Справа № 420/25011/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 18.09.2023 надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500130/2023/000069/2 від 09.08.2023р.;
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2023/000291 від 09.08.2023р.;
Ухвалою від 19.09.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ЕРСАГ Україна» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Також документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості № UA500130/2023/000069/2 від 09.08.2023р. не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Прийняте рішення про коригування митної вартості є протиправним та ґрунтується не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу. При цьому, прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2023/000291 09.08.2023р. також є протиправною, оскільки прийнята на підставі спірного рішення.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару UA500130/2023/000069/2 від 09.08.2023р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2023/000291 від 09.08.2023р.діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
24.04.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» зареєстровано як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.04.2019 року за №15561020000070025, що підтверджується витягом від 15.10.2020 та інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач веде господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
06.04.2023р. між «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.» (Компанія) (Туреччина) та ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА» (Дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторську угоду №0604.
Згідно п.1.1. Дистриб'юторської угоди компанія доручає а дистриб'ютор бере на себе зобов'язання щодо поширення косметики, чистячих і миючих засобів, БАДів під фірмовою назвою «ERSAG» виробництва фірми «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.» . Компанія надає дистриб'ютору статус офіційного дистриб'ютора на території України, ця угода діє на період воєнного стану в Україні. Відповідно до п.1.2. Дистриб'юторської угоди з метою виконания n.1.l. цієї угоди компанія зобов'язується передати товар в кількості та асортиментів, замовлену дистриб'ютором, а дистриб'ютор зобов'язується приймати i оплачувати його.
Згiднo п.3.2. Дистриб'юторської угoди дистриб'ютор приймає товар від компанії згідно сторонам за умовою доставки, що вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною цієї угоди. Ціна кожного товару буде вказана в комерційних іновойсах та специфікаціях до угоди, які додаються до кожної партії товарів. Відповідно до п.3.4. Дистриб'юторської угоди дистриб'ютор зобов'язується проводити оплату в міру реалізації товару в порядку передбаченому п.4.5. цього договору.
Згідно п.4.5. Дистриб'юторської угоди дистриб'ютор оплачує товар, поставлений на його адресу з Туреччини в Україну на протязі 180 днів після отримання шляхом перерахування грошових коштів на поточний paxyнoк компанії, згідно його заявок, після повної реалізації товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок компанії.
Відповідно до п.4.3. Дистриб'юторської угоди поставка товару дистриб'ютору здійснюється згідно умов поставки, що визначені в інвойсах до поставки та специфікаціями до угоди. Участь експедитора (водія-експедитора) в прийманні-передачі товару обов'язково.
Згідно п.4.6, п.4.7 Дистриб'юторської угоди валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо. Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США. Компанія зобов'язалася надати 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається дистриб'ютору на період дії воєнного стану в Україні.
29.05.2023p. сторони Дистриб'юторської угоди уклaли Додаткову угоду №1, відповідно до якої п.4.7. Дистриб'юторської угоди виклали в наступній редакції:
«Компанія зобов'язалась надати до 50% дисконту на асортимент товарів, що постачається Дистриб'ютору на період дії військового стану в Україні, що засвідчено у специфікації до кожної поставки та яка є невід'ємною частиною даної Дистриб'юторської угоди».
Відповідно до п.5.1., п.5.2. Дистриб'юторської угоди кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється дистриб'ютору, фіксується в специфікаціях до угоди та інвойсах, формуються відповідно до заявки дистриб'ютора.
Якість товару має відповідати затвердженим в Україні стандартам i підтверджуватись сертифікатами якості ті іншими документами, передбаченими чинним законодавством. Документи, які підтверджують якість товару компанія передає дистриб'ютору в момент передачі партії товару. Компанія зобов'язується надавати разом з кожною партією товару, яка замовлена дистриб'ютором такі документа: сертифікат якості, державний реєстр a6o висновок державної санітарно гігієнічної експертизи, комерційний інвойс, транспортний документ відповідно до характеру перевезення, експортна декларація, сертифікат про походження товару. Товар упаковується вiдпoвiднo до технічних умов виробника.
01.08.2023 року сторони дистриб'юторської угоди узгодили кількість, асортимент та ціну товару, що поставляється на загальну суму 40 893,79 доларів США підписавши специфікацію 76 до дистриб'юторської угоди №0604 від 06.04.2023р.
На підставі дистриб'юторської угоди та специфікацій №7 до неї продавцем було складено та підписано рахунок-фактуру (інвойс) №ERS2023000000125 від 01.08.2023р. на загальну суму 40 893,79 доларів США.
Замовлений позивачем товар відправлений продавцем 01.08.2023р. та доставлений на митру територію України 08.08.2023р., що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною (CMR) серії А №772860.
Крім того, перевезення товару з Турецької Республіки та доставка його на митну територію України підтверджується довідкою про транспортні витрати від 07.08.2023р. №0708 та актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №0014 від 09.08.2023р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА».
Згідно рахунку на оплату №0014 від 08.08.2023р., виписаного ФОП ОСОБА_1 , позивачем були оплачені транспортні послуги з перевезення товару за маршрутом м. Денізлі, Турецька Республіка - п/п Орлівка, Україна в сумі 131 700 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №119744 від 09.08.2023р.
З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача було подано митну декларацію UA500130/2023/000069/2 від 09.08.2023р., де в графі « 12» зазначено митну вартість товару в сумі 1 627 128,65 грн., де 1 495 428,65 - вартість товару згідно дистрибюторською угоди та специфікації №7 до неї (40893,79 доларів США*36,5686 грн. за 1 долар США) + 131 700,00 грн. - транспортні послуги.
Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:
- дистриб'юторську угоду від 06.04.2023р. №0604;
- додаткову угоду №1 від 29.05.2023р. до дистриб'юторської угоди від 06.04.2023р. №0604;
- специфікацію №7 від 01.08.2023р. до дистриб'юторської угоди від 06.04.2023р. №0604;
- сертифікат походження № Y 0479517 від 01.08.2023р.;
- рахунок-фактура (інвойс) №ERS2023000000125 від 01.08.2023р.;
- міжнародну автотранспортну накладну (CMR) серії А №772860 від 01.08.2023р.;
- висновок ЦМУЛДР №142003600-0490 від 13.10.2021р.;
- довідку про транспортні витрати №0708 від 07.08.2023р.;
- сертифікат відповідності №UA.046.C.00003-21 від 08.11.2021р.;
- експортну декларацію країни відправника №23352100ЕХ00008900 від 01.08.2023р.;
- міжнародний фітосанітарний сертифікат №23-20-001279 від 28.07.2023р.;
08.08.2023р. від митниці декларанту надійшло повідомлення на електронну пошту про надання додаткових документів.
08.08.2023 року листом за вих. №0808.1 позивач відповів на повідомлення митниці від 08.08.2023 року про надання додаткових документів.
У відповіді митниці позивачем було зазначено наступне:
1) на зауваження п. 1 повідомлення б/н від 08.08.2023 року позивач зазначив, що окрім заяви про зв'язок продавця та покупця посадовою особою доказів не наведено по суті зауваження, що свідчить про суб'єктивність позиції посадової особи за відсутності об'єктивних зауважень.
2) на зауваження п.2 повідомлення б/н від 08.08.2023 року позивач зазначив, що в специфікація в твердому вигляді була надана митному органу разом з іншими товаросупровідними документами при проведенні митних формальностей, щодо виконання перевізником вимог проходження внутрішнього транзиту відповідного вантажу, також підкреслюємо, що копія специфікації №7 від 01.08.2023 року до Дистрибюторської угоди №0604 від 06.04.2023 року була завірена печаткою відправника, де також візуально вона має більший розмір ніж на копії специфікації, що пояснюється тим, що виконуючи технічні умови при подачі документів разом з митною декларацією в режимі імпорт є обмеження щодо якості документів, що і призводить до візуальної відмінності у сканованій копії, проте позивачем було наголошено, що відповідний документ було завірено відправником. Більш того, даний документ не містить жодних числових розбіжностей.
