ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4363/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Вагнер Д.В. дов. від 21.12.2022 №1-3401;
від відповідача: представник не з'явився;
від третьої особи-1: Коваль Н.Т. дов. від 08.05.2023 №14-129; (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС)
дослідивши матеріали справи №904/4363/23
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ",
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 07.08.2023 за вих. №1001ВИХ-23-6235 до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 36.005.318,56 грн, з яких 30.945.299,70 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у жовтні 2016 року і березні 2017 року, 808.211,29 грн трьох процентів річних та 4.251.807,57 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4363/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023.
Ухвалою від 11.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.09.2023.
Через відділ документального забезпечення 29.08.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 05.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні 06.09.2023 оголошено перерву до 04.10.2023.
Через відділ документального забезпечення 11.09.2023 від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 04.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою від 04.10.2023 строк підготовчого провадження продовжено, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду справи по суті на 02.11.2023.
Через відділ документального забезпечення 01.11.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, сформовані в системі "Електронний суд" 01.11.2023, у яких позивач просить суд долучити до матеріалів справи інформацію про ціни на природний газ для виробників теплової енергії у період з грудня 2015 року до грудня 2019 року, отриману позивачем від акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Вказані пояснення були доставлені відповідачеві до електронного кабінету 01.11.2023, що підтверджується наявною у справі квитанцією від №288046.
02.11.2023 з огляду на обставини справи, з метою правильного і своєчасного розгляду справи по суті, задля дотримання принципу рівності сторін та виконання усіх завдань підготовчого провадження, суд визнав за доцільне не розпочинати розгляд справи по суті, а продовжити підготовче провадження.
Ухвалою від 02.11.2023 до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», підготовче засідання відкладено до 16.11.2023.
Через відділ документального забезпечення 13.11.2023 від третьої особи-1 надійшло(а) клопотання (заява), сформоване(а) в системі "Електронний суд" 13.11.2023, у якому(ій) третя особа-1 просить суд поновити строк для подачі зави про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та забезпечити участь представника третьої особи-1 в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 14.11.2023 третій особі-1 поновлено строк для подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а у задоволенні заяви представника третьої особи-1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено, оскільки електронні майданчики Господарського суду Дніпропетровської області на обрану дату та час заброньовані.
Через відділ документального забезпечення 15.11.2023 від третьої особи-1 надійшло(и) клопотання (письмові пояснення), сформована(і) в системі "Електронний суд" 15.11.2023, у якому(их) третя особа-1 виклала власну правову позицію щодо спору, який виник між сторонами.
Ухвалою від 16.11.2023 підготовче провадження відкладено до 29.11.2023.
Того ж дня, 16.11.2023 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання третьої особи-1 про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Через відділ документального забезпечення 28.11.2023 від відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи-1, сформована в системі "Електронний суд" 28.11.2023, у якій відповідач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 29.11.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.12.2023.
Через відділ документального забезпечення 12.12.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких відповідач просив не примати до розгляду додаткові пояснення позивача 01.11.2023, оскілки, як стверджує відповідач, позивач не надіслав йому копій вказаних документів. Водночас, як становлено судом вище, вказані пояснення та додані до них документи були доставлені відповідачеві до електронного кабінету 01.11.2023, що підтверджується наявною у справі квитанцією від №288046, а тому клопотання відповідача є необґрунтованим.
Через відділ документального забезпечення 12.12.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких позивач також зазначив, що пояснення від 01.11.2023 були доставлені відповідачеві до електронного кабінету 01.11.2023, що підтверджується наявною у справі квитанцією від №288046.
У судовому засіданні 13.12.2023 представники позивача та третьої особи надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що відповідач надав усі письмові заяви по суті спору, відповідні докази, а також додаткові письмові пояснення від 12.12.2023, беручи до уваги те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
(1) Позивач зазначає, що на третю особу-1 покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям /в тому числі відповідачу/, що прямо закріплено у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 за №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» та зазначено Верховним Судом у постановах від 2018 року. В свою чергу на відповідача /як споживача/ покладено обов'язок подати номінацію видану третьою особою-1, а на позивача прокладено обов'язок прийняти таку номінацію.
