МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 945/1082/23
Провадження № 1-кп/945/460/23
УХВАЛА
Іменем України
15 грудня 2023 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2023 року за № 22023150000000153 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирне Кілійського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який має військове звання "солдат" та проходить військову службу на посаді стрільця 3 відділення 2 взводу військової частини НОМЕР_1 ; раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-2 КК України,-
встановив:
З тексту угоди про визнання винуватості вбачається, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді стрільця 3 відділення 3 взводу 2 роти військової частини НОМЕР_1 , 05.02.2023, об 11 годині 25 хвилин, здійснив поширення інформації про переміщення озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, перебуваючи на складі у приміщенні танкового вогневого містечка військової частини НОМЕР_2 , за відповідними географічними координатами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання наслідків у вигляді шкоди воєнній безпеці України, тобто діючи умисно, знаючи, що інформація про переміщення зарядів до боєприпасів калібром 155-мм та боєприпаси калібром 120-мм (FULL CHARGE 5-22-T GROSS WT 83KG) іноземного виробництва в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, в умовах воєнного стану, використовуючи власний мобільний телефон «Iphone 12 Pro» з ІМЕІ: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 , s/n: НОМЕР_5 , виготовив два фотозображення озброєння (боєприпасів) іноземного виробництва: зарядів до боєприпасів калібром НОМЕР_6 та боєприпаси калібром 120-мм (FULL CHARGE 5-22-T GROSS WT 83KG) іноземного виробництва, які знаходились в такому приміщенні, та з використанням вищезазначеного мобільного телефону та месенджеру «Telegram» з обліковим записом (акаунтом) « ОСОБА_6 », зареєстрованим з абонентського номеру НОМЕР_7 , надіслав зазначені два фотозображення із боєприпасами особі, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження.
Надалі, у невстановленому місці та у невстановлений органом досудового розслідування час, однак не пізніше 18 години 30 хвилин 08.02.2023, ОСОБА_4 під час особистої зустрічі з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, в ході бесіди шляхом демонстрації у додатку «Google maps» супутникового знімку із зображенням розташування будівлі танкового вогневого містечка військової частини НОМЕР_2 за відповідними географічними координатами, повідомив про те, що озброєння (боєприпаси) іноземного виробництва: заряди до боєприпасів калібром 155-мм та боєприпаси калібром 120-мм (FULL CHARGE 5-22-T GROSS WT 83KG), фотозображення яких були ним надіслані за вищеописаних обставин, знаходиться саме у вказаному приміщенні.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 114-2 КК України, а саме: поширення інформації про переміщення бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного стану.
17 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 22023150000000153 між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 114-2 КК України.
ОСОБА_4 зобов'язувався беззаперечно визнати свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення; співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти розслідуванню кримінального провадження; надати викривальні показання під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України іншою особою. Відсутні умова часткового звільнення ОСОБА_4 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. При цьому, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, враховуючи те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, є раніше не судимим, згідно з службовою характеристикою, що надійшла з військової частини де останній проходить військову службу ОСОБА_4 є зразковим військовослужбовцем, сумлінно виконує службові обов'язки та відповідально відноситься до військової служби, ознайомившись з положеннями ст. ст. 58, 63, 69, ч. 1 ст.114-2 КК України, відповідно до вимог ст. 472 КПК України, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 114-2 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, а саме, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. Враховуючи обставини справи, та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в тому числі залучається до виконання бойових завдань, сторони вважають за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 58 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження замість позбавлення волі на той самий строк - 2 (два) роки. На підставі ч. 2 ст. 58 КК України встановити відрахування в дохід держави в розмірі 20% від суми грошового забезпечення ОСОБА_4 .
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст. ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та прокурору.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 захисник ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_3 просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Статтею 470 КПК України передбачено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Так, відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
З преамбули Закону України "Про національну безпеку України" слідує, що цей закон відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.
