ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 рокусправа № 380/18545/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретаря судового засідання Малісевич М.В.
за участю
представника позивача Торопчин О.Д.
представника відповідача Чабан Я.С.
розглянувши у судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу від 24.07.2023 №403 про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень, в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в умовах запровадженого воєнного стану, а також здійснення поліцією заходів і повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, ОСОБА_2 не мав жодного документу, який посвідчував би його особу. Більше того, його ідентифікація ускладнювалась тим, що він не сприяв поліції у встановленні свої особи, надавав неправдиву інформацію та намагався втекти. Окрім того, ОСОБА_2 мав при собі та в салоні автомобіля військове екіпірування та за поставою свого тіла мав військову виправу. Вказує, що за набутим службовим досвідом та візуальними ознаками у нього були обґрунтовані підозри вважати, що ОСОБА_2 є діючим військовим або таким, що самовільно залишив військову частину, або ж є особою, яка підлягає мобілізації та ухиляється від явки в РТЦ та СП. Окрім того, в обліках інформаційного порталу Національної поліції України (бази АРМОР, ЄО), тобто відомчих баз поліції вказані відомості були відсутні, оскільки володільцем та розпорядником такої інформації є органи ТЦК та СП, прокуратури у воєнній та оборонній сфері, ВСП, що ускладнювало перевірку особи ОСОБА_2 . Стверджує, що обґрунтована підозра того, що ОСОБА_2 є військовим або особою що підлягає мобілізації стало те, що у публічному перегляді на сайті ЄДРСР (Судова влада) розміщено інформацію про сторону (учасника у справі) ОСОБА_2 (повний збіг), який як колишній військовий оскаржував дії ТЦК та СП, (військкомату) та Пенсійного фонду з приводу соціальних недоврахувань, саме як військовому. Посилається на те, що за сукупністю очевидних вище ознак та на виконання вимог закону його безпосереднім керівником (командиром взводу) було запрошено ОСОБА_2 прослідувати до РТЦК та СП. При цьому органи РТЦК та СП, на відміну від поліції і є повноваженим органом на складання протоколів за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Зазначає, що вказане спростовує висновки дисциплінарної комісії щодо відсутності у нього правових підстав для тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , доставки його до ТЦК та СП та затримання особи, оскільки такі дії були вчинені позивачем в умовах воєнного стану. Ні про яке незаконне затримання ОСОБА_2 , не складання позивачем протоколу в порядку КУпАП на противагу висновкам дисциплінарної комісії не може бути мови, оскільки відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу” органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як і є уповноваженими на складання адміністративних матеріалів особами. Вказує, що ОСОБА_2 підкорився законним вимогам поліції прослідувати в РТЦК та СП, передаючи в автівці громадянин безперешкодно користувався засобами мобільного заявку та міг в будь-який момент покинути автомобіль. Стверджує, що матеріали службового розслідування не містять ані письмового запиту УПП у Львівській області ДПП, ані письмового листа - згоди Львівського управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про включення до складу Дисциплінарної комісії оперуповноваженого вказаної служби А.ГРЕБІНКУ. Посилається на те, що майор поліції А.Крутень, який нещодавно призначений на посаду начальника УПП у Львівській області ДПП, Голова дисциплінарної комісії В.Струк, а також член дисциплінарної комісії ОСОБА_3 не мають відповідного сертифікату зі знання української мови. Дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що ним вживалась ненормативна лексика та мало місце порушення використання позивачем норм ділового мовлення, попри те, що голова комісії, особа яка видала наказ про призначення службового розслідування та наказ про застосування дисциплінарного стягнення не мають відповідного передбаченого законом Сертифікату зі знання (вільного володіння) державною мовою. Зазначає, що ним у стані афекту короткочасного сильного переживання викликаного провокативною поведінкою ОСОБА_2 ,, зневагою до Головнокомандувача ЗСУ та політичного керівництва Держави, заперечення необхідності виконувати військовий обов'язок (за відсутності громадянина ОСОБА_4 ) і було вжито інвективну лексику, яку він зобов'язується контролювати у майбутньому. Також посилається на те, що у даному випадку має місце триваюче дисциплінарне його переслідування у зв'язку з повідомленням про можливе вчинення іншим поліцейським, в даному випадку головою дисциплінарної комісії В.СТРУКОМ, посада якого відноситься до керівних адміністративних посад, з приводу правопорушення пов'язаного з корупцією (вчинення дій в умовах реального або потенційного конфлікту інтересів, не вжиття заходів щодо врегулювання такого). Вказує, що службове розслідування призначено наказом УПП у Львівській області ДПП, а наказ про застосування дисциплінарного стягнення видано очільником ДПП Національної поліції України. З цього випливає висновок, що запропонований комісією вид дисциплінарного стягнення для нього був тяжкий за фактично застосоване дисциплінарне стягнення, оскільки начальник УПП у Львівській області на відміну від начальника ДПП не наділений повноваженнями видавати наказ про пониженні у спеціальному званні та видавати наказ про звільнення зі служби в поліції. Вказує, що при обранні виду дисциплінарного стягнення (в разі доведення факту скоєння позивачем дисциплінарного проступку), до кожного з поліцейських - учасників службового розслідування дисциплінарною комісією мало-б бути застосовано принцип індивідуальності покарання, стягнення підлягало - б застосуванню пропорційно та розсудливо. Натомість, як до керівника, так і до підлеглого (позивача) було накладено дисциплінарне стягнення «НЕПОВНА ПОСАДОВА ВІДПОВІДНІСТЬ», яка у свою чергу була застосована до позивача без урахуванням особливостей встановлених ст. 29 Закону України: «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Окрім того, стверджує, що законодавство надало поліцейському право (вибору), а не обов'язок дій щодо застосування технічних пристроїв, які мають функцію аудіо - відео запису.
Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.
Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що за результатами службового розслідування було встановлено, що 18.04.2023 року старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та позивач під час реагування на повідомлення ОСОБА_4 про дорожньо-транспортну пригоду безпідставно здійснили заходи з обмеження його пересування, затримали його та доставили його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Під час спілкування із ОСОБА_6 вони поводились нестримано, не контролювали свої почуття та емоції, допускали порушення норм ділового мовлення. Крім того, вони непрофесійно виконували свої службові обов'язки. Вказує, що надані позивачем пояснення у ході службового розслідування мають суперечливий характер та частково не знаходять свого документального підтвердження у частині здійснення телефонного дзвінка. Стверджує, що старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та позивач не дотримувались вимог чинного законодавства та загальноприйнятих норм етичної поведінки, унаслідок чого були порушені законні права та інтереси ОСОБА_2 . Вказане свідчить про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». Зазначає, що ОСОБА_2 надав позивачу посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вимога позивача пред'явити додаткові документи для належної ідентифікації ОСОБА_2 була незаконною. Твердження позивача, що він запрошував ОСОБА_2 до РТЦК та СП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення спростовується відеозаписом з відео реєстратора. Зазначає, що позивач, не маючи офіційного звернення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, застосувавши фізичний вплив, затримав громадянина ОСОБА_2 , не склавши при цьому протоколу адміністративного затримання. Разом з тим, згідно з витягом з сайту ЄДРСР, відносно ОСОБА_2 протоколи по ст.210 чи 210-1 КУпАП не складались. Зазначає, що клопотання позивача щодо упередженості та зацікавленості голови дисциплінарної комісії Володимира Струка у результатах проведення службового розслідування було розглянуто начальником УПП у Львівській області ДПП, залишено без задоволення як необґрунтоване і надано відповідь позивачу про відсутність підстав для зміни дисциплінарної комісії. Вказує, що твердження позивача щодо не уповноваженого складу дисциплінарної комісії спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Вказує, що аргумент відсутності у членів дисциплінарної комісії під час проведення службового розслідування сертифікату про рівень володіння державною мовою стосується правовідносин щодо призначення, переведення, переміщення по службі третіх осіб, які не є стороною у справі. Окрім того, посилається на те, що з відеозаписів видно, що позивач під час виконання службових обов'язків вживав ненормативну лексику та не контролював свою поведінку, почуття та емоції. Вказує, що вибір одного з видів дисциплінарного стягнення належить до його дискреційних повноважень. Зазначає, що за наслідками службового розслідування дисциплінарною комісією правомірно зроблено висновок про наявність у діях позивача вчинків, які слугують підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність; накладене на позивача дисциплінарне стягнення є пропорційним встановленим за результатами службового розслідування порушенням; під час проведення службового розслідування дотримані норми законодавства, що регламентують його процедуру.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 29.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 23.10.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 16.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Наказом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України №162 від 12.06.2023 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» відповідно до частин 1-4 ст.14, частин 1, 2 ст.15, ст.26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пунктів 1, 4 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893, пунктів 2, 3 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893, у зв'язку із надходженням доповідної записки інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вишиваної Наталії Петрівни від 18.05.2023 року №8973вн/41/12/02-2023 та листа із Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за реєстраційним індексом С-1512 від 02.06.2023 року, у яких міститься інформація про вчинення порушень, що мають ознаки дисциплінарних проступків, вчинених командиром взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , 18.04.2023 року, призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
Відповідно до висновку службового розслідування від 11.07.2023 року, призначеного у зв'язку із надходженням доповідної записки інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вишиваної Н.П. від 18.05.2023 року №8973вн/41/12/02-2023 та листа із Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за реєстраційним індексом С-1512 від 02.06.2023 року, у яких міститься інформація про вчинення порушень, що мають ознаки дисциплінарних проступків, вчинених командиром взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , 18.04.2023 року, серед іншого, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч.1 ст.8, пунктів 1, 2 ч.1 ст.18, пунктів 5, 9 ч.1 ст.23, ч.1 ст.37 Закону України «Про національну поліцію України», пунктів 1, 7, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року №1023, ч.1 ст.261 КУпАП, абзацу другого, третього, дев'ятого, одинадцятого п.1 розділу ІІ, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, ч.2 ст.20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», підп.1, 7 п.3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.08.2021 року №1705, на підставі п.4 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до позивача вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Пунктом першим наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №403 від 24.07.2023 року «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» згідно з висновками службового розслідування, статтями 26, 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог ч.1 ст.8, пунктів 1, 2 ч.1 ст.18, пунктів 5, 9 ч.1 ст.23, ч.1 ст.37 Закону України «Про національну поліцію України», пунктів 1, 7, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, ч.2 ст.20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ч.1 ст.261 КУпАП, статей 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції» пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року №1026, абзаців другого, третього, дев'ятого одинадцятого п.1 розділу ІІ, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, підпунктів 1, 7 п.3.1 розділу ІІІ посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 03.08.2021 року №1705, відповідно до п.4 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту застосовано до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Не погодившись із таким наказом позивач звернувся із позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є п.1 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №403 від 24.07.2023 року «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №580-VIII).
Як передбачено частиною першою ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Як передбачено частиною першою ст.64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (ч.1 ст.19 Закону №580-VIII).
Як передбачено частиною другою цієї ж норми підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктами 5, 9 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень (ч.1 ст.29 Закону №580-VIII).
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
Згідно із ч.1 ст.32 Закону №580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у наступних, серед іншого, випадках: якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №580-VIII поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Як передбачено у ч.2 ст.42 Закону №580-VIII фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1700-VII), особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Абзацом першим ч.3 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII), органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Абзацом другим цієї ж норми передбачено, що Національна поліція України або її територіальні підрозділи в межах компетенції за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подають у десятиденний строк відомості стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Статут).
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ч.1 ст.1 Статуту).
Частиною третьою ст.1 Статуту, серед іншого, передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Частинами 1-3 ст.11 Статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
До поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарних стягнень як попередження про неповну службову відповідність (п.4 ч.3 ст.13 Статуту).
Згідно із ч.1 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №8073-X (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - КУпАП); порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Згідно із ч.2 ст.210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання (ч.1 ст.261 КУпАП).
Як передбачено частиною третьою цієї ж норми органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
З метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Правила №1179).
Абзацами другим, третім, дев'ятим, одинадцятим п.1 розділу ІІ Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Згідно із абзацом шістнадцятим п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.
Абзацами 36, 37 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №154), передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як передбачено підпунктами 1, 7 п.3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектор поліції під час несення служби зобов'язаний: неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського; під час спілкування з громадянами дотримуватись правил поведінки та професійної етики.
Судом встановлено, що до позивача за наслідками проведення відповідачем службового розслідування у зв'язку із надходженням доповідної записки інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вишиваної Н.П. від 18.05.2023 року №8973вн/41/12/02-2023 та листа із Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за реєстраційним індексом С-1512 від 02.06.2023 року, було застосовано дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
При цьому, як вбачається із доповідної записки щодо розгляду звернення ОСОБА_2 інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Наталії Вишиваної, висновку службового розслідування від 11.07.2023 року, які наявні в матеріалах справи, відповідно до дислокації сил та засобів батальйону №З УПП у Львівській області ДПП з 08 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. 18.04.2023 року командир взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 у складі наряду поліції «Омега-353» виконували службові обов'язки на службовому автомобілі Toyota Corolla номерний знак НОМЕР_1 .
18.04.2023 о 13 год. 35 хв. на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» надійшло звернення ОСОБА_2 , який повідомив про дорожньо-транспортну пригоду по АДРЕСА_1 .
Окрім того установлено, що 18.04.2023 року відносно ОСОБА_7 лейтенантом поліції ОСОБА_1 була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особу ОСОБА_2 було встановлено із посвідчення водія, що вбачається із змісту вищевказаної постанови.
Також установлено, що 19.04.2023 року о 11 год. 21 хв. ОСОБА_2 звернувся на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» та повідомив, що скаржиться на працівників поліції, котрі вчора прибували на ДТП, розмовляли некоректно та не хотіли оформляти ДТП, зазначаючи, що потрібно складати європротокол. Додатково заявник повідомив, що після словесної перепалки працівники поліції скрутили йому руки та завели до військового комісаріату.
Переглядом відеозаписів установлено, що о 14 год. 00 хв. працівники поліції прибули на місце події і старший лейтенант поліції ОСОБА_5 розпочав спілкування із водіями намагаючись установити обставини події. О 14 год. 03 хв. до місця події підійшов лейтенант поліції ОСОБА_1 . Водії намагались дійти згоди яким чином будуть фіксувати ДТП та повідомили поліцейським, що скоро прибуде єврокомісар. Проте ОСОБА_2 не зовсім погоджувався із рішенням іншого водія і відійшов у бік. ОСОБА_5 здійснював перевірку документів іншого водія, а лейтенант поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розмовляли (суть розмови невідома). Згодом старший лейтенант поліції ОСОБА_5 підійшов до колеги, який у той час пояснював ОСОБА_2 порядок отримання страхових виплат і зазначив, що він лише для того, аби визначити винуватця ДТП, а після того повідомив водієві, щоб той відкрив законодавство і прочитав. Після того ОСОБА_2 запитав у лейтенанта поліції ОСОБА_1 чому останній так голосно із ним спілкується та попросив спілкуватися нормально. О 14 год. 06 хв. лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив, що вони здійснять оформлення ДТП, після чого інший учасник ДТП намагався переконати ОСОБА_2 скористатись послугами єврокомісара. О 14 год. 08 хв. лейтенант поліції ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 і попросив, щоб останній надав документи для перевірки їх по системі з метою установити чи автомобіль не перебуває у розшуку. Водій надав документи і лейтенант поліції пішов до службового автомобіля. О 14 год. 13 хв. ОСОБА_2 повідомив старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 , щоб той не ображався і попросив, щоб він навчив свого колегу спілкуватися з людьми і не підвищувати голос. У свою чергу, старший лейтенант поліції Домбровський В.В. повідомив ОСОБА_2 , що його колега лейтенант поліції ОСОБА_1 був у зоні бойових дій і мав три контузії та додав, що він би подивився на нього, як би він розмовляв і чи добре чув і додав, що водієві потрібно прикрити рот і бути радим, що він тут, а не там. Після того ОСОБА_2 попросив, щоб старший лейтенант поліції ОСОБА_5 не прикривав йому рота і додав, якщо його колега контужений, то нехай сидить вдома. О 14 год. 13 хв. старший лейтенант поліції ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_2 чи той має при собі документи і останній повідомив, що у нього є відповідні документи. У свою чергу, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 зазначив, щоб ОСОБА_2 надав військовий квиток, а останній повідомив, що його немає. Після цього працівник поліції повідомив його, що потрібно поїхати до військкомату для встановлення для поновлення документів, а також зазначив, що ще виникнуть питання стосовно тонованого лобового скла та знову наголосив, що знову поїдуть до військкомату. О 14 год. 18 хв. до службового транспортного засобу підійшов ОСОБА_2 та запитав у чому справа, а працівники поліції повідомили, що будуть писати штраф за тоноване лобове скло, після чого поїдуть у військкомат. Далі із відеозаписів установлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 взяв до рук технічний засіб та попрямував до ОСОБА_2 і провів розгляд справи. О 14 год. 45 хв. ОСОБА_2 підійшов до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та повідомив, щоб на нього не чекали, бо він не збирається нікуди з ними їздити. Після цього поліцейський повідомив, що тоді водія буде затримано відповідно до статті 261 КУпАП. Згодом о 14 год. 48 хв. лейтенант поліції ОСОБА_1 спільно з водієм наблизились до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 і лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив, що потрібно змінити лави ЗСУ. У свою чергу ОСОБА_2 повідомив поліцейським, що у нього є всі відповідні документи і він не буде поповнювати лави. О 15 год. 06 хв. працівники поліції розмовляли між собою і дивилися де подівся ОСОБА_2 та згодом помітили як останній рухається уверх по вулиці. О 15 год. 07 хв. старший лейтенант поліції ОСОБА_5 вибіг із службового автомобіля та підбіг до ОСОБА_2 і розпочав здійснювати певні активні дії. Далі старший лейтенант поліції ОСОБА_5 повів водія до службового автомобіля, останній запитував, що він робить, проте поліцейські нічого не повідомляли. Після цього працівники поліції надали вимогу сісти у автомобіль, а водій продовжував запитувати, що він зробив. У подальшому працівники поліції помістили ОСОБА_2 у службовий автомобіль. Також варто вказати, що на місці події перебувала невідома жінка, яка повідомила поліцейським, що ОСОБА_2 щось викинув. Далі працівники поліції намагались знайти ту річ, проте нічого не виявили. О 15 год. 10 хв. лейтенант поліції ОСОБА_1 сів у автомобіль і ОСОБА_2 запитував чому його наздоганяли. Далі ОСОБА_2 повідомив, що він вільний громадянин і має право пересуватись по вулиці як йому хочеться. Після цього лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив, що чоловік буде далі пересуватись у формі по військовій частині. Далі о 15 год. 12 хв. лейтенант поліції ОСОБА_1 відчинив двері у службовий автомобіль, де перебував вказаний громадянин, який розмовляв по телефону, розмова здійснювалась на гучномовці та співрозмовник ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою, а лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив: «Зараз там хтось на нецензурне слово піде». Працівники поліції розпочали рух у напрямку військкомату. Із переглядів відеозаписів також було установлено, що службовий транспортний засіб рухається у бік старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , який здійснює фізичний вплив на ОСОБА_2 , обхопивши шию останнього рукою та згодом тримаючи чоловіка за верхній одяг і передпліччя, веде до автомобіля, та наказує сісти у нього. У подальшому працівники поліції та ОСОБА_2 прибули до військкомату.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, строк якого продовжувався Указами від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, №341/2022 від 17.05.2022 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року та діє на час ухвалення рішення.
Суд звертає увагу, що, з урахуванням наведених норм, на час дії воєнного стану на території України діють певні обмеження прав і свобод людини та громадянина.
Зокрема, працівники поліції вправі вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Також судом із уже згаданого висновку службового розслідування від 11.07.2023 року та інших матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 на вимогу позивача були надані документи, зокрема, посвідчення водія.
Частиною першою ст.13 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №5492-VI), передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Відповідно до абзацу першого п.4 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1456 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №1456), перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).
Згідно із абзацом другим Порядку №1456 зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.
Уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках: якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом; якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення; порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану (п.7 Порядку №1456).
З наведених норм Закону №5492-VI та Порядку №1456 вбачається, що посвідчення водія є документом, який підтверджує спеціальний статус особи.
Зазначена обставина суперечить твердження позивача, що ОСОБА_2 не мав жодного документу, який посвідчував би його особу та вказує на те, що позивач та ОСОБА_5 мали можливість у повній мірі встановити його особу на підставі наданого посвідчення водія.
Окрім того, у згаданих нормативно-правових актах відсутні жодні посилання на необхідність пред'явлення працівнику поліції такого документа як військовий квиток.
Більше того, ст.38 Закону №2232-XII, п.79 Порядку №1487, п.9 Положення №154 чітко передбачають вимогу для органів Національної поліції України за звернення відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Як уже зазначалось раніше, згадані норми були чинними на час виникнення спірних правовідносин та є чинними та час ухвалення даного судового рішення (зокрема, під час дії воєнного стану на території України).
Відтак, на переконання суду, позивач та ОСОБА_5 мали повноваження здійснити затримання та доставку ОСОБА_2 до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки лише за наявності від вказаного територіального центру офіційного звернення щодо цієї особи.
Натомість, із матеріалів справи, пояснень самого позивача вбачається, що у нього та ОСОБА_5 були відсутні будь-які звернення щодо доставки ОСОБА_2 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що здійснення поліцейським телефонного дзвінка у відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не може прирівнюватись до отримання ним офіційного звернення для затримання та доставки особи до зазначеного територіального центру.
Також варто наголосити на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно здійснив обмеження пересування ОСОБА_2 , затримавши його та доставивши до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що метою службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне встановлення: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
Зазначена позиція відповідає висновкам зробленим Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 року у справі №2040/7660/18.
Частиною третьою ст.19 Статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.8 ст.19 Статуту).
Частиною першою ст.29 Статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ч.2 ст.29 Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач характеризується з позитивної сторони.
У його службовій характеристиці зазначено, що за час служби в Національній поліції України та займаній посаді лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе як самостійний та рішучий працівник. На належному рівні знає чинне законодавство та нормативні документи, що регламентують діяльність в Національній поліції України. В практичній роботі застосовує їх вимоги. В роботі проявляє діловитість і відповідальність. Вміє зберегти витримку в екстремальних ситуаціях, аналізує їх, у складній обстановці швидко і правильно приймає рішення. Проявляє волю і наполегливість, в роботі застосовує свої знання та навички, вміє оперативно вирішувати поставлені завдання, а також здатний знаходити раціональні шляхи для вирішення ситуацій та подій. В стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинутий. Має охайний зовнішній вигляд. Добре володіє вогнепальною зброєю, міри безпеки та підстави застосування знає.
Окрім того, жодних діючих дисциплінарних стягнень позивач не мав.
Більше того, судом береться до уваги те, що позивач перебував у зоні проведення антитерористичної операції на сході України та нагороджувався відзнакою Президента України, а за час служби у Патрульній поліції отримував подяки «За віддану службу та особистий внесок у розбудову патрульної поліції» та «За особистий внесок у справі захисту Української держави, під час виконання завдань у зоні бойових дій», про що повідомив відповідача рапортом від 04.07.2023.
Вказане підтверджується відповідними відзнаками та подяками, які наявні в матеріалах справи.
Окрім того, у поясненнях позивача від 13.06.2023, зазначено, що ОСОБА_2 невдоволено висловлювався про військовий стан та війну в Україні, негативно висловлювався про службу у Збройних Силах України, та в цілому щодо захисту своєї держави, був обурений неможливістю виїхати за кордон.
Враховуючи зазначені обставини, суд уважає, що в порушення положень ст.19 Статуту, під час проведення службового розслідування, результати якого відображені у висновку від 11.07.2023 не було враховано обставини, за яких був вчинений проступок, особу порушника, ступінь його вини, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Як наслідок, на переконання суду, відповідачем відносно позивача було застосовано занадто суворий вид дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Більше того, відповідачем не доведено неможливості застосування до позивача іншого, передбаченого ст.13 Статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як попередження про неповну службову відповідність.
Щодо посилань позивача на те, що члени дисциплінарної комісії не мають відповідного сертифікату зі знання української мови.
Згадана обставина жодним чином не має відношення до притягнення позивача за наслідками службового розслідування до дисциплінарної відповідальності.
Щодо посилань на практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 02.08.2023 року у справі №420/13302/20.
У вказаній постанові йдеться про застосування до позивача начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників) за наслідками втрати нею виконавчих проваджень.
Іншими словами, у згаданій постанові Верховного Суду досліджувались інші правовідносини, ніж у даній справі, а тому висновки, зроблені у ній, не можуть братись до уваги при ухваленні судового рішення.
Судом не беруться до уваги також інші твердження сторін, з огляду на встановлені обставини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що п.1 оскаржуваного наказу не відповідає критеріям правомірності, передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №403 від 24.07.2023 року «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (адреса: м.Київ, вул.Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 13 грудня 2023 року.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович