Справа № 420/4323/23
УХВАЛА
14 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про постановлення ухвали в порядку ст. 383 КАС України
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року, яке набрало законної сили 13.06.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року по справі №420/4323/23, згідно ст. 382 КАС України.
Заява обґрунтована тим, що рішення суду є невиконаним, оскільки відповідачем не враховано абзац 5 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі - Порядок №1078) при складанні розрахунку індексації грошового забезпечення. Як наслідок відповідачем щомісяця зменшено суму індексації на розмір підвищення щомісячної премії та щомісячної додаткової грошової винагороди, яка згідно розрахунку відповідача щомісяця збільшувалась перевищуючи суму місячної індексації при застосуванні базового місяця січень 2008 року. У відповідь на звернення відповідачем надано лист від 21.11.2023 року №3/14/12-1410, розрахунок та зазначено, що на виконання Рішення суду відповідачем проведено розрахунок індексації грошового забезпечення та нарахована сума індексації грошового забезпечення складає 1415,48 грн., а не 36074,98 грн. Між тим, враховуючи те, що станом на день звернення до суду з даною заявою нарахована на виконання рішення суду індексація в розмірі 1415,48 грн не виплачена, сума недоплати складає 36074,98 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач просить суд постановити ухвалу в порядку ст. 383 КАС України, а саме:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 року по 27.04.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року у справі №420/4323/23;
постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майора ОСОБА_2 , який відповідальний за нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року у справі №420/4323/23;
стягнути з тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майора ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн.;
встановити військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України місячний строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали та інформації про вжиті заходи.
Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не подано заперечення на заяву.
Відповідно до абз. 1 ч.5 ст.383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
В судовому засідання призначеному на 12.12.2023 року сторони участі не приймали.
Заяву розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши вищезазначену заяву позивача, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відтак, відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 року по 27.04.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 року по 27.04.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судом встановлено, що листом від 21.11.2023 №3/14/12-1410, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила представника позивача про те, що на виконання Рішення суду відповідачем проведено розрахунок індексації грошового забезпечення та нарахована сума індексації грошового забезпечення складає 1415,48 грн.
Як вірно зазначив представник позивача, з розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 13.04.2016 по 27.04.2017 року вбачається, що щомісяця збільшувалось грошове забезпечення позивача за рахунок щомісячної премії та щомісячної додаткової грошової винагороди на:
травень 2016 року - 4248,90 грн.
червень 2016 року - 4308,90 грн.
липень 2016 року - 4308,90 грн.
серпень 2016 - 4308,90 грн.
вересень 2016 року - 4308,90 грн.
жовтень 2016 року - 4308,90 грн.
листопад 2016 року - 4308,90 грн.
грудень 2016 року - 4308,90 грн.
січень 2017 року - 4438,80 грн.
лютий 2017 року - 4438,80 грн.
березень 2017 року - 4439,53 грн.
квітень 2017 року - 3851,66 грн.
При цьому, відповідачем в означеному розрахунку визначений можливий розмір індексації (від базового місяця), а саме:
квітень 2016 року - 1415,48 грн.
травень 2016 року - 2482,40 грн.
червень 2016 року - 2710,05 грн.
липень 2016 року - 2710,05 грн.
серпень 2016 - 2710,05 грн.
вересень 2016 року - 2710,05 грн.
жовтень 2016 року - 2710,05 грн.
листопад 2016 року - 2710,05 грн.
грудень 2016 року - 3177,60 грн.
січень 2017 року - 3177,60 грн.
лютий 2017 року - 3177,60 грн.
березень 2017 року - 3360,00 грн.
квітень 2017 року - 3024,00 грн.
Загальний розмір індексації складає 36074,98 грн.
За результатом порівняння можливий розмір індексації та розміру збільшення грошового забезпечення позивача, відповідач дійшов висновку, що розмір належної позивачу індексації складає 1415,48 грн.
В рішенні суду від 10.05.2023 року у даній справі, судом встановлено, що: «З огляду на викладене, доводи представника відповідача щодо підвищення у грудні 2015 року місячного грошового забезпечення у зв'язку з виплатою премій та додаткової винагороди є необґрунтованим, оскільки саме збільшення розміру посадового окладу в даному випадку має значення для встановлення факту збільшення грошового доходу та відповідно визначення такого місяця базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Разом з тим, враховуючи наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення у період з 13.04.2016 року по 27.04.2017 року, позицію відповідача щодо відсутності у позивача права на індексацію грошового забезпечення, в тому числі і щодо базового місяця - січень 2008 року та те, що доказів, які б свідчили про виконання відповідачем обов'язку щодо індексації грошового забезпечення представником військової частини НОМЕР_1 не надано, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.04.2016 року по 27.04.2017 року.»
В свою чергу, абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру”.
Як наслідок, обґрунтованими є доводи представника позивача, що відповідачем щомісяця зменшено суму індексації на розмір підвищення щомісячної премії та щомісячної додаткової грошової винагороди, яка згідно розрахунку відповідача щомісяця збільшувалась перевищуючи суму місячної індексації при застосуванні базового місяця січень 2008 року.
Тобто, відповідачем на виконання рішення суду від 10.05.2023 року у справі №420/4223/23 здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, визначення розміру якого суперечить висновкам суду у зазначеному рішенні. При цьому, суд робить висновок про наявність саме протиправних дій відповідача, а не бездіяльності.
Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України нараховуючи ОСОБА_1 пенсію на виконання рішення суду здійснила розрахунок всупереч висновками, викладеним в рішенні суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у 60-денний строк з моменту отримання цієї ухвали повідомити суд про виконання окремої ухвали.
Щодо вимог про притягнення до відповідальності тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майора ОСОБА_2 , який відповідальний за нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року у справі №420/4323/23, суд зазначає таке.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню з метою забезпечення повного виконання рішення суду суб'єктом владних повноважень, що буде свідчити про поновлення прав та законних інтересів позивача, на захист яких прийняте рішення.
Притягнення суб'єкта владних повноважень до відповідальності за невиконання рішення суду вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача.
Крім того, суд зазначає, що у разі підтвердження обставин невиконання в повному обсязі рішення суду при виборі форми судового контролю суд має обрати порядок дій, який буде максимально ефективно сприяти захисту прав позивача та спонукати відповідача до завершення судового провадження. Судом на дату розгляду заяви встановлено факт невиконання суб'єктом владних повноважень в повному обсязі дій зобов'язального характеру. Питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача може бути розглянуто судом окремо в порядку ст.382 КАС України.
Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Щодо стягнення штрафу, суд зазначає, що передчасним є вирішення питання щодо накладення штрафу на тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майора ОСОБА_2 , оскільки відповідачем вчинялись дії спрямовані на виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 159, 248, 249, 261, 262, 383 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про постановлення ухвали в порядку ст. 383 КАС України - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 року по 27.04.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року у справі №420/4323/23 в розмірі 1415,48 грн., а саме зменшивши її розмір на суму нарахованої премії.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України області у 60-денний строк з моменту отримання цієї ухвали надати до Одеського окружного адміністративного суду докази на підтвердження виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року у справі №420/4323/23.
Направити дану окрему ухвалу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.П.Марин