ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 Справа №607/23670/23
Провадження № 3/607/9763/2023
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №541549 від 24 листопада 2023 року, 21 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис АА № 304870 та терміновий заборонний припис АА №304737, згідно із якими його зобов'язано залишити місце спільного проживання (перебування) із постраждалим ОСОБА_2 та відповідно із постраждалою ОСОБА_3 на термін 2 доби. ОСОБА_1 не повідомив уповноважений підрозділ органів Національної поліції (Тернопільське РУ поліції ГУНП в Тернопільській області) про місце свого тимчасового перебування на час дії даних ТЗПСК, чим порушив п. 8 ст. 25 ЗУ «Про запобігання та протидії домашньому насильству», за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
В судове засідання 05 грудня 2023 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та дату судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення у графі «Підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи». Вказані обставини підтверджують факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність вказаного провадження. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відтак на підставі ст.268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку:
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Тобто, з об'єктивної сторони дане правопорушення характеризується в тому числі неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування особою стосовно якої винесений припис.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Пунктом 8 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №541549 від 24 листопада 2023 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року, в яких останній пояснив, що не повідомив уповноважений підрозділ органів Національної поліції про місце свого тимчасового перебування на час дії термінових заборонних приписів, оскільки не пам'ятав, що йому роз'яснювали працівники поліції, так як під час винесення приписів він перебував у стані алкогольного сп'яніння, а батьки йому про це не сказали; листом начальника УОАЗОР ГУНП в Тернопільській області Бойко В. про розгляд запиту на інформацію №1635/21/01-2023 від 27 листопада 2023 року; копіями термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії АА №304737 та АА № 304870 від 21 листопада 2023 року; формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 21 листопада 2023 року, проведеною із потерпілими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; копією журналу № 43 реєстрації повідомлень про місце тимчасового перебування кривдника, якому винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.
За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення термінового заборонного припису, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд звертає увагу на вимоги ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зокрема при прийняті рішення суд враховує, обставини, за яких вчинено правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності за вказані дії, а правопорушення вчинене останнім за своїм характером та наслідками не завдало збитків державним або суспільним інтересам, а тому доходить висновку, що вказане правопорушення не являє великої суспільної небезпеки і є малозначимим.
При цьому обставин, що обтяжують відповідальність, згідно зі ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За змістом ст. 284 КУпАП встановлено, що при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення, виноситься постанова про закриття справи.
З урахуванням обставин вчиненого правопорушення, оцінивши подані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи всі обставини справи, приймаючи до уваги характеризуючі дані ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за можливе застосувати до останнього ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 36, 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяН. Р. Кунець