Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9175/23
Провадження № 2-о/711/242/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви вказує, що вона заявниця ( ОСОБА_1 ) являється внутрішньо переміщеною особою та на даний час проживає в м. Черкаси за адресою: АДРЕСА_1 .
Також вказує, що вона заявниця ( ОСОБА_1 ) являється двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які ІНФОРМАЦІЯ_3 померли на тимчасово окупованій території, а саме: в м. Маріуполь Донецької області.
Її двоюрідні брати були зареєстровані та проживали у місті Маріуполь Донецької області: ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
У відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заявниці в усній формі відмовили у видачі свідоцтва про смерть на померлих та реєстрації їх смерті на підставі наявних у неї фото-довідок про причину смерті та лікарських свідоцтв про смерть, виданих незаконними органами і повідомили про необхідність звернення до суду.
Тож, станом на сьогодні у заявниці відсутні документи, які дозволяють зареєструвати смерть згідно вимог національного законодавства та отримати свідоцтво про смерть, встановленого Україною зразка.
Заявниця вказує, що встановлення факту, що має юридичне значення, їй необхідно для державної реєстрації смерті померлих осіб, проведеної державним органом України.
А тому, просить встановити факт смерті фізичної особи - громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце народження: Україна, місто Жданов (Маріуполь), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_4 (на час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ); та встановити факт смерті фізичної особи - громадянина України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце народження: Україна, місто Жданов (Маріуполь), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_4 (на час смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).
В судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з'явилася та не повідомила суд про причини своєї неявки, при цьому в самій заяві про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України заявниця просила розгляд справи провести без її участі.
В судове засідання представник заінтересованої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з'явився, але 13.12.2023 року до суду було подане клопотання за підписом начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Л.Литовкіної, в якому остання просила розглянути справу у відсутність їх представника, при винесенні рішення заінтересована особа покладається на розсуд суду.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023 року) продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року, Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 254/23, затвердженим Законом України від № 3058-ІХ від 02.05.2023 року, який набрав чинності 20.05.2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
На даний час, дію строку воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-IX, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як визначено ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
Відповідно до ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Розділом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року (в редакції, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 3307/5 від 24.12.2010 року), з наступними змінами, визначено, що підставою для державної реєстрації є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
Як встановлено судом, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наступними документами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_3 від 16.07.2001 року (а.с. 4); копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_4 від 01.12.2007 року (а.с. 5); копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 серія НОМЕР_5 (а.с. 6); копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , серія НОМЕР_6 (а.с. 9); копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , серія НОМЕР_7 (а.с. 10); копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серія НОМЕР_8 від 21.09.1982 року (а.с. 12); копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_9 від 29.07.1986 року (а.с. 17).
Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується копією «Врачебного свидетельства о смерти» №2312 та «Справкой о причине смерти» №2312, виданими 14.06.2022 року республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки, відповідно до яких смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від вогнепального кульового поранення тулуба з пошкодженням внутрішніх органів (смерть настала: в м. Маріуполь, за адресою: АДРЕСА_4 ) (а.с. 22-23).
Факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується копією «Врачебного свидетельства о смерти» №2311 та «Справкой о причине смерти» № 2311, виданими 14.06.2022 року республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки, відповідно до яких смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від вогнепального кульового поранення шиї та речовини головного мозку та великих магістральних судин (смерть настала: в м. Маіруполь, за адресою: АДРЕСА_4 ) (а.с. 24-25).
Таким чином, подія смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулася ІНФОРМАЦІЯ_3 на території м. Маріуполь Донецької області, тобто на тимчасово окупованій частині України.
На теперішній час для проведення реєстрації смерті гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно встановити факт їх смерті, оскільки вони померли на тимчасово окупованій території і документи, видані органами та установами, створеними в порядку не передбаченому законами України, є недійсними. Тому, заявниця звернулася до суду із зазначеною заявою задля можливості в подальшому реалізувати можливість державної реєстрації смерті вказаних померлих осіб, проведеної державним органом України.
Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Отже, встановлюючи наявність факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за можливе прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані органами, їх посадовими особами на тимчасово окупованій території України і де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме: копію так званого «Врачебного свидетельства о смерти» № 2312 та «Справки о причине смерти» № 2312, а також «Врачебного свидетельства о смерти» № 2311 та «Справки о причине смерти» № 2311, виданих 14.06.2022 року республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки.
З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідне для забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи.
При цьому, суд враховує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
В даному випадку заява до суду подана ОСОБА_1 , яка є двоюрідною сестрою померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що відповідає вимогам ЦПК України. Слід зазначити, що судом враховані норми ст. 317 та ч. 9 ст. 10 ЦПК України.
А тому, з урахуванням наведеного вище, враховуючи засади добросовісності, справедливості і розумності регулювання цивільно-правових відносин, суд вважає, що для цілей, передбачених ст. 317 ЦПК України, ОСОБА_1 можна вважати особою, яка має право на звернення до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним той факт, що громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Жданов (Маріуполь), Донецької області, Україна, дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Маріуполь Донецької області (Україна), а також і доведеним той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в місті Жданов (Маріуполь), Донецької області, Україна, дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Маріуполь Донецької області (Україна) - на тимчасово окупованій частині України, а тому і дійшов до висновку про можливість задоволення заявлених вимог у повному обсязі.
Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення містяться і у п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 4,10,13,76-81,89,211,247,263-265,293-294,315-317,354,430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи - задовольнити.
Встановити факт смерті фізичної особи - громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце народження: Україна, місто Жданов (Маріуполь), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_4 (на час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Встановити факт смерті фізичної особи - громадянина України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце народження: Україна, місто Жданов (Маріуполь), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_4 (на час смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення негайно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи, а також видати заявнику.
Повний текст рішення складено 14.12.2023 року.
Головуючий: В.М. Скляренко