печерський районний суд міста києва
Справа № 205/8292/22-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,
справа № 209/8292/22ц
учасники справи
позивач ОСОБА_1
відповідач АТ КБ «Приватбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення незаконно списаних коштів з карткового рахунку,-
ВСТАНОВИВ:
до суду звернулась позивач з вимогою до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення незаконно списаних коштів з карткового рахунку. В обґрунтування позову було зазначено, що 18.11.2022 з карткового рахунку позивача було списано кошти відповідачем у розмірі 64503,11 грн. та 2379,87 на картковий рахунок кредитної карти та рахунок штрафів. Позивачка вважає незаконними ці списання з карткового рахунку позивача відповідачем так як, у березні 2023 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25.02.2011 відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписав заяву б/н від 25.02.2011. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 25.02.2021 утворилась заборгованість в розмірі 62983,14 грн., а саме: 38007,11 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 3220,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 8324,62 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 62983,14 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, від 14.09.2021 в задоволенні позову відмовлено. 17.01.2022 постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2021 - залишено без змін. На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути незаконно списані кошти у розмірі 64503,11 грн. та 2379,87 грн. та зобов'язати перерахувати на рахунок позивача ці, незаконно списані кошти.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2022 справу за вказаним позовом передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва для подальшого розгляду.
Ухвалою суду від 14.02.2023 справу за вказаним позовом прийнято до провадження судді Новака Р.В. за правилами (спрощеного) позовного провадження, з викликом сторін.
10.10.2023 через канцелярію суду від представника відповідача були подані письмові пояснення по суті спору, в яких представник відповідача позовні вимоги вважав необґрунтованими, просив відмовити. Представник відповідача надав суду довідки банку про видані кредитні картки позивачу та розміру кредитних лімітів, які було встановлено. З даних доказів не вбачається розбіжностей щодо розмірів кредитного ліміту, яким користувалась позивач. Будь-яких доказів, які б спростували дані обставини позивачем не надано. Також представник відповідача зазначив, що у зв'язку з тим, що у справі №205/2029/21, на яку посилається позивач, не досліджувались обставини отримання кредитних коштів, їх розмір та часткове погашення через брак доказів, то такі обставини не мають ознак преюдиційності. Натомість доказів наданих банком в даній справі мають наслідком оцінку цих обставин, які підтверджують наявність у позивача невиконаного грошового зобов'язання.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином. Від представника позивача було подано заяву про розгляд справи без участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки су не повідомив.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Так, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що судовими рішеннями Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2021 та Дніпровського апеляційного суду від 17.01.2022 у справі№205/2029/21 банку відмовлено у стягненні з неї заборгованості за кредитом, а всі списання з її карткового рахунку на погашення боргу є незаконними.
На противагу такому аргументу позивача, слід зауважити, що преюдиція не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, шляхом подання відповідних доказів. (Лист ВАСУ від 14.11.2012 № 2379/12/13-12).
Тобто, обставини судом у певній справі, не завжди потребуватимуть доказування в інших.
Стаття 82 ЦПК України містить в собі два положення щодо преюдиційності обставин справи, які потребують теоретичного обґрунтування та не виключають одне одного. Між цими нормами навпаки є взаємозв'язок.
Зокрема, у ч. 5 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В той же час, у ч. 7 ст. 82 ЦПК України вказано, що правова оцінка, надана судом певному факту, при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Обставини характеризують дію, стан, ознаку, спосіб, міру й ступінь, місце, час, причину, мету, умову. Обставини встановлюються судом на підставі доказів. Однак може виявитись, що докази, на підставі яких встановлені ці обставини, спростовані в іншому судовому розгляді. Тобто, надані докази, які дозволяють зробити нову, іншу оцінку певному юридичному факту.
Саме тому, з метою уникнення вибіркового застосування тієї чи іншої процесуальної норми, що є неприпустимим та не об'єктивним при розгляді справи, є очевидним висновок, що потрібно з'ясувати певну кореляцію між преюдицією і оцінкою факту.
