Справа №133/3485/23
Провадження № 2/127/5059/23
УХВАЛА
15 грудня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області, Луганської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області відповідно до ухвали Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області, Луганської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту.
Вивчивши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що провадження у справі за цією позовною заявою не може бути відкрито з наступних підстав.
Як слідує з поданої позовної заяви та документів доданих до неї позивач просить скасувати арешт майна ОСОБА_1 , накладений постановою слідчого прокуратури Луганської області від 01.03.2012, номер обтяження 12353896, зареєстровано 03.04.2012 реєстратором Луганської філії ДП «Інформаційний центр», вказуючи, що на підставі порушення кримінальної справи №37/12/9032 постановою слідчого прокуратури від 01.03.2012 відповідно до КПК УРСР 1960 року було накладено арешт на майно позивача.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц зроблено висновок, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.
Згідно з частиною першою статті 1 КПК України 2012 року порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, у випадках, визначених зазначеною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (ч. 2 ст. 174 КПК України 2012 року).
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України 2012 року суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження не закрито.
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє не закрито, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.
Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19)).
Арешт на майно, з метою скасування якого позивач звертається до суду, було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі №37/12/9035 за правилами КПК України (в редакції 1960 року) щодо майна підозрюваного ОСОБА_1 .
Постановою Лисичанського міського суду від 19.11.2020 по справі №415/9381/18 матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 і ч. 3 ст. 364 КК України повернуто до Луганської обласної прокуратури для організації додаткового розслідування. У зв'язку з чим 17.03.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про реєстрацію кримінального провадження №420211300000000.
При цьому, суд звертає увагу, що за результатами розгляду слідчим суддею у задоволенні клопотання адвоката Никитюка Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, винесеному 17 березня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021130000000041 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч.3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України відмовлено про що постановлено відповідну ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.08.2023 (справа№183/150/23), яка набрала законної сили 24.08.2023.
Таким чином, враховуючи, що арешт на майно накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 1960 року, а кримінальна справа, у межах якої накладений арешт на спірне майно, не закрита, у кримінальному провадженні проводиться додаткове розслідування, суд дійшов висновку, що питання про зняття такого арешту необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі №289/921/21 (провадження № 61-2269св22), від 07 жовтня 2022 року у справі №755/16129/21 (провадження № 61-6587св22).
Суд зауважує, що кримінальне провадження розпочате за правилами КПК України 1960 року та не закінчене, що виключає можливість розгляду справи про звільнення майна з-під арешту за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, 261, 353 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області, Луганської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту.
Роз'яснити позивачеві, що дане питання слід розглядати в порядку кримінального судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна