувся до суду з позовом у цій справі в інтересах учасників корпоративних і пайових інвестиційних фондів про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 28.07.2016 (протокол № 22 від 28.07.2016) підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за: 2013 рік у розмірі 0,04213572292038360 грн. на 1 просту акцію, за 2014 рік у розмірі 0,01087063650200710 грн. на 1 просту акцію та за 2015 рік у розмірі 0,08943782030553080 грн. у строк з 05.09.2016 до 29.01.2017. Згідно рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 18.04.2017 (протокол № 23 від 18.04.2017) підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2016 рік у розмірі 0,002745874219446920 грн. на 1 просту акцію у строк з 29.06.2017 до 18.10.2017. На підставі вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. 23.01.2018 виконавчих написів з відповідача стягнуто заборгованість з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки на користь ВДПІФ «КІНТО-Класичний» в сумі 106 816,32 грн., на користь ПІФ «КІНТО-Еквіті» в сумі 19 019,90 грн., на користь ІДПІФ «Достаток» в сумі 21 415,54 грн., на користь ІДПІФ «КІНТО-Народний» в сумі 51 252,09 грн. Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 на користь ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 105 312,58 грн., що включає заборгованість з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки в загальній сумі 105 312,58 грн., інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по січень 2018 року в сумі 12 527,30 грн. та 3 % річних за період 29.01.2017 по 12.02.2018 р. в сумі 2 767,30 грн. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 та виконавчі написи нотаріуса від 23.01.2018, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. пред'явлено до примусового виконання до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Постановами Вознесенівського відділу ДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.02.2018 та 27.07.2018 відкриті виконавчі провадження № 55754287, № 55753010, № 55752811, № 55756546, № 56863672, № 56863772. Станом на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі вказані виконавчі провадження зупинені, заборгованість зі сплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки відповідачем не погашена. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015 роки, граничний строк виконання якого настав 29.01.2017, та за 2016 рік, граничний строк виконання якого настав 18.10.2017, не виконано по теперішній час, що зумовило нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних та стало підставою звернення до суду. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та судові витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву вих. № б/н від 26.07.2023 (вх. № 169199/08-08/23 від 28.07.2023) і Відзиві на заяву про збільшення позовних вимог вих. № б/н від 05.10.2023 (вх. № 21465/08-08/23 від 10.10.2023). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вимогами у цій справі, а тому відповідач наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності. Свою позицію відповідач мотивує тим, що згідно рішення позачергових Загальних зборів ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 22 від 28.07.2016 у відповідача виник обов'язок щодо виплати акціонерам дивідендів за 2013, 2014, 2015 роки у строк з 05.09.2016 по 29.01.2017. Отже строк перебігу позовної давності щодо стягнення в судовому порядку сум невиплачених дивідендів за ці роки починається з 30.01.2017. Згідно рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 23 від 18.04.2017 у відповідача виник обов'язок щодо виплати дивідендів акціонерам за 2016 рік у строк з 29.06.2017 по 18.10.2017, а тому строк перебігу позовної давності щодо стягнення суми невиплачених дивідендів за цей період починається з 19.10.2017. Таким чином, з урахуванням загальних положень цивільного законодавства стосовно строків позовної давності, відповідач вважає що строк позовної давності для стягнення в судовому порядку суми невиплачених дивідендів за 2013, 2014, 2015 роки сплив 30.01.2020, а щодо суми невиплачених дивідендів за 2016 рік - сплив 19.10.2020. Також відповідач звертає увагу суду на іншу судову практику щодо застосування строків позовної давності та зазначає, що оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим порушенням, то право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Також стовно вимог в інтересах ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ», то відповідач вважає неправомірним нарахування 3 % річних і інфляційних нарахувань на суму заборгованості, на яку вже за рішенням суду нараховані 3 % річних та інфляційні нарахування за інший період. Оскільки відповідач не погоджується з наведеними позивачем розрахунками сум, заявлених до стягнення, відповідачем надані свої контррозрахунки. На підставі зазначеного, відповідач просив суд в задоволені позовних вимог відмовити з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, у разі не застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності - зменшити розмір заявлених 3 % річних на 50 %. Також відповідач заперечив проти покладення на нього судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.08.2023, (вх. № 17081/08-08/23 від 09.08.2023) і Відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 07.11.2023, (вх. № 23840/08-08/23 від 07.11.2023), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що ним не заявлено вимогу про стягнення дивідендів за 2013-2016 роки, оскільки ці вимоги є безспірними і перебувають на стадії виконавчого провадження. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора. До спорів щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних застосовується 3-х річний строк і щодо періоду нарахування цих інфляційних втрат та 3 % річних. Але, у зв'язку, із запровадженням карантину та воєнного стану цей строк, визначений ст. 257 ЦК України продовжений на строк дії таких обставин. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Таким чином, початок перебігу строку позовної давності щодо пред'явлення позову позивачем щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних та початок перебігу строку позовної давності щодо періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних розпочався з першого дня прострочення зобов'язання щодо виплати нарахованих дивідендів за 2013, 2014, 2015 роки згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів відповідача від 28.07.2016 (протокол № 22), а саме з 30.01.2017 та з першого дня прострочення зобов'язання щодо виплати нарахованих дивідендів за 2016 рік згідно рішення річних загальних зборів акціонерів відповідача від 18.04.2017 (протокол № 23), а саме, 19.10.2017. З 12.01.2018 перебіг позовної давності перервався листами від 12.01.2018, від 24.09.2021, якими відповідач визнав наявність заборгованості перед акціонерами від імені яких ПрАТ «КІНТО» подало цей позов щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, та з запровадженням карантину з 12.03.2020 року, а в подальшому ще й воєнним станом строк позовної давності продовжено на дію цих обставин. Початок перебігу позовної давності щодо періоду нарахування інфляційних та 3% річних у даній справі відповідно до ст. 257 ЦК України з урахуванням дії карантину та воєнного стану розпочався з 30.01.2017 та 19.10.2017 і діяв до 30.06.2023 (дата подання позивачем через електронний суд позову). Отже, строк позовної давності при зверненні з позовом та періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у цій справі позивачем дотримано. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані результати підсумовуються за весь час прострочення. Така судова практика міститься в постановах КГС ВС від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, від 30.1.2019 у справі № 922/175/18, в постанова об'єднаної палати КГС ВС від 26.06.2020 № 905/21/19 та ін. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю в межах заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н від 01.09.2023 (вх. № 18713/08-08/23 від 01.09.2023), в яких відповідач просить суд зауважити, що нарахування дивідендів є спеціальним зобов'язанням акціонерного товариства. У спірних правовідносинах акціонери ВАТ «Запоріжжяобленерго» вирішили розподілити прибуток у певних сумах, а тому Товариство не заперечує суми дивідендів, і навіть не може їх заперечувати. У зв'язку із цим листи від 12.01.2018 і від 24.09.2021 ПАТ «Запоріжжяобленерго», на які посилається позивач, не можуть переривати строку позовної давності. Також безпідставним відповідач вважає посилання позивача на карантин і введення режиму воєнного стану як на обставини, що продовжують позивачу строк для звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки відповідач наполягає на тому, що строк позовної давності щодо виплати дивідендів за 2013 - 2015 роки сплив 30.01.2020. Враховуючи викладене, відповідач вважає доводи та вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.

28.07.2023 відповідачем надана суду Заява про розстрочення виконання рішення суду (вих. № б/н від 26.07.2023, вх. № 16291/08-08/23 від 28.07.2023), в яких ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення суду у цій справі строком на 6 календарних місяців. Подана заява мотивована важким фінансово-господарським станом підприємства, що зумовлено негативними наслідками від ведення на території України воєнних дій у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією значної території Запорізької області Російською Федерацією, у зв'язку із чим катастрофічно знизилися показники оплати споживачів за електричну енергію, значно збільшився обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго». Критичний фінансово-господарський стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» підтверджується низкою висновків судових експертів. Крім того, в межах виконавчого провадження № 55890429 постановою державного виконавця від 05.07.2023 накладено арешт на рахунки та майно, що належать ПАТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми звернення стягнення. За таких обставин, відповідач не має об'єктивної можливості одночасно і в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі.

02.11.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду від позивача надійшло Клопотання/заява (вх. № 23351/08-08/23 від 02.11.2023) про надання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх розподіл, в якому позивач заявляє про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в розмірі 26 000,00 грн. До клопотання позивачем доданий відповідний розрахунок.

21.11.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду від відповідача надійшли Заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 24926/08-08/23 від 21.11.2023), в яких відповідач заперечує проти покладення на нього суд виз витрат на правничу допомогу адвоката у заявленій позивачем сумі, оскільки вважає такі витрати значно завищеними і неспіврозмірними із складністю і фактичними обставинами справи та витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги у цій справі.

Також 21.11.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду від відповідача надійшло Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 24924/08-08/23 від 21.11.2023), яким відповідач просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у справі № 908/2178/23, або, у разі задоволення судом заяви позивача про покладення на ПАТ «Запоріжжяобленерго» судових витрат на правничу допомогу адвоката, зменшити присуджений розмір таких витрат співмірно із складністю справи та наданим адвокатом обсягом допомоги.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,суд

УСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (відповідач у справі) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», що підтверджується п. 1.1 Статуту ПАТ «Запоріжжяобленерго» в редакції 2021 року.

Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (позивач у справі) є компанією з управління активами та на підставі ч. 1 ст. 41, ч. 6 статті 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», розділів 11, 13 Статуту діє від власного імені в інтересах учасників пайових інвестиційних фондів, які не є юридичними особами: Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний», Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний», Публічного акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «СИНЕРГІЯ КЛАБ», як акціонерів Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 41 Закону України «Про інститути спільного інвестування», пайовий фонд - це сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд створюється компанією з управління активами і діє на підставі регламенту. (ст. 42 Закону України «Про інститути спільного інвестування»).

Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб. (ч. 3 ст. 41 Закону «Про інститути спільного інвестування»).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про інститути спільного інвестування» активи пайового фонду, в тому числі нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого фонду.

Учасники пайового фонду не мають права впливати на діяльність компанії з управління активами (ч. 2 ст. 45 Закону України «Про інститути спільного інвестування»).

Корпоративний інвестиційний фонд - це юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про інститути спільного інвестування»). Органами корпоративного фонду є загальні збори та наглядова рада. Утворення органів корпоративного фонду, не передбачених цим Законом, забороняється (ст. 15 Закону України «Про інститути спільного тестування»).

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про інститути спільного інвестування» управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами (ч. 6 ст. 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування»).

Таким чином, ПрАТ «КІНТО» на підставі ст. 14, 41, 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування» та п. 5.4.7, 5.4.27, 11.1-11.3 Статуту як компанія з управління активами здійснює представництво корпоративних і пайових інвестиційних фондів та діє від імені та в інтересах корпоративного фонду на підставі договору про управління активами, а в інтересах учасників пайового фонду діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового фонду.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2016 відбулися позачергові Загальні збори акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго», які оформлені протоколом позачергових Загальних зборів ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 22 від 28.07.2016, на яких було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2013, 2014 та 2015 роки.

За результатами проведення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» було вирішено розподілити чистий прибуток товариства за результатами діяльності у 2013 році, наступним чином: - 30 % - спрямувати на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2013 рік у розмірі 7557463,26 грн. та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2013 рік у розмірі 0,04213572292038360 грн. на 1 просту акцію.

Розподілити чистий прибуток товариства за результатами діяльності у 2014 році, наступним чином: - 30 % - спрямувати на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2014 рік у розмірі 1949757,36 грн. та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2014 рік у розмірі 0,01087063650200710 грн. на 1 просту акцію.

Розподілити чистий прибуток товариства за результатами діяльності у 2014 році, наступним чином: - 75 % - спрямувати на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2015 рік у розмірі 16 041 567,45 грн. та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2015 рік у розмірі 0,28943782030553080 грн. на 1 просту акцію.

Відповідно до п. 9.7 протоколу № 22 від 28.07.2016 виплата дивідендів здійснюється Товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового рину.

Згідно з повідомленням про порядок виплати нарахованих дивідендів за простими акціями, розміщеному на офіційному сайті, дивіденди за 2013-2015 роки повинні бути виплачені акціонерам через депозитарну систему Україну у строк з 05.09.2016 року по 29.01.2017. Також у цьому повідомленні встановлено 05.09.2016 як дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та встановлено конкретний розмір дивідендів на одну акцію.

Також судом встановлено, що 18.04.2017 відбулися річні Загальні збори акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго», які оформлені протоколом річних Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 23 від 18.04.2017, на яких було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2016 рік.

Так, за результатами проведення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» було вирішено розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами діяльності у 2015 році наступним чином: - 50 % - на виплату дивідендів акціонерам Товариства. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2016 рік у розмірі - 492,50 тис. грн. та затвердити, що підлягають виплаті дивіденди, які нараховані за 2016 рік у розмірі 0,002745874219446920 грн. на 1 просту акцію.

Відповідно до п. 10.3 протоколу виплата дивідендів здійснюється товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового рину.

Згідно з повідомленням про порядок виплати нарахованих дивідендів за простими акціями, розміщеному на офіційному сайті, дивіденди за 2016 рік повинні бути виплачені акціонерам через депозитарну систему України у строк до 18.10.2017. Також у цьому повідомленні встановлено 29.06.2017 як дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та встановлено конкретний розмір дивідендів на одну акцію.

Оскільки зобов'язання з виплати дивідендів за 2013 - 2016 роки не були виконані відповідачем в порядку та строки, визначені Законом «Про акціонерні товариства» та рішеннями Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго», які оформлені протоколом позачергових Загальних зборів ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 22 від 28.07.2016 та протоколом річних Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 23 від 18.04.2017, позивач вимушений був вчинити дії щодо примусового стягнення сум дивідендів за 2013 - 2016 роки.

Зокрема, на підставі вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. 23.01.2018 виконавчих написів з відповідача стягнуто заборгованість з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки на користь ВДПІФ «КІНТО-Класичний» в сумі 106 816,32 грн. (виконавчий напис за реєстровим № 45), на користь ПІФ «КІНТО-Еквіті» в сумі 19 019,90 грн. (виконавчий напис за реєстровим № 44), на користь ІДПІФ «Достаток» в сумі 21 415,54 грн. (виконавчий напис за реєстровим № 43), на користь ІДПІФ «КІНТО-Народний» в сумі 51 252,09 грн. (виконавчий напис за реєстровим № 46).

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 на користь ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 105 312,58 грн., що включає заборгованість з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки в загальній сумі 105 312,58 грн., інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по січень 2018 року в сумі 12 527,30 грн. та 3 % річних за період 29.01.2017 по 12.02.2018 р. в сумі 2 767,30 грн.

Під час розгляду справи № 908/260/18 судом було встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати акціонерам, зокрема ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ», дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2013, 2014, 2015, 2016 роках у визначених рішеннями Загальних зборів акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» (протокол № 22 від 28.07.2016 та протокол № 23 від 18.04.2017) порядку та строки.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 видано відповідний судовий наказ від 02.07.2018.

Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, ПАТ «Запоріжжяобленерго» зазначені вище виконавчі написи та судове рішення у справі № 908/260/18 добровільно не виконало.

У зв'язку із цим, рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 та виконавчі написи нотаріуса від 23.01.2018, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., пред'явлено позивачем до примусового виконання до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Постановами Вознесенівського відділу ДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.02.2018 та 27.07.2018 відкриті виконавчі провадження № 55754287, № 55753010, № 55752811, № 55756546, № 56863672, № 56863772.

Станом на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі вказані виконавчі провадження зупинені, заборгованість зі сплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки відповідачем не погашена.

Таким чином, тривале невиконання відповідачем рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 та виконавчих написів нотаріуса від 23.01.2018, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., порушує майнові права позивача та зумовлює збитки позивача.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за час прострочки виконання грошового зобов'язання з виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що корпоративні права це сукупність майнових і немайнових прав акціонера власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

За приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Відповідно до абз. 1 ст. 4 цього ж Закону акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно з ч. 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Відповідно до пп. 2 п. 8.2 Статуту ПАТ «Запоріжжяобленерго» акціонери Товариства мають право брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди) у разі оголошення їх виплати в порядку, строки та способом, передбаченим законодавством та Статутом.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав встановлених статтею 11 ЦК України.

Як унормовано ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. (ч. 3 ст. 11 ЦК України)

Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.

Таке рішення про розподіл прибутку і збитків Товариства та затвердження розміру річних дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2013, 2014 та 2015 роки було прийнято позачерговими Загальними зборами акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» (протокол № 22 від 28.07.2016), а також за 2016 рік - Загальними зборами акціонерів ВАТ «Запоріжжяобленерго» (протокол № 23 від 18.04.2017).

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та п. 10.9 Статуту Відповідача для кожної виплати дивідендів Наглядова рада встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за акціями, визначається рішенням Наглядової ради, але не раніше ніж через 10 (десять) робочих днів після дня прийняття такого рішення Наглядовою радою.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно Повідомлення про порядок виплати нарахованих дивідендів за простими акціями ВАТ «Запоріжжяобленерго» Наглядовою радою Відповідача затверджена дата складання переліку акціонерів для виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015 роки - 05.09.2016, строки виплати дивідендів: з 05.09.2016 по 29.01.2017, розмір: за 2013 рік 0,04213572292038360 грн. на 1 просту акцію, за 2014 рік 0,01087063650200710 грн. на 1 просту акцію та за 2015 рік 0,08943782030553080 грн. на 1 просту акцію, а також порядок та строк виплати дивідендів акціонерам.

Згідно Повідомлення про порядок виплати нарахованих дивідендів за простими акціями ПАТ «Запоріжжяобленерго» Наглядовою радою Відповідача затверджена дата складання переліку акціонерів для виплати дивідендів за 2016 рік - 29.06.2017, строки виплати дивідендів: з 29.06.2017 по 18.10.2017, розмір: 0,002745874219446920 грн. на 1 просту акцію, а також порядок та строк виплати дивідендів акціонерам.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Класичний») у кількості 735700 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Еквіті») у кількості 13100 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Достаток») у кількості 147500 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Народний») у кількості 353000 шт. та Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «СИНЕРГІЯ КЛАБ» у кількості 620000 шт. є власниками простих іменних акцій ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Із змісту ст. 524 ЦК України слідує, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів. Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами Відповідача рішення про виплату дивідендів.

За таких обставин, у силу положень ГК України, ЦК України, Закону України «Про акціонерні товариства» та прийнятих Відповідачем рішень Загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2013, 2014, 2015 роки (протокол № 22 від 28.07.2016), а також за 2016 рік (протокол № 23 від 18.04.2017), у Відповідача виникло зобов'язання зі сплати грошових коштів - виплати дивідендів.

Зобов'язання з виплати дивідендів є грошовим зобов'язанням. Ця правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2018 року у справі № 910/11316/17 про стягнення заборгованості за дивідендами.

Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України Відповідач як суб'єкт господарювання повинен виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Такий строк був встановлений для нарахування та виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2013, 2014, 2015 роки з 05.09.2016 до 29.01.2017 та сплив 30.01.2017, а за 2016 рік - з 29.06.2017 до 18.10.2017 та сплив 19.10.2017.

У вище згаданій постанові від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17 Верховний Суд зазначив, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. У разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає доведеним факт, що відповідач починаючи з 30.01.2017 прострочив виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013, 2014, 2015 роках акціонерам в силу прямого обов'язку, що випливає із рішення позачергових Загальних зборів (протокол № 22 від 28.07.2016), а також з починаючи з 19.10.2017 прострочив виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2016 році акціонерам в силу прямого обов'язку, що випливає із рішення Загальних зборів (протокол № 23 від 18.04.2017).

Вказана обставина встановлена також рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 за позовом ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «СИНЕРГІЯ КЛАБ» до ПАТ «Запоріжжяобленерго», яким сума заборгованості з виплати дивідендів за 20130-02016 роки була стягнута з відповідача на користь ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «СИНЕРГІЯ КЛАБ».

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені рішенням суду по справі № 908/260/18 обставини щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» у 20130-02016 роках повторного доведення не потребують.

Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали даної справи не містять доказів виконання відповідачем вищевказаного рішення суду, а також виконавчих написів нотаріуса від 23.01.2018, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., та погашення заборгованості з виплати дивідендів за 2013 - 2016 роки.

Отже, починаючи з 30.01.2017 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013, 2014, 2015 роках, а з 19.10.2017 - таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2016 році.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Усталена судова практика свідчить, що вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредиторові, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013 - 2016 роках, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку позивач нараховує інфляційні втрати та 3 % річних наступним чином:

1) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «КІНТО-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 50 282,79 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 48 478,02 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 9 840,27 грн.;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «КІНТО-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 969,29 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 756,32 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 168,81 грн.;

2) стосовно заборгованості перед ВДПІФ «КІНТО-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 104 796,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 101 034,80 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 20 508,47 грн.;

стосовно заборгованості перед ВДПІФ «КІНТО-Класичний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 2 020,14 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 1 576,27 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 351,84 грн.;

3) стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 21 010,52 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 20 256,40 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 4 111,74 грн.;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 405,02 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 316,03 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 70,53 грн.;

4) стосовно заборгованості перед ВСПІФ «КІНТО-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2013, 2014, 2015 роки на суму 18 660,18 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2017 року по серпень 2023 року на суму 17 990,42 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 30.01.2017 по 08.08.2023 на суму 3 651,78 грн.;

стосовно заборгованості перед ВСПІФ «КІНТО-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 359,71 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2017 року по серпень 2023 року на суму 280,67 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 19.10.2017 по 08.08.2023 на суму 62,65 грн.;

5) стосовно заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» по невиплаченим дивідендам за 2013 - 2016 роки позивачем на суму боргу 105 312,58 грн. (вся сума заборгованості, включаючи основний борг, інфляційні нарахування та 3 % річних, по рішенню суду від 29.05.2018 у справі № 908/260/18) нараховані

- інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по серпень 2023 року на суму 75 942,25 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 13.02.2018 по 08.08.2023 на суму 17 328,97 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог від подач посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, а стовно вимог в інтересах ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ», то відповідач вважає неправомірним нарахування 3 % річних і інфляційних нарахувань на суму заборгованості, на яку вже за рішенням суду нараховані 3 % річних та інфляційні нарахування за інший період.

Стосовно доводів відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту норм матеріального права дає підстави для висновку, що до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних застосовується загальних строк позовної давності в 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (стаття 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.

Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Водночас, відповідно до Закону України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» Цивільний кодекс України доповнено п. 12 Прикінцевих та перехідних положень відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин, впроваджений в Україні з 12.03.2020 безперервно продовжувався на день подання позову (позовна заява сформована в підсистемі «Електроний суд» ЄСІТС 30.06.2023) - до 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії (п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, враховуючи зміни, внесені Законом України 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»).

З урахуванням вище викладено, суд частково погоджується з доводами відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності та вважає наявними підстави для відмови позивачу в задоволені позовних вимог в частині вимог заявлених до 12.03.2020.

Щодо твердження відповідача про неправомірне нарахування позивачем 3 % річних і інфляційних нарахувань на суму заборгованості, на яку вже за рішенням суду нараховані 3 % річних та інфляційні нарахування за інший період, то суд з цього приводу зазначає таке.

Як вже зазначалося судом раніше, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вже було встановлено судом, відповідачем заборгованість зі сплати дивідендів за 2013 - 2016 роки в сумі 90 01783 грн., а також 3 % річних в сумі 2 767,45 грн. та інфляційні втрати в сумі 12 527,30 грн. після прийняття рішення господарським судом Запорізької області від 29.05.2018 у справі № 908/260/18 в добровільному порядку не погашена. Стягнення боргу за рішенням суду станом на час розгляду даної справи в примусовому порядку з відповідача також не здійснено.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 913/70/18). Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період повинно здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що при нарахуванні 3 % річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання перед ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» позивач безпідставно включив до суми заборгованості, на яку здійснюється нарахування річних відсотків, нараховані за рішенням суду 3 % річних та інфляційні втрати, тобто при нарахуванні 3 % річних щодо заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» позивач повинен був виходити з суми основного боргу 90 017,83 грн. При нарахуванні інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов'язання перед ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» позивач безпідставно включив до суми заборгованості, на яку здійснюється нарахування, нараховані за рішенням суду 3 % річних, тобто при нарахуванні інфляційних втрат за новий період щодо заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» позивач повинен був виходити з суми основного боргу 90 017,83 грн. з урахуванням інфляційних нарахувань, які стягнуті за рішенням суду за інший період (90 017,83 грн. + 12 527,30 грн. = 102 545,13 грн.).

З урахуванням вище наведеного, судом здійснено перерахунок сум 3 % річних та інфляційних втрат, які є предметом спору у цій справі та встановлено, що стягненню з відповідача підлягають наступні суми:

- інфляційні втрати за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 26 694,47 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 5 137,92 грн.;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «КІНТО-Народний» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 969,29 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 514,58 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 99,04 грн.;

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 55 634,92 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 10 708,13 грн.;

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 по серпень 2023 року на суму 1 072,47 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 206,42 грн.;

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 11 154,21 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 2 146,87 грн.;

стосовно заборгованості перед ІДПІФ «Достаток» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 405,02 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 215,02 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 41,39 грн.;

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 9 906,46 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.02.2020 по 08.08.2023 на суму 1 906,71 грн.;

стосовно заборгованості перед ВСПІФ «КІНТО-Еквіті» по невиплаченим дивідендам за 2016 рік на суму 359,71 грн.

- інфляційні втрати нараховані за період з березня 2020 року по серпень 2023 року на суму 190,97 грн.;

- 3 % річних нараховані за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 36,765 грн.;

5) стосовно заборгованості перед ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» по невиплаченим дивідендам за 2013 - 2016 роки

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості в розмірі 102 545,13 грн. за період з березня 2020 року по серпень 2023 року, на суму 54 439,87 грн.;

- 3 % річних, нараховані на суму заборгованості 90 017,83 грн. за період з 12.03.2020 по 08.08.2023 на суму 9 198,07 грн.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру річних відсотків на 50 % , суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Однак, в даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних на 50 %.

Відповідачем подано суду заяву про розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 6 місяців.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В обґрунтування заяви про надання розстрочки відповідач посилається на важкий фінансово-господарський стан підприємства, що зумовлено негативними наслідками від ведення на території України воєнних дій у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією значної території Запорізької області Російською Федерацією, у зв'язку із чим катастрофічно знизилися показники оплати споживачів за електричну енергію, значно збільшився обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго». Крім того, в межах виконавчого провадження № 55890429 постановою державного виконавця від 05.07.2023 накладено арешт на рахунки та майно, що належать ПАТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми звернення стягнення. Вказані обставини, відповідач вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом.

На підтвердження критичного фінансово-господарського стану ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповідач надав суду низку висновків судових експертів.

Суд зазначає, що викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання. Суд зауважує, що всі підприємства, установи та організації України під час збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

При цьому відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 6 місяців, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде щомісячно погашати заборгованість з урахуванням наявного арешту на рахунки та майно, що належать ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки виконання рішення.

Поряд з цим, надання розстрочки та відстрочки є правом, а не обов'язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб'єкту господарювання.

Таким чином, оскільки посилання відповідача щодо ускладнення виконання рішення суду не підтверджені відповідними доказами, враховуючи заперечення позивача проти розстрочення виконання рішення, а також те, що поданими доказами не підтверджено наявну загрозу банкрутства відповідача, відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення, та відповідно винятковість обставин, які ускладнять виконання рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Втім суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений можливості звернутися із заявою в порядку ст. 331 ГПК України знову, надавши документи, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, та відповідні докази.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги частково враховані судом при вирішенні даного спору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача: на рахунки відкриті для обліку операцій з активами ІДПІФ «КІНТО-Народний» 27 209,05 грн. інфляційних втрат та 5 236,96 грн. 3 % річних, з активами ВДПІФ «КІНТО-Класичний» 56 707,39 грн. інфляційних втрат та 10 914,55 грн. 3 % річних, з активами ІДПІФ «Достаток» 11 369,23 грн. інфляційних втрат та 2 188,26 грн. 3 % річних, з активами ВСПІФ «КІНТО-Еквіті» 10 097,43 грн. інфляційних втрат та 1 943,47 грн. 3 % річних, з активами ПАТ «ЗНКІФ «СИНЕРГІЯ КЛАБ» 54 439,87 грн. інфляційних втрат та 9 198,07 грн. 3 % річних. В іншій частині в задоволені позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 26 000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови від позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач разом із позовною заявою надав суду Договір про надання правової допомоги № 19/06/2023 від 19.06.2023, укладений між ПрАТ «КІНТО» та адвокатом Жила Яна Едуардівна, і додаток № 1 «Тарифи за послуги з надання правової допомоги» до Договору про надання правової допомоги № 19/06/2023 від 19.06.2023. До клопотання про надання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх розподіл позивачем доданий Розрахунок від 31.10.2023 розміру витрат на надання професійної правничої допомоги по справі № 908/2178/23 по Договору про надання правової допомоги № 19/06/2023 від 19.06.2023, який підписаний адвокатом Жила Я.Е. та Замовником - ПрАТ «КІНТО» та скріплений печатками сторін.

