Справа № 487/8450/23
Провадження № 1-кс/487/5045/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2023 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання старшого слідчого - криміналіста першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Іллінці Вінницької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, що проходить військову службу за мобілізацією на посаді навідника 2 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України
встановив:
12.12.2023 старший слідчий Першого СВ (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що Першим СВ (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023152410000092 від 06.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
11.12.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила про його задоволення.
Захисник у судовому засідання заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на не доведення прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника, крім того вказав, що відмовився від виконання наказу, оскільки раніше був поранений та прикриття не було, у зв'язку з чим розумів, що наказ виконати неможливо.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023152410000092, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
11.12.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме за таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Вінницький РТЦКтаСП) від 29.05.2023 № 343 ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією, та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.05.2023 № 153 солдата ОСОБА_4 який прибув з Вінницького РТЦКтаСП під час проведення загальної мобілізації, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення, та призначено на курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону, ВОС - 100221А.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.06.2023 № 187 солдата ОСОБА_4 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , та визначено таким, що вибув до нового місця служби - до військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 № 185 солдата ОСОБА_4 з 01.07.2023 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника 2 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , шпк «матрос», ВОС - 124281М.
Відтак, з 29.05.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Військова частина НОМЕР_1 станом на листопад 2023 року, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2022 № 310 (по стройовій частині) залучена до здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії і знаходиться у районі ведення бойових дій на території Миколаївської області у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, а саме угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а особовий склад військової частини НОМЕР_1 , зокрема солдат ОСОБА_4 , виконував бойові завдання на лінії безпосереднього збройного зіткнення із супротивником у районі проведення бойових дій.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2023 № 201 лейтенант ОСОБА_7 призначений тимчасово виконуючим обов'язки за посадою командира 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
Отже для солдата ОСОБА_4 , як для навідника 2 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 станом на листопад 2023 року прямим начальником був тимчасово виконуючий обов'язки за посадою командира 1 роти морської піхоти лейтенант ОСОБА_7 , накази якого солдат ОСОБА_4 , як підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до лейтенанта ОСОБА_7 з повагою, як того вимагає ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Про порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу вчинення непокори останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Так, бойовий наказ тимчасово виконуючого обов'язки за посадою командира 1 роти морської піхоти лейтенанта ОСОБА_7 № 143/дск від 04.11.2023 надано у визначенні: «у період з 05.11.2023 в темну пору доби провести евакуацію загиблих з поля бою в районі залізничної дороги (), ()».
Наказ лейтенанта ОСОБА_7 у момент його видання був доведений особисто солдату ОСОБА_4 у формі друкованого бойового розпорядження під підпис та зачитаний вголос.
Наказ виданий у встановленому Законом порядку, зміст наказу не суперечив чинному законодавству та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_4 , не носив в собі подвійного тлумачення та явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
Проте солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді навідника 2 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у АДРЕСА_2 , 05.11.2023 близько 09 години 00 хвилин (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, прийнявши наказ тимчасово виконуючого обов'язки за посадою командира 1 роти морської піхоти лейтенанта ОСОБА_7 на виконання бойового наказу від 04.11.2023 № 143/дск, що надано у визначенні: «у період з 05.11.2023 в темну пору доби провести евакуацію загиблих з поля бою в районі залізничної дороги (), ()», до виконання, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, прямо виразив небажання виконувати наказ командира, що супроводжувалось усною відмовою, висловлюючи відкрито негативне ставлення до наказу та небажання його виконувати, тобто відкрито відмовився виконати наказ.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , копіями наказів командирів військових частин, матеріалів службового розслідування, службової документації.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих у судовому засіданні, слідчий суддя доходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що свідчить таке: ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, шо перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності; ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, оскільки під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, є підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню; ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а отже, підозрюваний може штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до органу досудового розслідування/прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо; ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що останній вже був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про його стійку злочинну спрямованість та не усвідомлення невідворотності покарання за скоєнні ним правопорушення.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимий, має зареєстроване місце проживання, вчинив кримінальне правопорушення будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією під час дії воєнного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Враховуючи викладене, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 слід рахувати з 13.12.2023.
Крім того відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Враховуючи встановленні при розгляді клопотання дані про особу підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його роль у вчиненні, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого - криміналіста першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 08.02.2024 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80520 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_4 діє до 08.02.2024 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1