Справа № 420/17024/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,
за участю секретаря судового засідання Касаджика Д.С., Сидоренко Ю.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Піскуна О.В.,
представників відповідача - Господарець А.А., Дмитрук Ю.Д., Наумової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника ГУНП у Вінницькій області від 26.06.2023 №906 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції заступника начальника сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 .
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Вінницькій області №85 о/с від 26.06.2023 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. В частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити негайне виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не визнає у своїх діях жодних порушень та дисциплінарних проступків про які було заявлено ГУНП у Вінницькій області.
Позивач визнає факт відсутності на зв'язку протягом декількох годин, перебуваючи при цьому на службі, що унеможливило з його боку вчасно зреагувати на сигнал «тривоги» та визнає це об'єктивним порушенням службової дисципліни та готовий нести за це будь-який вид дисциплінарної відповідальності окрім найсуворішого - звільнення зі служби.
Позивач заперечує обставини про його відсутність на службі понад три години.
Зазначає, що відповідач не ознайомив позивача з висновком дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування та матеріалами службового розслідування.
Ухвалою суду від 17.07.2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній звертає увагу на те, що позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки матеріали службового розслідування підтверджують вчинення позивачем грубого дисциплінарного проступку, що виразилось у відсутності на службі у період часу з 11:35 по 18:10 23.06.2023 без поважних причин. Зазначає, що службовим розслідуванням обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність позивача, передбачених ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ не встановлено.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив.
Позивач проходив службу в поліції на посаді заступника начальника сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.
Наказом №936 від 23.06.2023 призначено службове розслідування з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування можливого вчинення дисциплінарного проступку за фактом відсутності ОСОБА_1 на службі.
За висновком службового розслідування від 26.06.2023 року, позивач порушив вимоги абз. 1, п. 2.23 посадової інструкції, п. 1, 2, 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абз. 1, 12 п. 1 розділу 2 «Правил етичної поведінки поліцейських», а також порушив вимоги трудового законодавства, що виразились у відсутності на службі без поважних причин понад три години.
Наказом ГУНП у Вінницькій області №906 від 26.06.2023 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у Вінницькій області №85 о/с від 26.06.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
Не погодившись із застосуванням дисциплінарного стягнення, посилаючись на необґрунтованість на неправомірність наказів відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VlII (далі - Закон №580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 17, пунктами 1-3 частини 1 статтею 18 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського: професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до Розділу IV Правил, незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
При цьому, за приписами частин 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Статут.
Відповідно до статті 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, окрім іншого: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.
При цьому, під час виконання службових обов'язків поліцейський має право, окрім іншого: на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час 11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України.
Згідно зі статтею 11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (частина третя статті 11 Статуту).
За приписами статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з пунктом 6 частини 1, частин 2, 3 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до статті 14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Так, процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 (далі також - Порядок № 893).
Згідно з пунктом 4 Розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пунктів 1, 2, Розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
За приписами статті 19 Статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов'язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь до поліцейських, які мають первинні спеціальні звання, та у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.
Відповідно до часин 3, 4 статті 22 Статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Отже, з огляду на викладене вище, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Свідок ОСОБА_2 пояснив, що повідомив позивача про можливу вирубку лісу та забрав особисто останнього за райвідділом; по дорозі зустріли ОСОБА_3 , у якого запитали зарядний пристрій оскільки у позивача розрядився телефон.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що 23.06.2023 року бачив позивача разом із лісником на грузовому автомобілі близько 14.00 год.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що позивач доповідав йому про повідомлення лісника.
Суд приходить до висновку, що час відсутності ОСОБА_5 на робочому місці було зумовлено виконанням ним своїх обов'язків за межами приміщення свого кабінету, та про те що відлучення із місця роботи було погоджено із безпосереднім керівником позивача
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі №420/2916/20 вказав, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах; при прийнятті рішень суб'єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Суд звертає увагу на те, що твердження відповідача, що ОСОБА_1 залишив робоче місце з метою вирішення з питань, не пов'язаних із службовою діяльністю грунтуються на припущеннях, оскільки будь-які докази на підтвердження такого порушення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.2.2. Розділу ІІ посадової інструкції позивача, до кола обов'язків позивача входить забезпечення ефективного виконання покладених на СПД завдань щодо оперативного реагування, розкриття та запобігання злочинам і правопорушенням на підвідомчій території, дотримання прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до п. 2.1 до кола обов'язків позивача вжиття заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень на території обслуговування, у тому числі за напрямком безпеки дорожнього руху.
Згідно з Додатком 16 до наказу ГУНП у Вінницькій області від 31.12.2020 № 1836 Про розмежування зон оперативного обслуговування між територіальними підрозділами ГУНП у Вінницькій області, с.Хонькіці та Козлів відносяться до зони оперативного обслуговування Могилів-Подільського районного відділу ГУНП Вінницької області.
Отже, функціональні обов'язки позивача передбачають оперативне реагування, розкриття та запобігання злочинам і правопорушенням, що також спростовує твердження відповідача щодо відсутності ОСОБА_1 на службі з 11:35 по 18:10 23.06.2023 без поважних причин, оскільки такі висновки суперечать власним функціональним обов'язкам позивача.
Таким чином, суд вважає, що перебування на службі позивача не обмежується виключним перебуванням на своєму робочому місці/кабінеті.
Пунктом 4 Розділу V Порядку встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Тобто, для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. При цьому, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов'язків.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що дисциплінарною комісією не було належним чином досліджено обставини справи, що призвело до викладення помилкових висновків стосовно допущеного позивачем порушення у вигляді його відсутності за місцем несення служби.
Крім того, суд звертає увагу, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, а звільнення як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Також суд враховує висновки викладені у постанові від 10.04.2019 року по справі № 802/1150/17-а, де Верховним Судом було наголошено на тому, що стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Так, у матеріалах справи наявна службова характеристика позивача, у якій зазначено: «За період проходження служби проявив себе як підготовлений працівник, який володіє достатнім рівнем знань та навичок для роботи в займаній посаді. Вимогливий до себе і наполегливий працівник та керівник. Користується заслуженим авторитетом та повагою серед колег по роботі та населення району. Правильно орієнтується в складній оперативній обстановці. Турбується про підвищення результатів службової діяльності. Морально стійкий, порушень дисципліни та законності не допускає. По характеру спокійний, розсудливий. На критику та зауваження реагує правильно».
Суд приходить до висновку, що жодними належними та допустимими доказами не доведено обставин настання тяжких наслідків внаслідок діяльності позивача та не вбачає в поведінці останнього протиправної винної дії, як обов'язкової ознаки дисциплінарного проступку.
Натомість, у взаємозв'язку з вищенаведеними нормами та обставинами справи, у тому числі зважаючи на різноманітність видів дисциплінарного стягнення, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не встановив, чи дійсно поведінка позивача мала ознаки дисциплінарного проступку та не врахував: ступінь його тяжкості; наявність/відсутність шкоди; обставини, за яких сталася подія; обставини, які пом'якшують відповідальність; роботу позивача; при цьому застосувавши до останнього крайню міру дисциплінарного стягнення у виді звільнення, що за висновком суду є необґрунтованим та непропорційним.
Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що дії відповідача в межах спірних правовідносин є протиправними, а тому позовні вимоги належать задоволенню.
Як випливає з довідки ГУНП у Вінницькій області розмір заробітної плати позивача складає: середньоденна заробітна плата з розрахунку календарних днів 936 грн. 89 коп.; середньомісячна заробітна плата 28 575 грн. 00 коп. Розрахунок проведено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Час вимушеного прогулу з дня звільнення до прийняття рішення суду (з 27.06.2023 по 04.12.2023) складає 160 календарних днів.
Отже заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу з 27.06.2023 по дату ухвалення судом рішення 04.12.2023 становить 149 902,40 грн. (936,89 грн (розмір середньоденної заробітної плати з розрахунку календарних днів) х 160 (кількість днів вимушеного прогулу).
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2023 по 04.12.2023 у сумі 149 902,40 грн.
У свою чергу пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28 575 грн. слід допустити до негайного виконання.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2,5,6,7,9, 241-246 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 40108672; адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 26.06.2023 №906 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції заступника начальника сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №85 о/с від 26.06.2023.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 27.06.2023.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 27.06.2023 по 04.12.2023 у розмірі 149 902,40 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 27.06.2023 та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, у розмірі 28 575 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Повний текст рішення суду складено 13.12.2023.
Суддя О.О. Хурса