Справа № 420/2168/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування припису, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 13.03.2020 надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати припис Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 0380242 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 24.12.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 справу № 420/2168/20 передано на розгляд головуючому судді Цховребовій М.Г.
Ухвалою від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
16.04.2020 ухвалою суду зупинено провадження у справі до відміни карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів, а ухвалою від 19.05.2021 - продовжено зупинення провадження у справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 справу № 420/2168/20 передано на розгляд головуючому судді Вовченко О.А., підстава: перебування судді у відпустці.
21.09.2023 ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу № 420/2168/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу, поновлено провадження у справі № 420/2168/20 та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 18.10.2023 замінено відповідача управління Укртрансбезпеки в Одеській області на правонаступника - Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті та розпочато спочатку розгляд справи № 420/2168/20 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було отримано засобом поштового зв'язку припис № 0380242 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 було запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 06.01.2020 р., проте такий припис не містив у собі, що саме необхідно усунути, про які порушення взагалі йде мова, не зрозуміло чи пов'язаний цей припис з документами, які були отримані раніше відносно перевірки по акту № 198120 від 13.11.2019 р. Після цього, Позивачем було встановлено на підставі якої перевірки було винесено оскаржуваний припис та про які саме порушення йде мова у приписі, що необхідно було усунути. Позивач вказує, що відносини ФОП ОСОБА_1 з будь-якими державними органами будуються на принципах безумовного виконання усіх законних вимог, але у всіх випадках Позивач орієнтується на норми чинного законодавства України, тому ФОП ОСОБА_1 не погоджується із приписом № 0380242 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 24.12.2019 року та вважає його протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечить Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567. Позивач зазначає, що як вбачається із документів перевірки фактична маса транспортного засобу, який підлягав габаритно-ваговому контролю не перевищує нормативно встановлену масу відповідно до п. 22.5 ПДР України, що свідчить про дотримання норм діючого законодавства. Оскільки транспортний засіб Позивача перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту (руху) транспортного засобу - його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування (в якій би був передбачений реальний відсоток похибки навантаження на вісі для сипучих вантажів), з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. А з чеку (квитанції) зважування № 50087 від 13.11.2019 р. посадових осіб Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та акту № 032966 від 13.11.2019 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів неможливо встановити на яких вагах (якої назви, серійного номеру, країни виробника, марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування. Крім того, уповноваженими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не були пред'явлені на вимогу водія сертифікат відповідності на території України та дійсне свідоцтво про проходження повірки вагового комплексу, що також порушує норми діючого законодавства. В зв'язку з цим, позивач вважає, що припис № 0380242 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 24.12.2019 року винесений з грубим порушенням норм діючого законодавства України та підлягає скасуванню.
25.10.2023 до суду від відповідача за вх. № 36630/33 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що за результатом проведення габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення допустимого пунктом 22.5 ПДР України вагового навантаження на строєну вісь транспортного засобу, а саме: навантаження на строєну вісь склало 25.50 тон при нормативно допустимих 24 тон. 13.11.2019 за результатами проведеної перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № 198120. В подальшому, на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № 198120 від 13.11.2019 начальником Управління Укртрансбезпеки у Одеській власті винесено припис № 0380242 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідач вказує, що згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Підставою для прийняття оскаржуваного припису стало перевищення його транспортним засобом встановлених габаритно-вагових параметрів навантаження на строєну вісь автомобіля, а не перевищення нормативних вагових параметрів загальної маси його транспортного засобу. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
15.11.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування припису, та призначено справу № 420/2168/20 до судового розгляду по суті.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.
06.12.2023 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Таким чином, оскільки сторони у судове засідання не з'явились, у зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати дану справу у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
13.11.2019 року об 21 год. 58 хв. під час рейдової перевірки інспектором Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автомобільної дороги М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 203 км + 500 м, згідно направлення на перевірку від 11.11.2019 року № 001293, було здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .
За результатами зважування інспектором Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.11.2019 року № 05433, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 032966 від 13.11.2019 року, відповідно до яких перевізник допустив перевищення вагових параметрів на строєну вісь, замість допустимих 24 тонн навантаження становило 25,5 тонн, тобто на 1,5 тонн більше дозволених нормативів. Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.11.2019 року повна маса транспортного засобу була визначена на рівні 41,8 тонн шляхом складання навантаження на осі, при максимально допустимій 44,00 тонн.
За результатами перевірки 13.11.2019 року інспектором Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 198120, в якому зазначено про порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, відповідальність за що передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.11.2019 року № 198120 Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області видано припис від 24.12.2019 року № 83768/32-1/24-19, яким ОСОБА_1 зобов'язано вижити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 06.01.2020 року та письмово проінформувати орган державного контролю про його виконання.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п.20 Порядку № 1567).
Згідно з ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Підстави та порядок отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30).
Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до положень статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» Кабінет Міністрів України постановою від 27.06.2007 року № 879 затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
За змістом п.2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879).
Згідно із вимогами п.18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно до п.31 Порядку № 1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна письмово повідомити керівникові органу державного контролю.
Припис складається за формою згідно з додатком 6 у двох примірниках, один з яких видається уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення габаритно-вагового контролю зазначеного вище транспортного засобу, посадовими особами контролюючого органу зафіксовано факт перевищення нормативно вагових параметрів.
Факт зважування транспортного засобу підтверджується чеком зважування від 13.11.2019 року № 50087, актом від 13.11.2019 № 02966 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідкою від 13.11.2019 № 035433 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
При цьому, затверджена форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також форма довідки не містить вимог щодо зазначення відомостей щодо вимірювального та зважувального обладнання, яке застосовувалось при здійсненні габаритно-вагового контролю, щодо пункту проведення габаритно-вагового контролю, швидкості зважування.
Зазначені документи, складені за встановленими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.
Суд встановив, що справність вимірювального засобу підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5392 від 24.04.2020, відповідно до якого прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 року.
Суд звертає увагу, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).
Згідно з ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Тобто, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху в межах 2 % не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та визначають обов'язок перевізника одержати відповідний дозвіл у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.
В даному випадку, оскільки вагові параметри вказаного транспортного засобу з урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 відсотки, то такий транспортний засіб вважається великоваговим та мав здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволу.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у позивача дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до наведених результатів зважування, вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 5 %, і складають 6,25 %.
Отже, суд вважає, що відповідач правомірно виніс припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, оскільки під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було виявлено перевищення вагових парламентів на строєну вісь більше ніж на 5 %.
Суд зазначає, що чек зважування, акт проведення перевірки № 198120, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 035433 та акт перевищення № 032966 складені у належній формі з достатніми реквізитами, які дозволяють ідентифікувати як автомобіль, так і час перевірки.
Суд погоджується з відповідачем, що доводи позивача про те, що загальна маса його автомобіля не перевищувала допустимого значення, жодним чином не спростовують наявності в діях позивача порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягало у перевищенні його транспортним засобом встановлених габаритно-вагових норм навантаження на строєну вісь 25,5 тон при нормативно допустимих 24 тон.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Стосовно доводів позивача, що вантажний автомобіль здійснював перевезення подільного (сипучого) вантажу (шрот соняшника), то суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Крім того, згідно вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
При цьому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.
Слід зазначити, що приписи ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містять ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться.
В постанові від 24.07.2019 року по справі № 803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на Товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт.
З приводу посилань позивача, що існуюча методика зважування не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісь (осі) транспортного засобу у русі, суд зазначає про таке.
Так, на час виникнення спірних правовідносин методика про яку йдеться мова у підпункті 2 пункту 2 Порядку № 879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології затверджена не була.
Водночас, на думку суду, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Що стосується посилань позивача, що відповідачем завчасно не було повідомлено його про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.25-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт № 80806/32-1/24-19 від 13.12.2019 було направлено позивачу 13.12.2019 року рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_1 , яка також зазначена позивачем у позовній заяві, а розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту відбувся 23.12.2019 року.
Тобто, відповідачем дотримано вимоги Порядку № 1567 щодо повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Суд погоджується з відповідачем, що він не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов'язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуги відправлення, а відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем) перебувають поза контролем відправника.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд зазначає, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час виконання перевезення вантажів встановлена саме для перевізників, які здійснюють вантажні перевезення.
З урахуванням зазначеного, в даному випадку саме позивач є автомобільним перевізником і як наслідок несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час виконання перевезення вантажів, оскільки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не спростовується наданими доказами.
Таким чином, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оскільки матеріалами справи підтверджено факт перевищення допустимої ваги (строєної осі) вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.
Відтак, відповідачем на законних підставах винесено припис № 0380242 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 24.12.2019 року, тобто він прийнятий в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування припису № 0380242 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 24.12.2019 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Успенська, буд. 4, м. Одеса, 65014).
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя O.A. Вовченко