Обставини укладання договорів між третьою особою-1 та відповідачем досліджувалися Господарським судом Дніпропетровської області (справа №904/4148/19).
Водночас позивач акцентує увагу, що за результатами опрацювання поданих номінацій він /позивач/ встановив відсутність поданих третьою особою-1 номінацій для відповідача. Більш того, позивачем встановлено відсутність і іншого замовника послуг транспортування та фактичної передачі послуг в порядку Кодексу ГТС у спірний період /жовтень 2016 року та березень 2017 року/ на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для відповідача.
З огляду на викладене, позивач стверджує, що загальний обсяг відібраного відповідачем у спірний період природного газу з газотранспортної системи (ресурсу позивача) становить 17.760.774 тис. куб. метрів.
(2) Позивач наполягає на тому, що заборгованість, яка виникла у відповідача має бути погашена відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Вказаним Законом визначено і порядок компенсації заборгованості, що виникла.
(3) Оскільки відповідач не дотримався визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» порядку компенсації заборгованості, що виникла, позивач нарахував на наявну заборгованість проценти річні та інфляційні втрати.
Позивач звернув увагу суду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22, висновки у якій, на його думку, є релевантними до даної справи.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач стверджує, що позивач не довів належними доказами відбір природного газу без номінацій третьої особи-1 у жовтні 2016 року, оскільки матеріали справи не містять первинних документів такого відбору.
Більш того, постачальником об'єму природного газу, відібраного у березні 2017 року є третя особа-1, а не позивач, а тому підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Також відповідач вважає, що до спірних взаємовідносин не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Відповідач зауважив, що оскільки сума основної заборгованості позивачем не доведена підстави для стягнення процентів річних та інфляційних втрат також відсутні.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач не погоджується з правовою позицією відповідача та звертає увагу суду, що відповідач не заперечує самого факту відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач, без поданих третьою особою-1 номінацій.
Більш того, відповідач не заперечує і відсутність підписаних між ним /відповідачем/ та третьою особою-1 актів приймання-передачі.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач стверджує, що постанова Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22 не є релевантною до даної справи. Крім цього, обставини до докази у справі №914/1940/22 та у даній справі різні, а отже підстави для застосування положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» відсутні.
Стислий виклад позиції третьої особи-1
Третя особа-1 підтримала правову позицію позивача та позовні вимоги вважає обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: суті договірних відносин відповідача з третьою особою-1; постачання/відсутності постачання третьою особою-1 відповідачу природного газу у жовтні 2016 року та березні 2017 року та обсягу такого постачання; наявності чи відсутності номінацій, виставлених третьою особою-1 на поставку природного газу відповідачу у жовтні 2016 року та березні 2017 року; наявності чи відсутності підстав для стягнення вартості відібраного з газотранспортної системи природного газу без поданих постачальником номінацій; настання строку для оплати отриманих обсягів природного газу і правомірності нарахування для стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат; правильності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, який здійснений позивачем.
Суд встановив, що 25.10.2016 між третьою особою-1 (далі - третя особа-1, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір №1807/1617-ТЕ-4 (далі - договір від 25.10.2016), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору.
Суд звертає увагу, що згідно із п. 1.2 договору від 25.10.2016 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Кількість і фізико-хімічні показники природного газу визначені розділом 2 договору від 25.10.2016. У п. 2.1 договору від 25.10.2016 визначено, що постачальник має передати споживачу визначений обсяг природного газу у період з 01.10.2016 до 31.03.2017.
Пунктом 5.4 договору від 25.10.2016 визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості поставок природного газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору від 25.10.2016).
Між третьою особою-1 та відповідачем 27.10.2016 був укладений договір №1808/1617-БО-4 (далі - договір від 27.10.2016), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору.
Суд звертає увагу, що згідно із п. 1.2 договору від 27.10.2016 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Кількість і фізико-хімічні показники природного газу визначені розділом 2 договору від 27.10.2016. У п. 2.1 договору від 27.10.2016 визначено, що постачальник має передати споживачу визначений обсяг природного газу у період з 01.10.2016 до 31.03.2017.
Пунктом 5.4 договору від 27.10.2016, з урахуванням коригувань нумерації пунктів договору у додатковій угоді №3 від 30.12.2016 визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості поставок природного газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору від 27.10.2016).
Між третьою особою-1 та відповідачем 25.10.2016 був укладений договір №1809/1617-РО-4 (далі - договір від 25.10.2016), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору.
Суд звертає увагу, що згідно із п. 1.2 договору від 25.10.2016 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.
Кількість і фізико-хімічні показники природного газу визначені розділом 2 договору від 25.10.2016. У п. 2.1 договору від 25.10.2016 визначено, що постачальник має передати споживачу визначений обсяг природного газу у період з 01.10.2016 до 31.03.2017.
Пунктом 5.4 договору від 25.10.2016 визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості поставок природного газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору від 25.10.2016).
Позивач до справи долучив лист третьої особи-1 від 18.11.2016 за вих. №26-8162/1.2-16 щодо повернення актів приймання-передачі природного газу (арк. 36, том 1), який адресований відповідачу, у якому третя особа-1 повідомила відповідача, що у жовтні 2016 року договірні відносини в частині постачання природного газу третьою особою-1 відповідачу відсутні, а тому акти приймання-передачі природного газу з обсягом 663,039 тис. куб. м були повернуті третьою особою-1 відповідачу без підписання.
Щодо поставки природного газу третьою особою-1 відповідачу у березні 2017 року у листі від 21.04.2017 за вих. №26-3682/1.2-17 щодо повернення актів приймання-передачі природного газу за березень 2017 року (арк. 37, том 1) третя особа-1 повідомила відповідача, що у зв'язку із невиконанням умов п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 за №758 відповідачу не було підтверджено планові обсяги (номінації) природного газу у березні 2017 року, а тому третьою особою-1 не здійснювалося постачання природного газу відповідачу. Таким чином, акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року були залишені третьою особою-1 без підписання.
Однак суд встановив, що до справи долучено акти приймання-передачі природного газу у загальній кількості 17.097,735 тис. куб. м, а саме:
акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 згідно із яким відповідач визнав отримання у березні 2017 року природного газу в обсязі 14.905,946 тис. куб. м;
акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 згідно із яким відповідач визнав отримання у березні 2017 року природного газу в обсязі 2.190,007 тис. куб. м;
акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 згідно із яким відповідач визнав отримання у березні 2017 року природного газу в обсязі 1,782 тис. куб. м.
Вказані акти підписані лише з боку відповідача.
Реєстром реалізації природного газу за прямими договорами з третьою особою-1 у жовтні 2016 року підтверджується укладення трьох договорів з третьою особою-1 /укладення яких підтверджується і наявними у справі копіями договорів/ та поставка відповідачу природного газу у загальному об'ємі 13.646,741 тис. куб. м, а саме 11.728,018 тис. куб. м, 1.918,301 тис. куб. м та 0,422 тис. куб. м відповідно.
Водночас, згідно із реєстром обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з третьою особою-1 із мереж ПАТ «Дніпрогаз» за жовтень 2016 року підтверджується використання, зокрема відповідачем, обсяг природного газу згідно алокації в об'ємі 14.309,780 тис. куб. м.
Дослідивши звіт ПАТ «Дніпрогаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за жовтень 2016 року, суд встановив відсутність підтвердженого обсягу номінацій для відповідача.
Слід звернути увагу і на довідку АТ «Сенс Банк» від 19.06.2023 за №24153-17.3/2023, якою підтверджується надходження грошових коштів у період з 01.11.2016 до 30.05.2017 на розрахунковий рахунок позивача з розрахункового рахунку відповідача за транспортування природного газу у жовтні 2016 року.
З алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу "Дніпрогаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017 року суд також встановив відсутність підтвердженого обсягу номінацій для відповідача.
Водночас звітом про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу «Дніпрогаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів за березень 2017 року підтверджується використання, зокрема відповідачем, обсяг природного газу згідно алокації в об'ємі 17.097,735 тис. куб. м.
Також, до матеріалів справи долучено акт №1001803 від 31.03.2017, згідно із яким позивач у березні 2017 року виконав роботи з транспортування замовнику природного газу в обсязі 17.821,041 тис. куб. м. Цей акт визначено підставою для взаєморозрахунків за договором на транспортування газу і підписаний повноважними представниками позивача та відповідача без заперечень та зауважень.
З огляду на наведені вище обставини позивач стверджує, що у жовтні 2016 року та березні 2017 року відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи та з ресурсу позивача обсягом 17.760,774 тис. куб. м, який на час вирішення спору залишився неоплаченим з боку відповідача, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 30.945.299,70 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у жовтні 2016 року і березні 2017 року, 808.211,29 грн трьох процентів річних та 4.251.807,57 грн інфляційних втрат.
Позивач до 31.12.2019 був оператором газотранспортної системи, тобто суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
У пункті 10 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» наведено визначення «захищені споживачі». Так, згідно із визначенням, яке міститься у вказаному Законі України до захищених споживачів відносяться побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Предметом господарської діяльності відповідача, як визначено п. 2.1 статуту Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 22.03.2023 за №69/35, зокрема, є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії населенню, підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності, згідно укладених договорів та угод.
Таким чином, відповідач є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу".
Як підтверджується матеріалами справи, з метою отримання природного газу, який в подальшому повинен використовуватися відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям відповідач уклав з третьою особою-1 /яка визначена постачальником природного газу/ договори №1807/1617-ТЕ-4 від 25.10.2016, №1808/1617-БО-4 від 27.10.2016 та №1809/1617-РО-4 від 25.10.2016 відповідно.
Аналізуючи суть договорів, які були укладені між відповідачем та третьою особою-1, суд встановив, що такі договори були укладені з метою отримання відповідачем природного газу у однаковий період, до якого входить і спірний /жовтень 2016 року та березень 2017 року/, строк дії договорів однаковий, різними є кінцеві споживачі теплової енергії, яка виробляється відповідачем з природного газу, який мав бути отриманим від третьої особи-1.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України та ГК України.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
У статті 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС визначено, що номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Відповідно до імперативних положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічна правова позиція про правило приюдиції висвітлена у постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №924/136/18, від 20.04.2023 у cправі №904/9376/21 (п. 7.17).
Суд у справі №904/4363/23 застосовує преюдицію та бере до уваги обставини встановлені судом у господарській справі №904/4148/19 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» /тобто позивача у даній справі/ до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради /тобто відповідача у даній справі/, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» /третьої особи- у даній справі/ про зобов'язання вчинити дії та стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Слід наголосити, що позов у справі №904/4148/19 мотивований здійсненням відповідачем безпідставного відбору 17.097,735 тис. куб. м природного газу за відсутності у нього номінації постачальника природного газу. Спірний період - березень 2017 року /тобто як і у даній справі/. Крім цього, обставинами справи №904/4148/19 підтверджено укладення між відповідачем та третьою особою-1 трьох договорів на поставку природного газу /саме тих договорів, укладання яких підтверджено і у даній справі/.
Суд встановив, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №904/4148/19 (яка набрала законної сили 20.05.2020) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 про відмову у задоволенні позову залишено без змін, а отже позивач не отримав за вказаним судовим рішенням відшкодування за відібраний відповідачем природний газ у березні 2017 року з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач.
Суд у справі №904/4363/23 акцентує увагу на розділі 6 постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №904/4148/19, у якому надано оцінку доводам учасників справи і висновкам суду першої інстанції.
Так, апеляційний суд у справі №904/4148/19 вказав, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (опалювальний сезон) покладений обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 за №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 1); операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (пункт 2).
Таким чином апеляційний суд у справі №904/4148/19 дійшов висновку, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» /тобто третя особа-1 у даній справі/ на підставі спеціального підзаконного нормативного акту, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.
Враховуючи наявність у спірний період укладених між Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (відповідачем у даній справі) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником та/або третьою особою-1 у даній справі) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії (№1807/1617-ТЕ-4 від 25.10.2016, №1808/1617-БО-4 від 27.10.2016, №1809/1617-РО-4 від 25.10.2016), а також існування спеціально покладеного на постачальника обов'язку видати номінації відповідно до вказаних договорів, апеляційний суд у справі №904/4148/19 дійшов висновку, що споживання Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради у березні 2017 року природного газу обсягом 17.097,735 тис. куб. м, не можна вважати несанкціонованим відбором.
Крім того, апеляційний суд у справі №904/4148/19 зауважив, що природний газ об'ємом 17.097,735 тис. куб. м, який на думку позивача, відібраний відповідачем у березні 2017 не санкціоновано, є меншим загального обсягу газу, який третя особа мала поставити у цей період за вищенаведеними договорами і який становить 49.930,7 тис. куб. м.
При цьому апеляційний суд у справі №904/4148/19 враховує, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі спеціальних підзаконних нормативно-правових актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов'язком Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а не правом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17 та від 04.08.2018 у справі №922/4187/17).
Враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання постачальником своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача постачальником номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).
Аналізуючи судові рішення у справі №904/4148/19 та матеріали справи №904/4363/23, суд вважає підставними такі висновки:
по-перше, факт споживання відповідачем у березні 2017 року природного газу обсягом 17.097,735 тис. куб. м є доведеним;
по-друге, висновок суду у справі №904/4148/19 про те, що споживання відповідачем у березні 2017 року природного газу обсягом 17.097,735 тис. куб. м, не можна вважати несанкціонованим відбором не спростовує факту відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач;
по-третє, відмова у задоволенні позовних вимог у справі №904/4148/19 вказує, зокрема, на те, що відібраний у березні 2017 року природний газ обсягом 17.097,735 тис. куб. м залишився неоплаченим відповідачем. Доказів зворотного матеріали даної справи не містять.
Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).
Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.
Як встановлено судом, у визначені позивачем спірні періоди /тобто у жовтні 2016 року та березні 2017 року/ та до 31.12.2019 саме позивач виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною першою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Кабінетом Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийнято постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Указані постанови зобов'язували ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і відповідачу.
Здійснивши правовий аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов таких висновків щодо обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач:
(1) Щодо обсягів відібраного відповідачем об'єму природного газу у жовтні 2016 року.
Реєстром реалізації природного газу за прямими договорами з третьою особою-1 у жовтні 2016 року підтверджується укладення трьох договорів з третьою особою-1 /укладення яких підтверджується і наявними у справі копіями договорів/ та поставка відповідачу природного газу у загальному об'ємі 13.646,741 тис. куб. м, а саме 11.728,018 тис. куб. м, 1.918,301 тис. куб. м та 0,422 тис. куб. м відповідно. Водночас, згідно із реєстром обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з третьою особою-1 із мереж ПАТ «Дніпрогаз» за жовтень 2016 року підтверджується використання, зокрема відповідачем, обсяг природного газу згідно алокації в об'ємі 14.309,780 тис. куб. м.
Таким чином, різниця між обсягом відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи та фактично поставленого третьою особою-1 об'єму природного газу відповідача за укладеними з останнім договорами становить 663,039 тис. куб. м (14.309,780 тис. куб. м - 13.646,741 тис. куб. м).
На підтвердження висновку суду про відібрання відповідачем в жовтні 2016 року з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач, природного газу в обсязі 663,039 тис. куб. м без номінації виданої третьою особою-1 надано лист третьої особи-1 від 18.11.2016 за вих. №26-8162/1.2-16 щодо повернення актів приймання-передачі природного газу (арк. 36, том 1), який адресований відповідачу і якому третя особа-1 повідомила відповідача, що у жовтні 2016 року договірні відносини в частині постачання природного газу третьою особою-1 відповідачу відсутні, а тому акти приймання-передачі природного газу з обсягом 663,039 тис. куб. м були повернуті третьою особою-1 відповідачу без підписання.
(2) Щодо обсягів відібраного відповідачем об'єму природного газу у березні 2017 року.
Відібрання природного газу відповідачем у березні 2017 року в об'ємі 17.097,735 тис. куб. м фактично не заперечується відповідачем, оскільки представником саме відповідача підписані акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 у загальній кількості 17.097,735 тис. куб. м.
Більш того, відбір природного газу відповідачем у березні 2017 року з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач без номінації третьої особи-1 підтверджується і рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 у справі №904/4148/19, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 залишено без змін, про що зазначено вище.
Отже, суд на підставі наявних у справі доказів доходить висновків, що відбір природного газу відповідачем у березні 2016 року та жовтні 2017 року загальним об'ємом 17.760,774 тис. куб. м (663,039 тис. куб. м + 17.097,735 тис. куб. м) відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів.
Матеріали справи не містять доказів оплати відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 17.760,774 тис. куб. м.
Варто відзначити, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а згодом 29.08.2021 також набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
За змістом статті 1 Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Сфера дії Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», відповідно до його ст. 2, поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Отже, положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Аналіз положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» здійснено у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22 (п. 8.20).
Так, необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» є:
1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно;
2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів;
3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся у період з 01.12.2015 до 31.12.2019;
4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Суд у справі №904/4363/23, дослідивши її фактичні обставини, вважає, що заборгованість за природний газ отриманий з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач, має бути погашена згідно із порядком визначеним у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Суд перевірив розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у жовтні 2016 року та березні 2017 року у загальному розмірі 17.760,774 тис. куб. м, який здійснений позивачем за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів, і визнав його арифметично та методологічно правильним.
Суд встановив, що строк оплати заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 106.098.170,12 грн є таким, що настав з 01.10.2021.
Так, починаючи з 01.10.2021 відповідач повинен був погашати наявну перед позивачем заборгованість по 1.473.585,70 грн щомісяця протягом 72 місяців.
Спірним періодом погашення вказаної заборгованості позивач визначив період з 01.10.2021 до 01.07.2023, тобто 21 місяць.
Строк оплати заборгованості за період з 01.10.2021 до 01.07.2023 є таким, що настав і заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період складає 30.945.299,70 грн.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.
Таким чином, заборгованість відповідача за період з 01.10.2021 до 01.07.2023 у загальному розмірі 30.945.299,70 грн визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач порушив договірні зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і вважається таким, що прострочив його виконання (ст. 612 ЦК України), а тому наявні підстави для застосування встановленої законом (або договором) відповідальності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з оплати відібраних обсягів природного газу у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період прострочення з 01.11.2021 до 15.07.2023 на загальну суму 808.211,29 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з жовтня 2021 року до 30.06.2023 на загальну суму 4.251.807,57 грн.
Відповідач заперечив проти основної заборгованості, а тому вказав про відсутність підстав для стягнення процентів річних та інфляційних втрат. Разом з тим відповідач не заперечив щодо правильності арифметичного розрахунку процентів річних та інфляційних втрат.
Господарський суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд відзначає, що згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Суд доводи відповідача відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідач не надав до справи належних доказів, які підтвердять видачу третьою особою-1 номінацій відповідачу на отримання спірного об'єму природного газу у жовтні 2016 року та березні 2017 року.
Не надав відповідач суду і доказів на спростування факту отримання спірного об'єму природного газу у жовтні 2016 року та березні 2017 року.
Матеріали справи не містять і підписаних постачальником природного газу (третьою особою-1) актів приймання-передачі спірних об'ємів природного газу отриманого відповідачем у жовтні 2016 року та березні 2017 року.
Водночас, постачальник природного газу (третя особа-1) позовні вимоги підтримав та визнав їх обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, третя особа-1 (постачальник природного газу) заперечила факт видачі відповідачу номінацій на спірний об'єм природного газу у жовтні 2016 року та березні 2017 року (відповідні листи наявні у справі).
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 30.945.299,70 грн (тридцять мільйонів дев'ятсот сорок п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять грн 70 к.) основної заборгованості, 808.211,29 грн (вісімсот вісім тисяч двісті одинадцять грн 29 к.) трьох процентів річних, 4.251.807,57 грн (чотири мільйони двісті п'ятдесят одну тисячу вісімсот сім грн 57 к.) інфляційних втрат, 540.079,78 грн (п'ятсот сорок тисяч сімдесят дев'ять грн 78 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 15.12.2023.
Суддя С.А. Дупляк