ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/11249/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Проскурні Я.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Конюшенко М.А.
представника третьої особи - Симоненка В.Г
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, та
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, яким просила визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 18/с від 30.06.23, в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка, що передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військоворслужбовця ОСОБА_3 .
Свій позов обгрунтовувала наявністю фактичних шлюбних відносин між нею та померлим чоловіком ОСОБА_4 з листопада 2016 року до дня смерті чоловіка, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначала, що проживала із останнім, як чоловік і жінка, що встановлено рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року по справі № 529/1118/ 22.
Відповідач, під час розгляду справи у суді, до суду не з'явився, своє ставлення до позову суд повідомив відзивом на позов від 26.10.2023 року.
Проти задоволення позову заперечував, а свої заперечення обгрунтовував тим, що позивач ОСОБА_2 не надала відповідачу доказів про перебування на утриманні у загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , отже, відповідно не перебувала на його утриманні, а тому не має права на отримання передбаченої законом грошової допомоги (а.с.71 - 78).
Третя особа проти задоволення позу заперечувала, свої заперечення обґрунтовувала тим, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року по справі № 529/1118/ 22 встановлено лише факт проживання позивачки із загиблим ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а не факт перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 та надала до суду письмові пояснення (а.с.53).
Під час розгляду справи в судовому засіданні, позивачка надала суду усні пояснення в обґрунтування своїх позовних вимог, наполягала на задоволенні позову.
Відповідач до суду не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Третя особа надала суду усні пояснення, наполягала на відмові в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі документальні докази, судом встановлені наступні нижче викладені фактичні обставини.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно контракту від 10 лютого 2020 року проходив військову службу у Збройних силах України старшим стрільцем 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйон у званні молодшого сержанта (а.с.33).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 995 від 10.02.2023 року ОСОБА_4 брав безпосередню участь у бойових діях необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (а.с.32).
Згідно повідомлення в/ч НОМЕР_2 від 30.09.2022 року про смерть, під час виконання військового обов'язку, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув в бою смертю хоробрих в районі населеного пункту Курдюмівка, Донецької області у званні сержанта (а.с.30).
Лікарським свідоцтвом про смерть № 5335 від 01.10.2022 зафіксовано причину смерті ОСОБА_4 - ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків (а.с.29).
Обставини та причини смерті військовослужбовця ОСОБА_4 в судовому відповідачем та третьою особою не заперечуються і не спростовуються.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року по справі № 529/1118/ 22 встановлено факт проживання позивачки ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, з листопада 2016 року до дня смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20 - 22.), що також не заперечується відповідачем і третьою особою.
Від шлюбу позивачка із загиблим ОСОБА_4 має повнолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с.26) та свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 від 27 вересня 2013 року (а.с.25).
Донька ОСОБА_5 до відповідача для отримання допомоги не зверталась, оскільки є повнолітньою і після укладання шлюбу на утриманні батька не перебувала.
Згідно довідки про доходи Диканського комбінату комунальних підприємств № 415/01-10 від 31 липня 2023 року, доходи позивачки ОСОБА_2 з 17.09.2023 до моменту звернення до суду складають 17427 гривень 09 копійок (а.с.36).
Таким чином, позивачка ОСОБА_2 була дружиною померлого ОСОБА_4 та як дружина загиблого військовослужбовця звернулася до суду для отримання грошової допомоги.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Стаття 41 Закону № 2232-XII визначає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ст.16-1 Закону № 2011-XII.
Так, відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_4 та на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
За змістом ч.1 ст.16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні. Так, зокрема, указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" прийнято постанову від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абз.1 п.2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1066).
Абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Частиною 1 статті 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Системний аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, а саме: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (в редакції статті 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця та звернення позивача із заявою) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 16-1, чинній на момент прийняття спірного рішення відповідача).
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Згідно з положеннями статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Отже, доводи відповідача та третьої особи в обгрунтування своїх заперечень проти задоволення позову про те, що позивач ОСОБА_2 не перебувала на утриманні загиблого і відповідно не має права на отримання спірної винагороди, є помилковими у розумінні статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" що до кола осіб які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд дослідивши наявні у справі документальні докази, пояснення сторін та третьої особи, приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв протиправно, не у спосіб передбачений законом,
Суд, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, вважає за необхідне скасувати рішення відповідача, яке оформлено протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №128/с від 30.06.2023, в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , з урахуванням висновків суду.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Міністерство оборони України ( пр-т Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168, код ЄРДПОУ 00034022), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки ( вул. Шевченка, 78-А, м. Полтава, 36039, код ЄРДПОУ 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №128/с від 30.06.2023, в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14 грудня 2023 року.
Суддя С.С. Бойко