Справа № 682/2347/23
Провадження № 2/682/657/2023
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року
Славутський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої судді Мотонок Т.Я.,
за участю секретаря Мелашенко О.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу № 682/2347/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Славутське Житлово-комунальне об'єднання» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
13.09.2023 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Славутське Житлово-комунальне об'єднання» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , її дід, який був наймачем квартири АДРЕСА_1 , яка не була ним приватизована. В квартирі крім основного наймача на день його смерті були зареєстрованими позивачка, ОСОБА_1 , її діти, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які взагалі жодного разу не з'являлись в квартирі і там не проживають з 2010 року. За вказаною адресою проживає лише позивачка з дітьми, і всі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, були покладені тільки на ОСОБА_5 , але оскільки він хворів та потребував стороннього догляду, то фактично на позивачку. Беручи до уваги те, що відповідачі добровільно змінили своє місце проживання і не проживають в квартирі більше 6 місяців, вони втратили своє право на користування житловим приміщенням. Враховуючи наведені обставини позивачка звернулась до суду та просила визнати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачці 10-денний термін на усунення недоліків позовної заяви.
06.10.2023 провадження у справі відкрито та призначено судове засідання на 08.11.2023.
08.11.2023 розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою позивачки до суду.
01.12.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням позивачки у зв'язку із викликом свідків.
08.12.2023 в судовому засіданні позивачка поданий позов підтримала. Повідомила, що вона разом із чоловіком і двома доньками проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Наймачем цієї квартири був її дідусь, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім неї та членів її сім'ї в даній квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які в квартирі не проживають більше 10 років. Відповідачам перешкод у користуванні житлом ніхто не чинив, однак вони квартирою не цікавляться, мають інше житло. З відповідачами позивачка не спілкується. Тому ОСОБА_1 просила суд задовольнити її позов та визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщення.
Представник третьої особи ОСОБА_2 при вирішенні позову поклалась на розсуд суду. Повідомила, що померлий ОСОБА_5 був наймачем квартири АДРЕСА_1 згідно ордеру, який був виданий на його ім'я та членам його сім'ї. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають в зазначеній квартирі, що засвідчила комісія КП «Славутське ЖКО». Особові рахунки на оплату комунальних послуг відкриті на померлого ОСОБА_5 .
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, до суду не з'явились та про причини неявки не повідомили, відзив на позов та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавали, у зв'язку із чим протокольною ухвалою суду було постановлено здійснювати заочний розгляд даної справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В судовому засіданні у якості свідків були допитані ОСОБА_8 , чоловік позивачки, та ОСОБА_9 , сусідка позивачки.
ОСОБА_8 повідомив, що відповідачі ОСОБА_4 на ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживають більше 10 років та мають інше житло. ОСОБА_4 проживає у тому ж будинку, але в іншій квартирі. Перешкод у користуванні квартирою відповідачам ніхто не чинив.
ОСОБА_9 повідомила суд, що ОСОБА_1 із сім'єю (з чоловіком та двома доньками) більше 10 років проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 в квартирі не проживають також більше 10 років.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рідний дід позивачки ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
ОСОБА_5 був наймачем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено ордером № 001425 серії ХМО (а.с. 58). Згідно ордеру, склад сім'ї ОСОБА_5 8 осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_10 (дружина), ОСОБА_11 (син), ОСОБА_12 (дочка), ОСОБА_13 (внук), ОСОБА_14 , (невістка), ОСОБА_4 (внучка).
На даний час за вказаною адресою значаться зареєстрованими: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджено довідкою Виконавчого комітету Славутської міської ради від 28.06.2023 № 2717/26-13 (а.с. 5).
З Акту комісії КП «Славутське ЖКО» від 07.07.2023, за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що ОСОБА_3 , 1974 р.н., та ОСОБА_4 , 2009 р.н., не проживають у зазначеній квартирі з 2010 року (а.с. 6).
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між «наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер (ст. 61 ЖК УРСР).
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 не була приватизована, її наймачем був ОСОБА_5 , дід позивачки ОСОБА_1 , яка після смерті ОСОБА_5 залишилась проживати у вказаній квартирі.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно із положеннями ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
При цьому, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому члену сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найма спір може вирішено у судовому порядку.
Таким чином, позивачка набула право користування квартирою АДРЕСА_1 , як член сім'ї наймача.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, зокрема про позбавлення права власності на житлове приміщення або користування житловим приміщення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою тощо. Відповідно до змісту зазначеної норми права, поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення із займаного приміщення та інше).
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, за виключенням в тому числі ст. 71 ч.ч. 2, 3, 4 ЖК України, коли воно зберігається протягом усього часу відбування покарання, та ще протягом 6 місяців після цього.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням проводиться у судовому порядку.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.
Згідно правової позиції Верховного Суду у справі №209/2642/18 від 09.12.2020 при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Судом встановлено, що відповідачі на час розгляду справи в суді не є членами сім'ї позивача, більше року у квартирі АДРЕСА_1 не проживають, участі у витратах по утриманню житла не беруть, мають інше місце фактичного проживання.
Таким чином, враховуючи вище встановлені судом обставини, що свідчать про фактичне не проживання відповідачів у квартирі понад установлений законом строк, а тому суд приходить до висновку, що існують всі підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 81, 223, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: с. Голики Шепетівського району Хмельницької області, РНОКПП та дані паспорта - не відомі), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , дані паспорту та РНОКПП - не відомі) такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та проголошено: 15.12.2023.
Суддя Мотонок Т. Я.