Повноваження адвоката Жила Я.Е. у даній справі підтверджуються наявним в матеріалах справи Ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1417882 від 29.06.2023.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Дослідивши подані позивачем документи у підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2178/23, суд констатує, що позивачем саме докази понесення витрати на правову допомогу адвоката Жила Я.Е. у справі № 908/2178/23 не подані. Позивачем не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також не надано доказів приймання таких робіт (послуг) Замовником (ПрАТ «КІНТО»).

Отже, з поданих позивачем доказів суд не може встановити дійсний обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), час, витрачений на виконання вказаних робіт, у справі № 908/2178/23.

Враховуючи наведене, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «КІНТО», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення 322 726,24 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання щодо виплати дивідендів за 2013, 2014, 2015, 2016 роки задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний» 56 707 (п'ятдесят шість тисяч сімсот сім) грн. 39 коп. інфляційних втрат та 10 914 (десять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 55 коп. 3 % річних. Стягувач - Приватне акціонерне товариство «КІНТО», (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855). Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті» 10 097 (десять тисяч дев'яносто сім) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 1 943 (одну тисячу дев'ятсот сорок три) грн. 47 коп. 3 % річних. Стягувач - Приватне акціонерне товариство «КІНТО», (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855). Видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_3 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 00658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток» 11 369 (одинадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 23 коп. інфляційних втрат та 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 26 коп. 3 % річних. Стягувач - Приватне акціонерне товариство «КІНТО», (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855). Видати наказ.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний» 27 209 (двадцять сім тисяч двісті дев'ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 5 236 (п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 96 коп. 3 % річних. Стягувач - Приватне акціонерне товариство «КІНТО», (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855). Видати наказ.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на рахунок НОМЕР_5 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, Публічного акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «СИНЕРГІЯ КЛАБ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33151991) 54 439 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 87 коп. інфляційних втрат та 9 198 (дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 07 коп. 3 % річних. Стягувач - Приватне акціонерне товариство «КІНТО», (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855). Видати наказ.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Приватне акціонерне товариство «КІНТО», (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 16461855) 3 351 (три тисячі триста п'ятдесят одну) грн. 66 коп. судового збору. Видати наказ.

8. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 14» грудня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Попередній документ

115680077

Наступний документ

115680079

Інформація про рішення:

№ рішення:	115680078
№ справи:	908/2178/23
Дата рішення:	22.11.2023
Дата публікації:	18.12.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Запорізької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (22.11.2024)
Дата надходження:	11.11.2024
Предмет позову:	про стягнення 322726,24 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

02.08.2023 12:00	Господарський суд Запорізької області
04.09.2023 12:20	Господарський суд Запорізької області
12.09.2023 12:00	Господарський суд Запорізької області
27.09.2023 12:00	Господарський суд Запорізької області
10.10.2023 10:00	Господарський суд Запорізької області
08.11.2023 10:00	Господарський суд Запорізької області
22.11.2023 10:00	Господарський суд Запорізької області
06.12.2023 11:40	Господарський суд Запорізької області
17.04.2024 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
24.07.2024 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
11.09.2024 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
11.12.2024 10:30	Центральний апеляційний господарський суд