Справа №127/25115/20
Провадження №1-кп/127/961/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020020040001043, відомості про яке внесено в Єдиний державний реєстр досудового розслідування 23 вересня 2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12020020040001043, відомості про яке внесено в Єдиний державний реєстр досудового розслідування 23 вересня 2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивував тим, що підставою застосування та продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-можуть переховуватись від суду, оскільки обвинувачені усвідомлюють тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винними в інкримінованому кримінальному правопорушенні та не мають соціально стримуючих факторів (являються особами схильними до вчинення кримінальних правопорушень, офіційно не працюють та в зв'язку з відсутністю коштів будуть продовжувати вчиняти злочини);
-можуть вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені ведуть антисоціальний спосіб життя, не мають постійного місця роботи, тому у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останні зможуть продовжувати свою протиправну, злочинну діяльність.
Крім того, враховуючи те, що стан здоров'я обвинувачених, за час перебування під вартою не погіршився та усі перераховані вище ризики не зменшились та продовжують існувати, тому, вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду даного кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, вважає що ризики не доведені, лише перераховані, просив в заявленому клопотанні відмовити та змінити обвинуваченому запобіжний захід з утримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти клопотання прокурора, просив обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 заперечила проти клопотання прокурора, надала суду письмові заперечення. Доповнила що обвинувачений довгий час під вартою, а тому ризики які були на час обрання запобіжного заходу - на даний час відпали, потерпілі та свідки допитані, докази досліджені, тому не можливо здійснити на них тиск. На думку захисника ризики, на які посилається прокурор - не є підставою для утримання обвинуваченого під вартою довгий проміжок часу. Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню дитину, просила змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників процесу суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання щодо запобіжних заходів, суд приймає до уваги, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали обвинувального акту суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідно продовжити строк тримання під вартою, в зв'язку з тим, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, обвинувачені можуть продовжити свою злочинну діяльність, не мають будь-яких джерел доходу, не мають постійного місця роботи, що дає підстави вважати, що у подальшому вони можуть переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативного триманню під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як такого, що недостатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п.18 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).
На думку суду, в клопотаннях обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин, особи підозрюваних, репутацію та соціальні зв'язки, суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання їм більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, підстав для застосування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та неможливим і саме тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 14 грудня 2023 року по 11 лютого 2024 року включно.
Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
В задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 14 грудня 2023 року по 11 лютого 2024 року включно.
Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: