Справа № 495/13051/23
Номер провадження 1-кс/495/2590/2023
06 грудня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровському в режимі клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
04.12.2023 року дізнавач СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженним прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про накладення арешту на майно.
В клопотанні зазначено, що 02 грудня 2023 року сектором дізнання Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12023166240000529 у відповідності до кримінальної кваліфікації - ч.4 ст. 358 КК України.
01.12.2023 року о 23 годині 05 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.12.2023 року за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, пункт пропуску «Старокозаче», при спробі перетину кордону було виявлено громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав для перевірки тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 видане ІНФОРМАЦІЯ_2 05.06.2023 р., довідку військово - лікарської комісії виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.06.2023 № 2/0943 на ім'я ОСОБА_4 , які можуть бути підробні.
02 грудня 2023 року в період часу з 00 годин 35 хвилин по 00 годин 51 хвилин за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район у приміщенні ПП «Старокозаче» було проведено огляд місця події, в ході якого було виявлено документи, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 05.06.2023, видане ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідку військово - лікарської комісії № 2/0943 від 05.06.2023, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_4 , які вилучено та упаковано до спец. пакету НПУ №PSP2251991 із зазначенням вмісту.
Постановою дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про залучення до кримінального провадження речових доказів вищезазначені документи визнані речовими доказами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
На підставі викладеного дізнавач просить клопотання задовольнити.
В судове засідання дізнавач не з'явився, але надав до суду письмову заяву з проханням розглядати дане клопотання за його відсутності та на підставі доданих копій матеріалів до клопотання.
Із матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні №12023166240000529 від 02.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, а саме: є достатні підстави вважати, що предмети, зокрема, підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберігали на собі його сліди.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань сектором дізнання здійснюється досудове розслідування за фактом використання завідомо підробленого документу.
Так, відповідно до рапорту працівника Прикордонної Служби про виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення, 01.12.2023 року о 23:05 годині за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, було виявлено громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які наддали документ из ознаками підробки, а саме тимчасові посвідчення військово забов'язаного та довідки ВЛК.
02.12.2023 року, в ході проведення огляду місця події було виявлено та вилучено: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 05.06.2023, видане ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідку військово - лікарської комісії № 2/0943 від 05.06.2023, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_4 , які вилучено та упаковано до спец. пакету НПУ №PSP2251991 із зазначенням вмісту.
Постановою дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про залучення до кримінального провадження речових доказів вищезазначені речі визнані речовими доказами.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши надані матеріали клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що дізнавчаем не зазначено завдання, для виконання (досягнення) якого дізнавач просить суд накласти арешт, не міститься посилання на докази, що свідчать про намір власника чи іншої особи знищити майно та документи. У клопотанні у якості обґрунтування необхідності накладення арешту лише зазначено, що вилучене у ОСОБА_4 майно є речовим доказом по матеріалам кримінального провадження.
В ході дослідження клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено мету накладення арешту. Досудове розслідування здійснюється за фактом використання завідомо підробленого документа. Однак в ході розгляду питання про накладення арешту на майно, не встановлено з якою саме метою необхідно накласти арешт, не обґрунтовано вірогідність його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім цього, в матеріалах клопотання на даний час відсутні відомості про дійсність або недійсність тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 05.06.2023 та довідки військово - лікарської комісії № 2/0943 від 05.06.2023 року.
Також, в матеріалах клопотання відсутні докази про призначення будь-яких експертих.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у клопотанні не доведено мету накладення арешту - збереження речових доказів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зазначено, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд та процесуальною гарантією доступу до суду. Виходячи зі змісту цієї статті справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. В клопотанні слідчим зазначено, що необхідно накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно зазначає, що дізнавач в розумінні вимог ст.132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, у кримінальному провадженні не призначено проведення експертиз з вказаним майном.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.
Враховуючи те,що орган досудового розслідування у розумінні ст.132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема щодо необхідності збереження речового доказу, а також не надав оцінку правовим підставам арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 98, 132, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1