У справі № 205/2029/21, на яку посилається позивач, під час розгляду відсутні були докази, які надаються в даному судовому процесі, а саме: виписка по рахунку, довідка про отримані картки та встановлені кредити, Анкета-заява від 25.04.2008.
В такому випадку, судом не можуть бути проігноровані надані Банком вищевказані докази при наданні оцінки таким юридичним фактам, як видача кредитної картки, встановлення кредитного ліміту, його розмір та користування ним Позивачем.
Дослідивши матеріали справи, судовим розглядом встановлено факт надання кредитних коштів позивачу на кредитну картку, користування грошима стверджується випискою порахунку, надану відповідачем.
Отже, докази надані банком в даній справі мають наслідком оцінку цих обставин, які підтверджують наявність у позивача невиконаного зобов'язання до 18.11.2022.
Таким чином, доводи позивача щодо неправомірного списання грошових коштів саме в частині заборгованості за поточним тілом кредиту (тобто без врахування відсотків, пені та інших нарахувань) - не знайшли свого підтвердження, і були спростовані наданими представником відповідача письмовими доказами.
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.
За змістом ст.ст. 179, 192 ЦК України грошові кошти є речами, що виконують роль загального еквіваленту та платіжного засобу. Відносно них можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно положень ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 55 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
В силу ч. 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до п.п. 1, 6 п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; ініціювання переказу здійснюється шляхом подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні.
Статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» закріплено, що клієнт при укладанні договору з банком має право передбачити договірне списання коштів зі своїх рахунків на користь банку або третіх осіб. Що стосується списання грошей в рахунок погашення кредиту, то це може статися за рішенням суду або на підставі пункту договору, тобто в порядку договірного списання. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 25.02.2011 отримала кредитні кошти, користувалась ними, у зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 25.02.2021 утворилась заборгованість в розмірі 62983,14 грн., а саме: 38007,11 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13431,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3220,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 8324,62 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вже було встановлено рішеннями попередніх судів, 25.01.2011 анкета-заява ОСОБА_1 від 25.02.2011 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, не містила умов щодо розміру щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки.
Тобто, у вказаній вище анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 розмір процентів за користування кредитом не зазначений.
В Постанові Дніпровського апеляційного суду від 17.02.2022 було зазначено, що «матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем коштів взагалі містили умови, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування».
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах.
Отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 759/1206/17. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 31.01.2020 у справі 161/17945/18.
Таку ж правову позицію також висловлено Верховним Судом у постановах: від 10.09.2018 у справі №638/11807/15- (касаційне провадження №61-1215св17), від 12.09.2018 у справі №154/948/16 (касаційне провадження №61-4497ск18), від 12.12.2018 у справі №205/3330/14-ц (касаційне провадження №e 61-1133в18).
Вказані висновки Верховного суду узгоджуються з висновками викладеними в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що списання грошових коштів Банком з картки позивача в рахунок погашення відсотків, а саме: 3220,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 8324,62 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. відбулось необґрунтовано та безпідставно, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «Приватбанк» обов'язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення безпідставно списаних з карткового рахунку грошових коштів в сумі 3220,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 8324,62 грн. - заборгованість за простроченими відсотками підлягають задоволенню.
Тому відсотки, пеня і комісія не являють собою складову договору, оскільки такі умови не підписано позивачкою і не визначено анкетою- заявою.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку позовна заява підлягає часткову задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати, які підлягають стягненню, пропорційно до задоволених вимог у вигляді судового збору у становлять 536,80 грн., а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача стягується сума судового збору в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 509, 526-545, 610 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 82,89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення незаконно списаних коштів з карткового рахунку - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у розмірі 11544,62 грн.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 536,80 грн. в дохід держави.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
відповідач: акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевсього, 1д, код ЄДРПОУ 14360570.
Суддя Р.В. Новак