Справа № 420/9196/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області, Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області, Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області, в якому позивачі просить:
визнати протиправною відмову Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, (№М-13 8/6/5101- 23/5100.4.1/212-23 від 27.03.2023 року та №5115-496/5115.1-23 від 21.03.2023 року), щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обміні паспорта НОМЕР_1 , у зв'язку із кого непридатністю для користування на новий паспорт громадянина України зразка 1994 року;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти паспорт, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із його непридатністю для використання та оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , новий паспорт громадянина України зразка 1994 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеської області щодо визнання недійсним, анулювання та знищення непридатного для використання оформленого на її ім'я паспорта громадянина України у формі ID - картки, (перекреслений нею власноручно), оформленого на її ім'я по досягненні 16 - річного віку та про здійснення обміну непридатного до користування оформленого на її ім'я ID - паспорту на новий паспорт громадянина України виключно у формі книжечки зразка 1994 року, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, так як згоди на збір та обробку персональних даних вона не надає та не має наміру оформляти паспорт громадянина України у формі ID-картки із застосуванням засобів Реєстру.
Також позивач зазначила, що через свої релігійні переконання вона відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та від подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Проте, відповідачі листами №М-138/6/5101-23/5100.4.1/212-23 від 27.03.2023 року, №5115-496/5115.1-23 від 21.03.2023 року відмовили у наданні такого паспорта.
Не погоджуючись з прийнятими відповідачами рішеннями, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов згідно з яким останній зазначив, що не визнає даний адміністративний позов. Представник відповідача зазначає, що доводи позивача у заяві про порушення його прав на свободу світогляду є безпідставними, оскільки позивачем при попередньому зверненні за отриманням паспорту вже було надано згоду на отримання, обробку та внесення інформації про себе до безконтактного електронного носія.
Представник позивача зазначає, що Приморським відділом розглянуто заяву-звернення позивача, про результат розгляду поінформовано листом позивача у визначені законодавством порядок та строки.
Також представник відповідача зазначає, що законодавцем чітко визначено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, частиною четвертою статті 13 Закону особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина країни. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення цифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного. Відтак, на переконання представника відповідача, зазначена норма закону чітко визначає, які саме дані можуть не вноситись до безконтактного електронного носія.
Представник відповідача наполягає на тому, що на день звернення позивача із заявою про видачу паспорта в вигляді книжечки, у ГУ ДМС в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України зразка 1994 юку у вигляді книжечки.
Крім того, представник відповідача вказує, що враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразку про отримання паспорта громадянина України позивач не звертався, рішення про відмову в оформлені паспорту не приймалось.
З огляду на викладене представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою суду від 16.05.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України у формі ID картки № НОМЕР_2 , який видано 03.10.2018 року.
Відповідно до повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків від 19.07.2018 року №38, Малиновська ДПІ ГУ ДПС в Одеській області повідомляє, що гр. ОСОБА_1 , подала повідомлення за ф. №1П, за результатом перевірки реєстрації особи у Державному реєстрі ФОПП контролюючим органом прийнято рішення щодо можливості внесення до паспорта у формі картки інформацію про відмову від реєстраційного номеру. Повідомлення видано фізичній особі для внесення до паспорта громадянина України у формі картки інформації про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного відділу м. Одеси Головного управління ДМС України в Одеській області з заявою від 15.03.2023 року, в якій просила:
знищити персональні дані щодо позивача, які на момент отримання відповідачем даної заяви, знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі Унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР), за яким закріплені персональні дані позивача - на виконання вимог і положень Закону України «Про захист персональних даних», у встановленому законодавством порядку;
в порядку розгляду даної заяви у встановлений законом строк проінформувати позивача письмово про вчинені дії щодо знищення персональних даних, які знаходяться в реєстрі відповідача, картотеці (базі даних), про що скласти відповідний Акт про знищення (саме позивача) персональних даних, та завірений належним чином оригінал документу (відповідного Акту), надіслати позивачу рекомендованим листом на вищезазначену домашню адресу;
надати ОСОБА_1 зразок формуляра (заяви заповнення якого разом із поданням необхідних документів буде підставою для відкриті провадження з надання йому адміністративної послуги з обміну непридатного для користування оформленого на її ім'я ID- паспорту до закінчення строку його дії - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1993-1994 року, що передбачено діючим положенням про паспорт громадянина України, затверджено Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
обміняти оформлену на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 непридатну для використання ID- картку - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1993 - 1994 року, що передбачено діючим положенням про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
проставити відмітку реєстрації місця проживання (для підтвердження раніше набутої реєстрації, а не з новою реєстрацією місця проживання, відомостями про яке володіє Головне Управління ДМС України в Одеській області та його територіальні підрозділи).
провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи та вести облік відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про заявника до ЄДДР чи будь-яких баз даних і реєстрів, та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.»
Листом від 21.03.2023 року №5115-496/5115.1-23 Приморським районним відділом м. Одеси Головного управління ДМС України в Одеській області повідомлено позивача про наступне:
«Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302» (набрала чинність 07.06.2019), до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591.
Таким чином, за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Приморському відділу у м. Одесі ГУДМС в Одеській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки».
Листом від 27.03.2023 року №М-138/6/5101-23/5100.4.1/212-23 Головного управління ДМС України в Одеській області повідомлено позивача про наступне:
«Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України, визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, переконання особи, належність до окремих соціальних груд не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою або відмови від виконання законів.
Правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 за № 5492-VI (далі - Закон).
Відповідно статті 21 Закону кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» з 01.01.2016 запроваджено оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку визначає Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456 (далі - Тимчасовий порядок).
Пункт 1 розділу IV Тимчасового порядку визначає, що для обміну паспорта заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання такі документи:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) паспорт, що підлягає обміну;
4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;
6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
При зверненні до ГУДМС України в Одеській області Вами не надано відповідного рішення суду, тому підстави для оформлення та видачі Вам паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, відсутні.».
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено. Що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина друга статті 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захист.
Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями статті 14 Закону № 5492, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 302), обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені “прізвище”, “ім'я” у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія); 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Пунктом 21 Порядку № 302 передбачено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
Позовні вимоги позивача фактично полягають в обміні отриманого нею паспорта громадянина України № НОМЕР_2 у формі ID-картки та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, з релігійних мотивів. Проте, як вбачається з заяви позивача від 15.03.2023 року звернення ОСОБА_1 мотивоване відмовою від надання згоди на обробку її персональних даних з посиланням на дискримінаційні положення законодавства.
Тобто, підстави зазначені в заяві від 15.03.2023 року та в адміністративному позові не є аналогічними.
На переконання суду, відповідачі, відмовляючи позивачу листами №М-13 8/6/5101- 23/5100.4.1/212-23 від 27.03.2023 року та №5115-496/5115.1-23 від 21.03.2023 року в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, діяв правомірно, оскільки, по-перше, на момент звернення позивач вже мав оформлений паспорт громадянина України № НОМЕР_2 у формі ID-картки, а по-друге, на момент розгляду заяви останнього були відсутні законні підстави для обміну паспорта, встановлені п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302.
Доказів наявності обставин, визначених п. 6 Поряду № 302, що слугували б підставою для обміну раніше отриманого паспорту ОСОБА_1 до суду не надано.
Крім того, слід зазначити, що позивачем не подано до відповідача заяви щодо обміну паспорту громадянина України встановленого зразка.
При цьому, позивачкою не наведено жодної підстави вважати, що персональні дані щодо останньої обробляються з порушенням законодавства України.
Суд вважає безпідставними посилання позивачки на те, що враховуючи її релігійні переконання, оскільки унікальний номер запису у реєстрі вже є присвоєний та вона є внесеною до обліку персональних даних за власної згоди.
Отже, використання позивачкою раніше паспорта у вигляді ID-картки, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя.
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі № 380/5977/21.
Більш того, зазначаючи про відмову в отриманні паспорту у вигляді ID-картки, суд вважає, що недостатньо тільки зазначати про право вибору за волевиявленням, а також про втручання у приватне життя. Позивачка повинна була навести мотиви саме такого волевиявлення, а також які саме сфери ії особистого життя зачіпає отримання паспорту у вигляді картки, при тому, що такий паспорт позивачка попередньо вже отримувала.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою, позивачка не зазначила про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише в позовній заяві.
Враховуючи вище викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у поданій до відповідача заяві щодо оформлення та видачі паспорта посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17.
З цього приводу, суд зазначає, що у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин п'ятої, шостої статті 13 вказаного Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Разом з тим, у вказаній адміністративній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача за заявою позивача здійснити обмін вже отриманого ним паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки.
Таким чином, вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи № 806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, надавши оцінку наявним доказам та поясненням в їх сукупності суд вважає що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 291, 295, КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області, Приморського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідачі: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, 65045, м.Одеса, вул.Преображенська,44);
Приморський відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграції служби України в Одеській області (вул. Канатна, 101, м Одеса, 65039
Суддя П.П.Марин