3) на зауваження п.3 повідомлення б/н від 08.08.2023 року позивач зазначив, що Митним кодексом України не передбачений обов'язок декларанта чи уповноваженої особи, щодо виокремлення окремими складовими витрат на пакування/пакувальних матеріалів. Крім того, відповідне зауваження містить посилання на правову норму, що також свідчить про суб'єктивний підхід при аналізі поданих до митного оформлення документів разом з е.д. №23UA500130015700U7. Однак з метою об'єктивного та всебічного визначення митної вартості позивач зазначив, що вартість пакувальних матеріалів та пакувальних робіт включені до фактурної вартості товарів що подані до оформлення, про що свідчить рахунок-фактура №ERS2023000000125 від 01.08.2023р. та Специфікація №7 від 01.08.2023р. до зовнішньоекономічного контракту №0604 від 06.04.2023р.;
4) на зауваження п.4 повідомлення б/н від 08.08.2023 року позивач зазначив, що при заявлені відповідної розбіжності посадовою особою було наголошено, що в копії митної декларації країни відправлення вказана фактура №V-23243160110886030523918/1 від 01.08.2023 року, яка не надавалася декларантом при митному оформленні, однак при аналізі відповідної копії чітко вбачається, що мова йдеться про TES E-Fatura V- 3243160110886030523918/1 #01-08-23 - ця фактура формується у TPS та розшифровується як «ТЕК PEN CERE SІ STEM», що в перекладі «система єдиного вікна, та є документом який формується як внутрішній, при проведенні митних процедур в країні відправлення. На підставі викладеного вбачається, що вищевказаний документ не може надаватися покупцеві і, відповідно, декларантом при митному оформленні митному органу України.
5) на зауваження п.5 повідомлення б/н від 08.08.2023 року позивач зазначив, що Додаткова угода №1 від 29.05.2023 року до зовнішньоекономічного контракту №0604 від
06.04.2023 року вносить роз'яснення щодо тлумачення п.4.7. зовнішньоекономічного контракту №0604 від 06.04.2023 року та зауважує, що дисконт наданий у розмірі до 50%, а конкретні числові значення цін як наслідок дисконту зазначений у специфікації до контракту.
З метою всебічного та об'єктивного визначення митним органом митної вартості товарів, що імпортуються на підставі ЕМД №23UA500130015700U7 від 01.08.2023р. позивачем було надано митному органу наступні додаткові документи:
- виписка з бухгалтерської документації (первинна документація) у вигляді товарних чеків за період липня 2023 року, що є підставою для сплати та відчуження товарів під час реалізації на території України;
- платіжні доручення за вищевказані банківські чеки за період липня 2023 року; фірмовий каталог виробника;
- експертний висновок про ціну №20-16/08-2023 від 09.08.2023 року;
- прайс-лист виробника на 2023 року;
- платіжні доручення щодо сплати ТЕО.
Також у відповіді зазначено проте, що запитувані митним органом договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) не передбачені дистриб'юторською угодою та специфікацією до неї, а тому не можуть бути надані декларантом митному органу.
09.08.2023 року Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято оскаржуване рішення.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною щодо за ціною договору щодо ідентичних товарів.
За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.
Щодо того, що в наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товарів, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд приймає до уваги, що позивач у листі, направленому на адресу відповідача звернув увагу на умови дистриб'юторської угоди, яка надана митному органу, відповідно до п. п. 3.2. та 5.2. якої пакування товару входить до вартості товару. Отже, витрати на пакування вже включені до вартості товару. З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. При цьому, відповідачем, в спірному рішенні, не доведено донесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою. Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 та від 18.12.2019року у справі №160/8775/18).
Згідно п.1.1. Дистриб'юторської угоди Компанія доручає, а Дистриб'ютор бере на себе зобов'язання щодо поширення косметики, чистячих і миючих засобів. БАДів під фірмовою назвою «ERSAG» виробництва фірми «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.» Турецької Республіки власником Ліцензії якого є компанія. Компанія надає дистриб'ютору статус офіційного дистриб'ютора на території України, ця угода діє на період воєнного стану в Україні.
Відповідно до п.2.1. Дистриб'юторської угоди, у цьому Договорі терміни вживаються в таких значеннях: поширення товару - продаж, розширення ринків збуту, збільшення обсягів продажів товару на території, передбаченої п.1.1. цього Договору.
Згідно п.3.1. Дистриб'юторської угоди, Дистриб'ютор спільно з Компанією здійснює на зазначеній в п.1.1. цього Договору території функції по маркетингу, реклами та продажу товару, що поставляється Компанією.
Відповідно до п.3.14. Дистриб'юторської угоди, Дистриб'ютор робить все можливе для того, щоб забезпечити продаж продукції кінцевому споживачеві в найкращому вигляді до закінчення терміну придатності.
Згідно п.6.1. Дистриб'юторської угоди, Дистриб'ютор здійснює продаж товару шляхом створення власних торгових мереж, укладення договорів на поставку товару з покупцями з залученням агентів для розповсюдження товару. При укладенні договорів з покупцями Дистриб'ютор діє від свого імені і за свій рахунок.
З вищенаведеного вбачається, що схожість назв продавця та покупця по Дистриб'юторській угоді - це умови самої угоди, з метою розповсюдження товару на території України для його швидкої реалізації (продажу) через торгівельні мережі з залученням агентів для розповсюдження товару, а не зв'язок який впливає на митну вартість, а тому спірне рішення митного органу є безпідставним.
Таким чином, посилання митного органу на назви контрагентів дистриб'юторської угоди від 06.04.2023р. №0604, як на підставу того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість товарів, а не як заявлено у пункті 9 Декларації митної вартості є безпідставними.
Щодо того, що печатка імпортера (дистрибютора) на специфікації від 01.08.2023 року №7 до зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2023 №0604 та печатка імпортера (дистрибютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 06.04.2023 року №0604 відрізняється за розміром, що може свідчити про ознаки підробки.
Подана позивачем специфікація №7 від 01.08.2023 р. містить всі необхідні реквізити. Підписи та печатки відповідають та належать особам які зазначені в цих документах. Інформація, числові дані в документах відповідають поданому інвойсі. митній декларації та заявленій декларантом митній вартості. Більш того, виконуючи технічні умови при подачі документів разом з митною декларацією в режимі імпорт є обмеження щодо якості документів, що і призводить до візуальної відмінності у сканованій копії, проте позивачем було наголошено, що відповідний документ було завірено відправником.
Крім того, в листі від 19.04.2023р. №1904/1 компанія ERSAG зазначає проте, що на підприємстві існує розпорядження №010123 від 01.01.2023р., що уповноважує черговий відділ відвантаження засвідчувати своїм підписом документи, що стосуються відвантаження продукції виробника у експортних напрямках, зокрема і в Україну на адресу дистриб'ютора ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА».
З вищенаведеного вбачається, що згідно внутрішнього розподілу обов'язків юридичної особи продавця документи, що стосуються відвантаження товару за зовнішньоекономічними контрактами можуть підписуватися уповноваженими особами за відповідними розпорядженнями відповідального керівника.
За таких обставин, суд вважає, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.
Так, щодо зазначень того, що в інвойсі від 01.08.2023 р. №ERS2023000000125 відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження, які повинні бути включені у вартість товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Позивач у листі від 08.08.2023 р. №0808.1 направленому на адресу відповідача звернув увагу на умови дистриб'юторської угоди, яка надана митному органу, відповідно до п.п. 3.2. та 5.2. якої пакування товару входить до вартості товару.
Отже, витрати на пакування вже включені до вартості товару.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем, в спірному рішенні, не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.
Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі М9815/6794/17 та від 18.12.2019 року у справі №160/877'5/18).
Крім того, відсутність в інвойсі відомостей про вартість витрат на маркування товару пояснюється тим, що видатки по маркуванню товару покладаються на продавця, тобто входять до вартості товару, так як умовами зовнішньоекономічному контракті не передбачено обов'язок у покупця сплачувати вартість витрат по маркуванню товару, тобто ці витрати додатковому відшкодуванню зі стороні покупця не підлягають та входять до ціни товару.
Слід зазначити, що вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, що підтверджується довідкою про транспортні витрати №0708 від 07.08.2023 року.
Таким чином, спірне рішення в часті того, що в інвойсі не зазначено вартість витрат на пакування, маркування, завантаження, які повинні бути включені у вартість товару, є необґрунтованим та безпідставним.
Так, щодо посилань відповідача на те, що в наданій до митного оформлення копії експертної декларації країни відправлення №23352100ЕХ00008900 від 01.08.2023 року зазначено відомості про фактуру №У-23243160110886030523918/1 від 01.08.2023 року яка не надавалась декларантом до митного оформлення та може містити інші відомості щодо вартості товарів або складових митної вартості, зазначаємо наступне.
В митної декларації країни відправлення вказана фактура №V-23243160110886030523918/1 від 01.08.2023 року яка не надавалась декларантом при митному оформленні, однак зі змісту вказаної декларації вбачається, що мова йде про TPS E-Fatura V-3243160110886030523918/1 #01-08-23 яка формується у TPS і розшифровується як «ТЕК PENCERE SISTEM», що в перекладі - «система єдиного вікна» та є документом, який формується як внутрішній, при проведенні митних процедур в країна відправлення.
Отже, даний документ не може надаватись покупцеві, і відповідно, декларантом при митному оформленні митному органу України.
Крім того, в графі « 44» митної декларації країни відправлення зазначені реквізити фактури №ERS2023000000125, а також реквізити зовнішньоекономічного договору №0604 від 06.04.2023р.
Таким чином, відповідне зауваження митного органу є безпідставне та незаконне, не ґрунтується на вимогах МК України та інших нормативно-правових актах.
Посилання контролюючого органу про відсутність у наданих до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 01.08.2023 р. № ERS2023000000125 та специфікації №7 від 01.08.2023 р. відомостей стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованих товарів, є неспівставним, оскільки відповідно до додаткової угоди №1 від 29.05.2023 р. до дистриб'юторської угоди від 06.04.2023 р. №0604 сторони цієї угоди погодили дисконт до 50% на асортимент товарів, що постачається Дистриб'ютору на період дії військового стану в Україні, на підставі якої продавцем було виписано рахунок-фактуру (інвойс). Таким чином, заявлена декларантом митна вартість імпортованих товарів не суперечить умовам дистриб'юторської угоди зі змінами та доповненнями.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми рахунку-фактури (інвойсу).
Отже, з огляду на засади свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) відомостей про дисконт (знижку) не може бути підставою для коригування митної вартості.
В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів в спірному рішенні стосовно того, яким чином відсутність інформації в рахунку-фактурі (інвойсі) по дисконт (знижку) на товар ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.
Відповідно до ч.5 ст.55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Згідно ч.4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як вже зазначалось, з метою здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача було подано митну декларацію №23UA500130015700U7 від 08.08.2023 р.
Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант позивача надав митному органу разом з декларацією відповідні документи (графа 44 МД),
08.08.2023 р. від митниці декларанту надійшло повідомлення №б/н на електронну пошту про надання додаткових документів, які були надані митниці 08.08.2023 р., що підтверджується листом №0808,1.
При цьому, ухвалюючи спірне рішення, митним органом не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, що є порушенням ч.4 ст. 57 МК України.
Даний факт підтверджується роздруківкою з електронної пошти декларанта, з якої вбачається отримання останнім від митниці повідомлення про надання додаткових документів. Будь-яких повідомлень, запрошень тощо про проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення методу митної вартості товару позивач не отримував від митного органу.
При цьому, письмова вимога про надання додаткових документів не може свідчить про проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення методу митної вартості товару, оскільки така вимога передбачена ч.ч.3,4 ст.53 МК України, тоді як процедура консультацій, врегулювано іншими нормами МК України та передбачає діалог між декларантом та митним органом.
В порушення вищевказаних норм, відповідачем самостійно було обраного другорядний метод визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів що свідчить про незаконність прийнятого спірного рішення.
Крім того, саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на наведене вбачається, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судку у постанові від 29.09,2020 року по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2,4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Суд вважає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку із цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Згідно ч. 3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (Угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Повідомлення митниці про надання додаткових документів згідно ч. 4 ст. 53 МК України позивач не отримував.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваних рішеннях, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості (Ухвала ВАСУ від 17 квітня 2014 року у справі № 2а/0570/1778/12, касаційне провадження № К/9991/49095/12).
Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості UA500130/2023/000069/2 від 09.08.2023р. діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000291 від 09.08.2023р.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 8 150 грн. 18 коп. (5466 грн. 18 коп. судового збору (1.5%) за майнову вимогу та 2684 грн. судового збору за немайнову вимогу).
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500130/2023/000069/2 від 09.08.2023р.;
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2023/000291 від 09.08.2023р.;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» (вул. Космонавтів, буд.24, кв.45, м.Одеса, Одеська область, 65080, код ЄДРПОУ 42972414) судовий збір у розмірі 8150 грн (вісім тисяч сто п'ятдесят гривень) грн. 18 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» (вул. Космонавтів, 24, кв. 45, місто Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 42972414).
Відповідач: - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 244005631).
Суддя O.A. Вовченко