Зі змісту статті 3 Закону України "Про національну безпеку України" вбачається, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Згідно з положенням частини 3 статті 3 Закону України "Про національну безпеку України" фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Так, злочин у вчиненні якого висунуто обвинувачення ОСОБА_4 - частина 1 статті 114-2 Кримінального кодексу України, відноситься до Розділу І - злочини проти основ національної безпеки України, і відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
Таким чином, злочини проти основ національної безпеки, в тому числі, злочин щодо несанкціонованого поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, посягає не тільки на інтереси держави, а й несуть загрозу інтересам суспільства та українського народу в цілому.
Згідно з положеннями ст. 29 Закону України "Про інформацію" інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
У цей же час, загальновідомими є те, що у лютому 2014 року представники влади Російської Федерації, її збройних сил, спецслужб та інших осіб, шляхом вчинення дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону в порушення норм міжнародного права спланували, підготували, розв'язали і почали ведення агресивної війни проти України, що посилилося у лютому 2022 року, що призвело до повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України, у зв'язку з чим було здійснено окупацію не тільки Автономної Республіки Крим, частин Луганської та Донецької областей, а у різні проміжки часу, і Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської областей. Окупація деяких регіонів України триває і досі.
З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на дату розгляду кримінального провадження діє режим воєнного стану. У той же час інші держави, які не є учасником війни розв'язаною Російською Федерацією, надають Україні техніку, літальні апарати, безпілотні літальні апарати, зброю, озброєння, боєприпаси, засоби протиповітряної оборони та інші необхідні засоби необхідні для ведення, як наступальних так і оборонних дій. Такі засоби Україна отримує як безоплатно, завдяки дипломатичної співпраці відповідних національних служб, так і за плату, що в режимі ведення активних бойових дій, коштує бюджету держави Україна великих ресурсів. Крім цього, вказані об'єкти виявляють обґрунтований інтерес спецслужб Російської Федерації, нерідко вони стають об'єктами ворожої атаки, що призводить до шкоди, як воєнній безпеці України, так і призводить до репутаційних втрат і сумнівів у західних партнерів щодо здатності України забезпечити схоронність засобів іноземного виробництва в Україні та необхідності подальшої їй поставки.
Обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем призваним на військову службу за мобілізацією, який був залучений до охорони об'єктів на території військової частини, і наразі обвинувачується у виготовленні двох фотозображень озброєння (боєприпасів) іноземного виробництва, надсиланні зазначених двох фотозображень із боєприпасами особі, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження та демонстрації у додатку «Google maps» супутникового знімку із зображенням розташування будівлі місця, де були здійснені такі фотозображення.
Статтею 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Прокурором та обвинуваченим визначено узгоджене ними покарання, враховуючи особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, а саме, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. При цьому, сторони вважають за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 58 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження замість позбавлення волі на той самий строк - 2 (два) роки. На підставі ч. 2 ст. 58 КК України встановити відрахування в дохід держави в розмірі 20% від суми грошового забезпечення ОСОБА_4 .
Однак суд вважає таке покарання є вочевидь неадекватним характеру та суспільній небезпеці злочину, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується. До того ж застосування ст. 69 КК України вочевидь породжуватиме в інших осіб, які отримують доступ до інформації про переміщення бойових припасів в Україну, уяву про безкарність дій щодо поширення інформації про переміщення бойових припасів, що матиме наслідком збільшення подібних дій, а за такого збільшення загрози для національної безпеки України. Суд вважає, що запропоноване в угоді про визнання винуватості покарання явно не відповідає засадам справедливості та принципу верховенства права, адже передбачаэ застосування неадекватно м'якого покарання за вчинення противоправного діяння, що без проведення повноцінного судового розгляду не може бути перевірено в межах процедури розгляду угоди про визнання винуватості.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що умови угоди про визнання винуватості не відповідають інтересам суспільства, а тому судове провадження слід продовжити у загальному порядку.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
постановив:
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, яка укладена 17 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 22023150000000153 між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2023 року за № 22023150000000153, за обвинуваченням ОСОБА_4 на підставі обвинувального акта призначити до підготовчого судового засідання, яке відбудеться 08 лютого 2024 року о 14 годині 45 хвилин, у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області.
У підготовче судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
15.12.2023